Регіональна економіка. книжка

495

Розділ 4. Міжнародні економічні зв’язки України та її

інтеграція в європейські та інші світові структури

4.1. Роль зовнішньоекономічних зв’язків в умовах сучасної глобалізації і

регіоналізації економіки світу

Економіка України зазнає глибоких змін, спрямованих на перехід від планово командної до відкритої ринкової системи. Колишня система була орієнтована на збільшення обсягів виробництва, не беручи до уваги рівень матеріальних, енергетичних, трудових ресурсів і якість продукції. Українські підприємства не мали самостійного виходу на зовнішні ринки. Після проголошення незалежності ці обмеження зняті. Україна підтримує курс на входження до світової економічної системи через скасування монополії держави на зовнішню торгівлю і економічних методів її регулювання,

забезпечення конвертації національної валюти, зниження ставок експортних тарифів та введення імпортних квот, сприяння експорту і розширення ринків збуту української продукції за кордоном. Для зростання експорту є достатня природо-ресурсна база і науково-технічний потенціал.

Підґрунтям міжнародної економічної діяльності є принципи демократизації, демонополізації та деідеологізації зовнішньоекономічних стосунків, якими передбачено максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт-імпорт, надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) широкої самостійності згідно з міжнародною практикою.

Низька ефективність зовнішньоекономічної діяльності в перші роки незалежності України стала наслідком спаду виробництва, економічної нестабільності, інфляції, відсутності державної програми перетворень,

необізнаності із специфікою зовнішньоекономічних операцій, відмінності законодавства країн-партнерів, недостатньої поінформованості світового співтовариства про потенційні можливості української економіки.

496

Активізація зовнішньоекономічної діяльності проходить через вибір географічного середовища, в якому найбільш органічно досягається реалізація економічних інтересів. Міжнародний досвід свідчить, що конкурентоспроможність країни у світогосподарських зв’язках, її пріоритети в міжнародному поділі праці забезпечуються в наш час наявністю декількох умов. По-перше, країна повинна мати досить розвинутий економічний,

науково-технічний та інтелектуальний потенціал. По-друге, органічний контакт зі світовим господарством може забезпечити тільки наявність сучасної ринкової інфраструктури. По-третє, реалізація зовнішньоекономічної діяльності має спиратися на сильну, акцентовану державну стратегію і політику. Оцінки і розрахунки показують, що в Україні є найважливіші передумови для здійснення незалежної, спрямованої на забезпечення національних інтересів зовнішньоекономічної стратегії [11; 23].

Раніше вважалося, що надійною перспективою економічного зростання є прискорення індустріалізації і вихід на світовий ринок з готовими товарами промислового призначення. Проте в умовах глобалізації ситуація кардинально змінилася, тому що промислово розвинені країни, і

особливо транснаціональні корпорації (ТНК), відіграють все більшу роль в міжнародному поділі праці. Глобалізація є сьогодні однією з найбільш впливових сил, які визначають майбутнє планети. В той же час, як і кожне соціально-економічне явище це суперечливий процес. Зокрема, з одного боку, завдяки глобалізації все більш чіткіше проявляються всеохоплюючі переваги міжнародного поділу праці, нарощується економічний потенціал,

підвищується рівень виробництва, покращується якість життя. З другого боку, глобалізація не тільки приносить вигоди, але і створює проблеми і породжує конфлікти, тому й неможливо підрахувати її сумарний результат.

Якщо в цій сфері переважає тенденція до співпраці, то стимулюються переваги глобалізації, зростає вірогідність сукупного позитивного ефекту.

497

Політична незалежність України є підґрунтям створення міцних правових і економічних засад ефективної інтеграції України до глобальних міжнародних економічних процесів.

Сучасний стан міжнародного поділу праці стає все більш структурованим у просторі, що зовні набуває вигляду регіоналізації та глобалізації економіки світу. Регіоналізація світової економіки – це спеціалізація країн сусідів певного регіону у деяких галузях виробництва продукції чи послуг. При цьому, між ними існують стабільні внутрішньо-

регіональні зв’язки та спільні пропозиції регіональних товарів на світовому ринку.

На даний час утворилося кілька регіональних угруповань – це Європа,

Близький схід, Південно-Східна Азія, АзіатськоТихоокеанський регіон.

Регіоналізація у міжнародному поділі праці має свої переваги: це часткова ліквідація торгівельно-економічних перешкод і уніфікація митних зборів та відстоювання групового інтересу в реалізації регіональних товарів та послуг на світовому ринку. Міжнародна регіоналізація знаходить підтримку промислово розвинених країн у вигляді прямих інвестицій до менш розвинутих країн у добувні галузі та деякі галузі обробної промисловості.

Індустріально розвинені країни стараються розмістити екологічно брудні виробництва у менш розвинутих країнах.

Глобалізація світової економіки – це кооперування в світовому масштабі національних господарств у вигляді встановлення та існування сталих зв’язків у кооперуванні виробництва товарів і послуг між галузями та підприємствами країн [2; 51].

