Методична вказівка №14

Тема 15. Номенклатура. Морфологічні особливості пухлин з тканин, що походять

змезенхіми.

1.Місце проведення заняття - навчальний клас, секційний зал.

2.Актуальність теми:

Мезенхімальні пухлини виникають з клітин мезенхіми, що в онтогенезі дають початок різноманітним тканинам організму: сполучній, м’язовій, опорно-руховому апарату. судинам, кровотворній системі, серозним оболонкам.

Знання теми необхідне для вивчення онкопатології у клініці, проведення клінікоанатомічних порівнянь, а також постановки патогістологічного діагнозу пухлини.

3.Цілі навчання Загальна мета заняття:

Вивчити особливості розвитку та морфологічну характеристику мезенхімальних пухлин.

Конкретні цілі

1.Знати гістогенетичну класифікацію мезенхімальних пухлин.

2.Навчитися розпізнавати окремі мезенхімальні пухлини по їх морфологічній характеристиці.

3.Вміти розрізняти по морфологічних ознаках доброякісні та злоякісні пухлини.

4.Знати шляхи метастазування мезенхімальних пухлин.

4.Базовий рівень знань та вмінь (міждисциплінарна інтеграція).

	Дисципліна	Знати
	Нормальна	Анатомічну будову опорно-
		рухового апарату, схему
	Анатомія
		кровообігу.
	Гістологія	Гістологічну будову тканин
		мезенхімального походження

Уміти Проводити макроскопічний аналіз анатомічних структур опорно-рухового апарату Проводити мікроскопічний аналіз гістологічних структур мезенхімального походження

5. Для з’ясування відповідності базисного рівня Ваших знань необхідному пропонуємо виконати такі завдання для самоперевірки:

1. Некроз викликав зміни ядер та цитоплазми клітин органу, в якому визначаються судинні клубочки, складені з капілярних петель, навколо яких розташовані звивисті та прямі канальні. Який це орган?

А. Печінка В. Нирки С. Селезінка Д. Гіпофіз

Е. Кістковий мозок

Еталони відповідей до самоперевірки:

1 - В

Інформацію, необхідну для поповнення знань-умінь можна знайти в наступних літературних джерелах:

1. Привес М.Г., Лисенко Н.И., Бушкович В.И. Анатомия человека. – М.: Медицина. – 2001.

152

2.Гистология: Учебник / Ю.И.Афанасьев, Н.А.Юрина, Е.Ф.Котовский и др.; Под ред. Ю.И.Афанасьева, Н.А.Юриной.- 5-е изд., перераб. и доп.- М.: Медицина, 1999.

3.Філімонов В.І. Нормальна фізіологія. – Київ: Здоров’я. - 1994

6.Теоретичні питання, на ґрунті яких можливе виконання цільових видів діяльності за темою:

1.Класифікація мезенхімальних пухлин.

2.Макрота мікроскопічна характеристика пухлин з фіброзної тканини (доброякісних та злоякісних).

3.Макрота мікроскопічна характеристика пухлин з жирової тканини (доброякісних та злоякісних).

4.Макрота мікроскопічна характеристика пухлин с м’язевої тканини (доброякісних та злоякісних).

5.Макрота мікроскопічна характеристика пухлин з судин (доброякісних та злоякісних).

6.Макрота макроскопічна характеристика пухлин кісткової тканини (доброякісних та злоякісних).

7.Особливості метастазування злоякісних мезенхімальних пухлин.

При вивченні розділу по пухлинам, що походять з мезенхіми, звернути увагу на те, що…

До пухлин м'яких тканин відносяться новоутворення, що розташовані на тулубі та кінцівках, але не походять з кісток, хрящів та внутрішніх органів. По гістогенезу їх ділять на дві великі групи - пухлини з мезенхімальної тканини та новоутворення периферичних нервів. Такі новоутворення бувають зрілими та незрілими, або доброякісними та злоякісними. Як бачимо, гістологічна будова новоутворень м'яких тканин різноманітна, а тому виникла потреба класифікувати їх в окремі групи та класи. Таких класифікацій існує декілька, але відповідає всім потребам і вимогам та, що розроблена і затверджена Міжнародним протираковим союзом у 1974 році. Згідно цієї класифікації пухлини можуть виникати з фіброзної, жирової, м'язової тканин, кровоносних та лімфатичних судин, периферичних нервів, симпатичних гангліїв, парагангліонарних структур, мезенхіми та плюріпотентних ембріональних зародків.

