Книга з радіожурналістики

Функції радіомовлення

101

інформації, і, насамперед, естетичної, приносить, крім знань, також насолоду, тобто ЗМІ сьогодні виконують гедоністичні функції [7, с. 4].

Швейцарський професор Р. Блюм виділив вісім функцій ЗМІ. Це функції інформування, артикуляції, соціалізації, критики та контролю, корекції, обслуговування, розважання і реклами [2, с 15—17].

Академік А. Москаленко охарактеризував призначення таких функцій засобів масової інформації: організаторської, виховної, пропагандистської, контрпропагандистської, соціологічної, інформаційно-пізнавальної, соці­ ально-педагогічної [15, с 156—161].

Донецький дослідник А. Роскошний розглянув і прокоментував такі функції засобів масової інформації: інформаційну, освітню, соціалізуючу, інноваційну, контролюючу, мобілізуючу, розважальну і рекламну [22, с. 17—22].

Г.Шулте також розглядає кілька функцій ЗМІ: репортерську (точне

івиважене інформування населення про роботу владних структур); кон­ трольну (функція "сторожового пса" — виявлення даних про помилки, некомпетентність або зловживання офіційних осіб); критичну (незалежна оцінка діяльності різних інституцій і офіційних осіб); комунікативну (пуб­ лікація різних думок і дискусій з питань, які цікавлять суспільство); за­ хисну (допомога громадянам довести їх думки до відома властей); підхльо­ стування (побудження громадян до здійснення тієї чи іншої мети, яка сприяє суспільному благополуччю) [27].

У1975 р. на пропозицію Комісії у справі преси, яку підтримали Асо­ ціація газетних видавців, Союз журналістів і концерн "Шведське радіо", шведський парламент — Ріксдаг — прийняв ухвалу про роль і завдання ЗМІ країни в сучасному світі. У цій ухвалі сформульовано чотири функції ЗМІ в демократичному суспільстві: інформаційну, коментуючу, контро­ люючу і зв'язуючу [23, с 20].

Радіомовлення як один із видів соціальних інститутів, що належить до системи засобів масової інформації, виконує притаманні йому функції. Вони є органічним вираженням політико-ідеологічних, соціально-економіч­ них, духовно-культурологічних, психолого-педагогічних процесів в Укра­ їні і тісно пов'язані зі специфічними властивостями функціонування ра­ діо. На нашу думку, радіомовлення нині виконує такі функції.

4.1. Функція інформування

Інформація життєво необхідна для існування й індивідума, і суспіль­ ства в цілому. І кожна людина, і все суспільство споживають, сприйма­ ють, зберігають, обробляють, опрацьовують інформацію і передають її.

102 Розділ 4

Рівень розвитку суспільства в той чи інший період визначається, зокрема, і рівнем його інформованості.

Нині інформаційні технології стрімко ввірвалися в усі сфери нашого життя, починаючи від інформаційних процесів і технологій галузей на­ родного господарства, інформаційно-виробничої діяльності всіх галузей науки, вищої школи й закінчуючи роллю радіоорганізацій в інформацій­ ному забезпеченні розвитку сучасної світової співдружності, створення так званого єдиного інформаційного суспільства.

З перших днів існування радіо стало могутнім засобом оперативного інформування. Якщо в загальному розумінні інформацією є майже вся продукція радіомовлення, то до суто інформації відносять переважно ви­ пуски новин: "Інформаційні випуски", "Інформаційні програми", "Інфор­ маційно-музичні програми" тощо. "Щоденні інформаційні передачі — то є своєрідне дзеркало, вдивляючись в яке, суспільство краще пізнає себе. Від зображень цього дзеркала значною мірою залежить стан і самопочуття суспільства, напрямки його поступу, ефективність діяльності всіх гілок державної влади", — підкреслив відомий учений з радіожурналістики В. Миронченко [13, с 9].

