Білет № 17

1. Розкрийте предмет та завдання педагогічної психології.

Педагогічна психологія – галузь психологічної науки, що вивчає психологічні закономірності навчання і виховання.

Предметом педагогічної психології є вивчення рушійних сил розвитку і рушійних сил активності особистості під впливом навчання і виховання в процесі різних видів діяльності: дослідження закономірностей переходу від нижчих форм пізнавальної активності до вищих, самостійних творчих форм пізнання, а також формування емоціонально-вольової сфери та індивідуально-типологічних особливостей підростаючої особистості під впливом навчально-виховних заходів.

Завдання педагогічної психології.

1) Розкриття механізмів і закономірностей навчального і виховного впливу на інтелект і особистісний розвиток особистості , яка навчається;

2) визначення механізмів і закономірностей освоєння соціокультурного досвіду, його структурування, збереження ( упорядкування) в індивідуальній свідомості людини. яка навчається і використання у різних ситуаціях;

3) визначення зв'язку між рівнем інтелектуального і особистісного розвитку людини яка навчається;

4) визначення особливості організації і управління навчальної діяльності і вплив цих процесів на інтелект, особистісний розвиток і учбово-пізнавальну активність людей які навчаються;

5) вивчення психологічних основ діяльності педагога, його індивідуально-психологічних і професіональних якостей;

6) визначення механізмів, закономірностей розвиваючого навчання, зокрема розвитку наукового, теоретичного мислення.

7) визначення закономірностей. умов, критеріїв засвоєння знань;

8) визначення психологічних основ діагностики рівня і якостей засвоєння знань і їх співвіднесення з загальноосвітніми стандартами;

9) розробка психологічних основ подальшого удосконалення загальноосвітнього процесу на всіх рівнях загальноосвітньої системи.

Отже, педагогічна психологія – наука, яка передбачає розробку педагогічних основ дальшого удосконалення процесу навчання і виховання учнів відповідно до здійснюваної перебудови змісту освіти, введення нових навчальних планів і програм, пошуків оптимальних методів навчання і виховання, що забезпечують максимальні урахування індивідуально-психологічних особливостей особистості, що формується.

2. Схарактеризуйте процес виховання, його структуру і рушійні сили. Визначте мету виховання на сучасному етапі розвитку суспільства.

Людина – багаторівнева система, особливості якої виявляються в діалектичній взаємодії біологічних і соціальних чинників. Вирішальний уплив на взаємодію цих чинників здійснює виховання (навести визначення цього поняття). Цей процес є двостороннім, цілеспрямованим, багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу дитини, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним і тривалим у часі. Його ефективність залежить від рівня сформованості мотиваційної бази. Структура процесу виховання передбачає: 1) оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки; 2) формування почуттів; 3) формування переконань; 4) формування вмінь і звичок поведінки.

Виховання є складним, багатогранним процесом, у якому тісно переплетені внутрішні та зовнішні суперечності:

На процес виховання впливають безпосередньо або опосередковано об’єктивні (особливості суспільного устрою, політичного режиму, соціально-економічного розвитку, національна самобутність) та суб'єктивні чинники (соціально-педагогічна робота сім'ї, громадських організацій та навчально-виховних закладів, засобів масової інформації, закладів культури і мистецтва).

Структурними елементами процесу виховання є мета, завдання, закономірності, методи, форми, результати виховання, його зміст.

Наука доводить, що виховання є глибоко національним за свою суттю, змістом, характером. Воно постає як створена народом сукупність ідеалів, традицій, звичаїв, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючого покоління, у процесі якої воно засвоює духовну і матеріальну культуру нації, виробляє національну свідомість. Національне виховання духовно відтворює в дітях народне, увічнює те специфічне, самобутнє, що є в кожній нації, а також загальнолюдське, спільне для всіх націй.

Правильно організоване національне виховання формує повноцінну особистість, індивідуальність, яка цінує національну та особисту гідність, совість і честь. Тому головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, своєрідності на основі формування особистісних рис громадянина України, які передбачають національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.