- •3 Форми душі за Платоном:
- •2. Джерела психологічних знань. Відмінність життєвих психологічних знань від наукових.
- •3. Місце психології в системі наук. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції в розвитку сучасної психології.
- •4. Методи психологічних досліджень за Ананьєвим б.Г. Загальна характеристика
- •5. Організаційні методи. Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології.
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп.
- •7. Самостпостереження як метод наукового пізнання.
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання та інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
- •10. Експерементальні методи. Природній (польовий експеримент). Моделюючий експеримент. Лабараторний експеримент.
- •12. Відображення як властивість матерії.
- •13. Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
- •14. Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •16. Умови виникнення свідомості. Особливості свідомості як вищої ворми психічного відображення.
- •17. Уявлення як вторинний образ.
- •18. Класифікація відчуттів: систематичний та генетичний підходи.
- •19. Загальні якості слухових відчуттів.
- •20. Слухове просторове сприймання.
- •21. Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке, Афазії.
- •22.Вібраційні відчуття. Механізми вібраційних відчуттів.
- •23. Тактильна чутливість. Адаптація до дотику.Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору і дотику.
- •24. Кінестетичні відчуття, їх основні властивості та форми.
- •25. Загальні властивості нюхових відчуттів. Адаптація. Самоадаптація та перехресна адаптація.
- •26. Органічні відчуття та їх властивості.
- •27. Сприймання як активний процес. Ознаки активного характеру сприймання.
- •28. Сприймання руху. Системи, що забезпечують сприймання руху.
- •29. Сприймання простору: монокулярний та бінокулярний зір.
- •30. Сприймання часу: основні гіпотези.
- •31. Класифікація процесів та станів уваги.
- •32. Функції уваги
- •33.Характеристика об’єктів, що привертають і водволікають увагу
- •34. Специфіка джерел довільної уваги
- •35.Фактори, що впливають на інтенсивність уваги
- •36. Вплив уваги на психічну діяльність
- •37. Стани максимальної уваги
- •38. Стан пасивної уваги
- •39. Стани мінімальної уваги
- •II. Операціональний склад процесу мислення.
- •III. Участь у процесі мислення різних „мов" переробки інформації.
- •IV. Вибірковість мислення.
- •V. У мисленнєвому процесі певним чином співвідносяться репродуктивні і продуктивні компоненти.
- •VI. У мисленні певним чином взаємопов'язані усвідомлювані і неусвідомлювані компоненти.
- •55. Судження. Умовивід
- •56. Мова й дискурсивне мислення
- •57. Операції мислення.
- •58. Мислення як вища психічна функція
- •59. Індивідуально-психологічні особливості мислення.
- •60. Розумовий розвиток і інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності
- •61. Підходи до вивчення інтелекту
- •Соціокультурний підхід
- •Феноменологічний підхід
- •Функціонально-рівневий підхід
- •Регуляційний підхід
- •62. Основні психологічні методики вивчення інтелекту
- •63. Креативність як характеристика мислення людини
- •64. Методики вивчення креативності
- •65. Специфіка вивченні мови в психології. Сутність мови і мовлення
- •66. Відмінності мови і мовлення. Ознаки мови. Ознаки мовлення
- •67. Мовлення як процес спілкування людей за дпопомогою мови
- •68. Функції мовлення
- •69. Форми мовлення
- •70. Індивідуальні особливості мовлення
- •71. Уява як універсальна людська здатність.
- •72. Роль уяви в людській діяльності; ії функції.
- •72. Уява як фактор поведінки.
- •74. Різновиди уваги: активна(відновлювальна;творча) та пасивна(навмисна; ненавмисна) увага.
- •75. Етапи творчої уяви (виникнення творчої ідеї, “виношування” задуму, реалізація задуму).
- •76. Форми уяви (мрія, фантазія, марення, сновидіння, галюцинації). Реалістична та фантастична уява.
- •77. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •79. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С. Виготський про розвиток уяви.
- •80. Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв’язок емоцій з іншими системами(гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
- •81. Характеристика емоційного реагування.
- •82. Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення.
- •83. Різновиди почуттів. Вищі почуття.
- •84. Почуття і особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, лабільність і імпульсивність.