Радіо не лише інформує, повідомляє новини, а й постачає слухачам певні судження про новини, оцінки, схвалення чи осуд явищ, подій, фактів, вчинків, поведінки окремих осіб, груп людей, партій, суспільних органі­ зацій, а також властей, урядових структур тощо. Радіомовлення впливає на формування громадської думки, вироблення певних установок, переко­ нань, які підштовхують людей до певних дій і вчинків. Отже, радіо є важ­ ливим суспільним інститутом.

Інформаційні випуски — обов'язкова частина програм радіооргані­ зацій. Інформаційні випуски належать до передач "для всіх". Отже, вони повинні бути точними, чіткими, зрозумілими найширшій аудиторії. Радіоновини повинні бути гранично доступними для сприймання. Інколи їх на­ зивають секундною стрілкою історії. Синхронна розповідь про подію підси­ лює почуття причетності до неї, ніби розширює рамки повсякденності. В ідеалі інформаційні випуски повинні створювати, подавати правдиву зву­ кову картину соціально значущих подій. Об'єктивність, правдивість — одна з умов інформування, але водночас особистісний відбиток, авторський дух, спосіб інформування підсилюють вплив повідомлення. Тут вимагаєть­ ся велике мистецтво, особливий, творчий підхід журналіста, редактора, ведучого програми. Особистісний характер, особистісна позиція прояв­ ляється, наприклад, у стилі, манері роботи перед мікрофоном журналіста (в репортажі, інтерв'ю), веденні інформаційної програми, у неповторності, індивідуальних рисах того, хто виступає, і, зрозуміло, у доборі, оцінці фак­ тів, подій, явищ журналістом, ведучим програми.

Функції радіомовлення		103
	(Музична	заставка)
Диктор І: М\л не класики, але нас цитують. Львівські новини на Люкс-FM.
	(Музична	відбивка)
Диктор II:У Львові	12 година 53 хвилина.
Диктор І: Служба	інформації Люкс-FM.	Новини.
	(Музична	відбивка)
Ведуча: Таксисти	готові заблокувати Львів.
	(Музична	відбивка)
Місто прийме відомче житло.
	(Музична	відбивка)
Рок-концерт закриє "Кефір".
	(Музична	відбивка)
Ведуча: А зараз детальніше про ці та інші події. У студії працює Тетяна Мура-
вель.
	(Музична	відбивка)

Ведуча:Таксисти готові заблокувати Львів. Сотні таксистів уже зараз перебу­ вають на околицях Львова і в будь-яку хвилину готові перекрити рух транспорту. Розповідає один з учасників акції таксистів Юрій Вороновський.

Вороновський: Усі фірми, які беруть участь, розподілені по всьому Львову: київська траса, траса на Чоп, Мостиська, на Краковець і у Львові. Ми ті траси не перекриваємо, але якщо до нас не прислухаються, до наших вимог, то тоді будемо перекривати траси і будемо блокувати Львів.

Ведуча: Нагадаю, вчора вранці тисячі таксистів зі всієї України вирушили до Києва, на всеукраїнський пікет, щоб змусити депутатів переглянути закон України про транспорт та створити належні умови праці. Сьогодні від сьомої ранку близько тисячі перевізників перебували під кабінетом Президента. Таксистів також підтри­ мує і українське козацтво. Як повідомив нашому кореспонденту заступник голови профспілки Львівської області Микола Маланич, до перевізників спочатку вийшов представник Президента України, і попросив забрати людей від кабінету Прези­ дента. Пізніше й сам Віктор Ющенко погодився особисто зустрітись з делегацією таксистів. Троє делегатів, які впродовж години вели переговори з Президентом, вже покинули його кабінет. І зараз заступник голови профспілки Львівської області Микола Маланич розповів нашому кореспонденту про прийняті рішення.

Маланич. Президент уважно вислухав делегацію таксистів, дав доручення розібратися із ситуацією, що склалася. Коли Президент з'ясує проблему, нікому невідомо.

