Розділ 3 надзвичайних ситуації мирного і військового часу і їх вплив на життєдіяльність населення

Надзвичайною називається ситуація, при якій виникає загроза життю і здоров'ю населення або псування їх майна. Надзвичайні ситуації підрозділяються на:

1) ситуації природного характеру.

2) техногенні ситуації.

До стихійних або природних лих відносяться землетруси, повені, обвали сіли, обвали, урагани, бурі. пожежі. До надзвичайних ситуацій техногенного характеру відносяться пожежі і вибухи, викидом отруйних і радіоактивних речовин, гідродинамічні аварії, військові дії.

3.1. Системи попередження і дій в надзвичайних ситуаціях

Основні положення. Сучасне розуміння безпеки згідно офіційним поглядам включає стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави.

Безпека услід за потребою в їжі, одязі і житлі є найважливішою потребою людини.

Особливу небезпеку життєдіяльності людини останнім часом представляють різні надзвичайні ситуації: природні або техногенні, пов'язані з функціонуванням об'єктів в економіці.

По масштабах розповсюдження і тяжкості наслідків вони підрозділяються на локальних, об'єктових, місцевих, регіональних і глобальних.

До локальних відносять ЧС, розповсюдження яких обмежується межами робочого місця або ділянки.

Об'єктові ЧС мають сферу розповсюдження в межах цілого народногосподарського об'єкту.

ЧС місцевого масштабу обмежуються межами населеного пункту, району міста або району.

До регіональних відносять ЧС, розповсюдження яких виходить за межі області.

Глобальні ЧС виходять за межі держави.

Для прогнозування, запобігання і ліквідації наслідків ЧС створена Державна Система попередження і дій в надзвичайних ситуаціях.

Координуючим органом цієї системи є Міністерство по ЧС і ГО.

Основні завдання. Основною метою створення системи по надзвичайних ситуаціях (СЧС) є об'єднання зусиль центральних органів державної виконавчої влади, органів представницької влади області, міст, підприємств і установ, їх сил і засобів в справі попередження і ліквідації ЧС.

У найкоротшому викладі основними завданнями СЧС є:

1. Попередження виникнення ЧС;

2. Зниження збитку і втрат від ЧС;

3. Ліквідація наслідків від ЧС.

Пріоритетним напрямом в діяльності СЧС є профілактична робота. Суть цієї роботи полягає в проведенні нормативно-правового контролю, прогнозуванню обстановки в сейсмонебезпечних районах на ХОО і РОО, державного нагляду на підприємствах, експертизі і інших форм нагляду.

Друга профілактична функція СЧС - зниження втрат і збитку від ЧС виконується в передбаченні того, що все ЧС, особливо природного характеру, запобігти неможливо, а тому своєчасно повинні прийматися заходи заборонні, організаційні і інженерні по зниженню можливих втрат.

Третя цільова функція СЧС - ліквідація наслідків ЧС передбачає проведення аварійно-рятівних робіт, надання допомоги пострадавшим, відновлення систем життєзабезпечення і так далі

СЧС передбачає міжнародну співпрацю в області професійної роботи по забезпеченню безпеки життєдіяльності. Ця співпраця здійснюється по наступних напрямах:

- обмін оперативною інформацією по прогнозованій обстановці;

- організація взаємного навчання і стажування фахівців;

- надання гуманітарної допомоги і її доставка;

- участь сил СЧС в ліквідації ЧС за кордоном;

- проведення сумісних досліджень і обмін науковою інформацією по питаннях безпеки життєдіяльності.

Структура СЧС. СЧС України будується за територіально-виробничим принципом і включає три рівні: центральний, регіональний і місцевий.

До центрального рівня відносяться органи управління, сили і засоби центрального підпорядкування, дії і використання яких координує Міністерство по ЧС і ГО, а також сили і засоби інших міністерств.

Регіональний рівень організований за рахунок районування території України.

Основним органом управління по протидії ЧС на території (області, міста, райони) є комісія з ЧС при виконавському органі державної влади.

Робочим органом територіальних комісій є штаб до справам ГО і ЧС.

Виробничий принцип (відомчий) передбачає створення підсистем СЧС при міністерствах, відомствах і виробничих структурах.

