- •Ющук і. П. Українська мова, український правопис. 2002 р.
- •1. Вступ. Історія української мови
- •Сучасна українська мова як предмет вивчення
- •Походження української мови
- •Українська мова - державна
- •Стилі української мови
- •Мова як система
- •2. Фонетика і письмо
- •Звуки і Фонеми
- •Звуки мови як фізіологічне явище
- •Членування мовленевого потоку
- •Позиції фонем, Алофони, звуки і фонеми
- •Звуки мови як соціальне явище
- •Приголосні фонеми
- •Уподібнення приголосних за місцем
- •Голосні фонеми
- •3. Лексика
- •Слово і його лексичне значення
- •Групи слів за лексичним значенням
- •Лексика української мови за походженням
- •Стилістична деференціація української лексики
- •Групи слів за вживанням
- •Фразеологія
- •4. Морфологія і правопис
- •Словотвір
- •Частини слова
- •Іменник. Загальні відомості
- •Поділ іменників на відміни
- •1. У закінченнях орудного, давального й місцевого відмінків однини безпосередньо після основи:
- •2. У закінченнях родового відмінка однини й називного та знахідного відмінків множини безпосередньо після основи:
- •Відмінювання іменників
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово. Загальні відомості
- •Способи форми дієслова
- •Дієприкметник і безособова форма на -но, -то
- •Дієприслівник
- •Прислівник
- •Прийменник
- •Сполучник
- •5. Синтаксис і пунктуація
- •Синтаксис і пунктуація
- •Синтаксична словоформа
- •Словосполучення
- •Речення
- •Просте речення:
- •Головні члени речення
- •Двоскладні і односкладні речення
- •Другорядні члени
- •Оформлення простих речень
- •Ускладнене просте речення
- •Однорідні члени речення
- •Відокремлені члени речення
- •Внесення
- •Складне речення:
- •Загальні відомості
- •Складнопідрядні речення
- •Обставинні підрядні речення
- •Інші складні речення
- •Чуже мовлення
- •Синтаксична єдність і абзац
Поділ іменників на відміни
Поділ іменників на частини
За тим, як вони змінюються, іменники поділяються на чотири відміни. Проте до жодної відміни не належать іменники, які вживаються тільки в множині (двері, Чернівці), які змінюються, як прикметники (вартовий, учительська), і які не змінюються (шосе, кенгуру).
До першої відміни належать іменники жіночого й чоловічого родів, які в називному відмінку однини мають закінчення -а (-я): хмара, буря, мрія, сирота, лелека, Микола', сюди також належать іменники жіночого роду із збільшувальним значенням на -ищ(е): бабище, бородище. До другої відміни належать:
а) іменники чоловічого роду, які в називному відмінку однини не мають закінчення -а (я): вітер, дощ, день, герой, батько;
б) іменники середнього роду, які при відмінюванні не приймають жодних суфіксів: село – села, сонце – сонця, подвір'я – подвір'я, горнятко – горнятка.
До третьої відміни належать іменники жіночого роду, які в називному відмінку однини не мають закінчення -а (-я): радість, сутінь, ніч, подорож, мати.
До четвертої відміни належать іменники середнього роду, які при відмінюванні приймають суфікси -ат(-ят-), -єн-: теля – теляти, лоша – лошати, коліща – коліщати; іменників, що приймають суфікс -єн-, залишилося всього три: ім'я – імені, плем'я – племені, сім'я – сімені (лише в однині); іменники тім 'я і вим 'я набули ознак другої відміни.
Логічний хід міркувань під час визначення відміни іменника можна зобразити так:
Якого роду іменник | ||||||
Чоловічого |
Жіночого |
Середнього | ||||
Чи в називному відмінку однини має закінчення -а? |
Чи при відмінюванні приймає суфікс -ат-, -єн-? | |||||
Так |
Ні |
Так |
Ні |
Так |
Ні | |
I |
II |
I |
III |
IV |
II |
Поділ іменників на I і II відмін на групи
Іменники І та II відмін залежно від того, які голосні під час відмінювання з'являються в них безпосередньо після основи, та від позначення їх на письмі, поділяються на три групи: тверду, мішану і м'яку (іменники III та IV відмін на групи не поділяються).
Групу іменників (крім іменників чоловічого роду з кінцевими -ар, -ир, -яр) визначають, орієнтуючись на характер кшцевого приголосного звука їхньої основи.
Іменники з основою на твердий нешиплячий належать до твердої групи: береза, дорога, Дніпро, шлях, віз, село, яблуко.
Іменники з основою на твердий шиплячий належать до мішаної групи: пожеж-а, пущ-а, тиш-а, алич-а, вуж, кущ, плющ, ключ, плече, прізвище.
Іменники з основою на будь-який м'який чи пом'якшений належать до м'якої групи: земля [земл'а], зоря [зор'а], армія [арм'ійа], сім'я [с'імйа], серпень, фахівець, трамвай, сузір'я [суз'ірйа], насіння [насін'н'а], узвишшя Іузвиш'ш'а].
До м'якої групи належать також іменники середнього роду на -є з основою на нешиплячий: по-е, сонце, море, серце. У непрямих відмінках основа в них закінчується на м'який приголосний: поля Іпол'а], сонця [сонц'а], моря [мор'а], серця [серц'а].
Іменники II відміни чоловічого роду з кінцевим -ар, -ир можуть належати до твердої або м'якої групи.
Іменники з постійно наголошеними -ар, -ир належать до твердої групи: кулінар – кулінйра, санітар – санітйра, буксир – буксира, касир – касира.
Як виняток, до твердої групи належать також іменники комар, хабар, варвар, долар, панцир, пластир (хоч за характером наголошування вони мали б належати до м'якої групи).
Усі інші іменники з -ар, -ир належать до м'якої групи: токар, бібліотекар, лікар, Лдзар, козир; кобзар – кобзаря, вівчар – вівчаря, пустир – пустиря.
До м'якої групи, як виняток, належать також іменники Ігор, якір, лобур, кучер (про волосся), єгер (без кінцевих -ар, -ир).
Іменники II відміни чоловічого роду з кінцевим -яр можуть належати до мішаної або твердої групи.
Іменники на -яр із наголосом на закінченні в непрямих відмінках належать до мішаної групи: скляр – скляра, школяр –школяра, бетоняр – бетоняра, сміттяр – сміттярй.
Усі інші іменники на -яр належать до твердої групи: стб-ляр – столяра, муляр – муляра, ювіляр – ювіляра, екземпляр – екземпляра.
Іменник маляр залежно від наголосу може належати до мішаної (маляр – маляра) або до твердої (маляр – маляра) групи.
Вживання голосних у закінченнях іменників різних груп
Різниця між групами полягає в тому, що у вимові в закінченнях іменників твердої групи безпосередньо після основи виступають звуки и (це не стосується давального й місцевого відмінків однини, де може виступати тільки звук і) та о (зими, роки, зимою, роком), а в закінченнях іменників м'якої та мішаної груп – відповідно і та є (пісні, межі, дні, кущі, піснею, межею, днем, дневі, кущем). У кличному відмінку і в закінченнях іменників твердої групи може виступати є (командире, студенте).
На письмі виникає різниця також між м'якою і мішаною групами (у вимові різниці між ними немає): у закінченнях іменників м'якої групи вживаються букви я, ю (пісня, піснями, пісню, дня, дню), а в закінченнях іменників мішаної групи – відповідно а, у (межа, межами, межу, куща, кущу).
Ці закономірності проявляються так.