Ведуча: 3d. словами Миколи Маланича, о 13 годині ЗО хвилин по всій Україні рівно на 1 хвилину буде зупинено рух транспорту.

(Музична відбивка)

Ведуча:Шсто прийме відомче житло. Як вже повідомляло радіо "Люкс-ФМ", сьогодні до обіду Ратушу пікетували мешканці будинків, що належать різноманіт­ ним установам та військовим. Ситуація у відомчих будинках близька до критичної.

104

Розділ 4

Після пікету мешканців депутати вирішили на наступній сесії Львівської міської ради визначити умови, за якими відомчі будинки перейдуть у комунальну власність. До речі, в більшості обласних центрів труднощі з відомчим житлом уже вирішено.

(Музична відбивка)

Ведуча: Раву-Руську краще об'їжджати. Найоживленіший перехід українськопольського кордону впродовж останнього місяця практично не працює. Через ре­ монт польського митного переходу замість чотирьох ліній працює лише одна, якою відповідно може проїхати вчетверо менше від звичайного машин. Як повідомила "Люкс-ФМ" прес-секретар Львівського прикордонного загону Ярослава Мельник, орієнтовно до 14-ї години Рава-Руський перехідне працюватиме. За словами стар­ шого лейтенанта, впродовдж трьох годин не прийматимуть авта на виїзд з України через ремонтні роботи поляків. Українців просять утриматися від перетинання дер­ жавного кордону через Раву-Руську й їхати в інші пункти пропуску.

(Музична відбивка)

Ведуча: Рок-концерт закриє "Кефір". Молодіжний мистецький фестиваль "Кефір", який тривав у Львові протягом чотирьох днів, сьогодні закінчиться концер­ том. У клубі "Сальвадор Далі" виступить 20 рок-груп, серед яких "Трейсер", "По­ льове поле", "Оратанія". Початок концерту о 17-й годині. Організатори фестивалю "Кефір" обіцяють зробити фестиваль щорічним.

(Музична відбивка)

Ведуча: Львів'яни почали з перемоги на командній першості світу. На змаган­ нях з шахів збірна України першою перемогла команду США. З шести гросмей­ стерів дві перемоги отримали львів'яни Василь Іванчук та Андрій Волокітін. Сьо­ годні наша команда зустрінеться із шахістами Вірменії.

(Музична заставка)

Ведуча: Сьогодні у Львові синоптики прогнозують малохмарну погоду, без опадів. Температура коливатиметься від 11 до 13 градусів тепла.

Такими були львівські новини на цю годину. Над випуском працювали Бори­ слав Леськів, Марічка Крижанівська, Ірина Ващишин, Катруся Кобрин. Шеф-редак­ тор новин Парасковія Дворянин.

Наступний випуск львівських новин слухайте за дві години. Уже за годину свіжий випуск загальноукраїнських та міжнародних новин.

(Музична відбивка)

Слушним є твердження, що інформація — це чинник порозуміння між людьми, їх зближення. Але сьогодні очевидним є розрив між свободою слова і демократією. Демократія передбачає, зокрема, наявність законів, суспільних інститутів, вільних ЗМІ, права людини на отримання істинної інформації, сприяння у захисті державотворчих інтересів, рідної мови, культури, духовності, забезпечення розвитку національного інформацій­ ного простору.

Однак часто спостерігаємо відсутність правової свідомості у журналі­ стів як виробників інформації, а це, на думку вчених, зокрема В. Шкляра,

Функції радіомовлення

105

А. Чічановського, призводить до "цинізму свободи", до того самого розри­ ву між свободою й демократією (за принципом: максимум інформації, мінімум моральних оцінок і відповідальності). Викривлений стиль, суржикова мова, скороспілість висновків, що не спираються на глибокі соціо­ логічні дослідження, і як наслідок — інформаційні війни, ігнорування не лише журналістської етики і законів, а й фактів. Соціальна інформація ефективна тоді, коли відображає прогресивні суспільні тенденції, сприяє виробленню державотворчих оптимістичних мотивів, тобто відповідає критеріям новизни, достовірності, своєчасності, запитам радіослухачів.

