Етнопсихологія

Етнічна психологія – наука про етнопсихологічні особливості людей та націй, що виникають в процесі історичного розвитку і притаманні певним етнічним утворенням. У ній виділяється низка напрямів:

1) порівняльні дослідження етнічних особливостей психофізіології, когнітивних процесів, пам’яті, емоцій, мови;

2) культурологічні дослідження, спрямовані на з’ясування особливостей символічного світу і ціннісних орієнтації народної культури;

3) дослідження етнічної свідомості і самосвідомості;

4) дослідження етнічних особливостей соціалізації.

Вивчення дисципліни дозволяє студентам оволодіти системою загальнотеоретичних та практично–орієнтованих знань, вмінь і навичок стосовно психологічного опосередкування міжетнічної взаємодії.

У результаті вивчення етнічної психології студенти повинні:

знати:

• зміст основних понять курсу;

• особливості етнічних особливостей світосприймання;

• особливості етнічних взаємовідносин;

• закономірності формування та функції етнічної самосвідомості та етнічних стереотипів;

• закономірності формування етнічних спільнот;

• особливості психіки представників різних народів і культур;

уміти:

• проілюструвати теоретичні положення конкретними прикладами з практики міжетнічної взаємодії;

• визначати специфіку та закономірності функціонування етнічних феноменів у сфері суспільно–правових відносин;

• проводити соціально–психологічний аналіз міжетнічних відносин,

• визначати особливості впливу етнічного статусу особи на її світосприйняття.

Тематичний план

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Теоретичні засади етнопсихології	12	2	2	–	30
Тема 2. Статичні та динамічні характеристики етносу	38	2	2	2	30
Форма підсумкового контролю – залік	2	–	–	–	–
Всього годин:	72	4	4	2	60

Основні терміни дисципліни

Етнічна психологія – наука про етнічні, культурологічні, психологічні особливості людей, націй, що виділяються в процесі свого історичного розвитку і належать до визначених етнічних утворень; галузь знання, що вивчає: особливості психіки людей різних народів і культур; проблеми національних особливостей світосприймання; проблеми національних особливостей взаємин; проблеми національного характеру; закономірності формування і функції національної самосвідомості та етнічних стереотипів; закономірності формування суспільств, національних спільнот.

Етнічна спільність (етнос) – різновид стійкого соціального угрупування людей, що виникло історично та представлене плем’ям, народністю, нацією. Термін “етнос” близький до поняття “народ” в етнографічному сенсі. Іноді ним позначають декілька народів (етнолінгвістичну групу, наприклад, росіяни, українці, поляки й інші – слов’янська етнографічна спільність), а також відособлені частини всередині народу (етнографічну групу).

Етнічна самоідентифікація – ототожнення особою себе з тією або іншою етнічною групою.

Етнічна самосвідомість – усвідомлення себе суб’єктом певної етнічної спільності.

Етнічний конфлікт – форма міжгрупового конфлікту, в якому групи з суперечливими інтересами поляризуються за етнічною ознакою.

Етнічні процеси – різні види взаємодії етносів, що призводять до зміни старих і виникнення нових етнічних утворень внаслідок поступової заміни почуття приналежності до однієї етнічної спільності почуттям приналежності до іншої.

Етнічні стереотипи – відносно стійкі уявлення про моральні, розумові, фізичні якості, характерні для представників різних етнічних спільнот.

Етноцентризм – 1) сукупність масових ірраціональних уявлень, що є психологічними утвореннями масової свідомості, про власну етнічну спільність як про центр, навколо якого групується решта етнічних груп; 2) нездатність індивіда, зосередженого на власних інтересах, змінити вихідну пізнавальну позицію чи уявлення стосовно деякого об’єкта, навіть, за умови суперечної його досвіду інформації; нерозуміння суб’єктом того, що можливе існування інших, протилежних точок зору, наявність у нього імпліцитної впевненості в тому, що психологічна організація інших людей тотожна його власній.

Асиміляція етносів – процес етнічної взаємодії вже сформованих народів, що значно відрізняються за своїм походженням, мовою і культурою та мають чітку етнічну самосвідомість. Сутність процесу асиміляції полягає в тому, що окремі групи людей та індивіди, що належать до одного народу, вступаючи в зіткнення з іншим народом, у результаті спілкування з ним втрачають свої особливості в області культури і побуту, засвоюють культуру даного народу, сприймають його мову і перестають вважати себе приналежними до колишньої етнічної спільності.

Архетип – сутність, форма і спосіб зв’язку наслідуваних несвідомих прототипів і структур психіки, що переходять із покоління в покоління; загальні апріорні психічні і поведінкові програми, що складають особливості поводження, мислення і бачення світу окремої етнічної групи.