Злоякісні пухлини м'яких тканин До злоякісних новоутворень відносяться незрілі пухлини мезенхімальної тканини та периферичних нервів, що виникають на кінцівках та тулубі. Гістологічні форми таких новоутворень представлених вище в класифікації ВООЗ від 1974 року. Наводимо морфологічну та клінічну характеристику окремих сарком м'яких тканин.

Фібросаркома. Гістологічне побудована із переплетених пучків незрілих фібробластів з наявністю мітозів у клітинних елементів. Співвідношення волоконець та клітин різного ступеня диференціації дозволяє розрізнити два типа фібросарком: диференційовану та недиференційовану. Макроскопічне фібросаркома має вигляд солітарного вузла не дуже великих розмірів, рідко досягає 15,0-20,0 см в найбільшому вимірі, має відносно чіткі контури. Після видалення може рецидивувати, якщо володіє інфільтративним ростом. Метастазує рідко, переважно в легені.

Ліосарколіа. Має вигляд інкапсульованої округлої або дольчастої пухлини з множинними паростками та частками, що розташовані біля новоутворення. Може досягати великих розмірів, тому що в клітковині росте в різних напрямках без перешкод. На розрізі має сальний або риб'ячого м'яса вигляд. Існують різні ступені зрілості, росте вона поволі, має малу схильність до метастазування. Виникають такі пухлини частіше в місцях накопичення жирової клітковини: паранефральної, параколічноЇ, в брижі.Лейоміосаркома. Порівняно з вищеназваними пухлинами зустрічається рідше. Джерелом виникнення

153

можуть бути гладком'язові елементи судинної стінки. Локалізація буває різноманітна, але частіше розташована по ходу магістральних вен та артерій і буває з ними зв'язана. Макроскопічне це солітарна пухлина щільної консистенції, горбиста і навіть вузловата, не має чіткого відмежування від сусідніх тканин та органів. Мікроскопічне лейоміосаркома побудована атиповими гладком'язовими волоконцями з поліморфізмом та гіперхромією ядер та мітозом. Ступінь інфільтративного росту різна. Має нахил до раннього гематогенного та лімфогенного метастазування. Після операції нерідко бувають рецидиви. Рабдоміосаркома. В дорослих така саркома зустрічається досить рідко, частіше вона виникає в дітей із соматичних поперечно-посмутованих м'язів. Для рабдоміосаркоми характерна відсутність капсули, її поверхня гладка, рідше горбиста, консистенція м'яка, м'ясиста.

Мікроскопічне рабдоміосаркома побудована незрілими, атиповими клітинами поперечнопосмугованих м'язів з вираженим поліморфізмом. Зустрічаються клітини округлі, веретеноподібні, ракеткоподібні, стрічковидні, гігантські та багатоядерні. Тому і типи сарком бувають різні: поліморфно-клітинні, альвеолярні, ембріональні, змішані та інші. Частіше це солітарні пухлини з високим ступенем злоякісності. Нерідко спостерігаються віддалені гематогенні та лімфогенні метастази. Після оперативних втручань рецедиви пухлини не встигають розвинутись через ранній розвиток метастазів. В цілому пухлина відрізняється високою злоякісністю та агресивністю.

Злоякісні ангіоендотеліома та гемангіоперицитома зустрічаються рідко.

Макроскопічне мало відрізняються від інших злоякісних мезенхімальних судин. Вони щільні, рідше м'які, на розрізі сірувато-рожевого або бурого кольору. Навкруги них ущільнені тканини можуть складати враження капсули.

