Структура модулів та обсяг роботи, яка виконувалась при їх вивченні

Модуль 1. Невідкладні хірургічні захворювання органів черевної порожнини 78

Модуль 2. Хронічні хірургічні захворювання органів черевної порожнини 89

Модуль 3. Торакальна хірургія 100

Модуль 4. Проктологія 106

Модуль 5. Гнійні хірургічні захворювання 113

Модуль 6. Амбулаторна хірургія 119

Підсумкова таблиця оперативних втручань 125

Характеристика лікаря – інтерна 127

Сумарні бали за всіма видами контролю та ранжування за системою ЕСТS 128

Підготовка до «Кроку-3»……………………………..……………………………………129

Результати перевірки «Щоденника інтерна» викладачами кафедри………………..133

Спеціалізація (інтернатура) з хірургії є обов’язковою формою післядипломного навчання випускників медичних факультетів з метою підготовки лікарів-спеціалістів.

Мета інтернатури – підготовка лікарів-хірургів для роботи ординаторами хірургічних відділень лікарень та поліклінік. Навчання інтернів проводиться за індивідуальними планами, розробленими кафедрою на основі типового учбового плану і програми післядипломної підготовки з хірургії, у відповідності з кваліфікаційними вимогами до лікаря-хірурга, затвердженими Міністерством охорони здоров’я України.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика лікаря-спеціаліста-хірурга

Лікар-хірург повинен з н а т и :

• організацію планової та екстреної допомоги населенню країни (загальні питання);

• організацію роботи в хірургічному відділенні і в кабінеті поліклініки, перев'язочній, операційній;

• організацію медичної допомоги населенню за умов виникнення екстремальних ситуацій з масовими ушкодженнями;

• основні питання топографічної анатомії;

• нормальну фізіологію систем організму, етіопатогенез хірургічних захворювань, взаємозв'язок функціональних систем у здорових і хворих;

• орієнтуватись в константах гомеостазу, їх порушеннях та корекції;

• інтерпретацію результатів загальних та спеціальних методів дослідження, робити на основі цих даних узагальнення та практичні висновки;

• питання асептики та антисептики в хірургії; основні документи, які регламентують заходи з підтримання санітарно-епідеміологічного режиму хірургічних відділень;

• основи фармакотерапії (зокрема антибіотико- та гормонотерапії), основи імунології, антибіотикопрофілактики та профілактики тромбоемболічних ускладнень в хірургії;

• клінічну симптоматику основних хірургічних захворювань, особливості їх перебігу у дітей, диференційну діагностику хірургічних хвороб з суміжною (урологічною, гінекологічною, терапевтичною) патологією;

• основи фізіотерапії, курортології, лікувального масажу, фізкультури та інших параклінічних методів;

• основи дієтології;

• питання специфічних хірургічних інфекцій (сибірська виразка, правець тощо);

• основи післяопераційної реабілітації та положення про тимчасову та стійку втрату працездатності.

Лікар-хірург повинен в м і т и :

• провести цілеспрямоване клінічне обстеження хворого;

• визначити необхідний обсяг лабораторних, рентгенологічних та інших спеціальних досліджень, організувати своєчасне їх виконання, прокоментувати їх результати;

• чітко визначити тяжкість стану хворого та обсяг проведення реанімаційних заходів;

• надати невідкладну допомогу хворим в термінальних ситуаціях (масаж серця та інші заходи для відновлення його роботи, штучне дихання, термінова трахеостомія, методи зупинки зовнішньої кровотечі, профілактика та лікування шоку, промивання шлунка при отруєннях та інші маніпуляції);

• визначити покази для госпіталізації за профілем та організувати її;

• провести диференційну діагностику захворювання у дорослих та дітей, в разі потреби організувати консультацію профільних спеціалістів;

• обгрунтувати тактику медикаментозного і оперативного лікування хворих з хірур-гічними захворюваннями;

• обгрунтувати покази до проведення операції з урахуванням стану хворого, необхідності передопераційної підготовки та методів знеболення;

• визначити групову і резусну приналежність крові, проводити проби на індивідуальну сумісність, переливати кров і кровозамінні розчини, діагностувати ускладнення та застосовувати заходи боротьби з ними;

• застосувати принципи післяопераційного лікування хворих;

• своєчасно діагностувати і лікувати післяопераційні ускладнення.

За весь період спеціалізації в інтернатурі лікар інтерн повинен оволодіти певним переліком практичних навичок і оперативних втручань. В даному переліку передбачено три рівні засвоєння матеріалу: 1-й рівень (+) - ознайомлення з даним питанням; 2-й (++) - уміння застосовувати набуті знання і навички при курації хворих, виконувати найбільш типові операції чи їх окремі етапи; 3-й (+++) - уміння самостійно застосовувати набуті знання та навички в обстеженні, діагностиці і лікуванні хворих.