- •3 Форми душі за Платоном:
- •2. Джерела психологічних знань. Відмінність життєвих психологічних знань від наукових.
- •3. Місце психології в системі наук. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції в розвитку сучасної психології.
- •4. Методи психологічних досліджень за Ананьєвим б.Г. Загальна характеристика
- •5. Організаційні методи. Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології.
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп.
- •7. Самостпостереження як метод наукового пізнання.
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання та інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
- •10. Експерементальні методи. Природній (польовий експеримент). Моделюючий експеримент. Лабараторний експеримент.
- •12. Відображення як властивість матерії.
- •13. Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
- •14. Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •16. Умови виникнення свідомості. Особливості свідомості як вищої ворми психічного відображення.
- •17. Уявлення як вторинний образ.
- •18. Класифікація відчуттів: систематичний та генетичний підходи.
- •19. Загальні якості слухових відчуттів.
- •20. Слухове просторове сприймання.
- •21. Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке, Афазії.
- •22.Вібраційні відчуття. Механізми вібраційних відчуттів.
- •23. Тактильна чутливість. Адаптація до дотику.Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору і дотику.
- •24. Кінестетичні відчуття, їх основні властивості та форми.
- •25. Загальні властивості нюхових відчуттів. Адаптація. Самоадаптація та перехресна адаптація.
- •26. Органічні відчуття та їх властивості.
- •27. Сприймання як активний процес. Ознаки активного характеру сприймання.
- •28. Сприймання руху. Системи, що забезпечують сприймання руху.
- •29. Сприймання простору: монокулярний та бінокулярний зір.
- •30. Сприймання часу: основні гіпотези.
- •31. Класифікація процесів та станів уваги.
- •32. Функції уваги
- •33.Характеристика об’єктів, що привертають і водволікають увагу
- •34. Специфіка джерел довільної уваги
- •35.Фактори, що впливають на інтенсивність уваги
- •36. Вплив уваги на психічну діяльність
- •37. Стани максимальної уваги
- •38. Стан пасивної уваги
- •39. Стани мінімальної уваги
- •II. Операціональний склад процесу мислення.
- •III. Участь у процесі мислення різних „мов" переробки інформації.
- •IV. Вибірковість мислення.
- •V. У мисленнєвому процесі певним чином співвідносяться репродуктивні і продуктивні компоненти.
- •VI. У мисленні певним чином взаємопов'язані усвідомлювані і неусвідомлювані компоненти.
- •55. Судження. Умовивід
- •56. Мова й дискурсивне мислення
- •57. Операції мислення.
- •58. Мислення як вища психічна функція
- •59. Індивідуально-психологічні особливості мислення.
- •60. Розумовий розвиток і інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності
- •61. Підходи до вивчення інтелекту
- •Соціокультурний підхід
- •Феноменологічний підхід
- •Функціонально-рівневий підхід
- •Регуляційний підхід
- •62. Основні психологічні методики вивчення інтелекту
- •63. Креативність як характеристика мислення людини
- •64. Методики вивчення креативності
- •65. Специфіка вивченні мови в психології. Сутність мови і мовлення
- •66. Відмінності мови і мовлення. Ознаки мови. Ознаки мовлення
- •67. Мовлення як процес спілкування людей за дпопомогою мови
- •68. Функції мовлення
- •69. Форми мовлення
- •70. Індивідуальні особливості мовлення
- •71. Уява як універсальна людська здатність.
- •72. Роль уяви в людській діяльності; ії функції.
- •72. Уява як фактор поведінки.
- •74. Різновиди уваги: активна(відновлювальна;творча) та пасивна(навмисна; ненавмисна) увага.
- •75. Етапи творчої уяви (виникнення творчої ідеї, “виношування” задуму, реалізація задуму).
- •76. Форми уяви (мрія, фантазія, марення, сновидіння, галюцинації). Реалістична та фантастична уява.
- •77. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •79. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С. Виготський про розвиток уяви.
- •80. Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв’язок емоцій з іншими системами(гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
- •81. Характеристика емоційного реагування.
- •82. Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення.
- •83. Різновиди почуттів. Вищі почуття.
- •84. Почуття і особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, лабільність і імпульсивність.
