Книга з радіожурналістики

Принципи діяльності радіоорганізацій

91

ки", можна, тільки використавши мовну відмінність. Маємо переконливі приклади Ірландії та Білорусі, які так і не звільнилися остаточно з-під впливу метрополій. На відміну від американських колоній Англії та Іспанії, яких від "покровительок" у часи здобуття незалежності відокремлював Атлантичний океан, поряд з Україною — брутально сильна Росія, яка ніяк не полишає великодержавницьких намірів. Тому всі реґіони України, в яких переважає російська інформаційна комунікація, як пилососом, всмоктуються в орбіту московського впливу. "Українські, але російсько­ мовні засоби комунікацій (включаючи сферу діловодства), привчаючи людей до споживання російськомовної продукції, прокладають цій про­ дукції шлях із Росії в Україну. І групи населення, виключені зі сфери української мови, й досі залишаються майже повністю включеними до сфери дії російського інформаційного поля. А воно дуже потужне і вихо­ вує своїх споживачів спрямовувати свої інтереси на Росію і саме з нею пов'язувати свої сподівання на майбутнє" [1].

Йдеться не про будівництво "китайської стіни" між Україною та Ро­ сією, приниження чи ігнорування російської мови і культури, мов інших національних меншин в Україні, а про відродження і піднесення понище­ ної, поруйнованої, упослідженої української мови, культури, духовності. То ж нехай ніхто не заважає зросійщеним українцям реалізувати своє природне право повернутися до національного джерела, національного буття.

Україна — не єдина в світі країна, яка потерпіла і нині терпить від імперіалізму чужого слова. Одвічна боротьба Правди і неправди, Добра і зла й тепер ворохобить життям. З глибини століть закликає нас великий князь Володимир Мономах "не хулити розмовою, гнів подавляти, помисел чистий мати, спонукаючи себе на добрі діла Господа ради" [7, с. 18—19]. Дуже важливо повернути довіру до слова і побороти руйнівний скепсис у суспільстві. "Бо принцип довіри до слова є зараз визначальним у розбу­ дові України", — підкреслив Віктор Ющенко у листі до керівників засобів масової інформації. Повноцінно жити і правильно будувати — значить користуватися правдивою інформацією. Державотворення повинно здійс­ нюватися на фундаменті, який закладається правдивим словом у книжці, газетній статті, радіо- і телепередачі та сприяє процесам національної іден­ тифікації і самоідентифікації, утвердженню почуття українського грома- дянина-патріота.

Після Національної революції, яку називають "помаранчевою", ство­ рилися умови для вироблення в суспільстві сучасної філософії свободи сло­ ва, професійної незалежності журналіста, утвердження високоморальних стандартів функціонування засобів масової інформації. При цьому треба враховувати, що нині протистоять дві позиції стосовно покликання ЗМІ,

92

Розділ З

журналістського слова: "американська полягає в тому, що ЗМІ — це ви­ нятково економічні товари, і, отже, концентрація чи розширення влас­ ності мають підпадати під дію лише загального антимонопольного законо­ давства. Більшість опонентів у Європі намагаються захищати іншу точку зору: ЗМІ представляють собою особливий культурний і демократичний ресурс і повинні бути захищені як такі" [17, с. 17]. На жаль, у більшості ЗМІ України оцінюють інформацію, журналістське слово лише як товар — не інакше, не дбають, щоб газетний матеріал, телечи радіопередача були насичені українською гуманістичною життєстверджуючою ідеєю, переваж­ но пропагують "естетику зла". Тільки свобода слова, яка не є синонімом безвідповідальності, хамства, зневаги до національних інтересів українців, їх мови, культури, духовності, може створити моральні правила гри, про­ фесійні стандарти, за якими виграватиме все суспільство, всі громадяни України. Українська держава, що існує на власних етнічних землях, не може бути маргінальною, а тільки традиційно національною, що створює також належні умови для розвитку національних меншин.

Щоб свобода слова працювала на розбудову української держави, духов­ но-національне збагачення всяк сущих у ній, потрібна політична воля за­ конодавчої, виконавчої і судової влад, державна економічна підтримка тих засобів масової інформації, які сприяють розвиткові та зміцненню укра­ їнської України. Свобода слова мусить бути законодавчо не лише окресле­ на, а й забезпечена, щоб політичні узурпатори не обмежували його добротворчу енергію, активно розвивали кращі традиції демократизму, а не свавілля, політичний розбій чи антиукраїнське ідеологічне піратство.

