Лекции по КПУ

цевого самовряду-вання головою відповідної місцевої державної адміністрації утворюється апарат місцевої державної адміністрації в межах виділених бюджетних коштів. Апарат відповідної адміністрації очолює керівник апарату, який призначається на посаду головою місцевої державної адміністрації. Він же затверджуєположеннятавизначаєструктуруапарату, призначаєнапосадиізвільняєзпосадкерівниківта іншихпрацівниківструк, турних підрозділів апарату.

Керівник апарату місцевої адміністрації організує його роботу, забезпечує підготовку матеріалів на розгляд голови! місцевої державної адміністрації, доведення розпоряджень! голови адміністрації до виконавців, відповідає за стан ділсЯ водства, обліку й звітності, виконує інші обов'язки, покладени на ньогоголовоюмісцевоїдержавноїадміністрації.

201

ЛЕКЦІЯ № 14 «КОНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ СУДОВОЇ ВЛАДИ І ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНИ».

План:

1.Основи судової влади і судової системи та її принципи;

2.Організація здійснення правосуддя в Україні;

3.Конституційний Суд України;

4.Конституційно - правовий статус Прокуратури України.

1. Основи судової влади і судової системи та її принципи;

Відповідно до статей 8 і 55 Конституції України права і свободи людини та громадянина гарантуютьсяізахищаються судом.

Рольімісце суду всистемі органів державної владивизначається основним завданням — охорона і за-

хист від імені держави їх прав і свобод від свавілля як з боку держави, її органів та посадових осіб, так і громадян.

Критерієм такої охорони і захисту є Конституція та закон, відімені якихінапідставі якихсудухвалює рішення про порушення або юридичну обґрунтованість (конституційність, законність) актів, дій, відсутністьабонаявністьпорушенняправ і свобод людини та громадянина.

Суд, діючи в межах визначеної законом правової процедури, за ініціативою заявника розглядає і вирішуєкримінальні, цивільні, адміністративні та інші справи, питання щодо конституційності і законності актівідійдержавних органів.

Судовійвладіпритаманніспецифічніриси:

•Судовавладамаєконкретнийхарактер;

•не належить будь-якій судовій установі (оскільки термін "суди" є узагальненням), а здійсню-

єтьсясудами— носіямисудової влади.

Судові системи, як правило, являють собою структури, що мають певну кількість рівнів автономії, розгалуженусистему взаємозв'язків.

Українахсвіту розрізняютьсудовісистемизвнутрішньою і зовнішньою спеціалізацією.

До внутрішньою спеціалізації належать судові органи, які розглядають справи, що стосуються всіх галузей права, тобто всередині кожної судової установи, як правило, виділяють самостійні органи (колегії, камери тощо) або одноособові суди, які спеціалізуються на розгляді справ одного профілю: кримінальних, цивільних, адміністративних, трудових тощо. Можуть бути предметом розгляду і справищодоконституційностіпевногоактаабодії(Китай, В'єтнам, Угорщина).

У системах із зовнішньою спеціалізацією формуються кілька самостійних підсистем загальної (циві-

202

льні та кримінальні справи) адміністративної, військової, морської, соціальної, трудової, податкової, фінансової (Велика Британія, Німеччина, Франція), арбітражної або господарської (Росія, Молдова, Америка, Україна) юстиції.

Поряд із судами з внутрішньою і зовнішньою організацією, існують і адміністративні суди. Класичним прикладом системи таких судів вважають французьку. До юрисдикції цих судів включається вирішення питань щодо відповідності закону актів і дій органів і посадових осіб—представників виконавчоївлади.

В Україні давно стояло питання щодо створення адміністративних судів. Саме вони особливо необхідні для розв'язання суперечливих питань у взаємовідносинах місцевих державних адміністрацій як органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування. Такі суди відповідно до Закону України"ПросудоустрійУкраїни" створено.

Кожна з вищеназваних підсистем у свою чергу характеризується досить складною організаційною структурою. Наприклад, у Німеччині існують п'ять практично автономних судових підсистем: суди загальної юрисдикції, включаючи федеральну судову палату Верховного Суду; вищі суди земель; адміністративні суди та вищі загальні адміністративні суди; фінансові суди (федеральні та загальні); трудові суди(федеральнітазагальні); соціальнісуди(федеральнітаземельні). Координаційнуфункціювиконує об'єднанийсенатвищихсудів.

Уряді країн (Вірменія, Україна) передбачено утворення судів першої, апеляційної, касаційної ін-

станцій, господарських тощо.

