- •Міністерство внутрішніх справ україни
- •За редакцією кандидата юридичних наук Мозоля а.П.
- •Основи правових знань
- •Тематичний план
- •Основні терміни дисципліни
- •Література до всіх тем
- •Адреси в глобальній комп’ютерній мережі I№ter№et
- •Додаткова література
- •Додаткова література
- •Тема 3. Основи теорії права
- •Теми реферативних повідомлень
- •Методичні рекомендації
- •Додаткова література
- •Теми реферативних повідомлень
- •Методичні рекомендації
- •Додаткова література
- •Тема 4. Система права та система законодавства
- •Методичні рекомендації
- •Завдання 1
- •Завдання 2
- •Додаткова література
- •Тема 5. Основні галузі права
- •Теми реферативних повідомлень
- •Методичні рекомендації
- •Додаткова література
- •Теми реферативних повідомлень
- •Методичні рекомендації
- •Додаткова література
- •Тема 6. Недоговірні зобов’язання
- •Задача 1
- •Задача 2
- •Задача 3
- •Додаткова література
- •Питання для підготовки до заліку
- •Охорона праці в галузі
- •Тематичний план
- •Основні терміни дисципліни
- •Література до всіх тем
- •Тематика і плани лекцій
- •Зоопсихологія та порівняльна психологія
- •Тематичний план
- •Основні терміни дисципліни
- •Література до всіх тем Підручники
- •Навчальні посібники
- •Монографії
- •Тематика і плани лекцій
- •Тема 1. Історія розвитку зоопсихології, етології та порівняльної психології
- •Тема 2. Інстинкт і научіння як біологічна основа поведінки
- •Тема 3. Основні форми поведінки тварин
- •Експериментальна психологія
- •Тематичний план
- •Основні терміни дисципліни
- •Література до всіх тем
- •Тематика і плани лекцій
- •Основи менеджменту
- •Тематичний план
- •Основні терміни дисципліни
- •Література до всіх тем
- •Тематика і плани лекцій
- •Вікова психологія
- •Тематичний план
- •Основні терміни дисципліни
- •Література до всіх тем Підручники, посібники
- •Практикуми
- •Тематика і плани лекцій
- •Тема 3. Психологія дорослішання
- •Етнопсихологія
- •Тематичний план
- •Основні терміни дисципліни
- •Література до всіх тем Основна література
- •Додаткова література
- •Тематика і плани лекцій
- •Основи психогенетики
- •Тематичний план
- •Основні терміни дисципліни
- •Література до всіх тем Підручники, посібники
- •Монографії, збірники, статті
- •Тематика і плани лекцій
- •Тема 2. Психогенетика як наука. Методи психогенетики
- •Тема 3. Генетика психічних розладів
- •Плани семінарських і практичних занять
- •Тема 4. Психогенетика девіантної поведінки
- •Теми реферативних повідомлень
- •Питання для підготовки до заліку
- •Соціальна психологія
- •Тематичний план
- •Основні терміни дисципліни
- •Література до всіх тем Підручники, посібники
- •Практикуми
- •Монографії, збірники, статті
- •Тематика і плани лекцій
- •Вимоги щодо написання курсової роботи Вимоги до змісту курсової роботи
- •Підготовка курсової роботи до захисту
- •Тематика курсових робіт
- •Тема 1. Мода як соціально–психологічне явище
- •Тема 2. Національний характер: міф чи реальність
- •Тема 3. Проблема сімейних конфліктів та шляхи їх подолання
- •Тема 4. Стереотипи та їх роль у міжнаціональних відносинах
- •Тема 24. Вплив міжособистісних відносин на характер формування групового рішення
- •Тема 25. Психологічні передумови підвищення згуртованості людей в малій групі
- •Тема 26. Внутрішньоособистісний конфлікт та ефективність професіональної діяльності
- •Тема 27. Особливості рольових відносин в колективі
- •Тема 28. Вплив конфлікту на соціально–психологічний клімат малої групи
- •Тема 29. Подолання бар’єрів спілкування серед студентської молоді
- •Тема 30. Проблема гендерних стереотипів сучасної молоді
- •Питання для підготовки до екзамену
- •Педагогічна психологія
- •Тематичний план
- •Основні терміни дисципліни
- •Література до всіх тем Підручники, посібники
- •Монографії, збірники, статті
- •Тематика і плани лекцій
- •Юридична психологія
- •Тематичний план
- •Основні терміни дисципліни
- •Література до всіх тем Основна література
- •Додаткова література
- •Тематика і плани лекцій
- •Питання для підготовки до екзамену
- •Соціально–психологічний тренінг
- •Тематичний план
- •Основні терміни дисципліни
- •Література до всіх тем
- •Тематика і плани лекцій
- •Завдання 4
- •Завдання 5
- •Завдання 6
- •Завдання 7
- •Завдання 8
- •Питання для підготовки до заліку
- •Психологія сім’ї
- •Тематичний план
- •Основні терміни дисципліни
- •Література до всіх тем
- •Тематика і плани лекцій
- •Навчальна практика
- •Тематичний план
- •1. Мета і зміст навчальної практики
- •2. Методичні вказівки щодо проходження навчальної практики
- •Додатки
- •Індивідуальний план
- •Щоденник
- •Титульна сторінка звіту про проходження навчальної практики
- •Характеристика–відгук
Вікова психологія
Навчальна дисципліна “Вікова психологія” є однією з базових дисциплін психолого–педагогічної підготовки студентів, які навчаються за спеціальністю “Психологія”. Предметом вивчення дисципліни є виникнення та розвиток психічних явищ на різних стадіях онтогенезу, психологічні особливості різних вікових груп.