Варто зауважити, що інколи буває досить важко чітко розмежувати регіоналізацію від глобалізації. Останню можна розглядати і як розширення регіоналізації до світових розмірів, і як один з аспектів міжнародного поділу праці.

У процесі регіоналізації Україна займає дещо суперечливі позиції, бо має багатогалузевий напрям розвитку національного господарства:

498

наявність багатих природних ресурсів та великий обсяг їх видобутку, в

тому числі сільськогосподарських, значні потужності їх первинної переробки;

наявність розвиненого комплексу машинобудівних та приладобудівних галузей, легкої та харчової промисловості є достатньою базою для експорту цієї продукції;

наявність в деяких галузях високих технологій (виробництво космічної техніки, літакота суднобудування, військової техніки, електроніки)

дозволяє констатувати про великий потенціал цих галузей, але експорт цієї продукції проходить з великими труднощами через високу конкуренцію на світовому ринку.

ВУкраїні ухвалено ряд законів, які створюють номінальні можливості для включення її економіки у світове господарство, у міжнародний поділ праці. Це, зокрема, Закони України « Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про підприємництво», « Про спеціальні ( вільні) економічні зони» та ін.

Найбільш детально види міжнародних економічних зв’язків виписані у Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність», прийнятий Верховною Радою України у 1991 р. В ньому детально розроблено механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, її суб’єктів, їхніх прав і свобод; встановлюються принципи здійснення та організаційні форми зовнішньоекономічної діяльності.

4.2. Основні форми міжнародних економічних зв’язків

Міжнародні економічні зв’язки існують між конкретними учасниками

– підприємствами чи підприємцями, які належать до різних країн і розташовані як на території України, так і в інших країнах. Співробітництво здійснюється різними формами виробничих і торгово-комерційних контактів.

Ці форми відповідають характеру спеціалізації, яка пов’язана із ступенем

499

економічного розвитку, розміщенням виробничих об’єктів, наявності природно-ресурсного потенціалу, а також, виходячи з ринкового попиту і доцільності певної спеціалізації.

Дія об’єктивних і суб’єктивних чинників міжнародної економічної діяльності реалізується в конкретних сферах економіки або формах, видах підприємництва, причому кожна країна або окремий підприємець обирає найбільш прийнятний на даний час вид діяльності.

Види діяльності чітко виписані у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність». До видів цієї діяльності, які здійснюють в Україні, відносяться:

експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, у тому числі:

виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних,

маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських,

консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних,

туристичних та ін., що прямо і як виняток не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності;

навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України;

500

створення іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності;

аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок,

аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участі суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

орендні, у тому числі лізингові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на конкретній оплатній основі

501

з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України,

так і за її межами;

інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо й у виключній формі законами України.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника ( на підставі комісійних, агентських договорів,

договорів доручення та ін.), здійснюється без обмежень.

Основними формами міжнародних економічних зв’язків є торгівля,

бартер, інвестиційні та інноваційні зв’язки, культурний обмін, туризм, лізинг,

франчайзинг, надання послуг та ін. Враховуючи реалії нашого часу, а також з метою більшої репрезентативності функціональних критеріїв і міжнародний досвід можна виділити такі форми міжнародної економічної діяльності:

міжнародна торгівля товарами;

надання міжнародних послуг;

транскордонний рух капіталів;

міжнародний кредит;

міжнародні валютно-фінансові відносини;

міжнародна міграція робочої сили;

участь у діяльності міжнародних економічних організацій;

міжнародне співробітництво у виробничих, науково-технічних і культурних сферах;

спільне розв’язання економічними засобами глобальних проблем розвитку [7].

Важливою рисою є постійна еволюція форм міжнародних економічних

зв’язків, що відповідає зміні матеріальних, культурних, політичних передумов співробітництва, а також меті підвищення ефективності економічної діяльності. Міжнародні економічні зв’язки – це суперечливий комплекс економічних відносин між окремими країнами, регіональними об’єднаннями, окремими підприємствами і корпораціями. Знайти ці суперечності, відшукати шляхи їх вирішення – завдання економістів і

502

політиків. В той же час виходячи із законів діалектики потрібно мати на увазі, що їх вирішення можливе лише на певний період.

В умовах інтенсивного розвитку науково-технічного прогресу практика організації замкнутих національних анклавів, або навіть в межах певної групи країн виявилося неефективною. В світовій економіці це і обумовило інтенсифікацію інтеграційних процесів, формування транснаціональних корпорацій, міжнародних кредитно-фінансових інститутів тощо. Усе це дало змогу підвищити загальну ефективність національних економік, зміцнити матеріально-технічну базу ринкового господарства,

підвищити ефективність практично всіх форм реалізації зовнішньоекономічних зв’язків.

