17. Уявлення як вторинний образ.

Уявлення - образ предмета або явища, не впливає в даний момент на органи чуття. Уявлення-вторинний образ предмета або явища, збережений у пам'яті. З фізіологічної точки зору подання є актуалізацією слідів раніше виникали чуттєвих образів, причому при поданні порушується лише центральна частина аналізатора. Ні проекції образу у поза. Цим подання відрізняються від галюцинацій. В основі вистави лежить сприйняття об'єктів, що мало місце в минулому. Можна виділити кілька типів уявлень. По-перше, це подання пам'яті, тобто уявлення, які виникли на основі нашого безпосереднього сприйняття в минулому будь-якого предмета чи явища. По-друге, це уявлення уяви. На перший погляд цей тип уявлень не відповідає визначенню поняття "уявлення", тому що в уяві ми відображаємо те, чого ніколи не бачили, але це тільки на перший погляд. Уява не народжується на порожньому місці, і якщо ми, наприклад, ніколи не були.

18. Класифікація відчуттів: систематичний та генетичний підходи.

Основним джерелом інформації про навколишній світ є зоровий аналізатор. З її допомогою людина має до 80% від загального обсягу інформації. Орган зорових відчуттів – очей. На рівні відчуттів він сприймає інформацію про світі і кольорі. Наступним зі своєї важливості отриманні інформації є слуховий аналізатор. Відчуття звуків заведено поділяти на музичні і шумові. Їх відмінність у тому, що музичні звуки створюються періодичними ритмічними коливаннями звукових хвиль, а шуми –неритмичними і нерегулярними коливаннями. Обоняние – вид чутливості, який породжує специфічні відчуття запаху. Частина мозку, що називається нюховій, є також і найбільш древньої, і що нижче жива істота слід за еволюційної драбині, тим більше простір у своїй мозку на неї припадає. Відчуття смакові – відбиток якості їжі, забезпечення індивіда інформацією, чи можна вжити всередину дане речовина. Структурно-генетична класифікація відчуттів  Класифікація відчуттів не обмежується описом окремих відчуттів до різних "модальностям". Поруч із систематичною класифікацією відчуттів існує і структурно-генетична класифікація, інакше кажучи, їх ставлення до різних, рівням організації та виділення відчуттів, що виникли на різних етапах еволюції і мають неоднакову складність своєї будови.  Говорячи про інтероцептивних відчуттях, ми відзначали примітивність і диффузность, що проявлялася в їх близькості до емоційних станів і в тому, що їх важко поділити на окремі чіткі категорії.  Переходячи до екстероцептивні відчуттями, ми могли відзначити їх неоднакову складність. Так, нюхові і смакові відчуття носять набагато більш суб'єктивний характер і зберігають набагато більшу зв'язок з емоційними станами (почуттям приємного і неприємного), ніж зорові відчуття (і, частково, слухові), яка відображає предмети зовнішнього світу, які можуть протікати, не викликаючи обов'язково емоційних переживань і носять набагато більш об'єктивний і диференційований характер, відображаючи форму, розмір і просторове розташування діючих на людину предметів. Нарешті, дотикові відчуття мають двоїстий характер, включаючи в свій склад як примітивні компоненти близькі до емоційних переживань (наприклад, відчуття тепла, холоду, болю), так і складні компоненти (відчуття розмірів, форми, розташування діючих на шкіру предметів).  Це змусило дослідників виділити дві форми або два рівні відчуттів і, за пропозицією англійського невролога Хеда, говорити про примітивних - протопатіческой і складних - епікрітіческая відчуттях.