Мета навчальної дисципліни – розкрити зміст та закономірності психічного розвитку людини на різних вікових етапах її життя.
У результаті вивчення дисципліни “Вікова психологія” студенти повинні:
знати:
теоретичні підходи до онтогенезу та основні закономірності вікових змін психіки людини;
особливості анатомо–фізіологічного, психічного та особистісного розвитку людини на різних вікових етапах її життя;
центральні психологічні новоутворення кожного вікового періоду;
сутність вікових криз особистості та шляхи їхнього подолання;
психологічні особливості та специфіку діагностичної роботи з особами різного віку.
уміти:
розрізняти вікові та індивідуальні особливості психіки;
надавати практичні рекомендації щодо подолання вікових криз особистості з урахуванням вікових відмінностей психіки;
добирати психологічні методи та методики дослідження, враховуючи вік досліджуваного.
Тематичний план
Назви тем |
Всього годин |
Із них: |
Самостійна робота | ||
Лекції |
Семінари |
Практичні заняття | |||
Тема 1. Загальні засади вікової психології |
34 |
2 |
2 |
2 |
28 |
Тема 2. Психологія дитинства |
34 |
2 |
2 |
2 |
28 |
Тема 3. Психологія дорослішання |
34 |
2 |
2 |
2 |
28 |
Тема 4. Психологія дорослості та старіння |
32 |
2 |
4 |
– |
26 |
Консультація |
2 |
– |
– |
– |
– |
Форма підсумкового контролю – екзамен |
8 |
– |
– |
– |
– |
Всього годин: |
144 |
8 |
10 |
6 |
110 |
Основні терміни дисципліни
Акмеологія – галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності та механізми розвитку людини на етапі зрілості, досягнення нею високого рівня розвитку.
Акселерація – прискорення соматичного і фізіологічного розвитку та статевого дозрівання дітей та підлітків порівняно з попередніми поколіннями.
Аутосоціальність – перша стадія соціального розвитку, в якій дитина задовольняється грою наодинці.
Бондінг – підтримуючий емоційно–тілесний контакт батьків з новонародженим, спрямований на подолання почуття самотності і незахищеності малюка внаслідок різкої зміни середовища його існування.
Важковиховуваність – явище несприймання чи опору дитини виховному впливу дорослих, що має стійкий характер і потребує спеціальних корекційних психолого–педагогічних заходів.
Вередливість дитяча – один із проявів неслухняності, що виявляється у швидкій та недоречній зміні бажань дитини.
Вік – відносно замкнутий цикл розвитку людини, який має свою структуру та динаміку.
Вік біологічний – вік, який вказує на відповідність стану організму та його функціональних систем певному моменту життя людини.
Вік психологічний – конкретний, обмежений в часі етап психічного розвитку індивіда, що характеризується сукупністю закономірних типових психологічних змін та якостей.
Вікова періодизація – виокремлення на основі психолого–педагогічних критеріїв етапів психічного розвитку людини в онтогенезі.
Вікова психологія – галузь психологічної науки, яка вивчає особливості психічного та особистісного розвитку людини на різних етапах її життя.
Вікові новоутворення – новий тип побудови особистості та її діяльності, психічні та соціальні зміни, які вперше виникають у даному віці.
Вікові особливості – специфічні властивості особистості індивіда, його психіки, що закономірно змінюються у процесі зміни вікових стадій розвитку.
