Регіональна економіка. книжка

515

Друге місце в структурі послуг займають різні ділові, професійні та технічні послуги (майже 847 млн. дол. у 2006р.). Сюди відносять юридичні,

бухгалтерські, науково-дослідні, інженерні, сільськогосподарські та послуги по видобутку копалин і переробки продукції на місцях.

Значне місце займають ремонтні і будівельні послуги, а також послуги зв’язку і туризму.

У 2006 році спостерігалось зростання обсягів зовнішньої торгівлі послугами порівняно з 2005 роком. Експорт збільшився на 22.3% і становить

7505.5 млн. дол. США, імпорт – відповідно на 29.9% і 3812.4 млн. дол.

Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами становить 3693.1 млн.

доларів.

Україна здійснювала зовнішньоторгівельні операції з 209 країнами світу. Росія залишається основним партнером з країн СНД, на неї припадає більше 3 млрд. дол. США (41.8%) обсягу всіх наданих послуг. Це завдяки тому, що Україна надає свої транспортні послуги для транспортування російських енергоносіїв.

Про географічну структуру зовнішньої торгівлі послугами з країнами – найбільшими партнерами можна судити з таблиці 4.4.

Із загального обсягу експорту послуг – 46% становлять послуги до країн СНД, а 29.6% - до країн Європейського Союзу (ЄС).

Із загального обсягу імпорту послуг – 702.3 млн. дол. (18.4%)

становлять послуги з країн СНД, послуги з країн ЄС – 1867.1 млн. дол. (49%).

Необхідно нагадати, що основним документом, що регламентує і регулює міжнародну діяльність в торгівлі послугами є Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка тепер входить в склад Світової Організації торгівлі (СОТ).

Основні тенденції розвитку міжнародного ринку послуг перш за все пов’язані з різною динамікою зростання сегментів національних відтворювальних комплексів та технологій. Зокрема, вони зумовлені подальшим збільшенням обсягів інформаційного бізнесу, поширення

516

Інтернет-технологій, появою нових можливостей розвитку комп’ютерних,

телекомунікаційних послуг. На даний час зростають обсяги міжнародного консультаційного бізнесу, тому що в сучасному світі підвищується попит на наукові рекомендації, виробничі і технологічні рішення, під час продукування яких використовуються послуги кваліфікованих експертів,

обчислювальні та аналітичні технології.

Таблиця 29.

Динаміка зовнішньої торгівлі України послугами (млн. дол. США) [10].