- •85. Емоції й пізнавальні психічні процеси
- •86. Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль позитивних та негативних емоцій
- •87. Функції емоцій
- •88. Закон Йєркса-Додсона
- •89. Характеристика емоцій
- •90. Воля як реальне й самостійне психічне явище
- •91. Воля як вольова регуляція, як довільне керування
- •92. Воля як самоврядування
- •93. Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізаці, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
- •94. Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика (переклад з рос. Дивіться уважно!)
- •95. Проблеми вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •96. Стадії (етапи) вольової дії
- •97. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.
- •98. Поняття вольової якості особистості. Загальні характеристики вольових якостей.
27. Сприймання як активний процес. Ознаки активного характеру сприймання.
Процес відображення предметів і явищ об’єктивної дійсності, що діють в даний момент на аналізатори людини, називається сприйманням. Як і відчуття, сприймання виникають тільки при безпосередній дії об’єктів на аналізатори. Якщо відчуття відображають окремі властивості або якості предметі і явищ об’єктивної дійсності, то сприймання є відображенням цих предметів і явищ у цілому, у взаємодії їх властивостей і якостей.
Повніше відображаючи предмети і явища навколишньої об’єктивної дійсності, сприймання дає більше для орієнтування в цій дійсності, пристосування до неї і активної її зміни.
Сприймання посідає необхідне місце в процесі пізнання людиною об’єктивної дійсності. Разом з відчуттями воно є джерелом усіх знань про цю дійсність. Як і відчуття, воно являє собою живе споглядання її предметів і явищ. Сприймання людиною здійснюється в процесі її діяльності. Людина відображає різні предмети і явища в умовах праці та інших видів своєї діяльності. Являючись необхідною умовою орієнтування в навколишній дійсності, сприймання формується в процесі діяльності людини.
За своєю природою сприймання має рефлекторний характер. В своїх роботах І.П.Павлов показав, що в основі сприймання лежать умовні рефлекси, які утворюються в корі великих півкуль при дії на органи чуття людини різноманітних комплексних подразників.
В основі сприймання лежать два види нервових зв'язків, а саме: нервові зв'язки, що утворюються в межах одного аналізатора, коли діючий на рецептор подразник є однієї модальності, і між аналізаторні зв'язки, коли діючий подразник є комплексним.
Важливу функцію в процесі людського сприймання виконує друга сигнальна система. Вона визначає зміст людського сприймання, позначає предмет, надає сприйманню людини довільний характер.
28. Сприймання руху. Системи, що забезпечують сприймання руху.
Сприймання руху - це відображення зміни положення, яке об'єкти займають у просторі. Воно дає можливість людям і тваринам орієнтуватися у відносних змінах взаємо розташування та взаємовідношення предметів навколишньої дійсності.
Сприймання руху залежить від того, як сприймається рухомий предмет відносно іншого нерухомого або рухомого предмета. У першому випадку рух предмета сприймається більш адекватно, ніж у другому.
Якщо предмет рухається у просторі, то людина сприймає його рух внаслідок того, що він виходить із зони найкращого бачення і цим змушує її рухати очима або головою, щоб знову зафіксувати на ньому погляд. При цьому відбуваються два явища. По-перше, зміщення об'єкта відносно положення нашого тіла вказує нам на його пересування у просторі. По-друге, мозок фіксує рух очей, які стежать за предметом. Це особливо важливо для сприймання руху, але механізм обробки інформації про рух очей досить складний і суперечливий. Але чи у змозі людина сприймати рух, якщо зафіксувати голову і зробити нерухомими очі? Подібне дослідження провів Ернст Мах. Однак у досліджуваного виникало відчуття руху предметів щоразу, коли він намагався повернути очі. Таким чином, у мозку фіксувався не рух очей, а спроба рухати очима.
Однак сприймання руху не можна пояснити лише рухом очей, адже людина може сприймати рух одночасно у двох напрямах, хоча рухати очима у двох напрямах одночасно вона не може.
У сприйманні руху значну роль відіграють непрямі ознаки, які створюють опосередковане враження руху. Механізм використання непрямих ознак полягає в тому, що при виявленні деяких ознак руху здійснюється їх інтелектуальна обробка, внаслідок чого виноситься судження про те, що предмет рухається.
Сприймання руху здійснюється зоровим, слуховим і кінестезичним аналізаторами. Сприйманню руху допомагає осмислення змін у навколишньому середовищі на основі індивідуального досвіду і знань особистості.
Таким чином, головним принципом, що регулює сприймання руху, є осмислення ситуації в об'єктивній дійсності на основі всього попереднього досвіду людини.