Будь-яка радіопередача — це діалог, навіть тоді, коли кореспондент перед мікрофоном один, без співбесідника. Він веде діалог зі слухачем. І від того, наскільки він уміло його веде, наскільки зуміє почути запитан­ ня, що виникають у небаченого і нечутного співбесідника, відповісти на них, протягнути між ним і собою емоційну ниточку, залежить успіх того діалогу, тобто сприйняття радіоматеріалу.

Р. Блюм зазначив, що завданням ЗМІ є контроль за станом нав­ колишнього середовища, повідомлення людям усіх новин, за допомогою яких вони зможуть зрозуміти суть розвитку світу. ЗМІ передають такі новини, які повинні навчати, освічувати людей, надавати їм ті знання, котрі вони більше ніде не зможуть отримати. Це означає, що ЗМІ проду­ кують гласність у передачі інформації. Саме ця функція, яка продукує гласність та передає інформацію споживачам, і є найважливішою, голов­ ною, універсальною функцією радіо.

4.2. Функція вираження і формування громадської думки

Що таке громадська думка? Є різні визначення. Переважно вони зво­ дяться до розуміння її як вияву суспільної свідомості або особливого ак­ тивного стану масової свідомості. "Суспільна думка, одним з чинників якої є опінієтворча преса, — це громадська сила, а не громадська влада. Проте суспільна думка стає міцною зброєю людської спільноти не тільки для самозбереження спільноти, але й для того, щоб розвинути чинність спільно­ ти в напрямі, який веде до поступу як поодинокої людини, так і всього суспільства", — зазначав С. Сірополко [3, с 131]. Він розглядав чотири ступені (фази) розвитку громадської думки. Подаємо стисло цю, так би мовити, технологію формування громадської думки з урахуванням повно­ кровного функціонування засобів масової інформації.

Людина почула по радіо, побачила по телевізору, прочитала в газеті повідомлення про події минулого дня. Привернули увагу, наприклад, дві

106 Розділ 4

інформації. Вони викликають у радіослухача певну реакцію: повне або часткове схвалення, сумнів, заперечення чи осуд. Той чи інший відгук, пов'язаний з попереднім ставленням до осіб, фактів, подій, явищ, про які мовилося, також залежить від того, як ці повідомлення зачіпають власні інтереси слухача. Це тимчасове враження є першим ступенем формування особистої і громадської думки.

Подальший крок: обговорення цих повідомлень із знайомими чи навіть незнайомими співрозмовниками, які також перебувають у подібному пси­ хологічному стані після ознайомлення з новинами. Водночас радіо, теле­ бачення, газети подають відгуки, невеличкі коментарі про ці повідомлен­ ня, тобто висловлюються чіткіші оцінні думки. Потім з'являються у газе­ тах статті, радіо- і телематеріали з виразнішими схваленнями чи осудами та конкретнішими трактуваннями наслідків події, явища, ситуації. Дум­ ки різних громадян починають згуртовуватися в один масив суджень. Це є другий ступінь розвитку суспільної думки.

Відголос набуває нових обертів. І люди, і засоби масової інформації покладаються на різні аргументи, знаходячи тут однодумців і противників. Суперечки, дискусії призводять до того, що кожна з двох сторін відмов­ ляється від деяких аргументів, бо вони виявилися не досить вагомими, переконується в ґрунтовності інших аргументів і нарешті займає чітко визначену позицію. Це третій ступінь розвитку громадської думки.

Четвертий ступінь починається тоді, коли окрема людина чи колектив діють на основі того переконання, що склалося. Цей ступінь можна нази­ вати кінцевою фазою формування громадської думки.

