- •3 Форми душі за Платоном:
- •2. Джерела психологічних знань. Відмінність життєвих психологічних знань від наукових.
- •3. Місце психології в системі наук. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції в розвитку сучасної психології.
- •4. Методи психологічних досліджень за Ананьєвим б.Г. Загальна характеристика
- •5. Організаційні методи. Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології.
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп.
- •7. Самостпостереження як метод наукового пізнання.
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання та інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
- •10. Експерементальні методи. Природній (польовий експеримент). Моделюючий експеримент. Лабараторний експеримент.
- •12. Відображення як властивість матерії.
- •13. Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
- •14. Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •16. Умови виникнення свідомості. Особливості свідомості як вищої ворми психічного відображення.
- •17. Уявлення як вторинний образ.
- •18. Класифікація відчуттів: систематичний та генетичний підходи.
- •19. Загальні якості слухових відчуттів.
- •20. Слухове просторове сприймання.
- •21. Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке, Афазії.
- •22.Вібраційні відчуття. Механізми вібраційних відчуттів.
- •23. Тактильна чутливість. Адаптація до дотику.Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору і дотику.
- •24. Кінестетичні відчуття, їх основні властивості та форми.
- •25. Загальні властивості нюхових відчуттів. Адаптація. Самоадаптація та перехресна адаптація.
- •26. Органічні відчуття та їх властивості.
- •27. Сприймання як активний процес. Ознаки активного характеру сприймання.
- •28. Сприймання руху. Системи, що забезпечують сприймання руху.
- •29. Сприймання простору: монокулярний та бінокулярний зір.
- •30. Сприймання часу: основні гіпотези.
- •31. Класифікація процесів та станів уваги.
- •32. Функції уваги
- •33.Характеристика об’єктів, що привертають і водволікають увагу
- •34. Специфіка джерел довільної уваги
- •35.Фактори, що впливають на інтенсивність уваги
- •36. Вплив уваги на психічну діяльність
- •37. Стани максимальної уваги
- •38. Стан пасивної уваги
- •39. Стани мінімальної уваги
- •II. Операціональний склад процесу мислення.
- •III. Участь у процесі мислення різних „мов" переробки інформації.
- •IV. Вибірковість мислення.
- •V. У мисленнєвому процесі певним чином співвідносяться репродуктивні і продуктивні компоненти.
- •VI. У мисленні певним чином взаємопов'язані усвідомлювані і неусвідомлювані компоненти.
- •55. Судження. Умовивід
- •56. Мова й дискурсивне мислення
- •57. Операції мислення.
- •58. Мислення як вища психічна функція
- •59. Індивідуально-психологічні особливості мислення.
- •60. Розумовий розвиток і інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності
- •61. Підходи до вивчення інтелекту
- •Соціокультурний підхід
- •Феноменологічний підхід
- •Функціонально-рівневий підхід
- •Регуляційний підхід
- •62. Основні психологічні методики вивчення інтелекту
- •63. Креативність як характеристика мислення людини
- •64. Методики вивчення креативності
- •65. Специфіка вивченні мови в психології. Сутність мови і мовлення
- •66. Відмінності мови і мовлення. Ознаки мови. Ознаки мовлення
- •67. Мовлення як процес спілкування людей за дпопомогою мови
- •68. Функції мовлення
- •69. Форми мовлення
- •70. Індивідуальні особливості мовлення
- •71. Уява як універсальна людська здатність.
- •72. Роль уяви в людській діяльності; ії функції.
- •72. Уява як фактор поведінки.
- •74. Різновиди уваги: активна(відновлювальна;творча) та пасивна(навмисна; ненавмисна) увага.
- •75. Етапи творчої уяви (виникнення творчої ідеї, “виношування” задуму, реалізація задуму).
- •76. Форми уяви (мрія, фантазія, марення, сновидіння, галюцинації). Реалістична та фантастична уява.
- •77. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •79. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С. Виготський про розвиток уяви.