Гістологічне злоякісна гемангіоендотеліома побудована атиповими клітинами ендотелію судин, а перицитома - атиповими зірчастими перицитами Цимермана. З наростанням анаплазії в таких пухлинах клітини стають веретеноподіб-,ними, округлими, поліморфними і ступінь дедиференциров-іки клітин настільки великий, що розрізнити їх неможливо, і тоді вони об'єднуються загальним поняттям "ангіосарко-ми". Такі пухлини надзвичайно злоякісні, ростуть швидко, рано з'являються метастази, а після лікування рано розвиваються рецидиви.

Крім пухлин мезенхімальної природи до злоякісних пухлин м'яких тканин відносяться і нервові новоутворення. Перш за все це - злоякісні, шваноми або нейрофіброми із корінців спинальних нервів. Вони, як правило, розташовані пара-вертебрально чи пресакрально. Макроскопічне мають вигляд обмежено ростучої, інкапсульованої, іноді горбистої пухлини. Нерідко спостерігається зв'язок з крупним нервовим стовбуром. На розрізі щільні, жовто-білого або сірого кольору та водянистого характеру, як риб'яче м'ясо. Мікроскопічне такі пухлини побудовані клітинами різної форми з новоутворенням полісадоподібних структур типу тілець Верокая. Незрілі пухлини спінальних нервів високо-злоякісні, протікають порівняно бурхливо, рано рециди-вують та дають віддалені метастази.

Виникають злоякісні пухлини також із симпатичних нервових гангліїв. Розташовуються вони по ходу симпатичного стовбура, тобто на боковій поверхні хребта, частіше зліва. Злоякісні гангліоневробластоми (симпатобластоми та симпатогоніоми) зустрічаються дуже рідко. Вони надзвичайно незрілі. Незважаючи на враження інкапсульованості, для них характерний інфільтративний ріст. На розрізі такі пухлини мають строкатий вигляд з вогнищами жовтого та темно-червоного кольору внаслідок крововиливів та некрозів. Гістологічне симпатогоніоми побудовані з м'яких клітин симпатогангліїв. В симпатобластомах більш зрілі клітинні елементи - симпатобласти. Симпатобластоми та - гоніоми високозлоякісні пухлини, характеризуються швидким ростом та раннім гематогенним метастазуванням.

154

Цікавим для нейробластом є феномен "дозрівання", тобто можливість трансформації (спонтанної або під впливом лікування) незрілих нейробластом у зрілі доброякісні гангліоневроми.

Із нейроектодермальних зародків, хоча і рідко, може розвинутись і злоятсгс-ма парагангліома. Вона розташовується в зоні наднирника, по ходу аорти, на рівні біфуркації аорти (орган Цукеркандля). Через продукування гормонів деякі з них, як і феохромоцитома, бувають гормоноактивними, викликаючи загальні клінічні ознаки пухлини. Макроскопічне пухлина округлої або овальної форми, не дуже щільна, не досягає великих розмірів. На розрізі має строкатий вигляд. Гістологічне вона побудована великими багатокутними клітинами, схожими з епітеліальними, іноді спостерігаються гігантські багатоядерні клітини. Поряд з вираженим ати-пізмом відмічається поліморфізм. Клінічно такі пухлини високо злоякісні, рано метастазують, а після операції - рецидивують.

Мезенхімома злоякісна виникає із залишків недиферен-ційованої мезенхіми. Це змішана пухлина, макроскопічне не відрізняється від інших. Строката на розрізі, може мати хрящові або кісткові складові.

