Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Yuschuk_I_P__sayt_kursivom_-_KONSPEKT.doc
Скачиваний:
1006
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
2.74 Mб
Скачать

1. У закінченнях орудного, давального й місцевого відмінків однини безпосередньо після основи:

а) в іменниках твердої групи виступає о: весною, думкою, батьком, муляром, ювіляром, моляром, комаром, хабаром, звіром, телятком; батькові, мулярові, ювілярові, мдлярові, комарові, хабарові, звірові, теляткові;

б) в іменниках м'якої й мішаної груп виступає є: піснею площею, конем, плащем, лікарем, склярем, малярем, полем, прізвищем; коневі, лікареві, скляреві, маляреві; якщо основа іменника м'якої групи закінчується на й, то пишеться буква є, яка водночас позначає і приголосний звук основи й, і голосний закінчення є: сім 'єю, надією краєм, краєві.

2. У закінченнях родового відмінка однини й називного та знахідного відмінків множини безпосередньо після основи:

а)  в іменниках твердої групи виступає и: весни, думки, бать­ки, муляри, ювіляри; але закінчення -і в називному мно­жини, як виняток, мають іменники твердої групи комарі, хабарі, звірі, снігурі, друзі, а також пазурі (і пазури);

 б) в іменниках м'якої й мішаної груп виступає і: пісні, площі, коні, плащі, лікарі, склярі; якщо основа іменника м'якої групи закінчується на й, то пишеться буква ї, яка водночас позначає і приголосний звук основи й, і голосний закінчення і: сім надії, краї.

У закінченнях давального відмінка однини -ові, -еві та ро­дового відмінка множини -ів завжди пишеться і: батькові, ювілярові, лікареві, скляреві; батьків, ювілярів, лікарів, склярів.

У закінченні орудного відмінка множини -ами завжди пи­шеться и: веснами, піснями, лікарями, площами, полями.

У родовому, знахідному, давальному відмінках однини та в більшості відмінків множини:

а) в іменниках твердої й мішаної груп пишеться а, у: вес­ну, площу; ювіляра, комара, хабара, звіра, вікна, скляра, т ."її прізвища; муляру, хабару, звіру, вікну, скляру, прізвищу веснам, площам, мулярам, хабарам, звірам, вікнам, скля рам, прізвищам;

б) в іменниках м'якої групи пишеться я, ю: пісню, коня, лікаря, знання, збіжжя; коню, лікарю, знанню, збіжжю; пісням, коням, лікарям, знанням.

  • Відмінювання іменників

Відмінювання іменників I  відміни

Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників І відміни. Якщо в різних іменниках тієї самої групи виступають різні закінчення, вони подаються через кому, як, наприклад, у кличному відмінку однини: доле, доню – -є, -ю. Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки, як, наприклад, у родовому відмінку множини: суддів – (-ів). Знаком 0 показано нульове закінчення, як, наприклад, у родовому відмінку множини: весен, думок – 0.

Відмінки                Однина                                                   Множина

                Тверда    М'яка          Мішана           Тверда   М'яка        Мішана

                                                     з основою    з основою                                  з основою    з основою

                                                        не на й          на й                                           не на й          на й

н.

р.

0,

(-ІВ)

0,

(-ЄЙ)

0,(-ей),

(-ІВ)

0

д.

-ам

-ам

-ям

-ям

3.

Як у Н. або Р.

0.

-ою

-ею

-ею

-ЄЮ

-ами

-ами

-ями

-ями

М.

Як у Д.

-ах

-ах

-ях

-ях

Кл.

-0

-є, -ю

Як у Н.

У давальному й місцевому відмінках однини г, к, х, г перед закінченням -і чергуються із з, ц, с, дз: дорога – дорозі, на дорозі; відпустка – відпустці, у відпустці; комаха – комасі, на комасі; ґерлиґа – ґерлидзі, на ґерлидзі.

В орудному відмінку однини всі іменники 1-ї відміни в кінці мають -ю: дорогою, межею, суддею.

