Регіональна економіка. книжка

Рис. 15. Спеціалізація сільського господарства

415

416

У 2007 році валовий збір усіх сільськогосподарських культур зменшився

у порівнянні з 2006 роком (рис. 16).

Основною технічною культурою України є цукровий буряк. Під ним

зайнято від 0,6 до 1,5 млн. га в різні роки. В основі формування

	60000
	50000	51009
	ти 40000	44264			38016
			33930			34258
	с.т 30000						29295
			29650	24459
	.				19462	22421	19102
	20000			19838		19467
	10000	16732	14729	13199	15468		16978
		2571	2860	3457	4706	5324	4174
	0
		1990	1995	2000	2005	2006	2007

рік

Зернові культури Цукрові буряки (фабричні) Соняшник Картопля

Рис. 16. Динаміка валового збору основних сільськогосподарських культур

бурякоцукрового комплексу лежать сприятливі умови для вирощування цукрових буряків, забезпеченість трудовими ресурсами та навики населення.

Найбільш важливими його ланками є сільськогосподарська (вирощування цукрових буряків) і переробна (виробництво цукру).

Основними регіонами вирощування цукрових буряків є Вінницька,

Хмельницька, Тернопільська, Черкаська, Полтавська та інші області,

розташовані у Лісостепу, південній частині Полісся, на півночі Степу.

Середня врожайність в останні роки коливалася в межах 200 – 290 ц/га.

Україна є одним із найбільших в світі виробників цукрових буряків. За площею посівів цукрових буряків Україна тривалий час була одним з світових лідерів, а за обсягами виробництва цукру входила в першу десятку країн світу, які є найбільшими виробниками та експортерами цукру.

Цукробуряковий підкомплекс включає виробництво цукросировини,

417

переробні підприємства, допоміжні виробництва з переробки відходів,

цукроваріння, насіннєві господарства.

Друге місце за посівами технічних культур належить соняшнику, який за обсягами вирощування займає 2-3 позицію у світі (1 місце -Аргентина, 3.8 - 4 млн. т). За оцінками спеціалістів, оптимальний розмір посівної площі в Україні становить 1,6-1,8 млн. га. 80% посівної площі знаходиться в степовій зоні (Донецька, Дніпропетровська, Луганська та Запорізька області), вона дає

75-80% збору. У лісостеповій зоні врожайність вища (на 0,3 – 0,2 т з га). Але тут більший ризик хвороб та збитків від перезволоження.

Україна є провідним експортером соняшнику та олії, де головними покупцями є Кіпр, США, Болгарія, Білорусь, Литва, Росія.

Виробництво насіння соняшнику є основою формування олійнопереробного підкомплексу, який включає вирощування олійних культур, підприємства що займається заготівлею, зберіганням,

висушуванням, очищенням насіння та підприємства олійно-жирової промисловості.

Україна є важливим регіоном вирощування картоплі, яка є цінною сировиною для харчової і спиртокрохмальної промисловості. При переробці тонни картоплі з вмістом 17,6 % крохмалю можна мати 112 л спирту, 55 кг рідкої вуглекислоти, 0,30 л сивушного масла. Брага є цінною вуглекислотою для виробництва кормових відходів, а збагачена білками, мікроелементами та вітамінами, вторинна сировина – дуже цінний корм для тваринництва.

Картоплю використовують і для виробництва глюкози, гідролу, синтетичного каучуку та інших видів продукції. Продукти її переробки широко використовуються в багатьох галузях харчової, хімічної, текстильної,

шкіряної, лакофарбової промисловості. Понад 150 галузей використовують спирт, вироблений із картоплі.

Посівні площі товарної картоплі зосереджені переважно в областях Полісся, а також навколо міст центральної та північної частини країни та становлять 1,4 – 1,6 млн. га. з середньою врожайністю 300-320 кг. Динаміка

418

основних показників виробництва картоплі відображено в додатку 11.

В Україні щороку вирощують у середньому 16 - 20 млн. тонн картоплі,

що становить 320 - 400 кг на душу населення, що приблизно на рівні Польщі та Білорусі. На продовольчі потреби використовують третина, що відповідає фізіологічним нормам (105 - 110 кг).

Вирощування волокнистих культур. У північній та західній частинах України вирощується льон-довгунець. Він використовується комплексного,

однак основним його продуктом є соломка, яка містить у стеблах від 20 до

28% волокна та насіння, в якому 35 – 40% олії, та близько 25% білка. При переробці льняної соломки дістають льоноволокно, яке є сировиною для текстильної промисловості. В сировинному балансі текстильної промисловості нашої країни льоноволокно займає перше місце, на другому – бавовна. За якістю та міцністю льоноволокно значно краще від бавовни,

конопель, джгуту. При переробці насіння льону одержують олію і макуху.

