Білет № 16

1. Розкрийте предмет та завдання вікової психології.

Вікова психологія – галузь психологічної науки про індивідуальний розвиток людини в онтогенезі.

Предметом вікової психології є вивчення закономірностей і механізмів психічного розвитку людини і її особистісного формування від народження до старості.

Вікова психологія вивчає:

1) вивчення виникнення і розвиток психічних процесів та властивостей у дітей, підлітків, юнаків, дорослих і людей похилого віку, (тобто вікова психологія вивчає на всіх зазначених вікових етапах життя особливості відчуттів, сприймання, пам’яті, мислення та ін. психічних функцій, вона вивчає як змінюються ці функції з віком людей), формування психічних якостей підростаючої особистості, вікові можливості засвоєння знань, головні фактори розвитку та формування особистості;

2) вивчає розвиток у людини на різних вікових етапах гри, навчання, праці, спілкування тощо, формування психічних якостей підростаючої особистості, появу новоутворень, які виникають з віком у психіці дітей, підлітків, юнаків, дорослих і людей похилого віку;

3) розкриває співвідношення природних факторів (спадковість, визрівання організму тощо) і суспільних засобів, за допомогою яких реалізуються можливості психічного розвитку людини;

4) вивчає рушійні сили індивідуального розвитку психіки людини, досліджує закономірності переходу від попередніх до наступних періодів розвитку психічних функцій, вивчає індивідуально психологічні відмінності у розвитку людей різних вікових груп;

5) виявляє структурні зміни, новоутворення, які виникають з віком у психічній діяльності людини і свідчать про переходи від нижчих до вищих ступенів розвитку;

6) з’ясовує роль історично вироблених суспільством цінностей (мови, досягнень науки, техніки, мистецтва тощо) у формуванні людського індивіда як особистості.

2. Схарактеризуйте диференціацію навчання у школі, види диференціації

Д и ф е р е н ц і а ц і я   (від лат. „відмінність”) – це процес і результат створення відмінностей між частинами освітньої системи. Диференціація може бути зовнішньою (здійснюється між школами, класами у межах школи) і внутрішньою (здійснюється між групами учнів та окремими учнями у межах класу) з урахуванням одного чи кількох критеріїв – мети, методів, змісту освіти. Підставами для створення відмінностей в освітньому процесу можуть бути стать, вік, соціальна належність, розумові здібності, успіхи у навчанні, пізнавальні інтереси, схильність до вивчення певних навчальних предметів. Існують кілька   видів   диференціації :

• за здібностями : учні розподіляють на навчальні групи за загальними чи спеціальними здібностями. У першому випадку за результатами успішності їх розділяють по класах А, В, С і навчають за відповідними програмами, маючи можливість переведення з одного  класу в інший. У другому випадку учнів групують за здібностями до вивчення певної групи предметів (гуманітарних, природничих, фізико-математичних);

• за недостатністю здібностей : учнів, які не встигають із певних предметів, групують у класи, в яких ці предмети вивчають за зниженим рівнем і в меншому обсязі;

• за майбутньою професією: навчання у школах, що формують і розвивають навички майбутньої професії (музичних, художніх, із поглибленим вивченням іноземної мови);

• за інтересами учнів: навчання у класах, школах, ліцеях, гімназіях, колегіумах з поглибленим вивченням певних галузей знань;

• за талантами дітей : пошук талановитих дітей і створення умов для їх всебічного розвитку шляхом проведення різноманітних олімпіад, конкурсів.

Диференціація середньої освіти в Україні відбувається як на макро- та  мезо-, так і на мікрорівні. Щодо макрорівня, то йдеться про існування різних типів середніх навчальних закладів: спеціалізованих шкіл, гімназій, колегіумів, ліцеїв. Ці навчальні заклади мають академічний профіль і призначені для обдарованої молоді з метою підготовки до вступу у вищі навчальні заклади. Відбір до них є  конкурсним, здійснюється відповідно до рівня розвитку певних здібностей і навичок.