Лекции по КПУ
.pdfПовноваження Президента України припиняються у разі його смерті ( п. 4 ст. 108 Конституції). За наявності згаданих підстав до обрання і вступу на пост нового президента у світовій практиці існують такі варіанти заміщення цього поста:
•Тимчасове виконання повноважень президента віце – президентом ( США, Бразилія, Індія та ін.);
•Виконання цих повноважень головою парламенту або однією з його палат ( Німеччина, Франція, Білорусія та інші.);
•Здійснення повноважень президента прем’єр – міністром ( Австрія, Росія, Фінляндія та ін.).
ВУкраїні в разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в період виконання ним обов’язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6 – 8, 10 – 13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України.
З достроковим припиненням повноважень Президента, а також з його заміщенням на посту глави держави пов’язане питання про його відповідальність.
Умонархічних державах глава держави зазвичай не може бути відповідальним за свої дії, оскільки його особа визнається конституціями недоторканою.
Конституції країн з республіканською формою правління також закріплюють загальний принцип політичної невідповідальності президента, проте не виключається можливість юридичної (судової) відповідальності за певні тяжкі правопорушення.
За вчинення злочинів у конституційному праві передбачається спеціальна процедура звинува-
чення президента – «імпічмент» - спеціальні правила, процедура щодо притягнення до відповідальності глави держави, а також винних службових осіб( міністрів) у разі порушення ними законів певної країни або вчинення злочинів.
Уєвропейських країнах континентального права і в деяких країнах Африки справу, як правило , порушує парламент, а по суті питання вирішує відповідна судова інституція: Конституційний Суд ( ФРН, Італія, Болгарія) або Верховний суд ( Португалія, Фінляндія, Румунія).
Відповідно до конституції Австрії та Ісландії главу держави може бути достроково усунуто з поста з ініціативи парламенту і на підставі референдуму. При цьому, якщо референдум не підтримує рішення парламенту, тим самим висловлюється недовіра парламенту з боку виборців, що тягне за собою його розпуск.
У США, країнах латинської Америки парламент одноособово вирішує питання і про притягнення президента до відповідальності, і про його вину. Якщо його буде визнано винним, президент усувається з посади, після чого він може бути переданий до суду загальної юрисдикції.
ВУкраїні на основі п. 3 ст. 108 і п. 1 ст. 111 Конституції Президент України може бути усуне-
ний з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зра-
171
ди або іншого злочину. Питання про його усунення з поста в порядку імпічменту ініціюється бі-
льшістю від конституційного складу Верховної Ради України.
Виходячи зі статусу Президента України як всенародно обраного глави держави, процедура імпічменту не може бути спрощеною. Тому Конституція України встановила досить складний порядок його проведення.
Першою стадією процедури імпічменту є ініціювання питання про усунення з поста Президента України більшістю депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.
На другій стадії для проведення розслідування Верховна рада створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої входять спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.
Третя стадія полягає у розгляді на засіданні Верховної Ради України висновків і пропозицій
тимчасової слідчої комісії.
На четвертій стадії за наявності підстав Верховної Рада України не менш як двома третина-
ми від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України. П’ята стадія полягає у перевірці справи Конституційним Судом України і отриманні його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент.
Отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент, містять ознаки державної зради або іншого злочину, становлять зміст шостої стадії
процедури.
Сьома стадія процедури імпічменту - прийняття рішення про усунення Президента України
з поста в порядку імпічменту Верховною Радою України за умови, що це рішення буде підтримано не менш як трьома четвертими від конституційного складу парламенту, тобто 364
депутатами.
Закон України « Про вибори Президента України» від 18 березня 2004 року визначає особливості підготовки і проведення позачергових виборів Президента України.
Для проведення позачергових виборів Президента України використовуються територіальні виборчі округи, утворені для проведення попередніх виборів Президента України. Виборчі дільниці ( крім виняткових випадків)утворюються не пізніше ніж за п’ятдесят днів до дня виборів у порядку, встановленому Законом.