Основними районами льоносіяння – області Полісся і Передкарпаття

(Львівська, Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська і Сумська).

Льон-кудряш вирощують у степових областях.

В Україні вирощуються також коноплі, посіви яких становлять близько

10 тис. га і скоротилися у порівнянні з 1940 р. майже в 15 разів. Коноплі південні вирощують у Степовій зоні (Дніпропетровська і Миколаївська області), середньоруські – в Лісостеповій (Сумська, Чернігівська, Полтавська області) на півдні Полісся.

Сировиною для тютюнових фабрик є тютюн і махорка. Основні посівні площі (30 тис. га) тютюну зосереджені в західній (Тернопільська,

Івано-Франківська і Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська області) та південній (Крим, Одеська область) частинах України. В останні роки тютюн вирощують у приватних господарствах багатьох областей (Волинська,

Київська, Житомирська, Полтавська, Сумська, Чернігівська). Проте посіви незначні і частка площ становить 5-7 % від загальних посівних площ під цією

419

культурою.

Для потреб пивоварної, дріжджової та хлібопекарської промисловості використовують суцвіття хмелю. Цю культуру вирощують в Житомирській,

Рівненській, Львівській, Вінницькій областях. Посівні площі становлять близько 5 тис. га, а урожайність – 6 ц/га (при середній врожайності в світі – до 16 ц/га).

Виробництво хмелю в Україні становить 3 % світового обсягу. Для цієї культури характерний низький рівень механізації, тому затрати праці на 1 ц

хмелю більші в 300 разів, ніж у виробництві зерна. За останніх 5 років площа посівів скоротилася на 1,8 тис. га (тобто більше, ніж на одну четверту частину). Вік 2/3 хмільників становить 20 і більше років при нормативі 10-12

років. Його вирощують в основному у Житомирській області.

Овочівництво та баштанництво поширенні по всій території України на площі біля 500 тис. га (без насінників). Помідори, перець, баклажани і деякі інші овочі переважно культивуються в південній частині країни.

Капуста, столові буряки, огірки та інші городні культури вирощуються у північній частині Лісостепу і на Поліссі. Значні площі займають баштанні культури: дині, кавуни, гарбузи, кабачки, патисони, плоди яких є цінним продуктом харчування. Основні площі баштанних культур (90%)

розміщується в Степовій зоні, на яку припадає понад 90% валового збору.

Основні економічні показники овочівництва відображено в додатку 11.

Важливою галуззю сільськогосподарського виробництва стало

садівництво та виноградарство. Головними районами плодово-ягідних насаджень в Україні є приміські зони великих, більших і найбільших міст,

зокрема великих міських агломерацій Донбасу, Придніпров’я. Найбільші товарні масиви плодово-ягідних насаджень зосереджені в Криму, Вінницькій,

Одеській, Харківській, Черкаській Закарпатській областях на площі біля 300

тис. га.

У розрахунку на душу населення споживання ягід і фруктів в Україні у

2007 р. становило 32 кг (з урахуванням присадибних ділянок) (у 80-ті роки

420

цей показник був біля 53 кг) при нормативному показнику - понад 84 кг. У

США на душу населення продукують 150 кг. Для задоволення потреб населення розроблена спеціальна програма, за якою виробництво плодів потрібно довести до 90 кг на душу населення. Для цього необхідно насаджувати сади із середньою врожайністю до 200 ц/га (нині врожайність садів 10-20 ц/га). У західних країнах вона досягає 600 ц/га. Динаміку основних показників овочівництва відображено в додатку 11.

Виноградарство є однією з важливих галузей сільського господарства і Україна має сприятливі умови для його розвитку. В АР Крим, Одеській,

Миколаївській, Херсонській і Закарпатській областях, де велика кількість сонячного тепла і світла, виноградарство поруч із садівництвом стало пріоритетною галуззю сільськогосподарського виробництва. Проте за роки незалежності виноградарство продовжує занепадати. Скорочується площа їх насаджень, зменшується їх валовий збір, знижується врожайність.

В усіх областях України вирощують і заготовляють значну кількість

(близько 100) лікарських рослин. Культивують валеріану лікарську, кмин,

хрін, шавлію лікарську, лаванду, м’яту кучеряву, м’яту перцеву, фенхель,

беладонну лікарську, звіробій, ромашку та багато інших. Лікарські рослини вирощують у всіх природних зонах, а найбільше – в Криму.