Злоякісна мезенхімома має комбінацію гістологічно незрілих жирової, судинної, фібробластичної, хрящової тканин та остеобластичних елементів. Як й інші саркоми, мезенхімома рано метастазує та утворює рецидиви після оперативного лікування. Хордома злоякісна. Зрідка пухлина, є похідним ентодерми і виникає із залишків нотохорди, що залишаються в тілах хребців, дисків та в м'яких тканинах крижовопоперекової області після формування хребта. Локалізується частіше всього в зоні крижової кістки або вище. Макроскопічне - інкапсульована, м'яка, іноді желатиноподібна пухлина. Гістологічно побудована м'якими клітинами без вакуо-лей. Росте поволі, проростає в хребет, крижову кістку, викликаючи важкі неврологічні розлади. Через проростання хордому оперативно видалити часто неможливо. Наступають часті рецидиви. Тератома злоякісна. Частіше всього розвивається із незрілих варіантів. Це відносно рідкісна пухлина. Частіше локалізується в зоні крижової кістки і тільки біля десятої частини всіх випадків розташована вище, частіше буває зліва від хребта. Виникає в основному у дітей із дистопіро-ваних клітинних елементів всіх трьох зародкових листів (екзо-, ендота мезодерми). В зрілій тератомі можуть зустрічатись сформовані тканини і навіть органи.

Макроскопічне тератома інкапсульована. Щільні ділянки межують з розм'якшеними та кістозними утвореннями. На розрізі вони мають строкатий вигляд без сформованихтканин та органів; нерідкі вогнища некрозів, крововиливів, кістозні порожнини. Незрілі тератоми побудовані недиференційованими тканинами. У дорослих людей спостерігаються новоутворення з раковою пухлиною. Для них характерний бурхливий ріст, розпад, кровотеча, що призводить до швидкої смерті.

Некласифіковані саркоми. Ступінь атипії їх клітинних елементів настільки виражена, що визначити гістологічну приналежність неможливо. А тому патанатоми класифікують їх за зовнішньім виглядом клітин: веретено-, кругле-, крупне-, поліморфне клітинні саркоми. Вони локалізацією, макрота мікроскопічною будовою мало чим відрізняються від інших сарком, але протікають надзвичайно злоякісне.

Епідеміологія. Злоякісні пухлини м'яких тканин виникають порівняно не часто і, за даними більшості дослідників, складають 1-2% від усіх злоякісних новоутворень людини. Ракові захворювання у дітей виникають набагато рідше ніж у дорослих, тому частота сарком м'яких тканин у дітей складає 13-14% серед усіх злоякісних пухлин. В реєстрі найбільш частих локалізацій злоякісних пухлин населення України саркоми м'яких тканин реєструються значно рідше інших локалізацій, тому не виділені в окрему форму і представлені разом з саркомами кісток. Захворюваність злоякісними пухлинами м'яких тканин та кісток в Україні в 1996 році склала 4,5%ооо і була дещо меншою порівняно з

155

попередніми роками (4,8%ооо в 1991 р.). Таким чином, можна вважати, що частота цих новоутворень в Україні за останні роки не збільшується.

Чоловіки та жінки хворіють даною патологією однаково часто, хоча деякі автори стверджують, що ці пухлини бувають частіше у чоловіків, інші - у жінок. Стать людини впливає на частоту тільки окремих гістологічних форм сарком. Так синовіальна саркома та лейоміосаркома частіше виникають у чоловіків. Злоякісна невринома, ліпосаркома, некласифікована саркома та рідкісні форми злоякісних пухлин м'яких тканин зустрічаються частіше в жінок.

Вражають людину злоякісні пухлини м'яких тканин найбільш часто в другому періоді зрілого віку. Рідше вони виникають у похилому та старечому періодах життя. В молодих людей такі пухлини бувають рідко, хоча спостерігаються в дитячому та юнацькому періодах життя. На частоту захворюваності в окремих вікових групах впливає гістологічна форма саркоми.

Трапезніков з цього приводу помічає, що хворі з саркомами м'яких тканин старші, ніж хворі з саркомами кісток, і молодші, ніж хворі на рак.

Етіологія. Багато хворих пов'язують виникнення сарком з механічною травмою. Але детальне вивчення обставин та часу травми спростовує таке твердження: кожна людина на протягом життя отримує тисячі мілких, середніх та важких травм, але саркоми м'яких тканин всетаки зустрічаються рідко.

