Регіональна економіка. книжка

465

У загальному обсязі побутових послуг найбільша частка припадає на транспортні послуги, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів, ремонт і будівництво житла (квартир), ремонт та індивідуальне пошиття одягу, ремонт радіотелевізійної апаратури, побутових машин і приладів, ремонт і виготовлення металовиробів.

За останні роки намітилася тенденція до розширення сфери таких послуг, як ремонт побутової техніки, ремонт і технічне обслуговування індивідуальних транспортних засобів.

Надання побутових послуг має чітко виражений локальний характер.

Найвищий показник щодо наданих послуг на одного жителя припадає на Дніпропетровську, Запорізьку, Харківську, Київську та південні області України. Внутріобласні відмінності зумовлені перш за все особливостями розселення, тобто територіальною концентрацією населення.

Підкомплекс побутового обслуговування зазнає постійних змін.

З’являються нові підприємства, в тому числі спеціалізовані, створюються фабрики, трести, об’єднання, мережа комплексних приймальних пунктів,

вдосконалюються старі та запроваджуються нові форми і види обслуговування. У великих транспортних вузлах, у житлових мікрорайонах,

місцях масового відпочинку, на великих підприємствах розширюються діючі і з’являються нові підприємства служби побуту.

Зараз існує необхідність активного втручання держави в процес розвитку галузей соціального комплексу. Найбільшу активність держава повинна проявити в регулюванні розвитку охорони здоров’я.

Система відносин в галузях соціальної інфраструктури ще в значному ступені носить соціально-утриманський характер і вступає в суперечність із законами ринкової економіки. Реформування соціальної інфраструктури повинне забезпечити баланс між принципами економічної і соціальної ефективності. Соціальні виплати повинні надаватися домогосподарствам, чий середньодушевий дохід нижчий за прожитковий мінімум.

466

Перспективи соціального комплексу України мають бути пов’язані із зростанням життєвого рівня населення, збільшенням вільного часу працівників, підвищенням освітнього і культурного рівня населення та посиленням почуття захищеності.

Питання і завдання для самоконтролю

1.Визначіть роль соціального комплексу в суспільному розвитку України?

2.Якою є структура соціального комплексу?

3.Оцініть сучасне розміщення об’єктів соціального комплексу в Україні.

4.Проаналізуйте сучасний стан розвитку освіти і науки в Україні.

5.Охарактеризуйте сучасний стан розвитку охорони здоров’я в Україні.

6.Виявіть основні проблеми розвитку культури та мистецтва в Україні.

7.Проаналізуйте сучасний стан розвитку житлово-комунального господарства в Україні.

8.Охарактеризуйте сучасний стан розвитку комплексу споживчого ринку в Україні.

9.Окресліть тенденції розвитку соціального комплексу на перспективу.

3.9. Транспортний комплекс і зв’язок

Транспорт – одна з найважливіших галузей інфраструктури. Він забезпечує виробничі й невиробничі потреби національної економіки і населення в усіх видах перевезень. Транспорт забезпечує зв'язок між галузями господарства, містом і селом, окремими районами країни, сприяє територіальному поділу праці, є активним чинником економічної спеціалізації господарства окремих районів, неможливої без обміну продукцією. Транспорт має сприяти якнайшвидшій інтеграції України в загальноєвропейську економічну систему.

За призначенням виділяють транспорт загального користування (для перевезення готової продукції, сировини та напівфабрикатів з місць виробництва до пунктів споживання або подальшої переробки, задоволення

467

потреб населення у просторовому переміщенні з виробничою або приватною метою), відомчий (внутрішньовиробничий, внутрішньобудівельний,

внутрішньогосподарський, внутрішньозаводський і внутрішньопортовий) та

особистого призначення.

Розрізняють також транспорт наземний (залізничний, автомобільний,

гужовий, в'ючний), водний (морський, річковий, озерний), повітряний та

трубопровідний.

Усі види транспорту є складовими єдиної транспортної системи – територіального поєднання взаємозв'язаних видів транспорту, які,

взаємодіючи, найповніше задовольняють потреби народного господарства й населення в перевезеннях вантажів і пасажирів.

Роботу всіх видів транспорту забезпечує транспортна інфраструктура – економічно збалансована сукупність шляхів сполучення,

рухомого складу, засобів управління і зв'язку, різноманітного технічного обладнання. Ефективність її функціонування визначається рівнем економічного збалансування всіх її складових, якого можна досягти лише за раціонального розподілу загального обсягу перевезень між окремими видами транспорту залежно від сфери найвигіднішого використання кожного з них.