Особливе, але не безспірне місце серед спеціалізованих судів посідають конституційні суди. Одні країни відповідно до законодавства включають ці органи до складу судової влади (Росія, Грузія та ін.), хоч і наділяють їх певною самостійністю, інші виділяють їх у самостійну галузь (Італія, Іспанія, Молдоватаін.). Особливестановищепосідаютьконституційні ради у Франції, Казахстані.

Незалежно від виду спеціалізації судові системи, як правило, мають жорстку ієрархічну ("вертикальну") організаційну структуру, яка обумовлена, по-перше, вимогами судового процесу (можливість оскарження рішень нижчих судів), а, по-друге, — формоюдержавногоустроюдержави. Кількістьсудових ланокабоінстанційзазвичайвизначається віддвохдо чотирьох.

Дволанкові судові системи характерні для держав з простим адміністративно-територіальним поділом (Литва, Латвія, Естонія, Молдова). Судпершоїінстанції розглядає основну масусправ, аВерховнийсуд виступає як суд другої інстанції, який розглядає касаційні або апеляційні скарги і протести, а також виступаєпершоюінстанцієющодообмеженого кола найважливіших справ.

Убільшості країністорично склалися такі дві основні формисудовогопроцесудругоїінстанції— апеляційнаікасаційна (США, Франція, Індія).

Значно частіше трапляються три- і чотири ланкові судові системи (районний, міський, окружний суди) як суди першоїінстанції. Обласні судирозглядаютьосновну масу справіводночасвиступаютьяк суди другої інстанції (апеляційної і касаційної). Триланкова система існує у Болгарії, Угорщині, Казахстані, Вірменії та Польщі.

203

Нарешті, чотириланковасистемаіснуєуФранції, Італії, Латвії та інших країнах.

Свої особливості маєустрійсудовихсистему федеративних державах, якийвідрізняється своєю складністю. Найбільш поширені дві моделі — централізована, або німецька, і децентралізована, або дуалістична, американська.

Межі судових округів і кордони адміністративно-територіальних одиниць у більшості країн не збігаються (США, Велика Британія, Італія), що дає змогу реалізувати принцип незалежностісудовоївлади, оскільки звільняєсуддіввідвпливу як центральних, так і місцевих органів виконавчої влади. І Організація і діяльність суддів, як правило, є предметом не лише власного законодавчого регулювання, а й перш за І все конституційного. Це пояснюється тим, що особлива увага приділяється питанням організації і діяльності судової владі в конституціях саме тих країн, які визнали теорію розподілу державної влади основним принципом побудови демократичної, правової держави. В цьому разі суд виступає як основний гарант додержання прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності, з одного боку, а з іншого, — як самостійна гілка державної влади, що відіграє важливу роль у системі стримувань і противагтрьохгілокдержавноївлади.

КонституціяУкраїнипроголошуєякосновне завдання тафункцію суду — захист невід'ємних прав

людини і громадянина (частина третя ст. 8, частини перша, четверта ст. 55 та частина перша ст. 124).

На відміну від законодавчої і виконавчої гілок державної влади, статус і зміст яких визначається досить змістовно у відповідних розділах Конституції, статус судової влади, ям правило, розкривається, в першу чергу, шляхом формування принципів і підстав їх здійснення. Зміст цих принципів перш за все стосується організації і діяльності судової влади і є різний у відповідних країнах. Проте у більшості з них, вони, як правило, включаються у текст конституції, незважаючи на те, що можуть бути різними за змістом та обсягом. Незважаючи на це, можна виділити найважливіші принципи, які дістали правовезакріпленняубільшостіконституційсучаснихдемократичних країн світу.

Донихналежатьтакі:

•проголошення незалежності судової влади (суду, суддів) і створення відповідних конституційнихгарантій. їхнезалежності(частинапершаст. 126);

•здійсненняправосуддялишесудамиісуддями(частинапершаст. 124);

•наявністьконституційноїзаборонинаствореннянадзвичайних або особливих судів (частина п'ятаст. 125);

•публічність(гласність, відкритість, доступність) судовихслухань( частиничетвертоїст. 129);

•вмотивованістьсудовихдій, виключнірішення;

•визначення змісту судової дієздатності та правовогостатусусуду(залежновідформидержави) (ст. 124);

•закріпленнясудовихгарантійправісвободособи(частинадругаст. 59, статті61, 62 та63);

•визначеннястатусуконкретнихносіївсудовоївлади— суддів(статті126—128 Конституції).