Для створення кормової бази тваринництва в Україні вирощують

кормові культури, такі як кормові коренеплоди та кормові баштанні,

кукурудза на силос і зелений корм, однолітні трави, багатолітні трави.

Провідне місце в структурі посівів кормових культур належить кукурудзі на силос і зелений корм, багатолітнім травам, зокрема конюшині, люпину,

люцерні та ін., однолітнім травам (включаючи посіви озимих на зелений корм), кормовим коренеплодам і кормовим баштанним. Ці культури вирощують у багатьох регіонах. Люпин в основному висівають на піщаних землях Полісся, люцерну – на поливних землях південної частини України.

Розміщення галузей тваринництва. Тваринництво – це комплекс взаємозв’язаних галузей сільського господарства, на розміщення яких

	421
впливають природні умови, ресурси	кормовиробництва та передусім

природні кормові угіддя. Здебільшого розміщення і спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а також транспортабельністю продуктів. Водночас окремі галузі тваринництва прив’язані до м’ясної,

м’ясомолочної, цукрової, спиртової, крохмалепатокової промисловості.

У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство,

свинарство, птахівництво та вівчарство. Менше значення робочого конярства, кролівництва, ставкового рибництва, кліткового звірництва,

бджільництва, шовківництва тощо [39; 314].

Скотарство в усіх природно-кліматичних зонах України є провідною галуззю та має в приміських зонах, особливо більших і найбільших міст,

молочно-м’ясний напрям. У галузі зосереджено 65% умовного продуктивного поголів’я худоби. На Поліссі традиційно розвивається молочно-м’ясне тваринництво, у південних районах переважає м’ясо-

молочне. Поблизу крупних споживачів розташовані потужні комплекси відгодівлі та первинної переробки великої рогатої худоби, свиней і птиці,

виробництва молока.

Сьогодні продовжуються негативні тенденції до зменшення поголів’я

худоби та птиці. Обсяги виробництва тваринницької продукції у період з

1990 року по 2007 р. скоротилися майже в 2,5 рази.

Основними причинами скорочення поголів’я є минулорічний неврожай зернових, зростання вартості кормів і малоефективна державна підтримка.

Все це призвело до зниження рентабельності вирощування худоби та птиці.

Харчова промисловість як основна переробна ланка АПК

Харчова промисловість є складовою частиною АПК з розвинутою інфраструктурою, яка забезпечує населення продовольством.

Найважливішими чинниками розміщення галузей харчової промисловості є чисельність і густота населення, сировинна база, форми організації виробництва, транспорт. Об’єктивними чинниками є природні умови і НТП.

422

Залежно від дії основних чинників галузі первинної переробки

сільськогоспсировини поділяються на групи, що орієнтуються на:

-джерела сировини: цукрова, консервна, крохмале - патокова, олійна;

-споживачів готової продукції: молочна, кондитерська, хлібопекарська;

-сировину і споживача: м’ясна, борошномельно-круп’яна [39].

Весь обсяг сільськогосподарської продукції розподіляється таким чином, що 60% надходить на промислову переробку, 25% споживається у свіжому вигляді, решта – використовується в самому сільському господарстві. Особливістю харчової промисловості є те, що підприємства розміщуються майже в усіх населених пунктах. Проте розміщення окремих галузей цього виробництва має свої особливості залежно від рівня впливу на них сировинного чи споживчого чинника. У відповідності з цим виділяються

три групи галузей харчової промисловості:

1. Група галузей, що переробляє нетранспортабельну (або малотранспортабельну) сировину при високих нормах її витрат й обмежених строках зберігання і виробляє транспортабельну продукцію, здатну до зберігання. Ці галузі орієнтуються на джерела відповідної сировини. До складу цієї групи галузей входять цукрова, спиртова, крохмале-патокова,

консервна, маслоробна, олійножирова.

2. До другої групи належать галузі, що переробляють транспортабельну сировину та випускають малотранспортабельну продукцію, або продукцію з обмеженими строками її зберігання. Такі галузі розміщуються в районах споживання готової продукції. Це – хлібопекарська, кондитерська,

пивоварна, макаронна, молочна, безалкогольних напоїв.

3. Третю групу становлять галузі, що можуть бути розміщені як в районах зосередження сировини, так і в районах споживання готової продукції (м’ясна, борошномельна). До цієї групи входять і ті галузі, в яких стадії технологічного процесу можуть бути територіально відокремленими.