Просторова залежність транспортних мереж від розміщення продуктивних сил впливає на територіальну організацію транспорту в цілому його складових частин і навпаки – від територіальної організації транспортного комплексу залежить розміщення продуктивних сил. Це яскраво виявляється в існуванні первинних форм просторового розосередження транспорту – транспортних вузлів, пунктів.

Транспортний вузол – це комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного чи двох видів магістрального транспорту, котрі, взаємодіючи, обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів і пасажирів. Залежно від видів транспорту, що стикуються, розрізняють вузли залізнично-автошляхові

(Львів, Харків), залізнично-водноавтошляхові (Одеса, Київ, Миколаїв,

468

Херсон) і водно-автошляхові (Ялта, Алушта, Канів). У кожному з них може бути ще й повітряний та трубопровідний транспорт.

В Україні розвинені всі види транспорту. На 10 тис. км2 території припадає 372 км залізничних колій, 78 км внутрішньоводних, 1933 км автомобільних шляхів з твердим покриттям (табл. 23).

Таблиця 23

Протяжність транспортних комунікацій в Україні [43; 286-290]

Види транспорту					Одиниці		1990		2000				2006
						виміру
Експлуатаційна			довжина
залізничних			колій			км.	22799		22301				21870
загального корустування
Довжина		автомобільних
доріг		загального			тис. км.		167,8		169,5				169,1
користування, всього
в т.ч. з твердим покриттям							157,2		163,8				165,2
Експлуатаційна			довжина
тролейбусних			шляхів			км.	4015		4331				4431
загального користування (в
однопутному обчисленні)
Експлуатаційна			довжина
трамвайних			колій			км.	2139		2145				2048
загального		корустування (в
одноколійному обчисленні)
Експлуатаційна			довжина
колій		метрополітенів				км.	62		92				102
загального		користування (у
двоколійному обчисленні)
												Таблиця 24
	Вантажообіг усіх видів транспорту загального користування по роках,
				млрд. т·км [43; 123].
		Вид транспорту				1985	1995	2002				2006
	Залізничний					497,9	195,8	193,1			240,8
	Морський					248,3	123,1	8,8				12,1
	Річковий					12,2	5,7	4,2				6,3

469

Автомобільний	71,8	34,5	20,6	41,5
Авіаційний	0,2	0	0,4	0,3
Трубопровідний	155,2	184,9	184,2	194,5
Всі види	958,6	544,0	411,3	495,5

Таблиця 25

Пасажирообіг транспорту загального користування, (млрд. пасажиро-

кілометрів) [43; 123]

Вид транспорту	1985	1995	2002	2006
Залізничний	67,0	63,8	50,5	53,2
Морський	1,4	0,5	0	0,1
Річковий	0,6	0,1	0,1	0
Автомобільний	86,7	34,8	35,8	54,0
(автобуси)
Авіаційний	12,5	3,3	2,5	8,3
Трамвайний	11,0	5,3	7,8	6,3
Тролейбусний	16,4	8,8	14,1	10,4
Метрополітенний	5,1	3,6	6,4	7,0
Всі види	200,7	120,2	117,2	139,2

Кризові явища в розвитку економіки негативно позначалися на темпах і обсягах роботи галузі.

Причинами зменшення вантажних перевезень були також: скорочення обсягів виробництва основних вантажоутворюючих галузей; експортно-

імпортних перевезень; неподання вантажів для перевезення у заявлених обсягах; нестача транспортних засобів, їх незадовільні стан і спеціалізація;

обмеження поставок нової техніки; неповне забезпечення транспорту паливом і запчастинами. Економічний стан галузі погіршується також через

470

недостатню матеріально-технічну базу, неможливість її оновлення за браком коштів, а інколи – внаслідок збитковості транспортних підприємств.

Погіршення матеріально-технічної бази галузі супроводилося скороченням обсягу поставок транспортної техніки. Так, на залізничному транспорті поставки електровозів знизилися на 57%, вантажних вагонів – на

44%, пасажирських – на 25%, великовантажних контейнерів – на 32%. Із загальної кількості суден 55% експлуатуються понад 15 років, внаслідок чого вони не можуть заходити в закордонні порти. Темпи оновлення основних фондів на транспорті в кілька разів нижчі, ніж в інших галузях, а питомі витрати палива й енергії – на 30–50% вищі, ніж на транспорті кращих закордонних марок [8].

Залізничний транспорт. На цей вид транспорту припадає основна частина вантажообігу і перевезень пасажирів.