- •85. Емоції й пізнавальні психічні процеси
- •86. Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль позитивних та негативних емоцій
- •87. Функції емоцій
- •88. Закон Йєркса-Додсона
- •89. Характеристика емоцій
- •90. Воля як реальне й самостійне психічне явище
- •91. Воля як вольова регуляція, як довільне керування
- •92. Воля як самоврядування
- •93. Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізаці, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
- •94. Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика (переклад з рос. Дивіться уважно!)
- •95. Проблеми вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •96. Стадії (етапи) вольової дії
- •97. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.
- •98. Поняття вольової якості особистості. Загальні характеристики вольових якостей.
17. Уявлення як вторинний образ.
Уявлення - образ предмета або явища, не впливає в даний момент на органи чуття. Уявлення-вторинний образ предмета або явища, збережений у пам'яті. З фізіологічної точки зору подання є актуалізацією слідів раніше виникали чуттєвих образів, причому при поданні порушується лише центральна частина аналізатора. Ні проекції образу у поза. Цим подання відрізняються від галюцинацій. В основі вистави лежить сприйняття об'єктів, що мало місце в минулому. Можна виділити кілька типів уявлень. По-перше, це подання пам'яті, тобто уявлення, які виникли на основі нашого безпосереднього сприйняття в минулому будь-якого предмета чи явища. По-друге, це уявлення уяви. На перший погляд цей тип уявлень не відповідає визначенню поняття "уявлення", тому що в уяві ми відображаємо те, чого ніколи не бачили, але це тільки на перший погляд. Уява не народжується на порожньому місці, і якщо ми, наприклад, ніколи не були.
18. Класифікація відчуттів: систематичний та генетичний підходи.
Основним джерелом інформації про навколишній світ є зоровий аналізатор. З її допомогою людина має до 80% від загального обсягу інформації. Орган зорових відчуттів – очей. На рівні відчуттів він сприймає інформацію про світі і кольорі. Наступним зі своєї важливості отриманні інформації є слуховий аналізатор. Відчуття звуків заведено поділяти на музичні і шумові. Їх відмінність у тому, що музичні звуки створюються періодичними ритмічними коливаннями звукових хвиль, а шуми –неритмичними і нерегулярними коливаннями. Обоняние – вид чутливості, який породжує специфічні відчуття запаху. Частина мозку, що називається нюховій, є також і найбільш древньої, і що нижче жива істота слід за еволюційної драбині, тим більше простір у своїй мозку на неї припадає. Відчуття смакові – відбиток якості їжі, забезпечення індивіда інформацією, чи можна вжити всередину дане речовина. Структурно-генетична класифікація відчуттів Класифікація відчуттів не обмежується описом окремих відчуттів до різних "модальностям". Поруч із систематичною класифікацією відчуттів існує і структурно-генетична класифікація, інакше кажучи, їх ставлення до різних, рівням організації та виділення відчуттів, що виникли на різних етапах еволюції і мають неоднакову складність своєї будови. Говорячи про інтероцептивних відчуттях, ми відзначали примітивність і диффузность, що проявлялася в їх близькості до емоційних станів і в тому, що їх важко поділити на окремі чіткі категорії. Переходячи до екстероцептивні відчуттями, ми могли відзначити їх неоднакову складність. Так, нюхові і смакові відчуття носять набагато більш суб'єктивний характер і зберігають набагато більшу зв'язок з емоційними станами (почуттям приємного і неприємного), ніж зорові відчуття (і, частково, слухові), яка відображає предмети зовнішнього світу, які можуть протікати, не викликаючи обов'язково емоційних переживань і носять набагато більш об'єктивний і диференційований характер, відображаючи форму, розмір і просторове розташування діючих на людину предметів. Нарешті, дотикові відчуття мають двоїстий характер, включаючи в свій склад як примітивні компоненти близькі до емоційних переживань (наприклад, відчуття тепла, холоду, болю), так і складні компоненти (відчуття розмірів, форми, розташування діючих на шкіру предметів). Це змусило дослідників виділити дві форми або два рівні відчуттів і, за пропозицією англійського невролога Хеда, говорити про примітивних - протопатіческой і складних - епікрітіческая відчуттях.