Деякі дослідники придають значення вогнепальній травмі. Але і це не достовірно, тому що під час та після воєн ми не бачимо епідемії сарком. Поодиноке виникнення сарком у вогнепальних хронічних рубцях та ранах треба інтерпретувати як результат хронічного запального процесу.

У виникненні злоякісних пухлин м'яких тканин допускається вплив канцерогенних факторів, радіаційного опромінення. Це особливо важливо тому, що значна територія України забруднена радіаційними викидами внаслідок аварії на ЧАЕС. Дискутується питання про роль полімерних матеріалів, як канцерогенних факторів. Це питання актуальне у зв'язку з тим, що в сучасній хірургії дуже широко використовують шовний матеріал з полімерів.

Доброякісні нервові та мезенхімальні пухлини рідко трансформуються в саркоми. Частіше всього злоякісні пухлини м'яких тканин виникають <Де ПОУО. В науковій літературі е інформація про вірусну природу сарком. Вона побудована на тому, що в крові у таких хворих знаходять антитіла, які виникають за наявністю в організмі віруса. Який агент викликає появу таких антитіл, поки що науково не доведено.

Крім зовнішніх причинних факторів, на виникнення пухлини впливає велике число внутрішніх факторів, таких як порушення гормональної діяльності, нервової регуляції, імунної системи, інші диспозиції в організмі. Внутрішніх причинних факторів сарком м'яких тканин більше, ніж зовнішніх.

Гістологічних форм злоякісних пухлин м'яких тканин багато, і це накладає відбиток на різноманітність клінічних проявів та спеціальне лікування.

Літературні джерела і матеріали для засвоєння знань-умінь за темою:

Основні

1.Струков А.І.Серов В.В. Патологічна анатомія. – перекл. на укр. мову А.Ф.

Яковцової.- 2000р.- С.109-126.

2.Патологічна анатомія (загальнопатологічні процеси) / В.М. Благодаров. П.І. Червяк, К.О. Галахін та ін. / Під ред. В.М. Благодарова та П.I. Червяка - К: Генеза, 1997.

3.Руководство к практическим занятиям по патологической

анатомии/В.В.Серов, Т.Н.Дрозд, В.А.Варшавский и др.- М.: Медицина.-1987.- с.

4. Серов В.В., Ярыгин Н.Е., Пауков В.С. Патологическая анатомия. Атлас.- М.: Медицина.-1986.- с.

156

Додаткові

1.Серов В.В., Пальцев М.А., Ганзен Т.Н. Руководство к практическим занаятиям по патологической анатомии.- М.: Медицина, 1998.- с.

2.Шлопов В.Г. Основи патологічної анатомії людини.- ЦМК ВМО МОЗ України, 1999.- 496 с.

3.Струков А.И., Серов В.В. Патологичсская анатомия. - 4-е изд -М.: Медицина, 1995.,

4.Патологічна анатомія (загальнопатологічні процеси) /В.М. Благодаров, П.І. Червяк, К.О. Галахін та ін. /За ред. В.М. Благодарова та ІI.I. Червяка - К : Генеза, 1997.

5.Серов В.В., Ярыгин Н.Е., Пауков В С. Патологическая анатомия: Атлас -М.: Медицина. 1986.

6.Шлопов В.Г. Патологічна анатомія. Підручник. – Вінниця: НОВА КНИГА. 2004. – 768 с.

7.Серов В.В., Дрозд Т.Н., Варшавский В.А., Татевосянц Г.О. Руководство к практическим занятиям по патологической анатомии. - М.: Медицина, 1987.

8.Збірник клінічних ситуаційних задач з патологічної анатомії: Навч. посібник/ І.С. Шпонька, О.А. Легеза, І.О. Мальцев. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2004. – 132 с.

9.Лекции по общей патологической анатомии (обший курс) / За ред. B.В. Серова, М.А. Пальцева. - М.: Медицина. 1999.