Він має вирішальне значення в забезпеченні економічних зв'язків як у межах України, так і з іншими державами.

Першу залізницю в Україні збудовано в 1861 р. (Львів – Перемишль),

другу (Одеса – Балта) – в 1865 р. Пізніше останню подовжили до Києва, а

далі і до Москви. Невдовзі почала функціонувати залізниця від Курська через Харків до Азовського моря. У 1870 р. Одесу сполучили залізницею через Київ–Курськ із Москвою. У 70-х роках збудовано залізницю Знам'янка – Миколаїв, низку залізниць, що з'єднали Росію з Румунією та Австро-

Угорщиною. До Балтійських портів вели залізничні лінії Ромни – Лібава,

Київ – Ковель – Брест – Кенігсберг (нині Калінінград). У другій половині ХІХ ст. почалося будівництво залізниць у Донбасі та Придніпров'ї. Першими залізничними лініями тут були Харків – Слов'янськ – Микитівка – Таганрог та Воронезько–Ростовська залізниця. 1871–1872 рр. залізниці Донбасу були з'єднані із загальною залізничною мережею Росії. 1884 р. закінчено будівництво так званої Катеринської залізниці: Донбас – Кривий Ріг через Катеринослав, яка сполучала донецьке вугілля з криворізькою рудою. 1875 р.

закінчене будівництво залізниці Харків – Севастополь.

471

До 1890 р. всі найважливіші міста України були з'єднані залізницями з центральною Росією. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у зв'язку з промисловою кризою темпи залізничного будівництва в Україні помітно знизилися.

Загальна довжина залізниць України в 1913 р. становила 15,6 тис. км. У

довоєнні роки тут їх споруджено майже 5 тис. км.. Основне будівництво нових і докорінна реконструкція діючих магістралей зосереджувалися у напрямах Донбас – Валуйки – Єлець – Центр, а також на інших виходах з Донбасу. У 1937 р. завершено спорудження й реконструкцію залізниці Донбас – Москва, збудовано залізницю Херсон – Харків.

Науково-технічний прогрес, збільшення обсягів випуску нових ефективних, більш економних видів рухомого складу (тепловозів,

електровозів) зумовили припинення випуску паровозів у країні в 1957 р.

В Україні є кілька великих транспортних вузлів. Економічні ознаки їх – характер розміщення продуктивних сил і чисельність населення обслуговуваних районів. З цими характеристиками пов'язані обсяги роботи галузі, залежно від чого транспортні вузли поділяють на малі, середні та великі з активним (як правило, вузли-центри добувної промисловості, де

переважає відбуття) та пасивним (вузли-центри обробної промисловості, де переважає прибуття вантажів) транспортним балансом. Транспортні вузли виділяють також за територіально-функціональним призначенням

(розвитком міжсистемних соціально-економічних зв'язків) і характером експлуатаційної роботи: ті, що обслуговують переважно транзитні пасажирські та вантажні потоки, в тому числі перевалочні; ті, які, крім того,

обслуговують місцеві промислові підприємства і потреби населення міста;

місцеві, які не здійснюють транзитних операцій. Найважливішими транспортними вузлами України є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Львів,

Одеса, Донецьк. Найбільші залізничні вузли України – Київ, Харків, Лозова,

Фастів, Ясинувата, Волноваха, Дебальцеве, Жмеринка, Шепетівка,

Синельникове, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, Бахмач, Коростень,

472

Козятин, Львів. Основні магістралі з Донбасу йдуть на Москву через Харків – Курськ, Куп'янськ – Валуйки – Єлець, Кіндрашівка – Валуйки; на захід – через Харків на Львів; через Мерефу та Ворожбу в західні області та Санкт-

Петербург, у Кривий Ріг через Ясинувату – Дніпропетровськ. У південному напрямку залізниці пролягають до портів Азовського і Чорного морів, а

також на Кавказ через Ростов-на-Дону; до Поволжжя на схід проведена магістраль Куп'янськ – Лиски.

Україна з’єднана з Молдовою залізницями Роздільна – Тирасполь – Бендери – Кишинів та Кам'янець-Подільський – Бельци – Рибниця. Значно розширилася мережа приміського залізничного сполучення. Функціонують швидкісні лінії Київ-Харків, Київ-Дніпропетровськ, КиївЛьвів, Київ-

Хмельницький.

В Україні шість залізниць об'єднані департаментом "Укрзалізниця", в

тому числі 900 лінійних підприємств для перевезень на магістралі з експлуатаційною довжиною 22,8 тис. км, з них електрифіковано – 9,16 тис.

