3. Контрольні запитання.

3.1.Чому існує велика кількість визначень поняття «особистість» в психології? Назвіть ознаки особистості.

3.2.У чому виявляються розбіжності в поняттях «особистість», «індивідуальність», «індивід»? У чому виявляється взаємозв'язок цих понять?

3.4.Дайте характеристику особистості як об'єкту і суб'єкту суспільних відносин.

3.5. Дайте характеристику спрямованості особистості.

3.6. Розкрийте сутність підструктурних складових особистості.

3.7. Яка роль діяльності в процесі формування особистості?

3.8. Яке відношення до категорії „особистість” має мотив?

3.9. Що є джерелом і рушійною силою розвитку особистості?

3.10. У чому виявляється суспільна сутність особистості?

4. Структурно – логічна схема для обговорення. Психологічна структура особистості

Спрямованість особистості:

• домінують потреби

• домінують цілі

Індивідуально – типологічні особливості:

-темперамент

-характер

Мотиви:

-інтереси

-переконання

-ідеали

-звички

-установки

Можливості особистості:

-здібності

-знання, вміння, навички

Психічні процеси:

-пізнавальні

-емоційно - вольові

Система саморегуляції

5. Література.

5.1. Ананьев Б.Г.Человек как процесс познания.- Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968.

5.2. Асмолов А.У. Историко-эволюционный подход к пониманию личности: Проблемы и перспективы исследования // Вопросы психологии. - 1986. - №2.

5.3. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. – М., “Юрайт”, 2000., С.292-323.

5.4. Немов Р.С. Психология: в 3-х кн. Кн. 1, - М.: Гуманит. изд. центр “ВЛАДОС”, 1997.

5.5. Общая психология /Под ред. В.В. Богословского и др. М.: Просвещение, 1981.- С.53-76.

5.6. Общая психология./Под ред. А.В. Петровского — М.: Просвещение, 1981.- С.191-156.

5.7. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. М.: Просвещение, 1982.

5.8. Столяренко Л.Д. Основи психологии. — Ростов-на-Дону, 1997.- С.86-242.

5.9. Трофімов Ю.Л. Психологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. К., Либідь, 2001.

5.10. Юнг К.Г.Психологические типы. СПб., Ювента, М., Прогресс Универс, 1995.

Психічні пізнавальні процеси

Практичне заняття 5.

Тема: Увага.

Мета заняття: Виявлення і визначення основних характеристик і властивостей уваги; засвоєння фізіологічних основ уваги. Визначення уважності особистості і способів її активізації. Діагностика властивостей уваги і практичного застосування отриманих даних.

Питання для самопідготовки.

1.1. Увага як пізнавальний процес, психічний стан, властивість особистості.

1.2. Фізіологічні основи уваги. Теорія І.П. Павлова та А.А. Ухтомського.

1.3. Функції уваги. Види і властивості уваги.

1.4. Особливості розвитку уваги. Фактори привертання уваги особистості.

1.5. Діагностика уваги та її основних властивостей.

2. Завдання до теми.

2.1. Дати анотацію науковій праці Лурія А.Р. «Внимание и память». Хрестоматия по психологии. //Под ред. А.В. Петровского. — М., Просвещение, 1977, С. 152-159.

2.2. Проаналізувати тексти і дати докладну характеристику сутності й основних функцій уваги:

а) «Увагу не можна віднести до самостійних пізнавальних процесів, тому що вона не має власного змісту. Увага не відображає ні властивостей предметів, ні зв'язків, ні відносин між ними. В увазі виявляються активність особистості щодо предмета діяльності, її спрямованість, інтереси, бажання»;

б) «Увага — це виділення свідомістю сприйнятих або згадуваних об'єктів з одночасним відволіканням від інших; спрямованість свідомості на певний предмет чи явище з метою його вивчення . Для уваги характерна вибірковість свідомості... Те, до чого притягнута наша увага, стає для нас «фігурою», а все інше – «фоном»;

в) «Увагу варто розглядати як окрему форму психічної діяльності... Увага представляє собою ні що інше, як контроль, доведений до рівня ідеальної, скороченої й автоматизованої дії»;

г) «Завдяки наявності довільної уваги людина здатна активно та вибірково «витягати» з пам'яті необхідну інформацію, виділяти головне, істотне, вирішувати завдання, які постають у процесі виконання діяльності».

2.3. Виписати і дати визначення основним поняттям теми: увага; осередок оптимального збудження; орієнтовний рефлекс; домінанта; мимовільна, довільна, післядовільна увага; сенсорна, інтелектуальна увага; обсяг, розподіл, концентрація, переключення, неуважність, стійкість, коливання уваги.

2.4. Провести діагностику вибірковості уваги за методикою Мюнстерберга, та вивчити експериментально рівень концентрації уваги і здатність до переключення за методикою Бурдона.