- •80. Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв’язок емоцій з іншими системами(гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
- •81. Характеристика емоційного реагування.
- •82. Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення.
- •83. Різновиди почуттів. Вищі почуття.
- •84. Почуття і особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, лабільність і імпульсивність.
- •85. Емоції й пізнавальні психічні процеси
- •86. Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль позитивних та негативних емоцій
- •87. Функції емоцій
- •88. Закон Йєркса-Додсона
- •89. Характеристика емоцій
- •90. Воля як реальне й самостійне психічне явище
- •91. Воля як вольова регуляція, як довільне керування
- •92. Воля як самоврядування
- •93. Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізаці, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
- •94. Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика (переклад з рос. Дивіться уважно!)
- •95. Проблеми вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •96. Стадії (етапи) вольової дії
- •97. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.
- •98. Поняття вольової якості особистості. Загальні характеристики вольових якостей.
88. Закон Йєркса-Додсона
Закон Йєркса-Додсона (англ. Yerkes-Dodson law) - емпіричне узагальнення, спочатку встановлене психологами Йерксом і Додсоном (1908) в дослідах на мишах, щодо впливу сили мотивації (рівня збудження) на ефективність діяльності при різній складності виконуваної задачі (напр., розрізнення яскравості). В узагальненій формі закон можна сформулювати у вигляді 2 положень: 1) залежність ефективності діяльності від рівня мотивації характеризується криволінійної функцією (у вигляді перевернутої U-подібної кривої); ін словами, існує якийсь оптимум мотивації для виконання до.-л. діяльності;
2) рівень оптимальної мотивації пов'язаний зворотною залежністю з рівнем складності завдання, тобто чим важче для випробуваного завдання, тим нижче рівень оптимальної мотивації.
Експеримент з тваринами
Роберт Йеркс і Джон Додсон спочатку проводили експерименти на мишах і шимпанзе. У тварин вони виробляли диференціювання на розрізнення темного входу в лабіринт від світлого. Правильний вибір входу в лабіринт дозволяв миші дістатися до гнізда, де її чекало позитивне підкріплення - миша протилежної статі. У разі помилок застосовувалося покарання - удар струмом через дротяний підлогу. Сила покарання варіювалася. У різних серіях вироблялися диференціювання різного ступеня складності. Слабкий струм є оптимальним покаранням для вироблення важкою диференціювання. При формуванні легкої диференціювання оптимальний рівень покарання вище. Експеримент з людьми.
Дослідження на людях, продемонстрував аналогічні результати. В якості експериментального матеріалу виступали завдання-головоломки, в якості мотивуючого стимулу - грошову винагороду (сума нагороди за правильне рішення, спочатку незначна, поступово зростала до вельми значною). І ось що виявилося.
За чисто символічний виграш люди працювали «абияк», і результати були невисокими. Принаймні зростання нагороди ріс і ентузіазм; відповідно поліпшувалися і результати. Однак у певний момент, коли можливість виграшу досягала чималому величини, ентузіазм переростав в ажіотаж, і результати діяльності знижувалися. Таким чином, з'ясувалося, що слабка мотивація недостатня для успіху, але і надлишкова шкідлива, оскільки породжує непотрібне збудження і метушливість.
89. Характеристика емоцій
Емоції — це специфічна форма взаємодії людини з довколишнім світом, спрямована на пізнання цього світу та свого місця в ньому через саму себе у формі переживань. Ця специфічність виявляється в суттєвих якостях позитивного й негативного полюсів емоції, що означає їх диференціацію.
Виділяють такі властивості емоцій:
Універсальність полягає в незалежності емоцій від виду потреби й специфіки діяльності, в якій вони виникають. Надія, тривога, радість, гнів можуть виникнути при задоволенні будь-якої потреби. Це означає, що механізми виникнення емоцій є специфічними й незалежними від механізмів виникнення конкретних потреб. Те саме можна сказати й щодо емоційного тону. Наприклад, задоволення можна відчувати від різних відчуттів, образів сприйняття й уявлення. Цю властивість емоцій виокремив У. Мак-Дугалл.
