5.4 Екологічна характеристика твердих відходів

Під час виробництва продукції та роботи на підприємстві утворюються тверді відходи, велика кількість відходів утилізується. Більшу частину цих відходів від виробництва приходить на так звані « тверді відходи» - це залишки від тварин, кістки, не перероблені нутрощі, шкіри та інші.

Тверді відходи та джерела їх утворення

Тверді відходи в залежності від місця їх утворення поділяють на дві категорії:

промислові; побутов.

Тверді промислові відходи

Відходи, що утворюються в процесі видобування корисних копалин, їх збагачення у виробничих процесах називаються промисловими.

Джерела утворення твердих промислових відходів

Основна маса твердих промислових відходів утворюється на підприємствах:

• гірничої промисловості (шлаки, відвали та ін.);

• чорної та кольорової металургії (шлаки, шлами, відходи металу, колошниковий пил та ін.);

• металообробна промисловість (металева стружка, браковані вироби, лом, тощо);

• харчової промисловості (кості, шерсть, нутрощі та ін.);

• легкої промисловості (шматки тканини, шкіри, гуми, пластмаси та ін.).

До твердих промислових відходів належать також:

• осади стічних вод;

• шлами пилу в системах мокрого очищення газів;

• промислове сміття.

Екологічні аспекти проблеми утворення твердих промислових відходів та шляхи її вирішення. Проблеми з накопиченням та утилізацією твердих промислових відходів виникають і потребують свого вирішення.

На сьогоднішній день в нашій державі накопичено 25 млрд. тон твердих промислових відходів. Які займають площу 1600 км2 або рівну п’ятій частині площі Чернівецької області.

Інвентаризація та статистична звітність за останні 10 років свідчить, що на підприємствах України щороку утворюється 1 млрд. твердих промислових відходів. Із них 100 млн. тон токсичних, а 2,5-3,5 млн. тонн високотоксичних, які за європейськими стандартами відносяться до першого класу небезпеки. Кількість підприємств, на яких фіксують токсичні відходи перевищує 2500. Загальний обсяг накопичення токсичних відходів становить 4,5 млрд. тонн, а поточні витрати на їх утримання становлять щорічно більше 25% від вартості виробленої продукції.

За обсягами утворення домінують токсичні відходи, які містять важкі метали (хром, свинець, нікель, кадмій, ртуть). Переважно це відходи підприємств чорної і кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування (гальванічні виробництва), гірничо-хімічні комбінати та інші.

Окрему групу твердих токсичних відходів становлять непридатні до використання та заборонені до застосування хімічні засоби захисту рослин. За даними офіційної статистики, кількість цих відходів, накопичених в Україні, становить близько 13500 тонн. Вони зосереджені по всій території України, нерідко знаходяться у непристосованих приміщеннях, а подекуди просто неба.

В нашій державі нараховується близько 300 накопичувачів твердих токсичних відходів, які побудовані без належного технічного захисту і стали джерелом екологічної небезпеки регіонального масштабу. Не вистачає обладнаних сховищ для зберігання токсичних відходів і установок для їх знешкодження та регенерації.

В Україні на сьогоднішній день неподолану розриву між прогресуючим накопиченням твердих токсичних відходів і заходами з їх утилізації та знешкодження загрожує поглибленням екологічної кризи.

Ефективне вирішення всього комплексу питань, пов’язаних з ліквідацією чи обмеженням негативного впливу твердих токсичних відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини можливе тільки на основі реалізації законів України "Про відходи" та "Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами". Якими передбачається:

• послідовне скорочення обсягів накопичення твердих токсичних відходів шляхом утилізації, знешкодження та видалення;

• обмежене утворення твердих токсичних відходів шляхом реконструкції виробництва. Впровадження маловідходних технологій та процесів замкнутого циклу;

• очищення забруднених територій від твердих токсичних відходів;

• створення мережі спеціалізованих підприємств з утилізації та видалення твердих токсичних відходів;

• здійснення утилізації та видалення переважної частини непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин;