У кличному відмінку однини іменники м'якої групи мають звичайно закінчення -є, -є: пісне, земле, душе, Маріє. Лише пестливі назви мають закінчення -ю: бабусю, Марусю, Галю.

У родовому відмінку множини іменники 1-ї відміни мають звичайно нульове закінчення: трава – трав, груша – груш, земля – земель.

Якшо голосні о, є опиняються в закритому складі, то вони нерідко чергуються з і: нога – ніг, корова – корів, підкова – підків, череда – черід, береза – беріз; але: розмова – розмов, загорода – загород, ворона – ворон, оселя – осель, лелека – лелек, мережа – мереж.

Якшо в кінці основи збігаються два приголосні, то між ними може з'являтися вставний о або є: церква – церков, іскра –іскор, сосна – сосон, миска – мисок, сестра – сестер, весна –весен, сім'я – сімей, війна – воєн (але не завжди: вільха –вільх, буква – букв, шахта – шахт, ковдра – ковдр). Причомум'якість кінцевого приголосного основи зберігається: крапля –крапель, постеля – постель, пісня – пісень, сотня – сотень,.гривня – гривень, їдальня – їдалень, вишня – вишень, черешня – черешень, лазня – лазень, бойня – боєнь, робітниця –робітниць; але: буря – бур, зоря – зір.  

Кілька іменників у цьому відмінку мають:

а) закінчення -їв: суддів, гайдамаків, теслів, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів (і губ), легенів (і легень), старостів (у весільному обряді) і старост (керівників); а також прізвища: Журба – Журбів, Чупринка – Чупринків, Нудьга – Вудьгів, Чайка – Чайків, Майборода – Май- бородів (і Майбород), Сорока – Сороків (і Сорок);

б) закінчення -ей: мишей, вошей (ці два іменники пере йшли з III відміни, у якій таке закінчення закономірне);  але в словоформах попадей (від попадя), свиней, статей  (без подвоєння т, хоч стаття, статтею і т. д.), породі­ лей (без подвоєння л, хоч породілля, породіллею і т. ін.) бадей (без подвоєння д, хоч баддя, баддею і т. д.), як і в  словоформах сімей (сім'я), ескадрилей (ескадрилья), ман тилеп (мантилья), дуеней (дуенья), виступає нульове за­кінчення з кінцевим приголосним основи й та встав­ним голосним є (у давнину ці іменники мали звукову форму відповідно [попад'йа], [свин'йа], [стат'йа], [по-род'іл'йа], [бад'йа]).

Іменник вівця в родовому відмінку множини має форму овець, іменники дошка, зморшка – дощок, зморщок.

У знахідному відмінку множини:

а) назви істот мають таку саму форму, як і в родовому відмінку: бачу сестер, дочок, учениць, корів, овець, качок, бджіл, комах, але якщо йдеться про назви тварин (не людей), то може вживатися й форма називного відмінка: бачу корови, вівці, бджоли;

б)назви неістот мають таку саму форму, як і в називному відмінку: бачу книжки, дороги, вишні.

В орудному відмінку множини іменники свиня і сльоза, крім типових форм свинями, сльозами, мають ще форми свинь­ми і слізьми.

Іменник гра в множині має форми з початковим і-: ігри, ігор і т. д.

Іменники людина, дитина, курка, гуска, дівчина вживають­ся тільки в однині. Для вираження значення множини цих понять використовуються множинні однокореневі форми лю­ди, діти, кури, гуси, дівчата.

Відмінювання іменників II  відміни чоловічого роду

Відмінювання іменників II відміни чоловічого роду

Нижче в таблиці наведено буквені відмінкові закінчення іменників II відміни чоловічого роду. Через кому подаються різні закінчення в різних іменниках тієї самої групи, як, на­ приклад, у родовому відмінку однини: дуба, лісу –а, -у. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску, як, наприклад, у місцевому відмінку однини: на коні, на коневі, на коню і / -еві / -ю.

Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки, як, наприклад, у називному відмінку множини: хліба – (-а). Знаком 0 показано нульове закінчення, як, наприклад, у родовому відмінку множини: киян – 0.