10.Лекції кафедри за темою: «Альтерація. Механізми трофіки та порушень обміну речовин і їх метаболізму. Внутрішньоклітинне та позаклітинне накопичення білків, жирів та вуглеводів»

11.Граф логічної структури теми (додаток №1)

12.Інструкція вивчення макро- і мікропрепаратів (альбом)

13.Методичні посібники для підготовки до ліцензійного екзамену «КРОК-1. ЗЛП»

Орієнтовна основа дії (інструкція для самостійної підготовки)

За графом логічної структури теми (додаток 1)

Виконайте наступні цільові завдання для перевірки засвоєння матеріалу:

Тести:

1.Під час мікроскопічного дослідження пухлини верхньої губи виявлені багаточисленні щелевидні порожнини, заповнені кров’ю та згортками, стінка порожнин вистлана вплощеним ендотелієм. Для якої пухлини характерні наведені гістологічні ознаки?

A. Гломус-ангиома

B. Капілярна гемангіома C. Геманігоперицитома D. Венозна гемангіома

E. Е. Кавернозна гемангіома

2.Для гістологічного дослідження доставлена видалена під час операції матка. Під слизовою оболонкою знайдені багаточисленні округлої форми узли, чітко відокремлені від навколишньої тканини. Мікроскопічно пухлина побудована з пучків гладких м’язів з ознаками тканинного атипізму. Для якої пухлини характерні знайдені гістологічні зміни?

A.Лейоміосаркома

B.Хоріонепітеліома

C.Лейоміома

D.Рак урази

E.Ліпома

Задачі:

У жінки 28 років після пологів у товщі передньої стінки черевної порожнини з’явилось щільне, невеликих розмірів утворення. При видаленні пухлина волокнистої будови, не має

157

капсули та чітких меж, гістологічно характеризується впорядкованою структурою пучків колагенових волокон та розташованих між ними фібробластів.

1)Визначити пухлину.

2)Вказати характерні особливосі її росту (а). та клінічного перебігу (б,в) 3)Назвати можливий гістогенез.

2. При мікроскопії пухлини хворого 20 років, виявлені примітивні кісткові структури зі значним атипізмом клітин, великою кількістю мітозів, порушенням архітектоніки кісткових балок.

1)Визначити пухлину.

2)Назвати варіанти пухлини в залежності від переважання процесів кісткоутворення, або руйнування кістки (а,б).

3)Вказати місця найчастішої локалізації пухлини.

Еталони відповідей: Тести: 1. Е; 2. С.

Задача №1. 1) Десмоїд; 2) а) інфільтруючий; б) доброякісна; в) рецидиви; 3) З

фіброзної тканини (волокнистої сполучної тканини).

Задача №2. 1) Остеосаркома 2) а) Остеобластична форма; б) Остеолітична форма; 3) Стегна, гомілки.

Також:

Дати відповідь на тести в посібнику (додаток №2)

Перевірити засвоєння матеріалу за допомогою тестів для підготовки до ліцензійного екзамену «КРОК-1. ЗЛП» (див. посібник), а також по «Збірнику клінічних ситуаційних задач з патологічної анатомії (навчальний посібник)».

Короткі методичні вказівки до роботи на практичному занятті

Методика проведення заняття Заняття починається з перевірки виконання цільових завдань студентами при

самопідготовці до практичного заняття, перевірки вихідного рівня підготовки методом тестування, а також корекції засвоєння теоретичного матеріалу. Також викладач зробить інструктаж і коментарі до виконання самостійної роботи на практичному занятті.

Самостійно Вам належить:

Визначити ультраструктурний атипізм пухлинної клітини по електронограмі. Звернути увагу на розміри та форму ядра, розташування у ньому хроматину, ядерноцитоплазматичне співвідношення, наявність органел, їх кількість та форму.

Вивчити, описати і замалювати мікропрепарати (див. Альбом протоколів):

Фіброміома – замалювати. Позначити: 1. Пучки клітин гладенької мускулатури. 2. Прошарки сполучної тканини.

Кавернозна гемангіома печінки – замалювати. Позначити: 1. Судинні порожнини разної величини та форми. 2. Капсула пухлини. 3. Тканина печінки 3. Фібросаркома – описати. Звернути увагу на клітинний атипізм пухлини (форму,

розміри клітин та їх ядер, кількість останніх, гіперхроматоз). Відмітити співвідношення паренхими та строми пухлини.