Громадська думка не може висловлюватися з приводу того, про що громадськість не поінформована. Це не заперечує, звичайно, висловлю­ вань, вираження громадської думки в ситуаціях, коли людський загал володіє неповною або неправильно зрозумілою інформацією. Тому важли­ во оперативно, точно, правдиво, повно розповісти про факти, події, яви­ ща, які хвилюють громадськість, викликають інтерес. Це призведе до по­ трібної кореляції різних думок, допоможе знайти потрібні координати у суспільно-політичному житті.

Зрозуміло, що радіо є лише одним із багатьох чинників організації громадської думки: є ряд інших суспільних інститутів, а також телебачен­ ня, преса. До уваги потрібно брати соціальний стан людини, її освіту, світо­ гляд, погляди друзів, знайомих, політичну заангажованість тощо.

Міркування про безмежний вплив засобів масової інформації на фор­ мування громадської думки є спірним, тобто правда десь посередині, між тими, хто заперечує великий вплив, і тими, хто стверджує, що такий вплив існує. "Історія української журналістики яскраво свідчить про те, що завдяки також українській пресі поширювалася серед української аморф-

Функції радіомовлення

107

ної маси національна свідомість, внаслідок чого і могла постати на наших очах з української аморфної маси українська нація", — зазначав С. Сірополко [3, с. 135].

У нинішніх умовах відновлення Української держави, відродження національної свідомості, культури і рідної мови, морально-духовних цінно­ стей роль радіомовлення, як і телебачення та преси, особливо зростає. Одне з найважливіших завдань радіо — своїми засобами оперативно і всебічно висвітлювати події суспільно-політичного, соціально-економічного, духов­ но-культурного життя з метою створення оптимістичної, позитивно ціле­ спрямованої громадської думки і так активно впливати на хід суспільного життя, тобто доносити до свідомості анонімних радіослухачів зрозумілі і точні формули найважливіших громадсько-політичних завдань, скеро­ вувати їх волю у державотворче русло.

Щоб громадська думка виникла, створилася, сформувалася, вона по­ винна бути виражена. Радіо належить до засобів, які наиоперативніше її віддзеркалюють, виражають (опитування, інтерв'ювання, бесіди, дискусії в прямому ефірі тощо) і водночас формують. При цьому важливу роль відіграє поінформованість радіослухачів, їх освітній рівень, виробничопідприємницька діяльність, національно-громадянська позиція, політикоідеологічна активність, особистісна зацікавленість, вболівання за майбут­ ню долю своєї держави. Вивчення громадської думки потрібно проводити систематично, уникаючи некваліфікованого підходу або відвертого замов­ лення політичних чи корпоративних сил з оцінними для них судженнями. Серед параметрів соціологічного дослідження характерних інтересів гро­ мадської думки варто назвати такі: державотворча ідеологія, духовно-куль­ турне відродження, загальнолюдські цінності, українські національнодемократичні ідеї, освітянська політика, функціонування української мови, проблеми злочинності, корупції і моральності, міжнаціональні та міжреґіональні відносини, функціонування гілок влади, питання поро­ зуміння і злагоди у суспільстві тощо.

Носієм громадської думки завжди є група людей, але її виразником часто буває окрема особа: політолог, політичний, громадський діяч, фа­ хівець з тієї чи іншої галузі виробництва, науки, освіти, культури, жур­ наліст тощо. Якою є людина, такою буде інформація та її трактування. У цьому зв'язку не лише цікавими, але й дуже важливими є міркування редактора журналу "Місіонер" о. Теодозія Янківа про людину — носія, творця, поширювача інформації, — які він висловив на конференції "За­ соби масової інформації й утвердження державного суверенітету Украї­ ни", що відбулася у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Жодна інформація, вістка чи найкоротше слово не виростає з зем­ лі, а виходить з уст людини, зазначав він. І, як написано у Святому Письмі,

108 Розділ 4

"не те, що входить, осквернює людину, але те, що виходить, її осквернює". Цей вислів можна застосовувати не лише до однієї, а й до більшої кількості людей. Не те, що входить у цих людей, їх знищити може, стоп­ тати їх тотожність, а те, що виходить з їхнього мислення, може знищити ціле суспільство. Це для нас сьогодні дуже важлива справа. Хто є той, хто називає себе радіожурналістом, називається редактором чи режисером? Яке мислення людини, яке її бажання і світогляд — такими будуть інфор­ мація та її вплив на формування громадської думки.