 

Відмінки                Однина                                                   Множина

              Тверда   М'яка    Мішана      Тверда   М'яка      Мішана

                                                з основою  з основою                        з основою  з основою

                                                  не на й      на й                                    не на й        на й

Відмінювання іменників II  відміни середнього роду

Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників II відміни середнього роду. Через кому подаються різні закінчення в різних іменниках тієї самої групи. Пара­лельні закшчення в тих самих іменниках подано через похилу риску. Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дуж­ки. Знаком 0 показано нульове закінчення.

 Відмінки                   Однина                                     Множина

              Тверда   М'яка    Мішана      Тверда   М'яка      Мішана

                                       з основою  з основою                        з основою  з основою

                                        не на й      на й                                    не на й        на й

Н.

-Є, -Я

-а, (-і)

-а, (-1)

Р.

0, <-ей)

0, (-ей)

0, (-ів)

д.

-у / ові

-ам

-ам

-ям

3.

Яку Н.

Як у Н. або Р.

0.

 

-ом

ні-

-ем

-ем, -ям

-амн, (-има), (-ьми)

-ами, (-има)

-ями

м.

-ові

-і / -У

-І/-Ю

-ах

-ах

-ях

Кл.

Яку Н.

Яку Н.

У давальному відмінку однини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають закінчення -у: вікну, місту, жит­тю, знанню. Однак у назвах істот на -к(о) та в деяких інших іменниках буває закінчення -ові, -еві: дитятку і дитяткові, лошатку і лошаткові, серцю і серцеві, сонцю і сонцеві.

У місцевому відмінку однини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають закінчення -і: у вікні, місті, селі, полі, житті, обличчі, оці, вусі, молоці, прізвищі, подвір Т

Але більшість іменників на -к(о) мають переважно закін­чення -у: у війську, ліжку, пальтечку, на лошатку, телятку, коліщатку.

Закінчення -у з'являється й тоді, коли іменник вжито з прийменником по: по селу (і по селі), місту, полю. Закінчення -ові можуть мати назви малих істот: на лошаткові, теляткові.

У називному відмінку множини іменники II відміни серед­нього роду мають закінчення -а: вікна, вуха, яблука, коліна, очка, дена (від дно), моря, знання, вим я, прізвища. Тільки два іменни­ки мають закінчення -і: очі і плечі (колишня форма двоїни).

Іменники небо, чудо, слово, тіло можуть приймати архаїч­ний суфікс -ес(а): небеса, чудеса, словеса, тілеса, який потім зберігається в усіх відмінках множини.

У родовому відмінку множини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають нульове закінчення (при цьому між двома кінцевими приголосними може з'являтися встав­ний о або є): яблук, слів, вух, озер, вікон, очок, відер, ден (від дно), кілець, пальт, місць, століть, знань, питань, облич, роз­доріж, піддаш (від піддашшя). У кінці слова немає подвоєння приголосних. М'який знак ставиться лише після зубних; після шиплячих м'який знак не пишеться.

Невелика кількість іменників має закінчення -ів: полів (рідко піль), морів, іклів (від ікло), відкриттів, почуттів, жит­тів, сприйняттів, укриттів, подвір 'їв, повір 'їв, верхів 'їв, між-гір 'їв, сузір 'їв, прислів 'їв, вим 'їв, тім 'їв. Перед закінченням -ів подвоєння приголосних зберігається.

Два іменники мають закінчення -ей: очей (і він), плечей (і пліч).

Іменник серце має дві форми: сердець і серць.

В орудному відмінку множини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають закінчення -ами: селами, полями, знаннями.

Але два іменники мають закінчення -има: очима і плечима. Два іменники мають паралельні закінчення: крилами і криль­ми, колінами і коліньми.

Іменники тім 'я і вим 'я, що звичайно відмінюються, як слово життя, у родовому, давальному й місцевому відмінках однини можуть приймати суфікс -єн-: тімені, вимені.

Відмінювання іменників III   відміни

Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників III відміни. Закінчення, шо трапляються як ви­нятки, взято в дужки. Знаком 0 показано нульове закін­чення.