Територіальні виборчі комісії утворюються не пізніше ніж за сімдесят днів до дня виборів у
порядку, встановленому Законом, за поданням партій ( блоків), які вносяться до Центральної
виборчої комісії не пізніше ніж за вісімдесят днів до дня виборів.
Висування кандидатів починається на наступний день після дня, зазначеного у пунктах 1 – 4 частини четвертої ст.. 17 Закону, і закінчується за п’ятдесят днів до дня позачергових виборів.
Подання документів до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів закінчується за п’ятдесят днів до дня чергових виборів. Повторне подання документів відповідно до частини третьої та четвертої ст.. 52 Закону закінчується за сорок п’ять днів до повторних виборів.
172
На підтримку кандидата на пост Президента України має бути зібрано не менш як двісті
п’ятдесят тисяч підписів, у тому числі не менш ніж по десять тисяч підписів у кожному з двох третин регіонів ( Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь)
України. Підписні листи передаються до Центральної виборчої комісії не пізніше ніж за трид-
цять днів до дня виборів.
Після дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до конституції України проводяться дострокові вибори Президента.
5. Акти Президента України.
Державна активність Президента України реалізується через нормативно – правові акти: укази і розпорядження. Як встановлено частиною третьою ст.. 106 Конституції України, Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на всій території України.
Указ Президента України – це правовий акт, адресований до невизначеного кола юридичних та фізичних осіб, державних органів та організацій.
Укази Президента України можуть бути як нормативними, так і ненормативними. До ненорма-
тивних належать укази про призначення тієї чи іншої особи на відповідну посаду.
Прикладом нормативного указу Президента України може бути Указ « Про захист прав власників земельних часток (паїв)» від 21 квітня 1998 р. та ін.
Розпорядження Президента України – це акт індивідуально – організаційного характеру.
Акти Президента України видаються ним самостійно або на основі згоди парламенту України або Кабінету Міністрів України. Акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 5, 18, 21, 23 ст. 106 Конституції України, скріплюються підписами Прем’єр – міністра України і міністра, відповідального за акт його виконання ( зміни в конституції України). Йдеться про визнання Президентом України від імені Української держави іноземних держав, призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях тощо.
173
Лекція № 13 « Виконавча влада в Україні ».
План:
1.Поняття виконавчої влади і система її органів;
2.Кабінет Міністрів – вищий орган у системі органів виконавчої влади, його склад, основні функції та повноваження;
3.Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
4.Місцеві державні адміністрації.
1. Поняття виконавчої влади і система її органів;
Розподіл влад сприяє вдосконаленню механізму реалізації влади , забезпечує реальний, а не формальний розподіл функцій з управління суспільством.
Фундаментальне значення в управлінні мають такі складові: рішення, його реалізація ( виконання), контроль (нагляд) за здійсненням рішення ( включаючи, в першу чергу, охоронну функцію). Виконавча влада перебуває в тісному зв’язку з законодавчою владою. Аналіз Конституції України дає можливість зробити висновок, що представницька влада може втручатися у сфери діяльності виконавчої, а остання може впливати на роботу Верховної Ради.
Оптимальне співвідношення цих влад треба шукати у співвідношенні основних форм їх діяльності. Представницька влада приймає закони, а виконавча виконує їх, тобто основні форми діяльності цих органів - законодавча і виконавча. Кожна з гілок влади має і інші видові форми: уста-
новча і контрольні діяльність притаманні законодавчій владі, контрольна і правоохоронна форми роботи властиві влади виконавчій.
Стосовно місця виконавчої влади в системі єдиної державної влади – забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Представницька влада лише приймає закони, але не розробляє механізм їх реалізації. Чорнова робота деталізації закону шляхом визначення механізму його здійснення завжди покладається на ор-
гани виконавчої влади. Механізм реалізації законів фактично і є механізмом самої виконавчої
влади.