"Коли більшовицькі кремлівські лідери вирішили покласти край укра­ їнському духовному відродженню, до столиці України був посланий Мо­ лотов, — зазначав Олексій Братко-Кутинський. — Не скидаючи шапки, він вийшов на трибуну і покрив відбірним матом весь український провід, що зібрався вершити подальшу долю України. Цей вчинок Молотова ви­ кликав шок, розгубленість, відчай. Слухачі були повністю деморалізовані, що полегшило присланим з Москви чекістам і місцевим негідникам до­ сить легко розправитися з урядом та партійним керівництвом України. За короткий час вони були роз'єднані, ошельмовані і постріляні" [3, с 107].

У той час, коли комуністичний режим знищував "ворогів народу" — найкращих його синів і дочок, відстрілював українську національну інте­ лігенцію, голодомором розправлявся з українськими господарями-селяна­ ми, коли мільйони виснажених голодом українських дітей вмирали під зоряним небом, з радіоприймачів лилася весела мелодія, звучали пісні: "Виряджала сина вільна Україна у Москву, до Сталіна передать привіт", "Я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек"...

Принципи діяльності радіоорганізацій

93

У 1965 р. І. Дзюба написав книжку "Інтернаціоналізм чи русифіка­ ція?", яка багато в чому залишається актуальною сьогодні. Найтяжчим наслідком довготривалого, цілеспрямованого російшення виявилося "малоросійство", яке особливо небезпечне, коли уражає політичну, бізнесову еліту, працівників ЗМІ. І. Дзюба вперше показав механізм російшення, обґрунтував, що російшення та денаціоналізація суперечить інтересам як самого російського народу, так і інших народів, які входили до СРСР. Запитання "Інтернаціоналізм чи русифікація?" вимагає від кожного чітко­ го вибору. Бути десь посередині — неможливо. Кожен журналіст, кожний політик, кожна думаюча Людина повинна зробити висновок стосовно того, де і на якій землі вона стоїть, які моральні, національні цінності сповідує. Найвища місія журналіста — шукати причини Добра і зла, сіяти Добро, захищати українські інтереси, пропагувати національні ідеали.

На превеликий жаль, чимало політиків, у тому числі депутатів і жур­ налістів, користувалися та ще й нині не всі відмовилися від колишньої комуністичної цинічної лексики. Слово ще не стало реальним моральнодухотвірним началом у життєдіяльності людей. Ми були і є свідками, ба навіть більше, учасниками аморального процесу знецінення слова, варваризації інформаційного простору в Україні, маємо справжній апофеоз "не­ нормальної лексики".

За визначенням І. Дзюби, це — вершина айсберга. Підводна ж його частина — омертвіння тонких структур душі, сформованих багатьма тися­ чоліттями розвитку роду людського.

Можуть сказати, що завжди, в усі епохи, була стилістика соціального дна. Але під час президентства Л. Кучми з допомогою заангажованих вла­ дою та чужими олігархами ЗМІ це дно потужно сплило нагору і правувало як законодавець мод, як елітарність. Тобто йдеться вже не про стилістичні зрушення в культурі, що є закономірністю її розвитку, підкреслює І. Дзю­ ба, а про зміни якості людини, про скасування того, що відрізняє її від тварин, — відчуття сорому. А це означає руйнування всієї структури духу. Відбувалося те, що наш відомий письменник В. Шевчук назвав "підсвідо­ мим колаборантством", коли своя мова, культура вже не сприймається навіть у найвищих її проявах, коли молода мама не співає немовляті ко­ лискову, а забавляє дитятко транзистор, з якого на всю потужність лине чужомовна попса, на кшталт, "купілі малолєточку за таблєточку".

Промосковські, прокомуністичні засоби масової інформації інтенсив­ но витісняють національну сутність з інформаційного простору, який (зла іронія) називається українським. Отже, боротьба за національний інфор­ маційний простір — це боротьба за душі та серця людей, ринок, капітал, велику політику, Українську національну державу, добробут кожної лю­ дини. Для радіожурналістів тут безмежне поле для творчої праці.

94

Розділ З

Реалізуючи принципи діяльності радіоорганізацій, кожен журналіст­ ський матеріал повинен бути спрямований не на роз'єднання, а на згурту­ вання українських громадян, порозуміння, злагоду, інтеґрацію областей для розбудови своєї держави, вирішення соціально-економічних, духов­ но-культурологічних проблем, формування національно-державницького мислення як мислення гуманістичного, демократичного, громадянського, господарського, відповідального за особисту долю, долю родини, України. Ідеологічний і політичний плюралізм, вільне висловлювання своїх по­ глядів, думок мусять ґрунтуватися на засадах пошуку оптимальних шляхів для досягнення стратегічної мети — побудови Української держави.