Тих людей, які повідомляють, проповідують, які пишуть, Церква на­ зиває словами Євангелії "пророками, вчителями, законодавцями". Чому? Бо кожний через Хрещення бере участь у проповідуванні Ісуса Христа. Христос був тим, хто проповідував правду, навчав, преображав мислення людини. І через ласку Хрещення кожний входить у ту саму місію, яку виконував Христос. Тут не може бути якоїсь іншої інформації, якогось іншого мислення, якогось іншого наміру... Тим самим напрямом має іти кожний проповідник слова. Не лише священик з проповідальниці, а й кож­ ний журналіст. Бо слово не тільки дає знання, воно формує людину, її мислення, перевиховує людину. Людина народжується як tabula rasa. Вона творить свій своєрідний світ, вона не має закодованих певних програм, як ми кажемо сьогодні комп'ютерною мовою, але вона готова прийняти та­ ку вістку, яка до неї доходить. Тут не може бути пустих і зайвих слів [28, с 57—58].

Кожний із журналістів, який сповідує високі професійні стандарти, покликаний пропагувати й утверджувати у народній свідомості переко­ нання україноцентризму, сутність якого визначається категоріями патріо­ тизму, національної гідності, поваги громадян до України, цілеспрямова­ ною працею задля добробуту і всебічного розвитку всіх життєвих сфер, необхідністю розглядати всі політичні події у світі та в Україні крізь приз­ му національних інтересів України, її духовних і культурних цінностей, потребою обстоювати добре ім'я та рівноправність України у світовому співтоваристві. Щоб вижити, міцно стати на ноги, досягнути благополуч­ чя, українцям за будь-яких обставин обов'язково треба вирватися з мо­ рально-психологічного рабства чужих думок, звичаїв, традицій, облудної комуністичної химери, утверджувати українську мову, національну сві­ домість, а не консервувати малоросійство, не розвивати хахлуйство.

Отже, компетентне відображення і формування громадської думки — це двобічний психолого-педагогічний процес, у якому центральною, органі­ зуючою особою є журналіст. Тому оцінювати журналіста повинні не лише як фахівця, який натренувався збирати факти, описувати їх і передавати

врадіоефір, але як такого, що своїм словом, яке іде не лише із знання,

аз душі, переконання, усвідомлення своєї національної гідності, активно

Функції радіомовлення

109

допомагає формувати державотворчу, доброчинну громадську думку. Ефек­ тивність діяльності радіомовлення в режимі правового демократичного суспільства ґрунтується на психолого-педагогічних механізмах формуван­ ня громадської думки, в основі яких — фаховий рівень аналізу фактів, подій, явищ, знання назрілих проблем суспільно-політичного життя, кон­ структивна оцінка, залучення громадськості до їх вирішення; глибина і свіжість думок, що їх висловлюють; обсяг, характер інформації, своє­ часність, оперативність, достовірність її передачі; яскравість, глибина, компетентність показу і розкриття суспільно-політичних, соціально-еко­ номічних, національно-духовних процесів.

4.3. Пропагандистська функція

Відоме положення з часів комуністичної тоталітарної системи про пре­ су як колективного агітатора, пропагандиста і колективного організатора безапеляційно стосувалося функціонування радіо. Кремлівський режим у найскладніші для нього періоди дбав, щоб "газету без паперу", тобто ра­ діо, слухали в кожній оселі. Люди старшого покоління пам'ятають масову радіофікацію СРСР. Зрозуміло, що робилося це, передусім, для всеохоплюючої, абсолютної ідеологічної обробки населення. Попри це, радіо зав­ жди несло в найширший загал не лише комуністично заідеологізовану інформацію, політику, а й культуру. Мільйони і мільйони людей отрима­ ли змогу слухати класичну музику, радіоспектаклі, концерти художньої самодіяльності, радіонариси про цікавих людей, репортажі з різноманіт­ них суспільно важливих подій, ознайомлюватися з творчістю видатних прозаїків, поетів, композиторів, художників, зі скарбами музеїв тощо. Правда, радіо, як і преса, телебачення, завжди було під пильним контро­ лем партійних органів, для яких найбільше важило не стільки його духов­ не, культурологічне, скільки політико-ідеологічне спрямування.