Роки			Експорт				Імпорт
Країни	2000	2003	2005	2006	2000	2003	2005	2006
Країни СНД	2141.4	2323.5	2849.2	3451.3	215.5	336.8	520.7	702.3
Азербайджан	5.0	10.5	10.7	11.1	1.5	2.7	5.5	4.0
Білорусь	32.5	29.5	47.3	57.9	10.8	15.8	23.8	27.0
Вірменія	2.2	4.0	5.6	8.6	1.3	2.1	2.2	2.7
Грузія	4.7	20.8	33.7	41.4	2.2	3.5	11.4	11.9
Казахстан	4.4	17.2	21.4	33.3	4.6	4.9	8.9	13.0
Киргистан	0.7	0.5	1.1	2.3	0.3	0.4	8.9	0.5
Молдова	21.6	28.4	33.7	35.3	9.7	11.8	15.3	25.1
Росія	2049.1	2193.8	2574.5	3137.0	182.5	290.4	436.7	596.6
Таджикистан	0.3	1.5	7.7	1.6	0.1	1.23	0.1	0.1
Туркменистан	15.5	11.7	108.0	114.8	0.9	2.3	13.9	18.5
Узбекистан	5.4	5.6	5.5	8.0	1.5	1.7	2.4	2.9
Інші країни	1345.4	1924.5	3285.5	4054.2	935.4	1121.2	2414.3	3110.1
світу
Австрія	44.9	79.5	94.9	126.5	20.6	31.9	127.5	213.3
Бельгія	70.5	98.7	145.5	171.2	14.3	20.7	28.6	35.7
Болгарія	35.8	24.6	32.2	35.0	5.7	5.6	10.4	17.3
Віргінські о-ви	17.2	23.0	69.5	85.8	2.9	2.8	38.0	29.9
Греція	44.1	51.6	69.3	64.9	9.3	5.0	12.5	18.4
Естонія	3.3	4.4	12.9	97.3	4.5	4.6	8.5	7.3
Єгипет	3.7	12.2	14.1	21.7	2.9	6.5	18.0	34.7
Ізраїль	21.2	24.9	40.9	44.4	8.4	13.8	18.8	14.7
Іспанія	9.7	16.1	20.1	24.3	6.1	5.5	16.4	17.4
Італія	36.0	45.0	74.1	92.8	6.2	12.8	19.5	27.9
Канада	7.8	13.3	39.6	64.9	17.1	18.3	25.8	27.7
Китай	12.2	18.7	24.0	24.7	3.7	3.0	7.7	9.7
Кіпр	68.4	114.7	242.2	322.6	12.4	24.6	213.5	279.1
Латвія	16.0	20.2	39.8	40.4	8.0	20.4	13.0	13.3
Нідерланди	18.5	39.6	73.3	89.6	14.0	23.7	65.6	83.2
Німеччина	105.0	110.9	185.8	254.0	69.3	100.0	171.3	242.6
ОАЕ	4.3	8.9	26.0	43.9	1.9	2.9	10.8	29.4
Польща	34.1	31.2	62.2	80.8	17.7	46.2	77.0	97.0
Словаччина	8.1	87.7	49.2	29.5	6.2	10.7	17.5	25.1
Сполучене	123.2	220.2	300.2	390.0	104.2	88.0	271.3	541.9
Королівство
США	122.7	178.9	281.4	316.1	264.0	238.7	306.8	277.1
Туреччина	39.0	44.6	90.2	108.4	14.0	18.7	93.9	119.9

								517
Угорщина	28.1	73.6	128.2	125.8	14.9	13.0	49.8	59.3
Франція	25.7	33.3	57.4	69.1	10.3	14.9	53.2	61.3
Чеська республіка	7.6	8.7	21.2	29.7	7.0	7.3	17.6	28.3
Швейцарія	47.8	103.5	296.2	361.5	32.2	37.7	111.1	162.3
Всього	3486.8	4248.0	6134.7	7505.5	1150.9	1458.0	2935.0	3812.4

4.5. Членство України в СОТ, його переваги і недоліки

10 квітня 2008 року Верховна Рада ратифікувала угоду про вступ України до Світової Організації Торгівлі (СОТ). Членство в СОТ означає взаємні зобов’язання країн-учасниць щодо використання пільгових митних ставок та незастосування тих санкцій, від яких потерпають українські експортери. Крім того, статус члена СОТ є позитивним чинником для всебічного розвитку торгівельних відносин з окремими країнами світу та угрупуваннями держав. І навпаки – налагодження сприятливого режиму взаємовигідних економічних відносин з провідними агентами світової торгівлі є чинником інтеграції країни до системи СОТ. Зокрема, велике значення для України мало рішення ЄС в 2000 р. частково визнати за нею статус країни з ринковою економікою та не застосовувати щодо неї ті антидемпінгові процедури, які можуть бути правомірними стосовно держави без такого статусу.

Вступ до СОТ має для України низку позитивних моментів: відкриття для українських товарів певних ринків, придбання деяких нових технологій,

можливість порівняно просто вирішувати конфлікти у сфері зовнішньої торгівлі товарами і послугами.

З іншого боку, вступ до цієї організації може спричинити ряд серйозних загроз, пов’язаних, насамперед, з істотним зниженням або повним скасуванням митних бар’єрів, що призведе до здешевлення імпортних товарів, зробить їх доступнішими для населення і разом з тим поставить більшість українських товаровиробників на межу розорення або спричинить їх пряме розорення. І взагалі, наповнення українського ринку товарами і продукцією сільськогосподарського виробництва призведе до занепаду певних галузей.