• будівництво цілого ряду заводів на базі типових модульних комплексів з утилізації та видаленні твердих промислових відходів;

• знешкодження небезпечних місць розміщення твердих промислових відходів в обсягах, що визначаються економічними та технологічними можливостями;

• розроблення та впровадження технологічних рішень щодо утилізації та знешкодження відходів гальванічних виробництв;

• розроблення базових технологій, проектних рішень та устаткування у сфері поводження з твердими промисловими відходами;

• розроблення та впровадження технологічного обладнання:

• установки по утилізації відходів лакофарбових матеріалів;

• установки для термохімічного знешкодження твердих промислових відходів;

• установки для переробки гальванічних шламів;

• установки по рекуперації хрому в шкіряному виробництві.

Всі тверді промислові відходи в залежності від їх впливу на ґрунти, підземні ґрунтові води, атмосферу та здоров’я людини поділяють на чотири класи токсичності:

• I - надзвичайно небезпечні;

• II - високо небезпечні;

• III- помірно небезпечні;

• IV- мало небезпечні.

До I класу токсичності відносяться надзвичайно небезпечні тверді промислові відходи:

• мало радіоактивні;

• ртуть та її сполуки;

• миш’як та його сполуки;

• ціаніди;

• та інші надзвичайно отруйні речовини.

До II групи токсичності відносять високо небезпечні тверді промислові відходи:

• важкі метали та їх солі;

• хром та його солі;

• кадмій та його солі;

• свинець та його солі;

• відходи гальванічних виробництв;

• осад стічних вод промислових підприємств;

• шлам пилу із систем мокрого очищення газів.

До III групи токсичності відносять помірнонебезпечні тверді промислові відходи (які утворюються на підприємствах хімічної промисловості і не відносяться до перших двох груп токсичності):

-сода та дистилятна рідина;

-розчини солей;

-пластмаси та інші.

До IV групи токсичності відносять мало небезпечні тверді промислові відходи:

-деревина;

-зола;

-шлами;

продукти збагачення мінеральної сировини.

В залежності від класу токсичності тверді промислові відходи знешкоджують та проводять їх захоронення.

Основними методами знешкодження та захоронення твердих промислових відходів являються:

-біологічне окислення;

-термічна обробка;

-складування у поверхневих сховищах;

захоронення високотоксичних речовин та їх сполук в поверхневих шарах землі.

Біологічне окислення використовують для знешкодження та стабілізації осадів стічних вод на очисних спорудах. В результаті його застосування утворюється біогаз та органічні добрива. Біогаз використовують для одержання тепла та електроенергії, а органічні добрива в сільському господарстві.

В останній час все більше застосування для знешкодження та утилізації твердих промислових відходів знаходять термічні методи їх обробки на сміттєспалювальних заводах та полігонах. Незалежно від конструкції застосованих печей спалювання вони повинні забезпечувати:

-хороше перемішування відходів в процесі горіння для забезпечення більш повного їх згорання;

-збереження і підтримка достатньо високих температур, що забезпечить повне знешкодження токсичних компонентів.

Спалювання помірно та мало небезпечних твердих промислових відходів можна здійснювати в печах різної конструкції (камерні, барабанні, із зваженим шаром та інші), але в кожній із них повинні існувати наступні температурні зони:

Підсушування (до 250 0С).

Підготовка відходів до спалювання (250-6000С).

Запалення (6000С).

Горіння (600-9000С).

Допалювання (11000С).

Випалювання (1100-16000С).

5.5 Характеристика антропогенного забруднення сировини та матеріалів

5.6 Характеристика забруднення стічних вод

Стічні води, що утворюються на підприємствах, можна віднести до трьох категорій промислові, побутові та атмосферні.

Промислові стічні води, у свою чергу, поділяють на три основні групи

1) промислові води, що утворюються внаслідок безпосереднього використання води саме в технологічних операціях, вони забруднені всіма речовинами, які використовуються в технологічних процесах даного виробництва. Частина цих вод, які отримують при завершальній обробці готового продукту, іноді слабко забруднена, і таку воду відносять до практично умовно чистих.