Харчова промисловість має складну структуру. До її складу входить більше 20 галузей. Провідними галузями харчової промисловості України є

423

цукрова, м’ясна, молочна, олійножирова, плодоовочеконсервна,

кондитерська, спиртова, виноробна.

М’ясна промисловість є важливою галуззю харчової промисловості, що забезпечує населення м’ясом і продуктами його переробки. На розміщення м’ясокомбінатів головний вплив має сировинна база, а чинником розміщення м’ясопереробних заводів, ковбасних та кулінарних фабрик є наявність споживачів. Виділяють три основні напрями виробництва м’ясної промисловості – м’ясне, ковбасне та м’ясоконсервне. М’ясне виробництво представляють біля сотні м’ясокомбінатів, що розміщуються як в промислово розвинутих областях України, так і в районах наявності сировинної бази. Крім того м’ясна промисловість дає багато видів кормів,

м’ясо кров’яне і кісткове борошно, шкіри, технічний жир, щетину, лікувальні препарати тощо.

У період 2005 - 2007 роки в країні було відновлено або побудовано 21

тваринницький комплекс, в тому числі 8 – молочних, 1 – по виробництву гов’ядини, 11 – свинокомплексів і 1 птахокомплекс. Всього після реконструкції та будівництва введено в дію 288 тваринницьких ферм і комплексів, в тому числі 45 – молочних, 15 по виробництву яловичини, 171

свинокомплекс, 57 птахокомбінатів.

За час реформування аграрного сектора економіки основні виробничі потужності м’ясної промисловості скоротилися вдвічі, з 123 потужних м’ясокомбінатів у робочому стані залишилося 64, які завантажені лише на

15-40 % виробничих потужностей.

Криза сировини впливає і на роботу м’ясопереробників, так із спожитих середньостатистичним мешканцем України 39 кг м’яса у 2005 році лише 29

кг було вироблено в Україні, решта 10 кг - імпортовані, а іноді й завезені контрабандою. Дефіцит м’яса в 2005-2007 роках становив приблизно 500

тис. тонн в рік.

Останніми роками в Україні спостерігається тенденція до збільшення споживання м’яса птиці. Сьогодні працюють близько 45 підприємств, які

424

виробляють куряче м’ясо, однак сукупна частка ринку більшості з них не перевищує 16%. Найбільші з них - ЗАТ «Дружба Народів Нова», ЗАТ

«Комплекс «Агромарс», ТОВ «Рубі-Роз Агрікол», ЗАТ «Птахокомбінат

«Дніпровський», ВАТ «Курганський бройлер».

Молочна промисловість розвинута в усіх областях, а найвища територіальна концентрація у великих містах, а також у приміських районах.

У цих же районах розвивається і маслосироробна промисловість.

До складу молокопереробної промисловості входять маслоробна,

сироварна, молочноконсервна галузі, а також виробництво продуктів з незбираного молока. Розміщення галузі залежить від наявності сировини і масового споживача. В районах споживання розміщують підприємства, що випускають продукцію з незбираного молока. На сировину орієнтуються маслоробні, сироварні та молочноконсервні заводи. В Україні до 1991 року працювало близько 530 молокопереробних заводів, сьогодні їх біля 350.

Маслоробні підприємства діють майже в усіх обласних і районних центрах.

Найбільші з них розміщені в Києві, Дніпропетровську, Харкові, Одесі,

Львові. Сироварні підприємства розміщені в Бердянську (Запорізька обл.),

Долині і Бобринці (Кіровоградська обл.), Жашкові і Тальному (Черкаська обл.), Кременчуку (Полтавська обл.) та ін.

Рибна промисловість у 80-і роки Україна входила до 20 найбільших за виловом риби країн світу, сьогодні – в четвертому десятку. У 1985 р. вилов риби становив 1083 тис. т, споживання на душу населення – 18,5 кг. Тепер обсяги виробництва зменшились більше, ніж у 2 рази, відповідно зменшилось і споживання рибної продукції. Тим часом Україна має потужний риболовний флот і відповідну переробну базу, тобто необхідні можливості щодо відновлення цієї галузі.

Цукрова промисловість є однієї зі стратегічно важливих галузей харчової промисловості України, яка поєднує в собі виробників елітного та фабричного насіння, цукрового буряку, насіннєві заводи, цукрові заводи й сервісні підприємства галузі. Кінцевими продуктами цього величезного