518

Вступ до СОТ є вигідний, насамперед, високорозвинутим країнам,

виробники яких одержують доступ на нові ринки для своєї високотехнологічної продукції. Але ця продукція і технології не завжди є найновішими, а тому менш розвинені країни змусять спеціалізуватися на видобуванні та первинній обробці сировини, складанні машин та приладів з імпортних компонентів, виробництві найбільш трудомістких деталей і комплектуючих. Вступ України в СОТ вірогідно не сприятиме ліквідації її технологічної відсталості, зате може спричинити новий виток «шокової терапії» в економіці, що призведе до банкрутства багатьох підприємств,

зростання безробіття і падіння доходів населення.

Вступ до СОТ може мати негативний вплив на фінансово-банкову систему. Згідно із статутом СОТ, зарубіжні банки, зокрема транснаціональні банки, мають право створювати у будь-якій країні прямі філії, що здійснюють свою діяльність на основі законодавства тих країн, в яких розташовані їх партнери. Вони мають можливість використовувати такі конкурентні переваги, як оснащення найновішою обчислювальною технікою,

висококваліфікований персонал, повна адаптація до міжнародної системи обліку та величезний досвід роботи, значна фінансова підтримка материнських банків. Усе це дозволить їм надавати кредити на кращих пільгових умовах і витіснити з ринку українські банки. Ці банки зможуть взяти під свій контроль і страховий бізнес, який приносить великі прибутки.

4.6. Міжнародні фінансово-кредитні стосунки України.

Міжнародний фінансовий ринок являє собою особливу форму організації руху коштів за допомогою ринку цінних паперів та ринку позичкових капіталів. У фінансовому регулюванні зовнішньоекономічних відносин велику роль відіграють валютні фонди, які створюються для підтримки рівня держави у міжнародних відносинах і зміцнення національної валюти.

519

Міжнародний фінансовий ринок функціонує у вигляді ринків цінних паперів та позичкового капіталу. Структура міжнародного фінансового ринку включає як банківські заклади, страхові компанії, так і фондові біржі. А

складовими елементами, які найбільш популярні в сучасних умовах, є

інвестиційні фонди, фінансово-промислові групи і приватні пенсійні фонди.

Міжнародні фінансово-кредитні відносини охоплюють систему відносин, пов’язаних з рухом позичкового капіталу на світових фінансовому та кредитному ринках між країнами на умовах повернення, терміну повернення та відшкодування відсотків.

Міжнародні фінансово-кредитні відносини тісно пов’язані з світовим валютним ринком, основними функціями якого є:

здійснення зовнішньоторгівельних операцій;

регулювання валютних курсів;

валютний кліринг;

страхування (хеджування) валютних ринків;

отримання прибутків на різниці валютних курсів.

Валютний кліринг – це угода між урядами країн про обов’язковий залік взаємних міжнародних вимог і зобов’язань. Зумовлений валютний кліринг великими масштабами міжнародної торгівлі. Експорт товарів і послуг спричиняє продаж національної валюти для купівлі іноземної валюти.

Отже, здійснення міжнародних розрахунків переходить в площину міждержавних відносин.

Валюта клірингу може бути будь-якою. Інколи застосовуються дві валюти або міжнародні одиниці. Курс української гривні найбільше прив’язаний до долара США, хоча пізніше почала використовуватись і євро – грошова одиниця Європейського Союзу.

Зараз широкого розмаху набули клірингові послуги, коли постачальник продукції може рефінансуватися у інших фірм, що тимчасово надають вільні кошти на існуючих в країні умовах кредитування. У першу чергу такі кредити доступні партнерам по кооперації.

520

Україна вступила у фінансово-кредитні відносини з приводу зовнішніх позик та виплат відповідних боргових зобов’язань з багатьма суб’єктами – з

країнами, так і міжнародними фінансовими організаціями, приватними позичальниками, об’єднаннями кредиторів. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями, зокрема Міжнародним валютним фондом, Світовим банком і Європейським банком реконструкції та розвитку,

ЄС, з окремими країнами-донорами допомогло запровадити програми фінансової стабілізації і залучити в економіку країни пільгові кредити.

Співпраця із переліченими організаціями і країнами стала для України принципово новою формою фінансово-економічних відносин, яка вимагала створення відповідної нормативно-правової бази, запровадження жорсткої дисципліни щодо виконання зобов’язань, визначених укладеними міжнародними договорами.

