32. Функції уваги

Увага – це спрямованість і утримання спрямованості на певному об’єкті, що забезпечує його чітке відображення. Увага забезпечує успішну і чітку роботу нашої свідомості і не лише створює найкращі умови для психічної діяльності, а й виконує сторожову службу, допомагаючи людині своєчасно реагувати на різноманітні зміни в оточуючому середовищі та власному організмі.

Функції уваги:

33.Характеристика об’єктів, що привертають і водволікають увагу

Увага - це спрямованість та зосередженість психічної діяльності людини на об'єкти і явища зовнішнього світу (зовнішньонаправлена увага) а також на думки, почуття та процеси, що відбуваються у неї всередині (внутрішньонаправлена увага).

Відволікання - стан, протилежний стійкості уваги. Її фізіологічна основа - зовнішнє гальмування (або внутрішнє), викликане сторонніми подразниками або монотонністю, одноманітністю дії одних і тих же подразників. Відволікаючий характер сторонніх подразників залежить від їх характеру і ставлення до об'єкта уваги. Однорідні подразники, подібні з тими, на яких зосереджено увагу, роблять більш відволікаючу вплив, ніж різнорідні. Важливе значення також має характер виконуваної діяльності - сприйняття менше схильне зовнішньому впливу, ніж розумова діяльність, яка не спирається на сприйняття навколишнього.

Коливання уваги (флуктуація) - періодичне ослаблення або відволікання уваги, що змінюються його посиленням або поверненням до колишнього об'єкту. Вони відбуваються при будь, навіть дуже зосередженої роботі, що пояснюється постійною зміною збудження і гальмування в корі головного мозку. В умовах тривалої і різноманітної роботи їх вплив невелика. Але якщо від людини вимагається швидка реакція на якийсь подразник, то вони можуть принести істотну шкоду. Необхідно враховувати, що слабкі побічні подразники не зменшують, а підсилюють збудження в осередку підвищеної збудливості, тоді як при повній відсутності зовнішніх подразників утримання уваги на одному рівні буває скрутним.

Стан, протилежний стійкості уваги, називають нестійкістю уваги. Нестійкість уваги виявляється в її відвертанні, або відволіканні, іншими об'єктами, тобто в зміні під їхнім впливом спрямованості діяльності людини. Що менш стійка увага, то частіше і легше вона відволікається другорядними для певної роботи зовнішніми і внутрішніми чинниками, внаслідок чого така робота тимчасово або й зовсім припиняється. Відволікають увагу ті ж агенти, що її мимовільно привертають, а саме: раптові, сильні, різкі, динамічні зовнішні подразники, а також різкі зміни стану організму.

Що менше розвинена особистість, то сильнішою є дія побічних подразників. Тому треба дбати про усунення всього, що може відволікати увагу дітей під час уроку (відчинення дверей, шум у коридорі тощо). Різні засоби унаочнення, які невчасно з'являються в полі зору учнів, відвертають їхню увагу від того, про що говорить учитель. Нестійкість уваги виникає в умовах непосильної, важкої, нецікавої та невмотивованої діяльності.

Відволікання уваги треба відрізняти від її переключення, під яким прийнято розуміти довільну зміну людиною спрямованості своєї уваги з одного об'єкта на інший. Тут людина свідомо переходить від одного завдання до іншого, сама спрямовує свою увагу на нові об'єкти відповідно до змінених умов її роботи. Потреба переключати увагу виникає в багатьох випадках діяльності людини, наприклад, у роботі водія машини, педагога, який проводить урок у класі, шахіста, що грає з кількома партнерами. В основі зміни спрямованості уваги лежить переміщення в корі головного мозку осередку оптимального збудження.

Увагу привертає все незвичне, тому що реакція на нього не ослаблена внаслідок звикання.

Мимовільну увагу може викликати сильний подразник: різкий запах, яскраве світло і барви, голосні звуки. Мимовільна увага триває, поки діють відповідні подразники. Важливим джерелом мимовільної уваги є інтерес. Те, що цікаве, емоційно насичене, може зумовити тривалу увагу людини. Хоча вияв мимовільної уваги й ґрунтується на орієнтувальному рефлексі, зводити її до простої реакції організму неправомірно, оскільки вона пов'язана також і з пізнавальною діяльністю та потребами.

Увага може бути мимовільним (пасивним), довільним і післядовільною (активним). Мимовільне увагу залучається предметом або явищем без попереднього свідомого наміру людини, тобто це орієнтовний рефлекс, викликаний первинним появою відсутнього до даного моменту подразника. Поява на обрії проблискового вогню, різка зміна курсу однієї з цілей і т. п. неминуче привернуть увагу.

Важливе значення тут відіграє сила подразника (як абсолютна, так і відносна) і контраст між подразниками. На тлі гучного, але рівномірного шуму в машинному відділенні навіть сильний подразник може не привернути уваги, якщо не виділяється на загальному тлі. Водночас сигнал аварійної тривоги, що різко відрізняється по тону і ритму від навколишніх шумів, викличе до дії орієнтовний рефлекс, що створює умови для адекватної реакції.

Великою мірою увагу привертають також різкі або багато разів повторювані зміни в раздражителях, новизна предметів і явищ. Необхідно відзначити, що безумовний орієнтовний рефлекс на нове швидко згасає. Для тривалої уваги необхідна ланцюжок умовних орієнтовних реакцій, що виникають тільки в тому випадку, якщо нове явище чи предмет пов'язаний з чимось відомим, тобто крім нового має щось, з чим уже виникли тимчасові зв'язки.

Об'єктом мимовільної уваги стає все, що пов'язано з задоволенням або незадоволенням потреб, відповідає інтересам, до чого є певне ставлення, особливо емоційне. Значну роль також має настрій людини і його стан (стомлення або бадьорість).

Важливою умовою прояви мимовільної уваги є наявність інтересу і відповідного емоційного фону. У процесі навчання особового складу це залежить насамперед від подачі досліджуваного матеріалу. Зацікавленість і позитивні емоції найбільш вірогідні, коли заняття за спеціальністю проводяться в основному з використанням тієї техніки, яку вони обслуговують, а увагу учнів спрямоване на вирішення практичної задачі: не просто подивитися на досліджуваний предмет, а виявити щось конкретне, відповісти на який- то питання, визначити принцип його роботи і т. п. Це активізує думку, розвиває увагу і вчить виокремлювати з маси інформації головне, суттєве.

Не менш важливо для залучення мимовільної уваги якість пояснення навчального матеріалу. Увага залучається тоді, коли в знайомому матеріалі присутні елементи нового, тобто необхідна зв'язок невідомих відомостей з уже відомими, вивченими. Нецікавий, «випадковий» матеріал повинен бути пов'язаний з тим, що цікавить, кого навчають. У процесі викладу потрібно будити думку, стимулювати самостійність і бажання дізнатися, що буде далі.

Головним чином увага виникає при живому і динамічному викладі.