Аналіз повноважень суб’єктів виконавчої влади дає змогу виділити такі основні функції:
•Соціально – політична функція, яка спрямовує владно – політичну та владно – адміністративну діяльність усієї системи виконавчих органів на чітке й неухильне виконання законів та інших нормативно – правових актів і безпосереднє керівництво об’єктами управління;
174
•Право застосовна функція, тобто система дій, що полягає у розробці та фактичному здійсненні організаційних заходів, спрямованих на те, щоб забезпечити втілення правових норм в життя;
•Правоохоронна функція забезпечує хід реалізації право застосовної діяльності і належну поведінку всіх учасників керованих процесів;
•Функція координації має велике значення тому, що існує багатоукладність сфери управління і тому в право виконанні центр ваги зміщується у бік співробітництва і погодженості дій учасників координації, замість адміністрування;
•Функція державного регулювання ґрунтується на нормативно - правовій базі, реалізується органами виконавчої влади шляхом встановлення і застосування правил, націлених на корегування всього життя в країні;
•Функція контролю та нагляду, які конкретизуються в забезпеченні податкової та митної політики держави, аудиті наглядовій діяльності тощо;
Суб’єктами виконавчої влади в Україні є: Кабінет Міністрів України, центральні органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади. У своїй сукупності ці суб’єкти утворюють єдину систему органів виконавчої влади (Розділ УІ Конституції «Кабінет
Міністрів України. Інші органи виконавчої влади».
Загальні основи компетенції та функції Кабінету Міністрів України визначено у ст.. 116 Конституції України, а в повному обсязі - в Законі України « Про Кабінет Міністрів України». Органи виконавчої влади відповідно до принципу розподілу влад утворюються для здійснення виконавчої і розпорядчої діяльності з керівництва господарською, соціально-культурною та адмі- ністративно-політичною сферами життя суспільства. До системи органів виконавчої влади Конституція України відносить насамперед Кабінет Міністрів України - вищий орган у цій системі. Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу інших органів виконавчої влади:
а) центральних - міністерств, державних комітетів, установ при Кабінеті Міністрів та інших центральних відомств; б) місцевих — місцевих державних адміністрацій, місцевих органів міністерств, державних
комітетів та інших центральних органів виконавчої влади. Специфічними рисами органів виконавчої влади є те, що вони: по-перше, формуються шляхом призначення;
по-друге, здійснюють особливий вид діяльності - виконавчу і розпорядчу діяльність, спрямовану на виконання Конституції і законів України, актів Президента України як безпосередньо, так і шляхом адміністративної правотворчості; по-третє, здійснюють діяльність на засадах поєднання єдиноначальності та колегіальності.
Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади сформульовано у відповідних положеннях про ці органи.
Компетенцію місцевих державних адміністрацій визначено у ст.. 119 Конституції України та Законі України « Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р.
175
Таким чином, виконавча влада є відносно самостійною формою єдиної державної влади Укра-
їни, вона має притаманні лише їй функції, які здійснюються системою органів виконавчої влади на підставі визначеного правового механізму реалізації законів та інших нормативно – правових актів за допомогою державного управління з метою реалізації прав і свобод людини і громадянина.
2. Кабінет Міністрів – вищий орган у системі органів виконавчої влади, його склад, основні функції та повноваження;
Виконавчу владу в Україні згідно зі ст.. 113 Конституції України здійснює Кабінет Міністрів України. Він є вищим органом у системі виконавчої влади, яку становлять Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України ( ст.. 113).
Як вищий колегіальний орган у системі органі виконавчої влади Кабінет Міністрів здійснює виконавчу владу безпосередньо та через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
В Україні відповідно до частини десятої і п’ятнадцятої ст.. 106 Конституції України Прези-
дент України одноособово призначає за поданням Прем’єр – міністра України членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій органів виконавчої влади.