2) води від допоміжних операцій та процесів, які утворюються під час поверхневого охолодження технологічної апаратури та енергетичних агрегатів; головною відмінністю таких вод є, як правило, підвищена температура,

3) води із допоміжних цехів і цехів обслуговування (сховищ сировини та готової продукції, транспортування сировини і палива, котельних тощо), ці води забруднені різноманітними речовинами.

Промислові стічні води залежно від виду та концентрації забруднювальних речовин, а також від кількості стічних вод відводять або одним загальним потоком, або кількома самостійними потоками. Так, у самостійні потоки об'єднують:

• слабкозабруднені промислові стічні води, які містять один або кілька видів забруднення,

• промислові стічні води, які містять токсичні сполуки,

• кислі або лужні стічні води,

• виробничі стічні води з неприємним запахом,

• дуже мінералізовані води,

• промислові стічні води, що містять олії, жири, нафтопродукти тощо.

В разі відсутності чітко визначених видів забрудників усі промислові стічні води об'єднують в один групу. Практично чисті води від допоміжних операцій, як правило, виводять окремим потоком або транспортують разом із зливовими (дощовими) водами.

О6'єднуючи забруднені стічні води, слід враховувати можливість взаємодії природних вод з виділенням значної кількості газоподібних речовин, і у тому числі, вибухонебезпечних продуктів, токсичних речовин тощо.

Побутові стічні води, які утворюються на території підприємства, відводять та очищують окремо, якщо промислові стічні води за характером їх забруднення не потребують біохімічного очищення. Сумарне відведення побутових і промислових стічних вод доцільне, якщо останні забруднені органічними речовинами, що піддаються біохімічній деструкції, та якщо концентрація токсичних забруднень у загальному потоці, що надходить в споруди біологічного очищення, не перевищує гранично допустимої концентрації (ГДК) для біологічного очищення.

Характеристика стічних вод і вимоги до якості очищуваної води.

За типом забруднень промислові стічні води можна розподілити на три групи:

1) води, забруднені переважно мінеральними домішками (стічні води підприємств, що виробляють мінеральні добрива, кислоти, будівельні вироби та матеріали, нафтопродукти, вуглевидобувних підприємств тощо),

2) води, забруднені переважно органічними домішками (стічні води підприємств хімічної та нафтохімічної, переробної промисловості, виробництва полімерних плівок, матеріалів, каучуку тощо),

3) стічні води, забруднені мінеральними та органічними домішками (нафтопереробна, нафтодобувна, нафтохімічна, легка, харчова промисловість, органічний синтез),

За ступенем мінералізації стічні води також поділяють на три групи.

Першу групу складають стічні води з мінералізацією до 3 кг/м3, їх можна знесолювати методами іонного обміну.

До другої групи відносять стічні води з мінералізацією від 3 до 10—15 кг/м3.Для знесолення таких вод доцільно використовувати мембранні методи.

До третьої групи слід віднести стічні води з мінералізацією понад 15 кг/м3, знесолення яких доцільно здійснювати лише термічними методами.

За концентрацію органічних домішок промислові стічні води поділяють на чотири категорії I — до 500 мг/л, II — 500-5000, III — 5000-30 000, IV — понад 30 000 мг/л, а за ступенем агресивності — на неагресивні (рН 6,5..8,0), слабкоагресивні (рН 6,0..6,5 та рН 8..9) і сильноагресивні (рН<6 та рН>9).

Об'єм промислових стічних вод залежить від ступеня водоспоживання та водовідведення.

Нормою водоспоживання вважається доцільний об'єм води, необхідний для виробничого процесу і встановлений (або рекомендований) на підставі досвіду чи науково обґрунтованого розрахунку.

Нормою водовідведення є встановлений середній об'єм стічних вод, які відводять від підприємства у водойми, за доцільної норми водоспоживання.

Висновок до розділу 5