км.

Залізничний транспорт України посідає четверте місце у світі після Росії, США та Канади.

За оцінками експертів коефіцієнт транзитності України є одним з найвищих в світі. Геостратегічне положення між країнами Європи, Азії та Близького Сходу дозволяє їй бути вигідним транзитним мостом для перевезень товарів та пасажирів. Але щоб скористатися з цього ресурсу потрібно мати добре розвинений транспортний комплекс, високий рівень розвитку транспортної мережі, висока якість транспортних послуг,

регулярність перевезень, швидкість, збереження товару та провадити відповідну державну політику. Прикладом того, яку вагу можуть мати доходи від транзиту є той факт, що біля ¼ ВВП Латвії становлять саме доходи від транзиту [43; 27].

Зараз значна частина залізничних колій та залізничних терміналів не відповідає європейським стандартам. Якщо розглядати пасажирські

473

перевезення, то проблемою є відсутність належного рівня сервісу на залізничних вокзалах та в самих поїздах, поганий санітарний стан вагонів,

відсутність розваг протягом тривалої дороги (відеозал, дитячі вагони). Все це робить подорож залізницею малоприємною для пасажирів. Щодо вантажоперевезень, то тут проблемою є неефективні схеми навантаження та розвантаження потягів. Вирішення цих проблем потребує значних капіталовкладень, але основною проблемою є пошук необхідних коштів.

Для залізниці перевезення пасажирів є збитковою діяльністю, яка має фінансуватись за рахунок вантажоперевезень, але рентабельності вантажоперевезень донедавна заважав високий рівень бартеру у розрахунках,

тому залізниця весь час відчувала брак “живих” коштів. За останній рік було зроблено багато для вирішення цієї проблеми.

Невідповідність ширини українських колій ширині європейських колій.

Від Радянського Союзу Україні у спадок серед всього іншого залишилась система залізничних колій, ширина яких не відповідає ширині європейських.

Це наносить відчутний удар по транзитним перевезенням, оскільки на кордоні вагони потрібно або перевантажувати, або міняти колеса. Це створює додаткові труднощі та затримку в часі.

Для забезпечення неперервних вантажних і пасажирських перевезень необхідно:

збудувати швидкісні залізничні лінії; розвантажити перевантажені ділянки й лінії з вантажонапруженістю 80 млн. т*км, перевівши частину поїздопотоків на паралельні лінії;

збільшити середню масу одного потягу за рахунок підвищення статичного навантаження, видовження приймально-відправних колій;

реконструювати 12 великих залізничних станцій, ряд мостів і тунелів;

довести довжину станційних колій до 80–85% експлуатаційної довжини залізниць; збільшити полігон електричної тяги до 45– 50%

експлуатаційної довжини залізниць, довжину других і третіх колій до

474

50–55%, оснащених автоблокуванням і диспетчерською централізацією

– до 80% від довжини мережі головних колій;

поповнити парк локомотивів електровозами й тепловозами нового покоління з максимальною уніфікацією вузлів, автоматизованими системами управління, діагностики й безпеки, а вагонний парк – великовантажними вагонами (що дасть змогу збільшити середню вантажопідйомність одного вагона до 85 т); збільшити парк пасажирських і спеціалізованих (до 35–40%) вантажних вагонів;

підвищити потужність верхньої будови колії відповідно до нормативної вантажопідйомності вагонів; автоматизувати роботу сортувальних гірок;

перейти на електронну централізацію стрілок; створити виробничу базу для будівництва пасажирських вагонів з використанням імпортного устаткування та нових технологій; створити виробничі потужності для випуску вантажних і маневрових електровозів; завершити будівництво заводу з виробництва шляхових машин у Кіровограді.

Для України важливою є інтеграція в європейську транспортну

систему, тому що через її територію проходять 4 транспортних коридори.

Для цього необхідна електрифікація залізниць. Із загальної протяжності залізничних шляхів 22,8 тис. км електрифіковано 9,16 тис. км (37,7%).

Транспортна мережа також потребує значної реконструкції, передусім у широтному напрямку. Є потреба у швидкісних магістралях, у районах високого навантаження паралельних шляхів, у збільшенні довжини станційних колій, більшій автоматизації руху, у заводі шляхових машин для будівництва залізниць.

Морський транспорт. Умови України сприятливі для розвитку морського транспорту: на півдні її територію омивають Чорне й Азовське моря, котрі практично не замерзають і з'єднуються із Середземним морем протокою Босфор, Мармуровим морем і протокою Дарданелли. Загальна