 Відмінки        Однина      Множина

н.

0,  (-И)

і

р.

-ей, (-ів)

-ей

д.

ям

-ам

3.

0

-і, (-ів)

0.

ями

-ами

м.

і

-ях

-ах

Кл.

-Є, (-И)

Яку Н.

У називному відмінку однини в іменниках III відміни м'я­кий знак пишеться тільки після зубних д, т, з, с, ц, л, н: до­повідь, відомість, галузь, вісь, міць, емаль, осінь. Після губних м, в, п, б, ф, шиплячих ш, ч, ж, дж та р м'який знак не пи­шеться: кров, Об, Перм, верф, ніч, жовч, фальш, подорож.

В орудному відмінку однини всі іменники НІ відміни ма­ють лише закінчення -ю: тінню, честю, матір 'ю, подорожжю, ніччю. Проте в написанні основ цих іменників є певні особли­вості.

В основі іменника зберігається той самий голосний, що й у називному чи знахідному відмінку: сіль – сіллю (хоч солі), мудрість – мудрістю (хоч мудрості), постіль – постіллю (хоч постелі), річ – річчю (хоч речі).

Перед закінченням -ю:

а) зубні й шиплячі подвоюються, якщо вони стоять безпосередньо після голосного (тобто між двома голосними): ожеледдю, галуззю, піччю, тушшю, подорожжю;

б) зубні й шиплячі не подвоюються, якщо є збіг приголосних: більшістю, областю, шерстю, жовчю, фальшю, Керчю;

в) після губних та р ставиться апостроф: любов 'ю, верф 'ю,Об'ю, Перм'ю, кіновар'ю.

У родовому відмінку множини всі іменники III відміни, за винятком іменника мати, мають закінчення -ей: ночей, подо­рожей, верфей, постелей, радостей.

Іменник мати в непрямих відмінках вживається із суфік­сом -ір-, -ер-, у родовому й знахідному відмінках множини він має закінчення -ів: матері, матір, матір'ю, матерів, матерям, матерями, при матерях. Форма матір у називно­му відмінку вживається тільки в словосполученні Матір Божа.

Іменник вісь у непрямих відмінках, крім знахідного й орудного відмінків однини (вісь, віссю) у має форми з початко­вим о-: осі, осей, осям і т. д.

Відмінювання іменників IV відміни

Нижче в таблиці подано буквені відмінкові суфікси та за­кінчення іменників IV відміни (лише тих, що приймають суфікс -ат-).

Відмінки

Однина

Множина

3 основою на нешиплячий (теля)

3 основою на шиплячий (лоша)

3 основою на нешиплячий (теля)

3 основою на шиплячий (лоша)

Н.

-ята

-ата

P.

-яти

-ати

-ят

-ат

Д.

-яті

-аті

-ятам

-атам

З.

Як

у н.

Як у Н

. або Р.

О.

-ям

-ам

-ятами

-атами

М.

-яті

-аті

-ятах

-атах

Кл.

Як у Н.

Як у Н.

В іменниках IV відміни в усіх непрямих відмінках, крім орудного відмінка однини, з'являється суфікс -ат-. В орудно­му відмшку однини іменники мають лише закшчення -ам (без суфікса -ат-): каченям, гусям, лошам, коліщам.

Іменники ім 'я, сім 'я (в однині), що теж належать до IV від­міни, відмінюються так:

 

Відмінки

Однина

Множина

Н.

ш я

сім 'я

імена

Р.

імені, ім'я

сімені, сім'я

імен

Д.

імені

сімені

іменам

3.

ім'я

сім'я

імена

О.

іменем, ім'ям

сім'ям

іменами

М.

(в) імені

сімені

іменах

Кл. 

ім'я

сім'я

імена

Іменник плем 'я відмінюється так само, як  ім'я.

Іменники тім 'я і вим 'я за характером відмінкових форм належать скоріше до II, ніж до IV відміни.