Динамічність емоцій полягає у фазовості їхнього перебігу, тобто в наростанні напруження та її розрядці. На цю властивість вказував ще В. Вундт у своїй тривимірній схемі характеристики емоцій. Емоційне напруження наростає в ситуації очікування: чим ближче майбутня подія, тим сильніше наростає напруження. Те саме спостерігаємо в разі дії, яка не зупиняється. Розрядка напруження, що виникло, відбувається при здійсненні вчинку. Людина переживає її як полегшення, умиротворення або повне знесилення.
Домінантність виявляється в тому, що сильні емоції мають здатність придушувати протилежні собі емоції, не допускати їх у свідомість людини.
Накопичення і зміцнення виявляється у збільшенні психоенергетичного потенціалу емоцій. Емоції, пов´язані з тим самим об´єктом, підсумовуються впродовж життя, що зумовлює збільшення їхньої інтенсивності, зміцнення почуттів, у результаті чого і їхнє переживання у вигляді емоцій сильнішає. Характерним для підсумовування емоцій є прихованість цього процесу: він відбувається непомітно для людини, яка його не усвідомлює.
Адаптація полягає у притупленні, зниженні гостроти переживань при тривалому повторенні тих самих вражень. Тривала дія приємного подразника спричиняє ослаблення переживання задоволення, аж до повного його зникнення. Наприклад, часте заохочення працівників тим самим способом зумовлює те, що вони перестають емоційно реагувати на ці заохочення. Водночас перерва в дії подразника може знову викликати задоволення. За даними В. Вітвицького, адаптації зазнають і негативні емоції, наприклад, невдоволення помірної інтенсивності, однак адаптації до болю не настає.
Упередженість (суб´єктивність) полягає в тому, що та сама причина може викликати у людини різні емоції. Небезпека в одних зумовлює страх, в інших - радісний, піднятий настрій.
Заразливість полягає в мимовільному передаванні свого настрою, переживання іншим людям, які спілкуються з певною особою. Внаслідок цього можуть виникнути як загальні веселощі, так і нудьга або паніка.
Пластичність виявляється в тому, що ту саму за модальністю емоцію можна переживати з різними відтінками й навіть як емоцію різного знака (приємна або неприємна). Наприклад, страх може переживатися не лише негативно, а й за певних умов люди можуть одержувати від нього задоволення, випробовуючи «гострі відчуття».
Утримання в пам´яті - це здатність емоцій тривалий час зберігатися в пам´яті. У зв´язку із цим виокремлюють особливий вид пам´яті - емоційний.
Іррадіація означає можливість поширення настрою (емоційного тла) з обставин, які його спершу зумовили, на все, що людина сприймає. Щасливому «все усміхається», здається приємним і радісним. Розлючену людину дратує геть усе: задоволене обличчя іншої людини, безневинне питання (одного підлітка мати запитала, чи хоче він їсти, на що той закричав: «Та що ти мені весь час у душу лізеш!») тощо.
Перенос емоцій як властивість, полягає в їх перенесенні на інші об´єкти. У закоханого здатність виявляти сентиментальні емоції викликає не лише вигляд коханої людини, а й предмети, якими вона користувалася (хустка коханої, її рукавичка, пасмо волосся, лист, записка), з якими людина може проробляти такі ж дії, як і з самим об´єктом кохання (гладити, цілувати). Оскільки позитивні почуття дитинства пов´язані з «малою Батьківщиною», вони переносяться й на земляків, що зустрілися вдалині від неї.
З іншого боку, дитина, у якої виникла негативна реакція на пацюка, починає так само реагувати на схожі об´єкти (кроля, собаку, шубу).
Амбівалентність виражається в тому, що людина може одночасно переживати і позитивний, і негативний емоційні стани.
«Переключення» означає, що предметом (об´єктом) однієї емоції стає інша емоція: мені соромно за свою радість; я насолоджуюся страхом; я впиваюся своїм смутком тощо.