Перебуваючи на перехресті політичних, ідеологічних, громадських ду­ мок, журналістам державних (бюджетних), недержавних (приватних) і су­ спільних радіоорганізацій потрібно найпродуктивніше використовувати полемічний, дискусійний метод для вивчення соціальної дійсності, дослі­ дження і пошуку істини. Однак полеміка нерідко нагадує базарну сварку, словесну бійку, аморально-політичний розбій. Чесна, кваліфікована, інте­ лігентна полеміка ще не стала морально-етичною нормою в журналістиці, хоча цей метод найпоширеніший і природний у зв'язку зі своєю винятко­ вою плодотворністю.

Дотримуючись моральних і творчих принципів у нинішніх складних умовах українського державотворення, сумлінні, національно свідомі жур­ налісти своїми радіопередачами допомагають українським громадянам повернути історичну свідомість, дають, за словами Г. Сковороди, духов­ ний меч як найвищу духовну, моральну, естетичну цінність. Розуміють свій святий обов'язок — донести до радіослухачів весь зміст української національної ідеї, всебічно розкрити, що незмінною її складовою є ідея державної незалежності, самодостатньої цінності людської особистості, яка розвивається на засадах української мови, культури, історії, науки, осві­ ти, духовності.

Точне, логічне, повне відображення минулої і сучасної дійсності у ра­ діопередачах, сумлінна інтерпретація фактів без перекручування, чесність у боротьбі з конкурентом чи партійним опонентом — важливі передумови формування громадської думки, утвердження правди, справедливості — найпотужніших і найшляхетніших ідеалів людства. Звідси випливають засадничі вимоги до журналістської праці, етично-фахові норми: прав­ дивість і доброчесність, переконаність і принциповість, організованість і дисципліна, швидка орієнтація в конкретно-історичній обстановці, пра­ вильна оцінка ситуації.

Проаналізовані принципи є теоретично-методологічною основою діяль­ ності радіоорганізацій України. Вони здебільшого збігаються з принципа­ ми, які проголосили на Європейській конференції у Празі (1994) представ­ ники країн — членів Ради Європи:

Принципи діяльності радіоорганізацій

95

Принцип 1 Існування та розвиток справжньої демократії неможливі без існуван­

ня та зміцнення вільної, незалежної, плюралістичної та відповідальної журналістики. Отже, журналісти повинні діяти так:

—інформувати про діяльність громадських, владних структур, а та­ кож приватного сектора, надаючи можливість людям формувати їхню думку;

—дозволяти як окремим людям, так і групам людей висловлювати їхні думки, щоб про ці думки знали громадські, владні структури та суспільство в цілому;

—постійно і критично аналізувати діяльність різних владних струк­ тур.

Принцип 2

Журналістика спирається у своїй діяльності в різних електронних та друкованих засобах інформації на фундаментальне право про свободу сло­ ва, гарантоване ст.10 Європейської конвенції про права людини.

Принцип З

Для того, щоб журналістика реально сприяла демократичному розвит­ кові суспільства, їй потрібно мати:

—необмежений доступ до отримання професії журналіста;

—повну незалежність редакцій від політичної влади і тиску з боку груп, що мають особисті інтереси, або з боку громадських органів;

—доступ до отримання чесної та неупередженої інформації від громад­ ських, владних структур для забезпечення відкритої інформаційної політики;

—захист права журналістів на утаємничення джерела інформації.

Принцип 4

Маючи на увазі фундаментальну роль журналістської свободи слова у суспільстві справжньої демократії, будь-яке втручання у журналістику громадських, владних структур повинно:

—бути обумовленим та відповідати суттєвим соціальним потребам де­ мократичного суспільства;

—бути затверджене законом і мати ясне та чітке формулювання;

—мати вузьку інтерпретацію (тлумачення);

—бути пропорційним до тієї мети, яка ставиться.

96

Розділ З

Принцип 5 Перевага (підтримка) з боку владних структур і відповідно тих, хто

зайнятий у сфері журналістики, має бути надана:

—високоякісним системам професійної підготовки журналістів;

—діалогу між журналістами, редакторами, видавцями, власниками електронних та друкованих засобів інформації, з одного боку, а з ін­ шого — владними структурами, що відповідають за політику ЗМІ на урядовому чи міжурядовому рівнях;

—створенню таких умов, які б захищали журналістів (вітчизняних та зарубіжних) у небезпечних ситуаціях під час виконання небезпеч­ них завдань, використовуючи для цього такий спосіб, як двосторонні та багатосторонні угоди;

—прозорості щодо діяльності;

—структурам власності різних підприємств у сфері ЗМІ;

—відносинам із третіми сторонами, що мають вплив на незалежність редакцій ЗМІ.