204

Основи та особливості судової влади, судової системи та їх принципи деталізовано у Конституції та законахУкраїни.

2. Організація здійснення правосуддя в Україні

Згідно з конституційним принципом розподілу державної влади однією з її гілок є судова влада, яка покликаназдійснювати правосуддя в Україні.

Правосуддя — вид державної діяльності, за допомогою якої розглядаються і вирішуються питання, пов'язані з порушенням норм права. Тому воно здійснюється від імені держави спеціально уповноваженими органами — судами, які на судових засіданнях розглядають у встановленому законом порядку кримінальні, адміністративні, цивільні, судові та інші категорії справ.

Це положення дістало конституційне правове закріплення у розділі VIII Основного Закону "Право-

суддя".

Більш детально засади організації судової влади та засади здійснення правосуддя в Україні визначено в Законі України "ПросудоустрійУкраїни" від7 лютого2002 р., якийвступивв силу 1 червня 2002

року.

Відповідно до засад організації судової влади в Україні, судова влада реалізується шляхом здійс-

нення правосуддя у форміцивільного, господарського, адміністративного, кримінального, атакож конституційного судочинства. Судочинство здійснюється судами загальної юрисдикції та Конститу-

ційним Судом України. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини та громадянина, прав і законних інтересів юридичнихосіб, інтересівсуспільстваідержави.

СудовусистемуУкраїнистановлятьсудизагальноїюрисдикції та Конституційний Суд України.

Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Конституційний Суд України — єдиний органконституційної юрисдикції в Україні.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцієютазаконами України.

Згідно з частиною п'ятою ст. 125 Конституції України створеннянадзвичайних таособливих судівне допускається.

ПорядокорганізаціїідіяльностіКонституційногоСудуУкраїнивстановлюєтьсяКонституцієютаЗаконом України"ПроКонституційнийСудУкраїни" від16 жовтня1996 року.

Закон"ПросудоустрійУкраїни" такожвизначаєзасадиздійснення правосуддя в Україні.

Відповідно до ст. 124 Конституції та ст. 5 згаданого Закону правосуддя в Україні здійснюється ви-

ключно судами. Делегування функцій судів та привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть пе-

205

редбаченузакономвідповідальність.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів. Участь у здійсненніправосуддя є їх громадським обов'язком.

Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесенапроцесуальнимзаконом. Угодипровідмовувзверненнізазахистомдо суду є недійсними. Водночас ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальнимзаконом порядку в суді будь-якого рівня.

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особикористуютьсявУкраїні правом насудовийзахистнарівнізгромадянамитаюридичнимиособамиУкраїни.

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних ТА ІНШИХ переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні його справи в суді. Для її надання у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, передбачених законом, правову допомогу надають також інші особи. Порядоктаумовинаданняправовоїдопомогивизначаютьсязаконом. Упередбаченихзакономвипадкахправовадопомоганадаєтьсябезоплатно.

Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатіврозгляду його судової справи.

Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом, а розгляд справи у судовому засіданні допускається за рішенням суду у випадках,, передбачених законом "ПросудоустрійУкраїни".

Прирозгляді справперебігсудового процесу фіксується технічнимизасобами впорядку, встановленому процесуальним законом.

СудочинствовУкраїніпровадитьсядержавноюмовою.

Інші мови у судочинстві застосовуються у випадках і порядку, визначених законом. Особи, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою та послугами перекладача у судовому процесі. У випадках, передбачених процесуальним законом, це право забезпечується державою.

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.

206

Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом України відповідно до міжнародних договорів, згода та обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Невиконання судових рішень тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рі-

шень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, колегією суддів або суддею і народними засідателями, у випадках, передбачених процесуальним законом, також судом присяжних.

Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Розгляд справ в апеляційному, касаційному порядку, а також в інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суддів відповідно до закону. Справи в порядку повторної касації розглядаються складом суддів відповідної судової палати (Військової судової колегії) Верховного Суду України згідно з вимогами процесуального закону.

Суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будьякого впливу, нікому не підзвітні та підкоряються лише закону.

Гарантії самостійності й незалежності суддів визначаються ст. 125 Конституції України та іншими законами.

Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на її.

Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено процесуальним законом.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово чи в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Громадянам забезпечується свобода неупередженого розв'язання судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання що ґрунтується на вимогах закону.