Будь-яка інформація використовувалася лише для пропаганди кому­ ністичних міфологем і трактувалася як агітація фактами. У практиці це означало подачу лише тих фактів, які відповідали політико-ідеологічним цілям комуністичної партії, та повне замовчування або перекручування фактів, які, на думку координаторів агітації і пропаганди, цим цілям не відповідали.

Завдяки тривалій, масовій комуністичній пропаганді московському тоталітарному режимові значною мірою вдалося сформувати безлику лю- дину-масу, позбавлену автохтонної історичної пам'яті, національної свідо­ мості, духовності. Тому навіть нині в Українській незалежній державі іноді

110 Розділ 4

серед журналістів і вчених можна почути думку про хибність, недоціль­ ність розгляду пропагандистської, агітаційно-організаторської функцій радіомовлення. Мовляв, це — атрибут комуністичних тоталітарних засобів масової інформації, які цілеспрямовано маніпулювали свідомістю і пове­ дінкою народних мас. Повністю погоджуюся з А. Москаленком, що такі побоювання безпідставні, передусім, тому, що сам характер демократич­ них перетворень в Україні несумісний з маніпулюванням, примусовим утвердженням їхніх принципів. Мова йде про те, щоб за допомогою радіо­ передач розкрити перед людиною закони її власного буття, національного середовища, основні тенденції історичного процесу, навчити її самостійно мислити, приймати правильні рішення. "Вести пропаганду за ідею, за віру, за своє переконання, якими можна послужитися для людства, є не лише морально оправданим, але й в найвищій мірі конечним, — підкреслювало­ ся у Літературно-науковому віснику. — Не можна твердити, що справед­ лива справа не потребує пропаганди, що правда сама побідить своєю си­ лою. Правда побіждає в дійсності щойно тоді, і лише тоді стає правдою, як стільки то й стільки людей перейнялось нею до тої міри, що вважають своїм обов'язком переконати в цьому ще й інших людей" [10, с 449—450]. Ця думка, висловлена ще у 1929 p., надто важлива й тепер, коли радіо­ мовлення, як і всі ЗМІ, покликане допомогти жителям України об'єктив­ но і чітко усвідомити суть ідеології будівництва громадянського суспіль­ ства на засадах етнічної єдності, всебічного розвитку, духовно-національ­ ного утвердження титульної української нації, створення належних умов для культурного і соціального розвитку національних меншин.

Пропагандистська функція зумовлена нагальною потребою дохідливо

роз'яснювати	теоретичні та практичні проблеми будівництва суверенної
і незалежної,	демократичної, соціальної, правової Української держави,

гуманістичну суть національної ідеї, питання відродження, становлення й утвердження національних духовних цінностей, культури, функціону­ вання української мови. Адже "все, що йде поза рами нації, се або фари­ сейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентимен­ талізм фантастів, що раді би широкими "вселюдськими" фразами покрити своє духове відчуження від рідної нації", — підкреслював І. Франко [25, с. 284]. Логіка формування морально здорового, правового, демократичногуманістичного суспільства така, що його стан залежить від національно­ го духу кожної особистості. Подальша розбудова української державності повинна базуватися на основі триєдності соціально-економічного, духов­ но-інтелектуального і національного в цьому процесі.

Тому будь-яка інформаційна діяльність, що зачіпає інтереси і потреби тієї чи іншої людини або українського суспільства загалом — незалежно