Відмінювання множинних іменників

Множинні іменники мають закінчення, типові для всіх відмін і груп інших іменників. За характером закінчень їх можна по­ділити приблизно на чотири типи: перший тип якоюсь мірою співвідноситься з іменниками І відміни; другий – з іменниками П відміни чоловічого роду, третій – з іменниками II відміни се­реднього роду, четвертий – з іменниками 111 відміни.

Множинні іменники в основному відмінюються за такими зразками: 

Відмінки

1-й тип

2-й тил

3-й тип

4-й тип

Н.

ножиці

сходи

вила

сани

Р.

ножиць

сходів

вил

саней

Д.

ножицям

сходам

вилам

саням

3.

ножиці

сходи

вила

сани

0.

ножицями

сходами

вилами

саньми

М.

(на) ножицях

сходах

вилах

санях

Кл.

Як у Н.

У називному відмінку множини іменники мають:

а) закінчення -и: діти, люди, кури, гуси, сани, сіни, сходи, ночви, штани, окуляри, обійми, канікули, Суми, Черкаси, Карпати,

б)закінчення -і: ласощі, радощі, гроші, дріжджі (й усі інші множинні іменники з основою на шиплячий); ножищ, двері, граблі, коноплі, гуслі, помиї, Чернівці, Жигулі, Гімалаї;

в)  закінчення -а: вила, ворота, дрова, ясла, ясна, лещата, вінця.

У родовому відмінку множинні іменники мають:

а) закінчення -ів: ласощів, дріжджів, сходів, обіймів, оку­лярів, Жигулів, Чернівців;

б) закінчення -ей: дітей, людей, курей, гусей, дверей, саней, сіней, грошей;   

    в) нульове закінчення; канікул, вил, воріт, дров, лещат, Сум, Черкас, Карпат, грабель (і граблів), конопель, ночов, ясел, ясен, жорен.

В орудному відмінку множинні іменники мають звичайно закінчення -ами: сходами, канікулами, вилами, граблями, ко­ноплями, Черкасами.

Але іменники, у яких у родовому відмінку виступає закін­чення -ей, в орудному приймають закінчення -ми: дітьми, людьми, гусьми, сіньми, саньми, курми, дверми, грішми. Два останні мають ще й паралельні закінчення: дверима, грошима.

Іменники ворота і штани мають паралельні закінчення в давальному відмінку: воротам і воротям, штанам і штаням; в орудному: ворітьми і воротами, штаньми, штанами і штаня­ми; у місцевому: (на) воротах і воротях, штанах і штанях.

Написання і відмінювання власних особових назв

Українські прізвища пишуться за тими самими нормами правопису, шо й слова, від яких їх утворено: Сивокінь (бо си­вий кінь), Онищук (бо Онисько), Олійник (бо олія), Січкаренко (бо січка), Олексієнко (бо Олексій).

Буква и пишеться:                  

а) у корені, якщо вона є в слові, від якого утворено прізвище: Глинський (бо глина), Скибенко (бо скиба), Киричук (бо Кирило), Гаврилишин (бо Гаврилиха);

б) у префіксі при-: Прищепа, Пришва, Приймаченко;

в)у суфіксах -ик-, -иц-, -ич-, -ил(о), -ин-: Дудик, Олійник, Петрщький, Базилевич, Петриченко, Павличко, Закусило, Покотило, Ковалишин, Жулинський.

Буква і пишеться:

а) у корені, якщо вона є в слові, від якого утворено пріз вище: Лісниченко (бо ліс), Білик (бо білий), Різник (бо різати), Залізняк (бо залізо), Леміш (долеміш);

б)у префіксі під-: Підсуха, Підоплічко, Підопригора, Підвисоцький;

в) у суфіксі -ій: Багрій, Заморій, Червоній, Кублій.

Апостроф у прізвищах пишеться за тими самими правила­ми, що й в інших словах: Крип'якевич, Дроб'язко, Солов'янен-ко, Карп'юк, Стеф'юк, М'яло, Мар'яненко, Лук'янчук; але: Дов-бяга, Ужвюк, Рябокляч.