Гарантії самостійності й незалежності судів та суддів забезпечуються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю; порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення; забороною втручатися у здійснення правосуддя;

207

відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом; особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленими законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів; функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їхніх сімей, майна, а також іншими засобами правового змісту.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності суддів, незалежності та правової захищеності суддів.

Недоторканність суддів гарантується Конституцією, Законом України "Про статус суддів" та іншими законами.

На народних засідателів і присяжних на час виконання ними у суді обов'язків, пов'язаних зі здійсненням правосуддя, поширюються гарантії недоторканності суддів.

Професійні судді судів загальної юрисдикції обіймають посади безстроково, крім суддів, які призначаються на посаду судді вперше (ст. 126 Конституції).

До закінчення цих строків вони можуть бути звільнені з посади лише з підстав, зазначених у пунктах 3—9 частини п'ятої ст. 126 Конституції України, тобто судді звільняються з посади органом, що його обрав або призначив; у разі неможливості виконувати свої повноваження; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Закон України "Про судоустрій України" окремо визначає статус судів загальної юрисдикції. Зокрема, визначаються види цих судів. Відповідно до частини першої ст. 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації.

Систему судів загальної юрисдикції становлять:

•місцеві суди;

•апеляційні суди, Апеляційний суд України;

•вищі спеціалізовані суди;

•Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується: єдиними засадами організації та діяльності судів; обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом; забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції; обов'язковістю виконання на території України судових рішень; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

208

Відповідно до ст. 125 Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані.

У судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація судів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України відповідно до закону за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Місце перебування і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності (адміністративно-територіального устрою) та спеціалізації.

Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-територіального устрою передислокація вій-або реорганізація Збройних Сил України, зміна визначеної законом системи судів, а також інші підстави, передбачені законом.

Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови державної судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.

Голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п'ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів — голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів — рекомендації відповідної ради суддів). Призначення на інші адміністративні посади в судах, а також призначення (обрання) на адміністративні посади у Верховному Суді України та звільнення з цих посад здійснюються у порядку, встановленому Законом. Суддя може бути звільнений з адміністративної посади (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) в порядку, визначеному законом також за ініціативою Вищої ради юстиції.

Призначення судді на адміністративну посаду без додержання вимог закону не допускається. Перебування судді на адміністративній посаді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду.

Звільнення судді з адміністративної посади не звільняє його від повноважень судді. Припинення повноважень судді припиняє здійснення ним повноважень на адміністративній посаді в суді. Види і склад місцевих судів встановлює закон. Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.

Місцевий суд складається із суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У суді, в

209

якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

Місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.

У свою чергу, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, атакожіншісправи, віднесеніпроцесуальнимзакономдоїхпідсудності.

Закон визначає окремі повноваження судді місцевого суду, його голови та його заступників. Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження. Він має заступника (заступників). Заступник голови місцевого суду відповідно до визначених головою суду обо- в'язківбере участь ворганізації діяльності суду. Уразі відсутності голови суду виконання його обов'язків здійснюєтьсявідповіднодовстановленогонимрозподілуобов'язківщодоорганізації діяльності суду.

Голова місцевого суду та його заступники призначаються на посаду і звільняються з посади в порядку, встановленомузаконом; вониможутьбутипризначенінаадміністративніпосади повторно.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст КиєватаСевастополя, а місцевими адміністративними судами — окружні суди, щоутворюються вокругахвідповіднодоуказівПрезидента України.

Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди).

У Законі України "Про судоустрій України" визначається також статус апеляційних судів. У системі судівзагальноїюрисдикціївУкраїнідіютьзагальнітаспеціалізованіапеляційні суди.

Апеляційними загальними судами є апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та Апеля- ційнийсудВійськово-МорськихСил України, а також Апеляційний суд України. У разі потреби замість апеляційного суду області можуть

утворюватисяапеляційнізагальнісуди, територіальнаюрисдикціяякихпоширюється на кілька районів області.

Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, якіутворюютьсявапеляційнихокругахвідповіднодоуказівПрезидента України.

Доскладуапеляційногосудувходятьсудді, обранінапосаду, голова суду та його заступники.

Вапеляційнихсудахутворюютьсясудовіпалати. Ускладізагального апеляційного суду утворюються судова палата у цивільних справах та судова палата у кримінальних справах. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленоюспеціалізацієювмежахвідповідноїспеціальноїсудової юрисдикції.

АпеляційнийсудУкраїнидієускладі:

•судовоїпалатиуцивільнихсправах;

•судовоїпалатиукримінальнихсправах.

210