З моменту вступу в 1992 р. України до Світового банку нашою державою було укладено з ним угоди про надання позики для втілення 17

проектів на суму понад 2,5 млрд. дол. США. Крім того, за останній період в Україні здійснювалася реалізація 12 інвестиційних проектів, у рамках яких Світовий банк надав позики на суму понад 800 млн. дол. США.

Важливу роль у розвитку української економіки відіграє Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Головним напрямом співпраці з цією установою було сприяння розвиткові приватного сектора, зокрема шляхом залучення фінансових ресурсів до підприємств малого і середнього бізнесу,

до розвитку приватної банківської справи, інфраструктури, насамперед енергетичної і телекомунікаційної. Так, за допомогою кредитної лінії щодо підтримання малого та середнього бізнесу Світовий банк через українські комерційні банки надав підприємствам малого бізнесу кредити на суму 121

млн. дол. ЄБРР бере також участь у підготовці до приватизації значної кількості підприємств у сфері енергетики і телекомунікацій. Зокрема, для передприватизаційної підготовки «Укртелекому» Світовим банком було виділено 100 млн. Євро. Ще одним пріоритетом співпраці з ЄБРР для

521

України стало технологічне оновлення теплоенергетики, підвищення ефективності захисту довкілля на ТЕС. В країні реалізуються проекти модернізації Старобешівської ТЕС та фінансування Української енергозберігаючої сервісної компанії, яка виступає координатором проектів енергозбереження.

За попередні роки Україною було укладено угоди щодо фінансового та кредитного співробітництва з такими провідними країнами світу як Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, США, Японія та Швейцарія. За цей період було оформлено кредитів на суму понад 2,5 млрд. дол. США.

Основними напрямами, за якими спрямовувались ці кредити, стали агропромисловий комплекс, охорона здоров’я і медична промисловість,

металургія, транспорт, легка промисловість, енергетика, машинобудування ,

хімічна промисловість.

Але співробітництво з міжнародними фінансовими установами та кредиторами в умовах фінансової кризи веде до утворення зовнішнього боргу. Проблема зовнішнього боргу стає постійним супутнім явищем економічного розвитку України із самого моменту здобуття нею державної незалежності і тому проблема виплат за зовнішньою заборгованістю стає помітним навантаженням на фінансову систему країни. За даними деяких урядових джерел зовнішній борг України сягає 14 млрд. дол. США. При такому стані справ може відбутися своєрідний перехід кількості в якість:

сумарний обсяг позики може стати таким, коли він вже перевищить здатність країни його обслуговувати та повертати. А це останнє вже об’єктивно переводить економічні відносини з нею в принципово іншу площину.

4.7. Іноземне інвестування та його види

Невідворотні зміни в господарському механізмі України, зумовлені переходом до ринкової економіки, потребують підвищеної уваги до вирішення питань інвестиційної діяльності. Як один з найважливіших напрямів розширення та відтворення основних фондів і виробничих

522

потужностей господарства на базі науково-технічного прогресу інвестиційна діяльність дає можливість регулювати розвиток економіки, істотно підвищувати її ефективність.

Найбільше уваги необхідно приділити розвитку інвестиційної діяльності в період переходу до ринкових відносин, коли економіка в зв’язку з потребою перепрофілювання більшості підприємств потребує великих інвестицій. Значний попит на інвестиції мають також приватизаційні процеси.

Проведення економічних реформ, перехід від адміністративно-

командної системи до ринкової економіки, реформування сфери фінансово-

кредитних відносин надто складний процес. Він відобразив усі соціальні суперечності, на якому певною мірою позначилося розбалансування економіки, яка потребує докорінної структурної перебудови. В цей період необхідні значні обсяги фінансових ресурсів, саме тому співробітництво з міжнародними валютно-фінансовими організаціями, державами-кредиторами та приватними кредиторами є вкрай важливими.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватись шляхом:

створення підприємств із спільною участю іноземного капіталу

(спільних підприємств);

створення підприємств, що цілком належать іноземним інвесторам, їх філій і представництв;

придбання іноземним інвестором у власність підприємств, майнових комплексів, будинків, споруд, часток у підприємствах, акцій, облігацій та інших цінних паперів;

придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами, а також інших майнових прав;

надання позик, кредитів, майна і майнових прав та ін.