М'який знак у прізвищах вживається за тими самими пра­вилами, що й в інших словах: Семенець, Вихованець, Довгань, Рудь, Гуць, Шмигельський, Старицький, Водолазький; але: Бондар, Панченко (хоч Панько), Гринчишин (хоч Гринько), Дяченко (бо дяк), Касяненко (бо Касян), Улянич (бо Уляна).

Букви подвоюються в прізвищах, якщо одна частина слова закінчується, а друга починається на ту саму букву: Ліддубний, Беззубенко, Винниченко, Тютюнник, Долинний.

За характером відмінкових закінчень імена та прізвища людей, як і загальні назви, розподіляються за відмінами. Пріз­вища, що мають форму прикметників, і ті, що не змінюються, до жодної відміни не належать (Світличний, Швторадні). Іме­на та прізвища із закінченням -а належать до I відміни (Со­фія, Петрівна, Микита, Кияниця); чоловічі імена та прізвища без закінчення -а – до II відміни (Андрій, Павло, Петрович, Шевчук, Полковенко); жіночі імена без закінчення -а – до Ш відміни (Любов, Руф). Ці особові назви так само розподіля­ються й за групами: з основою на твердий не шиплячий – тверда група (Степан, Петро, Віра, Вікторівна, Манжура); з основою на твердий шиплячий – мішана група (Дорош, Саша, Вікторович, Кайдаш); з основою на будь-який м'який – м'яка група (Василь, Сергій, Надія, Неля, Круть, Сивокінь).

Імена та імена по батькові відмінюються відповідно до своєї відміни і групи:

Н.          Ігор Васильович               Любов Іванівна

Р.           Ігоря Васильовича           Любові Іванівни

Д.          Ігореві (-ю) Васильовичу (-еві)   Любові Іванівні

3.           Ігоря Васильовича           Любов Іванівну

О.          Ігорем Васильовичем      Любов 'ю Іванівною

М.         (при) Ігореві (-ю) Васильовичу (-еві)    Любові Іванівні

Кл.        Ігорю Васильовичу          Любове Іванівно

Не відмінюються жіночі прізвища на -о (Костенко, Шуми-ло, Бойко, Стрілько) та на приголосний (Драч, Братунь, Гайдай, Корунець), а також деякі іншомовні чоловічі й жіночі' прізвища, а саме:

а) неслов'янські прізвища з кінцевим голосним (крім -а після приголосного та -я): Делакруа (але: Лорка – Лор-ки), Гюго, Лонгфелло, Руссо, Данте, feme, Гейне, Лавуазьє; Гальвані, Голсуорсі, Віньї, Мушкудіані, Шоу, Пом-піду; але: Дюма, Золя (з -а після приголосного);

б) російські прізвища на -их, -аго, -ово: Гладких, Долгих, Живого, Дурново;

в) українські прізвища на зразок Півторадні, Леле; псевдоніми Ле, Трублаїні.

Інші прізвища відмінюються.

Прізвища прикметникового типу на -ий, -а відмінюються, як прикметники: 

Підпалий                     Нижній           Підпала       Нижня

Підпалого                    Нижнього      Підпалої      Нижньої

Підпалому                   Нижньому     Підпалій      Нижній

Підпалого                    Нижнього      Підпалу      Нижню

Підпалим                     Нижнім          Підпалою    Нижньою

(при) Підпапому         Нижньому    Підпалій      Нижній

Підпалий                      Нижній          Підпала       Нижня

Прізвища, що мають форму присвійних прикметників (із суфіксами -ів-, -ов-, -ев-, -ин-), відмінюються за такими зраз­ками:

Чоловічі   прізвища

Розсоха                     Ганжа

Розсохи                     Ганжі

Розсосі                      Ганжі

Розсоху                     Ганжу

Розсохою                  Ганжею

(при) Розсосі            Ганжі

Розсохо і Розсоха   Ганжо і Ганжа

Збереження звука і у відмінкових формах прізвищ на -ів із! погляду фонетичних законів української мови ненормативне.Проте на практиці звук і переважно зберігають за аналогією до називного відмінка: Луків – Луківа, Луківу; Дяків – Дяківа,

Дяківу і т. д. (як і Куліш – Куліша, Кулішу; Кисіль – Кисіля, Кисілю; Чіп – Чіпа, Чіпу).

