• Поділ іменників на відміни

Поділ іменників на частини

За тим, як вони змінюються, іменники поділяються на чотири відміни. Проте до жодної відміни не належать іменни­ки, які вживаються тільки в множині (двері, Чернівці), які змінюються, як прикметники (вартовий, учительська), і які не змінюються (шосе, кенгуру).

До першої відміни належать іменники жіночого й чоловічого родів, які в називному відмінку однини мають за­кінчення -а (-я): хмара, буря, мрія, сирота, лелека, Микола', сюди також належать іменники жіночого роду із збільшуваль­ним значенням на -ищ(е): бабище, бородище.    До другої  відміни належать:

а) іменники чоловічого роду, які в називному відмінку однини не мають закінчення -а (я): вітер, дощ, день, герой, батько;    

б) іменники середнього роду, які при відмінюванні не приймають жодних суфіксів: село – села, сонце – сонця, подвір'я – подвір'я, гор­нятко – горнятка.

До третьої відміни належать іменники жіночого роду, які в називному відмінку однини не мають закінчення -а (-я): радість, сутінь, ніч, подорож, мати.

До четвертої відміни належать іменники середньо­го роду, які при відмінюванні приймають суфікси -ат(-ят-), -єн-: теля – теляти, лоша – лошати, коліща – коліщати; іменників, що приймають суфікс -єн-, залишилося всього три: ім'я – імені, плем'я – племені, сім'я – сімені (лише в однині); іменники тім 'я і вим 'я набули ознак другої відміни.

Логічний хід міркувань під час визначення відміни імен­ника можна зобразити так:

Якого роду іменник
Чоловічого		Жіночого			Середнього
Чи в називному відмінку однини має закінчення -а?					Чи при відмінюванні приймає суфікс -ат-, -єн-?
Так	Ні		Так	Ні	Так	Ні
I	II		I	III	IV	II

Поділ іменників на I і II відмін на групи

Іменники І та II відмін залежно від того, які голосні під час відмінювання з'являються в них безпосередньо після ос­нови, та від позначення їх на письмі, поділяються на три гру­пи: тверду, мішану і м'яку (іменники III та IV відмін на групи не поділяються).

Групу іменників (крім іменників чоловічого роду з кінце­вими -ар, -ир, -яр) визначають, орієнтуючись на характер кшцевого приголосного звука їхньої основи.

Іменники з основою на твердий нешиплячий належать до твердої групи: береза, дорога, Дніпро, шлях, віз, село, яблуко.

Іменники з основою на твердий шиплячий належать до мішаної групи: пожеж-а, пущ-а, тиш-а, алич-а, вуж, кущ, плющ, ключ, плече, прізвище.

Іменники з основою на будь-який м'який чи пом'якше­ний належать до м'якої групи: земля [земл'а], зоря [зор'а], армія [арм'ійа], сім'я [с'імйа], серпень, фахівець, трамвай, су­зір'я [суз'ірйа], насіння [насін'н'а], узвишшя Іузвиш'ш'а].

До м'якої групи належать також іменники середнього роду на -є з основою на нешиплячий: по-е, сонце, море, серце. У непрямих відмінках основа в них закінчується на м'який приголосний: поля Іпол'а], сонця [сонц'а], моря [мор'а], серця [серц'а].

Іменники II відміни чоловічого роду з кінцевим -ар, -ир можуть належати до твердої або м'якої групи.

Іменники з постійно наголошеними -ар, -ир належать до твердої групи: кулінар – кулінйра, санітар – санітйра, буксир – буксира, касир – касира.

Як виняток, до твердої групи належать також іменники комар, хабар, варвар, долар, панцир, пластир (хоч за характером наголошування вони мали б належати до м'якої групи).

Усі інші іменники з -ар, -ир належать до м'якої групи: токар, бібліотекар, лікар, Лдзар, козир; кобзар – кобзаря, вівчар – вівчаря, пустир – пустиря.

До м'якої групи, як виняток, належать також іменни­ки Ігор, якір, лобур, кучер (про волосся), єгер (без кінцевих -ар, -ир).

Іменники II відміни чоловічого роду з кінцевим -яр мо­жуть належати до мішаної або твердої групи.

Іменники на -яр із наголосом на закінченні в непрямих відмінках належать до мішаної групи: скляр – скляра, шко­ляр –школяра, бетоняр – бетоняра, сміттяр – сміттярй.

Усі інші іменники на -яр належать до твердої групи: стб-ляр – столяра, муляр – муляра, ювіляр – ювіляра, екземпляр – екземпляра.

Іменник маляр залежно від наголосу може належати до мішаної (маляр – маляра) або до твердої (маляр – маляра) групи.

Вживання голосних у закінченнях іменників різних груп

Різниця між групами полягає в тому, що у вимові в закін­ченнях іменників твердої групи безпосередньо після основи виступають звуки и (це не стосується давального й місцевого відмінків однини, де може виступати тільки звук і) та о (зими, роки, зимою, роком), а в закінченнях іменників м'якої та міша­ної груп – відповідно і та є (пісні, межі, дні, кущі, піснею, межею, днем, дневі, кущем). У кличному відмінку і в закінчен­нях іменників твердої групи може виступати є (командире, студенте).

На письмі виникає різниця також між м'якою і мішаною групами (у вимові різниці між ними немає): у закінченнях іменників м'якої групи вживаються букви я, ю (пісня, піснями, пісню, дня, дню), а в закінченнях іменників мішаної групи – відповідно а, у (межа, межами, межу, куща, кущу).

Ці закономірності проявляються так.