Кожна відомча підсистема включає керівні органи (комісія з ЧС), органи повсякденного управління (диспетчерську службу, службу спостереження і контролю за станом потенційно-небезпечних об'єктів, сили і засобу ліквідації ЧС.

Функціональні підсистеми СЧС базуються на органах управління, силах і засобах міністерств і відомств, які мають свої специфічні завдання.

Так, екологічна безпека забезпечується Мін природи (контроль стану навколишнього середовища), Гидрометом і ін.

Сили і засоби СЧС по ліквідації ЧС складаються з:

- військ цивільної оборони;

- військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту;

- інженерних військ;

- воєнізованих і невоєнізованих протипожежних формувань;

- формування екстреної медичної і ветеринарної допомоги;

- аварійно-рятівної служби цивільній авіації;

- воєнізованих частин рятувальників.

Фінансування СЧС здійснюється за рахунок держбюджету і місцевих бюджетів.

У основі функціонування СЧС закладений принцип - ліквідація ЧС силами і засобами територіальної або відомчої підсистеми, на території або об'єкті якої вони виникли.

Якщо масштаби ЧС такі, що ці підсистеми не справляються з її локалізацією або ліквідацією, то комісія з ЧС звертається за допомогою до вищестоящої комісії. В цьому випадку вищестояща комісія може узяти на себе керівництво роботами по ліквідації ЧС, або обмежитися виділенням сил і засобів.

Законодавство України передбачає, разом з правом громадян на охорону життя, здоров'я і особистого майна при ЧС, їх обов'язок дотримувати заходи безпеки в побуті і повсякденній трудовій діяльності, не порушувати виробничої і технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, які можуть привести до виникнення надзвичайних ситуацій і при необхідності сприяти в проведенні аварійно-рятівних і інших робіт.

З. 2.ЗЕМЛЕТРУСИ

Землетруси є найбільш небезпечними зі всіх стихійних лих Тільки в XX столітті вони понесли мільйони людських життів і заподіяли значний матеріальний збиток. Найбільш крупними землетрусами. є –

1902р. Гватемала -12,2 тис.чол.

1908р. Італія – 82 тис. чол.

1915р. Італія – 30 тис. чол.

1920 р. Гансу (Китай) -180 тис. чол.

1923 р. Токіо (Японія) 143 тис. чол., 200 тис. поранених.

1935р. Пакістан – 30 тис.

1948р. Ашхабад 110тыс, чол.

1960р. Марокко - 12 тис

1960р. Чілі -10 тис. чол.

1970р. Чемботе (Перу) 66 тис. чол.

1976р. Гватемала – 23 тис. чол.

1976р. Китай – до 655 тис. чол.

1978р. Іран -26 тис. чол.

1988р. Вірменія – 26 тис. чол.

1990р. Іран – 50 тис. чол.

1993р. Індія – 35 тис. чол.

1995р. Сахалін - 2 тис. чол.

1999р. Турція - 17 тис. чол.

2001р. Індія – 17 тис. чол.

2003р. Іран – 30 тис. чол.

Землетрус - це підземні удари і коливання поверхні Землі, викликані тектонічними процесами і що передаються на значні відстані:

Землетруси можуть бути викликані вулканічною діяльністю, падінням метеоритів і ін.

У Землі під дією тектонічних сил породи стискаються, утворюючи складки. При певній напрузі (критичних) відбувається розрив сплошности порід Цей розрив супроводжується ударом (поштовхом). Енергія пружних коливань передається на поверхню.. де і відбуваються руйнування.

Вогнище землетрусу - це область тектонічного розриву, по якому відбувається зсув порід. Розмір вогнища -- від десятків метрів до сотень кілометрів Глибина від декількох кілометрів до сотень кілометрів

Епіцентр землетрусу - це проекція центру землетрусу на поверхню, Навколо нього максимальні руйнування.

Сейсмічна область - це область відомих і очікуваних землетрусів. На Україні сейсмонебезпечними є Крим (8 балів) і Прикарпаття. Оцінка інтенсивності землетрусу проводиться за сейсмічною шкалою. Шкала буває двох видів.