Жіночі прізвища 

Дякова                Ковалева

Дякової               Ковалевої

Дяковій               Ковалевій

Дякову                Ковалеву

Дяковою             Ковалевою

(при) Дяковій     Ковалевій

Дякова                 Ковалева

Жіночі прізвища, які мають форму присвійних прикмет­ників, можуть не відмінюватися: Олена Дяків, Олени Дяків, Олені Дяків і т. д.; Ганна Лесин, Ганни Лесин, Ганні Лесин тощо.

Чоловічі прізвища, які походять від назв національності, відмінюються як відповідні іменники: Волошин – Волошином, Сербин – Сербином, Турчин – Турчином, Литвин – Литвином. Жіночі прізвища цього типу не відмінюються: Ольга Волошин, Ольги Волошин, Ользі Волошин і т. д.

Усі інші прізвища відмінюються як:

1) іменники І відміни твердої, мішаної : 

Розсоха                      Ганжа                       Гмиря

Розсохи                      Ганжі                               Гмирі

Розсосі                       Ганжі                        Гмирі

Розсоху                     Ганжу                               Гмирю

Розсохою                  Ганжею                     Гмирею

(при) Розсосі             Ганжі                        Гмирі

Розсохо і Розсоха   Ганжо і Ганжа       Гмире і Гмиря

2) іменники ІІ  відміни твердої, мішаної й м'якої груп: 

Куценко                           Скляр                     Заграй

Куценка                          Скляра                 Заграя

Куценкові (-у)                 Скляреві (-у)         Заграєві (-ю)

Куценка                           Скляра                    Заграя

Куценком                         Склярем                Заграєм

(при) Куценкові (-у)          Скляреві (-у)        Заграєві (-ю)

Кл.  Куценку і Куценко    Скляре і Скляр      Заграю і Заграй

За цим типом відмінюються й чоловічі прізвища, які по­ходять від іменників жіночого роду III відміни: Рись – Рися, Рисеві тощо, Розкіш – Розкоша, Розкошеві і т. д.

Прізвища на зразок Бадзьо, Іваньо (з кінцевим м'яким ос­нови та закінченням о) у давальному, місцевому й орудному відмінках мають закінчення, як у твердій групі: Бадзьові, Бад-зьом, Іваньові, Іваньом.

У складних прізвищах, що становлять поєднання двох слів як рівноправних, відмінюються обидві частини: Нечуй-Левиць-кий – Нечуя-Левицького, Нечуєві-Левицькому і т. д.; Антонен-ко-Давидович – Антоненка-Давидовича, Антоненку-Давидови-чеві тощо.

Але коли перша частина прізвища – односкладове слово, то відмінюється, як правило, лише друга частина: Драй-Хмара –Драй-Хмари, Драй-Хмарі і т. д.; Кос Анатольський – Кос-Анатольського, Кос-Анатольському тощо.   

При відмінюванні прізвищ відповідно до фонетичних пра­вил української мови відбуваються:

а) чергування г, к, х із з, ц, с перед закінченням і: Нудьга –Нудьзі, Здоровега – Здоровезі, Заволока – Заволоці, Дробаха – Дробасі;

б)чергування о, є з і: Кривоніс – Кривоноса, Сивокінь – Сивоконя, Кремінь – Кременя, Лебідь – Лебедя; але в деяких прізвищах і зберігається й у відкритому складі: Куліш – Куліша, Кисіль – Кисіля, Чміль – Чміля, Чіп – Чіпа;

в) чергування о, є з нульовим звуком (випадання о, є): Жайворонок – Жайворонка, Лоповок – Лоповка, Корунець – Корунця, Крекотень – Крекотня (але в прізвиЖнець, Швець голосний є не переставляється: Жнеця, Швеця; не випадає є в прізвищах Чернець – Чернеця, Мудрець – Мудреця, Перець – Переця, Шершень – Шершеня; а також у чеських і польських прізвищах: Гашек – Гашека, Гавлічек – Гавлічека, Вільчек – Вільчека).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]