Голова Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді Україні, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, в строк не пізніше ніж на 15 день після одержання такої пропозиції( частина 12
ст. 85 та частина 9 ст. 106 Конституції України).
Водночас із внесенням кандидатури на посаду Прем’єр – міністра України до Верховної Ради України подаються відомості про кандидата, зазначені в Законі « Про Регламент Верховної Ради України».
Інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за подан-
ням Прем’єр – Міністра України (ст.. 114). На кожну посаду вноситься одна кандидатура.
Міністр Оборони України, Міністр Закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України ( ст.. 114).
Члени Кабінету Міністрів України складають присягу Українському народові такого змісту: « Ус-
відомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь додержуватися Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету міністрів України, всіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, обстоювати права і свободи людини і громадянина, дбати про добробут Українсько-
176
го народу, зміцнення та сталий демократичний розвиток Української держави».
Присяга складається в урочистій обстановці перед Президентом України у присутності народних депутатів України не пізніше як через п’ять днів після сформування Кабінету Міністрів Україні або призначення нового члена Кабінету Міністрів України.
Присягу членів новопризначеного Кабінету Міністрів України оголошується Прем’єр – міністрів України, її текст підписує кожний член Кабінету Міністрів України. Новопризначені члени Кабінету Міністрів України складають присягу особисто і підписують її текст.
Про прийняття присяги робиться запис у трудовій книжці члена Кабінету Міністрів України. Підписаний текст присяги зберігається в особовій справі члена Кабінету Міністрів України. Відмова члена Кабінету Міністрів України скласти присягу має наслідком звільнення його з посади.
Кабінет Міністрів України набуває повноважень з моменту призначення Президентом України не менше як двох третин від загальної чисельності членів Кабінету Міністрів України. Новопризначені члени Кабінету Міністрів України набувають повноважень із моменту призначення.
Кабінет Міністрів України не пізніше як у 60 строк після набуття повноважень подає на роз-
гляд Верховної Ради України Програму діяльності Кабінету Міністрів України на строк своїх повноважень.
Програму діяльності Кабінету Міністрів України розглядає Верховна Рада України не пізніше як у 10 денний строк дня її подання.
Програма діяльності Кабінету Міністрів України має містити концептуальне викладення стратегії діяльності, засобів та строків виконання завдань Кабінету Міністрів України. До неї додаються загальна структурасистемиорганіввиконавчоївладитаінформаціяпрочленівКабінету МіністрівУкраїни.
Програму діяльності Кабінету Міністрів України розглядає Верховна Рада України не пізніше як у десятиденнийстрок з дня її подання.
Перед розглядом на пленарному засіданні Верховної Ради України Програма діяльності Кабінету МіністрівУкраїнипопередньообговорюєтьсявкомітетахВерховноїРадиУкраїни, депутатських фракціях і групах.
Прем'єр-міністр України представляє Програму діяльності Кабінету Міністрів України на пленарномузасіданніВерховноїРадиУкраїнитавідповідаєназапитаннянароднихдепутатів України.
ВерховнаРадаУкраїниможенадатиКабінету МіністрівУкраїниможливістьпротягомдвадцятиднів доопрацювати програму діяльності Кабінету Міністрів України, на основі вивчення пропозицій і зауважень, висловлених при її обговоренні у комітетах, фракціях і групах та на пленарному засіданні Верховної Ради України.
ГолосуваннязапостановуВерховноїРадиУкраїнипроПрограмудіяльностіКабінетуМіністрівУкраїни відбувається у поіменному режимі. Програма діяльності Кабінету Міністрів Українивважаєтьсясхваленою, якщозанеїпроголосувалабільшістьвідконституційногоскладуВерховноїРадиУкраїни.
У разі несхвалення Верховною Радою України Програми діяльності Кабінету Міністрів України
177
Верховна Рада України може розглянути питання про недовіру Кабінету Міністрів України відповідно доКонституції.