158

4. Хондрома – описати. Звернути увагу на тканинний атипізм пухлини, морфологію її клітин.

Вивчити та описати макропрепарати (див. Альбом протоколів):

Фіброміома уразу. Звернути увагу на локалізацию вузла, його розміри, форму, наявність капсули, колір та структуру на розрізі.

Гемангіома печінки. Звернути увагу на локалізацию вузла, його розміри, форму, наявність капсули, колір та структуру на розрізі.

Описати один з запропонованих викладачем макропрепаратів.

Обладнання заняття

Макропрепарати:

фіброма шкіри ліпома фіброміома уразу саркома кістки гемангіома печінки

Мікропрепарати:

фіброма

фіброміома

фібросаркома

хондрома гемангіома печінки (шкіри)

Електронограми:

ультраструктурний атипізм пухлинної клітини

Таблиці:

мезенхімальні клітини

Слайди:

1.ліпосаркома

2.рабдоміома

3.рабдоміосаркома

4.остеома

5.капілярна гемангіома

6.злоякісна гемангіоендотеліома

Учбова карта заняття:

№	Етапи	Час	Засоби навчання	Обладнання	Місце
		(хв..)			провед
					ення
1	Перевірка вихідного	10	Набори цільових
	рівня підготовки		завдань. Індивідуальні		Учбова
	студентів включає		набори тестових завдань
					кімнат
	перевірку виконання
					а,
	цільових завдань
					секцій
	студентами при
					ний зал
	самопідготовці до
	практичного заняття
2	Корекція засвоєння	5	Граф логічної структури	Таблиці,
					159

	теоретичного матеріалу		(додаток 1).	слайди
3	Інструкція і коментар	5	Інструкція вивчення	Таблиці,
	до виконання		мікропрепаратів (атлас	слайди,
	самостійної роботи		додаток 2).	мультимедійни
				й проектор
4	Самостійна робота.	45	Протокол заняття.	Мікроскоп,
	Оформлення протоколу			макрота
	практичного заняття.			мікропрепарати
				,
				електронограм
				и
5	Підсумковий контроль	15	Індивідуальні набори
			тестових завдань та
			ситуаційних задач
6	Аналіз результатів	10	Протокол заняття
	тестового контролю і
	виконаної самостійної
	роботи. Підведення під-
	сумків заняття.

Домашнє завдання

Вивчити тему: Тема 15. Номенклатура і морфологічні особливості пухлин з нервової тканини. Особливості пухлин центральної нервової системи. Номенклатура пухлин, що походять із меланінутворюючої тканини. Морфологічні особливості пухлин, що походять із меланінутворюючої тканини. Питання до теми дивись в «Щоденнику студента».

160

Додаток 1. Граф логічної структури теми №13 змістового модулю 4, Модулю-1

Пухлини з мезінхіми

Доброякісні пухлини

Фіброма (щіпьна. м'яка, десмоїд) Дерматофіброма (гістіоцитома) Ліпома Гібернома Лейоміома Рабдоміома

Зернисто-клітинна пухлина Гемангіома: капіпярна. венозна, кавернозна; доброякісна гемангіоперицитома Гломусна пухлина (гломус-ангіома) Лімфангіома Доброякісна синовіома Доброякісна мезотеліома

Остеома, доброякісна остеобластома Хондрома. доброякісна хондробластома Фібросархома: диференційована та недиференційована форми

Злоякісні пухлини

Вибухаюча дерматофіброма Ліпосаркома Злоякісна гібернома Лейоміосаркома Рабдоміосаркома

Злоякісна зернисто-клітинна пухлина Ангіосаркома: злоякісна гемангіоендотеліома, злоякісна гемангіоперицитома Лімфангіосаркома (злоякісна лімфангіоендотеліома)

Злоякісна синовіома Злоякісна мезотеліома Остеосаркома Хондросаркома

161