Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ekzamen_psikhologiya.docx
Скачиваний:
219
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
398.8 Кб
Скачать

63. Креативність як характеристика мислення людини

Згідно з психологічним словником, під креативністю слід розуміти творчі можливості (здібності) людини, які можуть проявлятись у мисленні, почуттях, окремих видах діяльності. Вони характеризують особистість в цілому або її окремі сторони, продукти діяльності, процес їх створення. Креативність (лат. сreation - творення, створення) - поняття, що включає в себе минулі, супутні і наступні характеристики процесу, у результаті якого людина (група людей) створює щось, що не існувало раніше. Креативність розглядається, як правило, з трьох сторін: як процес творчості, як його продукт і як властивість особистості. Л.І. Шрагіна, М.І. Меєрович доповнюють - креативне середовище. Цей термін тісно пов'язаний з теорією Д. Гілфорда, який виокремлював у ній оригінальність, швидкість, гнучкість.

У процесі формування креативності відбувається злиття свідомості і підсвідомості у деяку нову форму - надсвідомість. Надсвідомість інтегрує в собі найбільш узагальнені механізми протікання творчого процесу у згорнутому вигляді, коли в самому акті сприйняття відбувається трансформація об'єкта в художній образ, відкриття закономірності або рішення проблеми.

Креативність проявляється в успішному здійсненні всіх трьох фаз - вмінні самостійно бачити і ставити проблеми (підготовча), знаходити їх рішення (пошукова) і творчо втілювати їх у конкретному продукті (виконавча).

Креативність, як особистісна характеристика, проявляється, головним чином, у тому, що людина вкладає творче начало у всі види діяльності.

Таким чином, креативність - це особистісна якість, яка базується на потенційних можливостях кожної людини, актуалізації неусвідомлюваної потреби бути неповторною індивідуальністю, вільною, але такою, яка приєднується до всезагального через продукти своєї творчості, гармонійно поєднує індивідуальні і соціально значущі інтереси.

Структуру креативності можна визначити як оптимальний розвиток всіх потенційних можливостей індивідуальності й особистості.

У структурі творчої діяльності виокремлюють такі компоненти: креатину особистість, креативне середовище, креативний продукт.

64. Методики вивчення креативності

Попередня діяльність причина прийняття рішень. Причому діяльність, що призводить до прийняття креативних рішень, є що спостерігається і зареєстрованим.

Теоріяперсервации пояснювала спрямованість творчого процесі в людини тим, що внаслідок порушення нормальної діяльності мозку які утворюються у ньому осередки застійного порушення надовго утримують у свідомості пов'язані із нею уявлення, і тому мислення спрямоване лише у бік творчості. Критерієм оцінки вони вважали патологічні стану, що у результаті порушення діяльності мозку.

Представники теоріїинтенциональной спрямованості і теоріїдетерминирующих тенденцій вважали, що здібності не залежить від зовнішніх подразників і асоціативних впливів. Ними управляєдетерминирующая тенденція, що створює асоціації. Критерієм креативності представники цієї теорії вважали стимули, що викликаютьдетерминирующие тенденції. Ці стимули може бути усвідомленими і неусвідомленими.

Концепція «розуміння» не висувала жодних радикально нових ідей. Усі ідеї були вже відомі асоціативної психології. Але критерій вони мали свій – факт несподіванки. Сенс цієї факту у тому, що креативне рішення завжди приходить раптово.

Надалі концепції «спроб і помилок» і «розуміння» об'єдналися. Нова концепція розвивалося поняття перенесення, тобто застосування вже наявний досвід влади на рішення поставленого завдання. Також у цієї теорії виникло поняття «району пошуку», яке є перебування шляхом спроб і помилок рішення. Поступово район пошуку звужується, і залишається розв'язання проблеми.Критерия оцінки креативності у цій теорії виділено небило[9,с.3-36].

Отже, критеріями оцінки креативності вчені вирізняють такі показники: швидкість, гнучкість, оригінальність, розробленість, рівеньпсихотизма, оскільки саме помірний рівень схиляє розвитку креативності, легкість асоціювання, здатність зближувати віддаленіассоциируемие ідеї, оціночні здібності людини, легкість генерування ідей, рівень уяви чи фантазії.

Кожна теорія креативності виділяє свої критерії оцінки креативності:

- теорія непритомною роботи як критеріїв висуває рівень вольового зусилля, стимулюючого роботу несвідомого, і напруженість попередньої роботи;

- теорія конструктивного інтелекту критерієм оцінки креативності висуває оцінку попередньої діяльності, що є причиною прийняття рішень;

- теоріяперсервации критерієм висуває оцінку патологічних станів, що є результатом порушення діяльності мозку;

- теоріїинтенциональной спрямованості ідетерминирующих тенденцій вкачестветкритерия оцінки креативності висунули стимули, викликаютьдетерминирующие тенденції.

Але знання одних критеріїв замало оцінки креативності. Для виявлення креативності необхідно використовувати методи вивчення цього процесу.

2.2 Методи оцінки креативності

Для оцінки творчі здібності людини є кілька методів: тестування й другий експеримент.

Свого часу тести викликали багато суперечок. Одні вважали їх точним інструментом з вивчення здібностей. Інші заперечували тестові методи.

Укладання у тому, володіє людина креативністю чи ні, потрібно робити акценти виходячи з як тесту, але ще й підставі усебічне вивчення особистості та її діяльності.

З допомогою тестування не можна поринути у глибинні механізми креативності. Тести допомагають виявити ті особливості людини, якими можна було б передбачити прийдешні успіхи людини. Тести ставлять випробуваного на такі умови, у яких видає стільки ж здібностей, скільки цього вимагає завдання. Визначити з допомогою тесту, чи може осіб у більше й як і справжня міра його активності, з допомогою тесту неможливо. Результати застосування тестів цікаві поки що тільки для дослідників-психологів, оскільки для практичного психолога даний метод недостатньо ефективний. Зараз дослідники працюють без теорії, наосліп. Для усунення цієї вади необхідно глибше розробити загальну теоріюметода[6].

Наступним методом оцінки креативності є метод «проблемної завдання». Проблемні завдання будуються за принципом неузгодженості, невідповідності те, що має б бути набагато те, що є. Таке неузгодженість стимулює розумову діяльність випробуваного. Цей стимул викликає в випробуваного безліч внутрішніх стимулів мотиваційного порядку. Отож не можна сказати, який мотив є головним у цій діяльності. Але проблемні завдання, як і тести, неможливо повністю оцінити здібностічеловека[3].

Третім методом оцінки креативності є експеримент. Тепер вибудувана найновіша модель експерименту з вивчення креативності. Ця модель відрізняється від старої моделі тим, що вона є об'ємної у тому, щоб простежувати хід думок поза рішення вихідної завдання. На цій посаді може бути система однотипних завдань із загальними закономірностями.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]