ПовноваженнячленаКабінетуМіністрівУкраїниможутьбутиприпиненіПрезидентомУкраїнизайогоініціативою, заподаннямПрем'єр-міністраУкраїниабозазаявоючленаКабінету Міністрів України.
З політичних чи особистих мотивів член Кабінету Мініст^ рів України має право заявити Президентові України про свою відставку. Про намір подати заяву про відставку він попередньо повідомляєПрем'єр-міністраУкраїни.
Член Кабінету Міністрів України, відставку якого прийняв Президент України, за його дорученням та власною згодою продовжує виконувати свої повноваження до набуття повноважень новим членом КабінетуМіністрівУкраїни, алене довше ніж шістдесят днів.
З питань припинення повноважень чи прийняття відставки членівКабінету МіністрівУкраїниПрезидентУкраїнивидає відповідні укази.
Закон визначає вимоги до осіб, які входять до складу Кабінету Міністрів України. Зокрема, до складу Кабінету Міністрів України можуть бути призначені громадяни України, які мають вищу освіту таволодіютьдержавноюмовою.
Члени Кабінету Міністрів України не можуть бути народними депутатами України чи мати інший представницький мандат, вони не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства чи іншої організації, що має на меті одержання прибутку або створеної з метою надання торгово-промислових чи фінансових послуг іншим підприємствам, організаціям або фізичнимособам.
Проте, слід зазначити, що згадані вимоги до кандидатів на посаду міністрів не є вичерпними. Зокрема, недостатньою, на наш погляд, є вимога про громадянство України. А якщо такий кандидат нещодавно натуралізований? Аналіз законодавства інших країн дає можливість стверджувати, що це не формальне питання, адже потрібен певний строк проживання у країні, щоб мати право бути кандидатом у міністри. Такийстрокурядікраїнстановить10 років(Швеція, Мексика, Парагвай та ін.).
Невизначеноівіковихмеж, необхіднихдляобіймання цієї посади.
Зовсім не простою є проблема щодо поєднання роботи міністрів в уряді з участю у діяльності Верховної Ради як депутатів, а також з іншою роботою. Законодавство країн світу розв'язує цю проблему по-різному.
Наприклад, у країнах з президентською формою правління, а також в Австрії, Нідерландах, Норвегії, Франції члени Уряду не можуть бути депутатами. Згідно з Конституцією Франції депутат парламенту, якого призначено міністром
178
(абоміністр, якогообранодопарламенту), повиненпротягоммісяця зробити відповідний вибір.
Утаких країнах, як Велика Британія, Австралія, Індія, Нова Зеландія та інших, міністри, навпаки, повинні бути депутатами. Згідно з Конституцією Австралії, "жоден з міністрів не має права обіймати свою посаду більше трьох місяців, якщо він не є членом парламенту".
Удеяких країнах (Данія, Іспанія, Фінляндія) міністри можуть, аленезобов'язані, бутидепутатами. КабінетМіністрівУкраїниутворюєтьсянастрокповноважень Президента України. ПовноваженняКабінетуМіністрівУкраїниприпиняються достроково у разі:
• прийняття Президентом України рішення проприпинення повноваженьПрем'єр-міністраУкраїни
чипровідставку Кабінету Міністрів України;
•прийняттяВерховноюРадоюУкраїнирезолюціїпронедовіру Кабінету Міністрів України;
•відставкиабосмертіПрем'єр-міністраУкраїни.
Припинення повноважень Кабінету Міністрів України такожвідбуваєтьсяу звязку зобранням новогоПрезидентаУкраїни.
У цьому разі Прем'єр-міністр України подає заяву про складання повноважень Кабінету Міністрів України новообраному Президентові України на церемонії його вступу на посаду (інаугурації) після складанняПрезидентомУкраїниприсяги.