Принцип 6

Фундаментальна функція журналістики у демократичній країні перед­ бачає, що всі, хто займається журналістикою, роблять це відповідально і дотримуються етичних норм, а головне — не втрачають своєї незалеж­ ності та критичності. Журналістика має служити свободі слова, що вклю­ чає право отримувати та передавати інформацію, поважаючи інші фунда­ ментальні права, свободи, інтереси, що їх захищає Європейська конвенція про права людини.

Принцип 7

Практика журналістики у демократичному суспільстві виробила цілу низку норм, які ввійшли до багатьох професійних кодексів поведінки. Це такі "неписані закони", як:

—повага до права громадськості бути точно інформованою про факти та події;

—збір інформації чесними (законними) методами;

—чесність в інформуванні, коментуванні, критиці, утримання від не­ виправданого втручання у приватне життя, наклепів (дифамації), необґрунтованих звинувачень;

—виправлення будь-якої друкованої або переданої в ефірі інформації що виявилася неточною (помилковою);

—збереження професійної таємниці щодо джерела інформації;

Принципи діяльності радіоорганізацій

97

—утримання від пропаганди насильства, ненависті, нетерпимості на расовій, мовній, релігійній, політичній або іншій основі, що мають національне, регіональне або соціальне походження.

Принцип 8

Розуміючи, що різні ЗМІ працюють у різних умовах, і ці умови не є стабільними, владні структури мають обережно посилатися на правила, про які йдеться у принципі 7, і мають визнати, ще всі, хто працює у сфері журналістики, мають право виробити свої стандарти поведінки, напри­ клад, у формі кодексів поведінки, де буде визначено, як права і свободи журналістів узгоджуються з іншими правами, свободами та інтересами, з якими може виникнути конфлікт, а також обов'язки журналістів.

Дотримання принципів є важливим критерієм оцінки діяльності жур­ налістів будь-яких радіоорганізацій. Дуже важливо враховувати особли­ вості історії України, яку впродовж століть зросійщували, полонізували, мадяризували, румунізували; формували в українців почуття бездержав­ ності, малоросійства, меншовартості, ущербності, рабської покори. І нині, як не прикро, на всій українській території відверто і приховано зросійщують українську душу. Отже, реалізацію принципів функціонування радіоорганізацій потрібно спрямовувати на здійснення національної гума­ ністичної ідеї, фундаментального, природного права українських грома­ дян побудувати свою державу і бути у ній щасливими господарями.

4 В. В. Лизанчук

98

Розділ З

Питання для обговорення

1.

Охарактеризуйте

поняття

"принцип".

2.

Які

принципи

у

своїй

діяльності

реалізують

радіоорганізації

України?

3.

На

яких засадах

повинен

базуватися

творчий

процес радіожурна-

ліста?

4.

Основні

принципи

журналістської

етики

та морально-фахові нор­

ми творчої

роботи.

5. Основні принципи інформаційних відносин, яких зобов'язаний до­

тримуватися

радіожурналіст.

6.

У чому

проявляється якість

соціально

значущої радіоінформації?

7. Найважливіші елементи, що входять у поняття правдивої соці­

альної

інформації.

8.

Якими

морально-фаховими

якостями

повинен

володіти радіожур­

наліст,

щоб

поширювати

правдиву

інформацію?

9. Іван Франко, Іван Огієнко, Степан Сірополко про морально-фахові

вимоги

до

журналіста.

10.

Фундаментальна

основа

нинішніх

стандартів

(принципів)

жур­

налістського

професіоналізму.

11. В

яких

межах радіомовлення

демократичних

країн

світу

вільно­

думне, забезпечує громадянам вільне висловлювання своїх думок, поглядів,

ідеологічний		та політичний		плюралізм?
12.	Найважливіші напрями пропаганди засобами радіо сутності
української		національної	ідеї	державотворення.
13.	Чинники впливу радіомовлення на формування національного ін­
формаційного		простору.
14.	Суть	принципів,	які проголосили на Європейській конференції
у Празі	(1994) представники країн — членів Ради Європи.
15.	Суспільно-політичні проблеми в Україні, на вирішення яких по­
винна	спрямовуватися		діяльність радіоорганізацій.

