92. Воля як самоврядування

Проблема волі, вольової регуляції поведінки і діяльності людини давно займає уми вчених. До сих пір немає єдиного погляду на механізми волі, аж до повногозаперечення волі як самостійного психічного феномена, протиставлення волі почуттям і розуму. Перше матеріалістичне пояснення природи волі дав Сеченов, який вказував, що воля - це діяльна сторона розуму і морального почуття, виражена вздібності людини здійснювати цілеспрямовані дії і вчинки, що вимагають подолання труднощів. Таким чином, воля нерозривно пов'язана з розумом, свідомістю людини, оскільки довільне керування завжди свідоме і навмисне.

Зазвичай впсихології виділяють дві функції волі: спонукальну (стимулюючу) і гальмує. Більш широко до аналізу волі і структурі довільного управління підійшов Ільїн. Він розглядає волю як самоврядування поведінкою за допомогою свідомості, що припускаєсамостійність людини в прийнятті рішень, в ініціації дій, їх здійсненні і контролі. В структуру довільного управління Ільїн включає: самодетермінації (мотиви, цілі, бажання); самоініціацію і самоторможіння дії, самоконтроль, самомобілізації і самостимуляції.

Фізіологічні механізми довільної регуляції спираються на складні види афферентації, серед яких провідною є кінестетина. Довільні дії здійснюються за участю складної системи довільних і мимовільних мозкових механізмів. Відповідно до концепції Бернштейна будь-який рух являє складну багаторівневу систему, в якій кожен рівень має власну афферентацію і власний набір регульованих параметрів. Вся система регуляції включає 5 рівнів: руброспінальний, таламопаллідарний, пирамидно-стріальний, тім'яно-премоторний і кортикальний (символічний), які об'єднують довільні і мимовільні механізми управління руховим актом в єдину систему. Довільні рухи пов'язані також з організацією довільного уваги імотивації, які забезпечуються участю тім'яно-потиличних, премоторних зон і лобових часток. Хворі з ураженням лобових часток настільки пасивні і демобілізовані, що нездатні до якого-небудь безпідставного зусиллю (Брагіна, Доброхотова, Лурія).

В цілому, можна сказати, що довільне управління пов'язане з роботою практично всієї кори головного мозку.

93. Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізаці, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.

Воля як свідоме самокерування людиною своєю по­ведінкою передбачає її самостійність у прийнятті рі­шення, ініціюванні, плануванні, здійсненні та контролі дій. Із цим пов'язана здатність людини до самодетермі­нації та саморегуляції власної діяльності, підпорядку­вання цьому психічних процесів і станів.

Довільне керування охоплює самодетермінацію, самоініціювання і самогальмування дій, самоконтроль (дій, станів, емоцій), самомобілізацію та самостимуляцію. Воно є інтегральним духовно-душевним та психофізіо­логічним процесом, який актуалізує, крім вольового зусилля, мотиви (бажання, повинність), інтелектуальну активність, моральну та духовну сфери особистості. Ґрун­тується довільне керування на фізіологічних процесах і особливостях їх перебігу (властивостях нервової системи).