4.3. Зовнішньоторгівельний баланс країни

Україна – ще молодий суб’єкт зовнішньої торгівлі із зарубіжними країнами, оскільки у складі колишнього СРСР вона мала обмежені можливості для укладання зовнішньоторгівельних контрактів та здійснення експортно-імпортних операцій. Через це в державі не було відповідної інфраструктури.

За час своєї незалежності Україна змогла налагодити зовнішньоторгівельні стосунки з 213 країнами світу і створити свої торгівельно-економічні місії у 35 державах на всіх континентах.

Загальна тривала економічна криза в Україні вплинула і на стан зовнішньої торгівлі. Нинішній обсяг експорту не відповідає можливостям вітчизняних товаровиробників і не забезпечує потреб держави у валютних надходженнях, необхідних для стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат.

Зовнішньоторгівельний баланс – це співвідношення вартості експорту та імпорту товарів чи послуг за певний проміжок часу ( як правило за рік ).

503

Конкретна величина сальдо торгівельного балансу становить різницю між вартістю їх експорту та імпорту.

За офіційними даними експорт товарів і послуг у 2006 році становив

45.87 млрд. дол. США., що на 17% більше, ніж у 2005 році, а імпорт в Україні становив 48.85 млрд. дол. США – на 24% більше, ніж у 2005 році.

Значною мірою цьому сприяло вивезення товарів та послуг у країни СНД,

частка яких у 2006 році становила 38.5%. Про обсяги експортно-імпортних операцій можна судити з таблиці 26.

Таблиця 26

Динаміка зовнішньої торгівлі товарами, млрд. дол. США [10]

Роки	1997	2000	2002	2004	2005	2006
Експорт	14231.9	14572.5	17957.1	32666.1	34228.4	38367.7
Імпорт	17128.0	13956.0	16976.8	28996.8	36136.3	45034.5
Сальдо	-2896.1	+616.5	+980.3	+3669.3	-1907.9	-6666.8

Як видно з таблиці 26, порівняно з 2005 роком експорт збільшився на

12%, імпорт – на 24.6%. Від’ємне сальдо становить 6.67 млрд. дол.

Коефіцієнт покриття експортом імпорту становить 0.85.

У товарній структурі експорту переважають вироби чорної металургії,

залізна руда і кокс, продукти харчової промисловості.

У загальному обсязі експорту товарів за 2006 рік порівняно з відповідним періодом минулого року збільшилась частка жирів та олії тваринного або рослинного походження, полімерних матеріалів, пластмас,

електричних машин і устаткування. Натомість зменшилася частка молока і молочних продуктів, яєць, меду, зерна, руд і добрив.

Україна імпортує з різних країн світу енергоносії, промислове устаткування, медичне обладнання, хімічні товари, цитрусові, продукцію легкої промисловості.

За 2006 рік у загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка фармацевтичної продукції, полімерних матеріалів, котлів, машин,

504

транспортних засобів. Зменшилась частка руд, електричних машин,

устаткування, нафти та продуктів її перегонки.

Товарна структура експорту товарів України є неефективною і потребує докорінної перебудови. Насамперед необхідно обмежити обсяги експорту сировини, підвищити в ньому частки продукції обробних галузей, а

також удосконалити структуру імпорту. Понад 70% експорту становить сировина, матеріали, товари народного споживання. Вивозяться також гостродефіцитні ресурси і продаються на світовому ринку майже за демпінговими цінами. Навіть з країнами близького зарубіжжя Україна має від’ємне сальдо зовнішньо-торгівельного балансу на продукцію виробничо-

технічного призначення. Від’ємне сальдо в торгівлі з цими країнами зберігається по енергоносіях, прокату кольорових металів, целюлозі,

деревині, каучуку, акумуляторах тощо. У світовий економічний простір Україна інтегрується в ролі сировинного придатку. Адже впродовж останніх років експорт продукції машинобудування у загальному балансі становив 1020%, а рівень експорту такої самої продукції у світі понад 50%.

Товарна структура експорту та імпорту подана в таблиці 27.

Частка машин, обладнання, приладів, транспортних засобів в імпорті із країн ЄС у 2006 році становив більше 7 млрд. дол. США, і негативним є той факт, що приріст обсягів взаємної торгівлі йде не за рахунок українського експорту, а, навпаки, за рахунок європейського імпорту.

Таблиця 27

Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2006р.млн.дол.США [10]

Назва товарів	Експорт			Імпорт
	вартість	У	Частка в	вартість	У	Частка в
		відсотках	загальному		відсотках	загальному
		до 2005р	обсязі %		до 2005р.	обсязі %
1	2	3	4	5	6	7
Всього	38367,7	112,1	100,0	45034,5	124,6	100,0
1.Продукти тваринного
походження	396,5	54,2	1,0	649,0	192,9	1,4
2.Продукти рослинного
походження	1951,1	115,1	5,1	671,7	127,8	1,5
3.Жири та олія
тваринного або