Принципи діяльності радіоорганізацій

99

Завдання для лабораторних і практичних занять

Напередодні лабораторного заняття запишіть на звуконосій 1—2 радіо­ передачі. Прослухайте їх. Визначіть характер принципів, яких дотриму­ валися радіожурналісти, готуючи матеріали.

Поясніть суть принципів діяльності радіоорганізацій. Визначіть риси професіоналізму авторів радіопередач.

Список використаної літератури

1.Балушок В. На сторожі нації — власні комунікації // Україна мо­ лода. — 2005. — 25 травня.

2.Бочковський Ольгерд Іпполіт, Сірополко Степан. Українська жур­ налістика на тлі доби. — Мюнхен, 1993.

3.Братко-Кутинський О. Феномен України. — К., 1996.

4.Денисенко В. Зміни із застереженнями // День. — 2005. — 6 травня.

5.Закон України "Про інформацію" / Українське законодавство: За­ соби масової інформації. — К., 2004. — С. 61—82; 100—127.

6.Костів К. Моральні й етичні засади журналіста / Животко А. Істо­ рія української преси. — Мюнхен, 1989—1990.

7'. Мономах Володимир. Поучения. — Л., 2001.

8.Москаленко А. Вступ до журналістики: Підручник. — К., 1997.

9.Огієнко І. Наука про рідномовні обов'язки. — Л., 2001.

10.Роскошный А. Пресса в политической жизни общества. — Донецк,

1998.

11.Сербенсъка О. Мова преси в контексті вимог перебудови. — К., 1989.

12.Словник іншомовних слів. — К., 1974.

13.Ткаченко С. Незахищене "зірке око" — сліпе око // Голос Украї­ ни. — 1996. — 26 грудня.

14.Франко І. Іван Вишенський і його твори / Зібр. творів: У 50 т. — К., 1981. — Т. ЗО.

15.Франко І. Перша передмова до перекладу "Фауста" Й.-В. Гете / Зібр. творів: У 50 т. — Т. 26.

16.Франко І. Стара Русь / Зібр. творів: У 50 т. — Т. 37.

И.Хеґі Г. Свобода слова та інформації в засобах масової інформації

вЄвропі // Журналіст України. — 2001. — № 3.

18.Шевченко Т. І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм

вУкрайні і не в Украйні моє дружнєє посланіє / Повн. зібр. творів: У 12 т. — К., 1989. — Т. 1.

Розділ 4 ФУНКЦІЇ РАДІОМОВЛЕННЯ

Функція (від латинського "functio") означає діяльність, здійснення, виконання. Це поняття вказує на ту роль, яку певний соціальний інститут або частковий соціальний процес виконують стосовно цілого.

Функції радіомовлення стосовно чого? Суспільства в цілому, окремих соціальних інститутів, груп, сім'ї, індивіда. З якої позиції розглядати питання про функції: державотворчої, політико-ідеологічної, соціальноекономічної, психолого-педагогічної? В одних і тих лее радіопередачах реа­ лізується одночасно декілька різних функцій. Функції характеризуються властивістю взаємопроникнення, перебувають в органічній взаємозалеж­ ності, постійно взаємодіють. Динаміка функцій радіомовлення тісно по­ в'язана з розвитком суспільства, тобто функції мають історичний ха­ рактер. Функції реалізуються внаслідок всієї діяльності радіоорганізацій, а якщо ширше, то всіх засобів масової інформації, які впливають на сві­ домість і поведінку населення.

Отже, під функціями радіомовлення розуміємо цілеспрямовану жур­ налістську діяльність, тісно пов'язану з принципами, що має не перехідний

іне випадковий, а загальний закономірний характер. Функції включають

імету, і засоби; вони виражають сутність, суспільне призначення радіо­ мовлення, визначають роль радіоорганізацій як суспільного інституту.

Враховуючи дані соціології журналістики, які ґрунтуються на уявленні масової аудиторії, А. Чічановський і В. Шкляр назвали такі функції за­ собів масової інформації: "інформаційно-пізнавальна, ціннісно-орієнтацій- на, комунікативно-естетична, соціально-організаторська, психологічної регуляції" [26, с. 62].

Улекції "Засоби масової інформації — складова частина політичної системи суспільства" професор В. Здоровега зазначив, що інформаційна функція ЗМІ найголовніша і найуніверсальніша. Багатофункціональні засоби масової інформації, насамперед, інформують про все, що від­ бувається у світі, інтерпретують, пояснюють, тлумачать події й явища по­ всякденного життя, виконують науково-просвітницькі функції, несучи певну наукову інформацію. Сприйняття адресованої відповідній аудиторії