Припинення повноважень Кабінету Міністрів України відбувається у звязку з припиненням повно- важеньПрем'єр-міністра. УкраїнизарішеннямПрезидентаУкраїни.
Зокрема, ПрезидентУкраїнимаєправоприйнятивмотивованерішенняпроприпиненняповноважень Прем'єр-міністра України.
Прем'єр-міністр України зобов'язаний невідкладно подати Президентові України заяву про відставкуКабінетуМіністрівУкраїниузв'язкузтакимрішеннямПрезидентаУкраїни.
Припинення повноважень Кабінету Міністрів України відбувається у звязку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри.
ВерховнаРадаУкраїнизапропозицієюнеменшякоднієїтретини народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резо-
люцію про недовіру Кабінету Міністрів України. Це питання розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України через десять днів після внесення пропозиції з обов'язковим запрошенням усього складу Кабінету Міністрів України.
Постанова Верховної Ради України про недовіру Кабінету Міністрів України (резолюція недовіри) голосується в поіменному режимі. Рішення приймається більшістю від конституційного складу ВерховноїРадиУкраїни.
Прийняття Верховною Радою України резолюції про недовіру Кабінету Міністрів України має наслідкомвідставкуКабінету Міністрів України.
Прем'єр-міністр України, отримавши підписану Головою Верховної Ради України постанову Верховної Ради України про недовіру Кабінету Міністрів України, невідкладно подає Президентові
179
УкраїнизаявупровідставкуКабінетуМіністрівУкраїни.
Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення ПрограмидіяльностіКабінету Міністрів України.
Підставою припинення повноважень Кабінету Міністрів України є відставка або смерть Прем'єрміністраУкраїни.
Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Прграми діяльності Кабінету МіністрівУкраїниабопротягомостанньої сесії Верховної Ради України.
Прем'єр-міністрУкраїнимаєправозаявитиПрезидентовіУкраїни про свою відставку.
Президент України протягом десяти днів з дня отримання відповідної заяви приймає рішення про відставкуПрем'єр-міністра Україниабопронеприйняття відставки Прем'єр-міністра України.
ВідставкаПрем'єр-міністраУкраїниабойогосмертьмаєнаслідкомвідставкувсьогоскладуКабінетуМі- ністрівУкраїни.
Прем'єр-міністр України та очолюваний ним Кабінет Міністрів України, відставку якого прийняв Президент України, за дорученням Президента України виконують свої повноваження до набуття повноважень новосформованим Кабінетом Міністрів України, але не
довше ніж шістдесят днів. Таке доручення дається у формі указу Президента України.
Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого відповідно до Конституції України Кабінету Міністрів України, але недовшеніжшістдесятднів.
Безперечно, принципове значення у процесі організації державної виконачої влади має законодаче закріплення функцій і повноважень Кабінету Міністрів України. Все, що було викладено вище, відіграєлишедопоміжнурольщодозмістовної, тобтокомпетенційної, характеристикиурядовоїдіяльності.
Зміст функцій уряду закладено у ст. 116 Конституції України. Деталізуються вони впроекті Закону України "Про Кабінет Міністрів України" у розділі "Загальні питання компетенції Кабінету Міністрів України".
Основнийвиявкомпетенціїце, яквідомо, повноваження.
Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції, законів України, актів Президента України здійснює повноваження та функції державного управління, організовує проведення єдиної політики у сфері державної служби, вживає заходів щодо кадрового забезпечення органів виконавчої влади, управління державними підприємствами, установами та організаціями, підготовки і підвищенняпрофесійногорівнякадрівдержавнихслужбовців.
Кабінет Міністрів України з власної ініціативи або за дорученням Верховної Ради України розробляє і подає на розгляд Верховної Ради України плани організаційних, фінансових, матеріальнотехнічних, інформаційнихзаходівдлявпровадження законів у життя.
Він також здійснює інші функції та повноваження, які визначаються Конституцією і законами
180