59. Індивідуально-психологічні особливості мислення.

Мислення конкретної людини притаманні індивідуальні особливості. Ці особливості в різних людей виявляються, перш за все, в тому, що у них по-різному складається співвідношення взаємодоповнюючих видів і форм розумової діяльності (наочно-дієвого, наочно-образного, словесно-логічного й абстрактно-логічного). Крім того, до індивідуальних особливостей мислення відносяться також і такі якості пізнавальної діяльності як: продуктивність розуму, самостійність, широта, глибина, гнучкість, швидкість думки, творчість, критичність, ініціативність, кмітливість і т.д. При цьому швидкість мислення - це швидкість протікання розумових процесів. Самостійність мислення - вміння побачити і поставити нове питання чи проблему, а потім вирішити його власними силами. Творчий характер мислення чітко виражається саме в такій самостійності. Гнучкість мислення - здатність змінювати аспекти розгляду предметів, явищ, їх властивостей і відносин, уміння змінити намічений шлях рішення задачі, якщо він не задовольняє умов, що змінилися, активне переструктурування вихідних даних, розуміння і використання їх відносності. Інертність мислення - якість мислення, що виявляється в схильності до шаблону, до звичних ходів думки, у труднощі перемикання від однієї системи дій до іншої. Темп розвитку розумових процесів - мінімальне число вправ, необхідних для узагальнення принципу рішення. Економічність мислення - число логічних ходів (міркувань), за допомогою яких засвоюється нова закономірність. Широта розуму - уміння охопити широке коло питань у різних галузях знання і практики. Глибина мислення - уміння вникати в сутність, розкривати причини явищ, передбачати наслідки; проявляється в ступені істотності ознак, які людина може абстрагувати при оволодінні новим матеріалом, і в рівні їх узагальненості. Послідовність мислення - уміння дотримувати строгий логічний порядок у розгляді того чи іншого питання. Критичність мислення - якість мислення, що дозволяє здійснювати строгу оцінку результатів розумової діяльності, знаходити в них сильні і слабкі сторони, доводити істинність висунутих положень. Стійкість мислення - якість мислення, що виявляється в орієнтації на сукупність виділених раніше значущих ознак, на вже відомі закономірності.

Всі вказані якості індивідуальні, змінюються з віком, піддаються корекції. Ці індивідуальні особливості мислення необхідно спеціально враховувати, щоб правильно оцінити розумові здібності і знання.

60. Розумовий розвиток і інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності

Вікова психологія — галузь психологічної науки, яка вивчає особливості психічного розвитку людини на різних вікових етапах індивідуального розвитку людини (онтогенез). 

розумовий розвиток - кількісні та якісні зміни, що відбуваються в когнітивних характеристиках індивіда з часом. Розумовий розвиток . дитини носить стадіальний характер. На кожній віковій ступені виникають специфічні передумови для засвоєння нового соціального досвіду , для оволодіння новими способами діяльності , для формування нових психічних процесів. розумовий розвиток. протікає досить по-різному в залежності від умов життя і виховання дитини. При стихійному , неорганізованому розвитку його рівень знижений , несе на собі відбиток неповноцінного функціонування психічних процесів. У вітчизняній психології роз.розвиток людини розуміється як якісно своєрідний тип його функціонування , що характеризується виникненням якісно нових психологічних утворень і переходом психологічної системи на новий рівень функціонування

На кожному віковому етапі розрізняють два рівня роз.розвиток : Актуальний і зону найближчого розвитку ( Л. С. Виготський) . Під актуальним розуміють той рівень сформованості психічних процесів , який склався в результаті певних , що завершилися циклів розвитку . Його діагностують за допомогою тестів інтелекту і тестів В. р. . Те , що дитина поки ще виявляється в стані зробити тільки за допомогою дорослого , вказує на зону його найближчого розвитку . Цей показник У. р . визначається за допомогою діалогічних і навчальних методів діагностики . Один із перспективних напрямків сучасної діагностики - критеріальноорієнтоване тестування - дозволяє оцінити рівень В. р. . в його специфічних проявах , співвідносить з нормативними вимогами. Це дозволяє вказати напрямки корекційної роботи , провідною до виправлення виявлених прогалин і дефектів розумового розвитку

Інтелéкт — це здатність пізнавати і вирішувати проблеми, які об'єднують в собі пізнавальні здібності. Інтелект властивий людям, а також спостерігається у тварин. Штучний інтелект - це розділ обчислювальної лінгвістики та інформатики який займається формалізацією проблем і завдань інтелекту.

Людина застосовує інтелект для обробки наявної інформації, наприклад, з метою побудови або вдосконалення розуміння, позиції, стратегії, методу, правила, комбінації, відношення, пояснення, рішення, плану чи цілі.

Інтелект пов'язаний з іншими внутрішніми властивостями людини, такими як сприйняття, пам'ять, мова, уява, самосвідомість, самоконтроль, характер, володіння тілом, творчість, інтуїція.

Інтелект найчастіше спрямовується на вирішення питань облаштування побуту і відпочинку, професійну діяльність, міжособистісні стосунки та самовдосконалення.

В повсякденному житті в сучасній розвинутій людині інтелект також проявляє себе у вигляді внутрішніх відчуттів і образів мислення, таких як відчуття реальності, часу, простору, себе, ритму, відповідальності, гумору, ситуації, прекрасного, небезпеки, захищеності, такту, комфорту, міри, справедливості, довіри, свободи, поваги, власної гідності та інших, і у вигляді аналітичного, образного, практичного, абстрактного, тактичного або стратегічного образу мислення.

За походженням інтелект є сконцентрованим досвідом розв'язання проблем, надбаним людиною впродовж життя і успадкованим від попередніх поколінь.

Коефіцієнт інтелекту (англ. IQ — intelligence quotient) — кількісна оцінка рівня інтелекту людини: рівень інтелекту відносно рівня інтелекту середньостатистичної людини такого ж віку. Визначається за допомогою спеціальних тестів.

Тести IQ розраховані на оцінку розумових здібностей, а не рівня знань (ерудиції). Коефіцієнт інтелекту є спробою оцінити Фактор загального інтелекту (g).

Тести IQ розробляються так, щоб результати описувалися нормальним розподілом з середнім значенням IQ, рівним 100 і таким чином, щоб 50% людей мали IQ між 90 та 110 і по 25% — нижче 90 та вище 110. Середній IQ випускників американських ВНЗ становить 115, відмінників — 135—140. Значення IQ менше 70 часто кваліфікується як розумова відсталість.