Внутрішня позиція школяра – сформоване загальне позитивне ставлення дитини шестирічного віку до шкільного навчання, її готовність до виконання вимог вчителя, визнання його авторитету.
Генотип – сукупність усіх генів організму, успадкованих ним від батьків.
Геронтопсихологія – галузь вікової психології, що вивчає психологічні особливості людей похилого віку.
Гра – діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності.
Дезадаптація шкільна – різновид соціальної дезадаптації, що виявляється у ускладненому або малоефективному пристосуванні дитини до нових суспільних обставин в умовах шкільного навчання.
Ефект шпитальності – уповільнення емоційного розвитку дитини, спричинене відривом від матері у період немовляти.
Затримка психічного розвитку – відставання дитини від загальноприйнятого темпу вікового психічного розвитку, яке спричинюється травмами чи хворобами головного мозку або психоемоційними розладами.
Зона найближчого розвитку – категорія вікової та педагогічної психології, вперше запропонована Л.С. Виготським, що розуміється як потенційні можливості дитини, її здатність виконувати певні дії спочатку при допомозі дорослих, а згодом – самостійно.
Зрілість психологічна – системна якість особистості, що відображає досягнення стану її повної функціональності, адаптивності та відповідальності.
Інтеріорізація – переведення зовнішніх, предметних дій у внутрішні; ідеальний план вироблення людиною відповідних психічних структур і уявлень, навичок тощо.
Комплекс пожвавлення – новоутворення психіки кінця фази новонародженості, що виявляється як позитивна емоційно–рухова реакція впізнавання та радості дитини про появі значимого дорослого.
Криза – нормативний, нестабільний процес, який виникає під час переходу людини від одного вікового періоду до іншого, пов'язаний з якісними перетвореннями у соціальних відносинах, діяльності, свідомості і виявляється в цілісних психічних і особистісних змінах.
Криза ідентичності – особливий момент розвитку, коли однаково динамічно наростає вразливість і розвивається потенціал особистості.
Криза першого року життя – криза, обумовлена руйнуванням необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим і проявляється в плаксивості, похмурості, інколи в порушенні сну, втраті апетиту тощо.
Криза трьох років – криза соціальних відносин, яка зумовлена становленням самосвідомості дитини і проявляється в негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі.
Криза тридцяти років – зумовлене життєвими труднощами і помилками розчарування людини в значущості культивованих нею цінностей, норм, Ідеалів, яке призводить до зміни сенсу її життя, переоцінки життєвих цінностей.
Криза середини життя – психологічний феномен, що переживається людьми, які досягли 40–45 років, і полягає в критичній оцінці та переоцінці досягнутого в житті.
Лонгітюдне дослідження – метод вивчення індивідуальних психологічних особливостей людини впродовж тривалого часу.
Онтогенез – індивідуальний процес формування та розвитку психіки індивіда та окремих психічних явищ, процесів і сфер.
Предмет вікової психології – дослідження закономірностей становлення психічних процесів та властивостей на різних вікових етапах життя.
Провідна діяльність – діяльність, виконання якої визначає виникнення та формування основних психічних новоутворень людини на даному етапі її розвитку.
Психічний розвиток – послідовна прогресуюча кількісно–якісна та структурна зміна психічного життя людини. Психічний розвиток розуміють як прогресивну якісну зміну особистості, під час якої з різною швидкістю формуються психічні та особистісні новоутворення.
Розвиток – складний еволюційно–інволюційний процес, в ході якого відбуваються прогресивні зміни інтелекту, поведінки, діяльності людини.
Рушійною силою психічного розвитку людини є протиріччя між досягнутим рівнем розвитку її знань, навичок та здібностей та типами її зв’язків з оточуючим середовищем.
Сензитивність вікова – притаманне певному віковому періоду оптимальне поєднання умов для розвитку певних психічних властивостей та процесів.
Соціалізація – процес адаптації до соціального середовища, який полягає в тому, що дитина набуває здатності до співробітництва з іншими людьми завдяки розширенню та координації своєї точки зору.
Соціальна ситуація розвитку – специфічна для кожного вікового періоду система відносин суб’єкта у соціальній дійсності, що відображається у його переживаннях та реалізується ним у сумісній діяльності з іншими людьми.
Теорія рекапітуляції – система уявлень, за якою розвиток індивіда схематично відтворює та повторює історію людського роду, виявляючись у генетично запрограмованій послідовній зміні спадково зумовлених форм поведінки, почуттів і соціальних інстинктів.