Іноземний капітал можна залучати у формі приватних інвестицій – прямих і портфельних, а також у формі кредитів і позик. Прямі інвестиції – це капітальні вкладення в реальні активи (виробництво) інших країн, в

523

управлінні якими бере участь інвестор. В даному випадку інвестор має володіти 25% акцій або їх контрольним пакетом, величина якого може коливатися в широких межах залежно від розподілу серед акціонерів.

Портфельні інвестиції – це капіталовкладення в акції зарубіжних підприємств, що не дають права контролю над ними, в облігації та інші цінні папери іноземної держави і міжнародних валютно-фінансових організацій.

Широке поширення мають реальні інвестиції, тобто капітальні вкладення в землю, нерухомість, машини й устаткування і т. п. Реальні інвестиції містять у собі і витрати обігового капіталу.

Для іноземного інвестування велику роль відіграє інвестиційний клімат

– це комплексне економіко-політичне явище, що формується впливом великої кількості чинників. В Україні й дотепер відсутня своя система оцінювання інвестиційного клімату загалом та окремих регіонів. Місцеві органи влади також можуть впливати на його формування. Відомі випадки,

коли іноземні компанії згортали своє виробництво в одних областях України,

одночасно розширюючи його в інших, що свідчить про суттєві відмінності інвестиційного середовища всередині країни.

Результати визначення рейтингу інвестиційного клімату показали, що серед регіонів провідне місце займають місто Київ, Донецька,

Дніпропетровська, Львівська, Харківська та Одеська області. Привертає увагу той факт, що згадані шість регіонів виробляють майже половину валової продукції України.

За даними Швейцарського Міжнародного інституту розвитку менеджменту найбільш сприятливими для інвестиційного клімату серед посткомуністичних країн найвищу сходинку займає Угорщина – 27 місце,

Словенія – 35, Чехія – 37, Польща – 40 місце. Замикає рейтингову таблицю на 47 сходинці Росія, а Україна навіть не ввійшла до цього переліку.

Серед 26 країн з перехідною економікою за загальними обсягами прямих іноземних інвестицій на одного мешканця Україна посідає 24 місце,

524

випереджаючи лише Таджикистан і Білорусь. У 2006 р. на одного жителя України припадало лише 363 дол. США інвестицій.

Прямі інвестиції в економіку України зросли з 896,9 млн. дол. США у

1996 р. до 16890 млн. дол.. США у 2006 р. Найбільшими інвесторами в українську економіку є США, Кіпр, Німеччина, Австрія, Велика Британія,

Нідерланди, Росія (табл. 30).

Щодо інвестування Україною економіки інших держав, то обсяг інвестицій не виділяється великим розмахом: у 2006 р. сума прямих інвестицій становила 219,5 млн. дол. США і майже половина її була направлена в Росію. За станом на перше півріччя 2007 року в Росії налічувалось 81 підприємство з українським капіталом, тоді як російських в Україні – 1633. Явна диспропорція з українського боку, враховуючи обширну територію Росії.

Таблиця 30

Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну по країнах (на початок року; млн. дол. США) [10]

	1996	2001	2005	2006	2007
Всього	896,9	3875,0	9047,0	16890,0	21186,0
Німеччина	156,9	240,9	653,7	5503,7	5620,7
Кіпр	51,5	377,7	1101,4	1635,9	3011,7
Австрія	16,6	124,5	361,1	1439,5	1600,8
Сполучене Королівство	53,9	312,0	955,4	1174,8	1557,2
Нідерланди	46,5	362,2	637,2	919,5	1493,0
Сполучені Штати Америки	183,3	639,5	1190,6	1387,4	1418,0
Російська Федерація	50,0	286,6	720,8	835,8	980,8
Франція	11,3	39,9	79,0	87,9	826,8
Віргінські острови,	5,0	192,8	582,2	736,5	808,3
Британські
Швейцарія	38,4	163,3	442,3	456,4	504,9
Польща	20,5	62,8	194,7	225,5	366,0
Угорщина	20,0	51,9	177,3	191,0	364,5
Корея, Республіка	0,1	170,4	172,4	172,2	167,2