Білет № 23

1. Розкрийте поняття провідна діяльність.

Провідна діяльність — це діяльність, виконання якої визначає виникнення й формування основних психологічних новоутворень людини на даному етапі розвитку її особистості. Провідна діяльність має такі ознаки:— у її формі виникають і всередині диференціюються інші, нові види діяльності;— у ній формуються або перебудовуються окремі психічні процеси;— від неї залежать основні психологічні зміни особистості людини в певний період часу (О. М. Леонтьєв). Виділяють такі види провід. діяльності:

1. Емоційно-безпосереднє спілкування немовляти з дорослими (0 — 1 рік). Завдяки ньому у немовляти формується потреба у спілкуванні з іншими людьми. 2. Предметно-маніпулятивна діяльність, характерна для дітей раннього віку (1 — 3 роки). У процесі її виконання засвоюються історично складені способи дій з певними предметами. 3. Ігрова діяльність або сюжетно-рольова гра, властива дітям дошкільного віку (3 — 6 років). Гра виступає, по-перше, як діяльність, в якій відбувається орієнтація дитини в загальних проявах життя людей, їх соціальних функціях і стосунках. По-друге, на основі ігрової діяльності у дитини відбувається виникнення й розвиток уяви та символічної функції. 4. Навчальна діяльність у молодших школярів (6 — 10-11 років). Завдяки цій діяльності засвоюються теоретичні форми мислення; виникає необхідна довільність психічних процесів, внутрішній план дій та рефлексія на власні дії. 5. Інтимно-особистісне спілкування підлітків (11-12 — 15 років).  6. Професійно-навчальна діяльність у старшому шкільному віці (15 — 17 років). Провідна діяльність не виникає одразу, а проходить певний шлях свого становлення. Виникнення в кожному періоді психічного розвитку нової провідної діяльності не означає зникнення тієї, яка була провідною на попередньому етапі.

3.Схарактеризуйте етнопедагогіку як науку. Розкрийте структуру етнопедагогіки.

Одне з перших визначень поняття „народна педагогіка” належить російському науковцю Г.С.Виноградову, який характеризував народну педагогіку як „сукупність навичок та прийомів, які використовує народ для формування особистості в певному напрямі, як сукупність народних поглядів , засобів впливу на молоде покоління для його навчання і виховання”. Натомість чуваський педагог Г.Волков розглядає народну педагогіку як самостійну галузь педагогічної науки і першим вводить у науковий обіг термін „етнопедагогіка”, дає її наукове визначення як науки, що досліджує особливості національного характеру, який склався під упливом історичних умов”. На Україні найбільш відомими дослідниками проблем етнопедагогіки можна вважати Н. Загладу („Побут селянської дитини”, 1929 р.), Ю.П. Ступку („Виховне значення українського фольклору”, 1960 р.), М.Г. Стельмаховича („Мудрість народної педагогіки”, 1971 р.). Саме М.Г. Стельмахович уперше в сучасній етнопедагогіці відокремлює її складові компоненти : 1) народне родинознавство (фамілогію); 2) народне дитинознавство (педологію); 3) етнодидактику; 4) батьківську виховну пансофію; 5) педагогічну деонтологію.

Специфічними рисами української етнопедагогіки виступають: народна педагогіка існує стільки, скільки існує народ; основою народної педагогіки є наївно-реалістичні та стихійно-матеріалістичні погляди народної філософії; твори народної педагогіки відображають психологічні погляди українського народу на виховання дітей; її характерною рисою є колективний характер творчості; народна педагогіка базується на емпіричних знаннях.

2. Іонізуюче випромінювання.

Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські установки, штучні радіоактивні ізотопи, прилади засобів зв'язку високої напруги тощо. Як природні, так і штучні іонізуючі випромінювання можуть бути електромагнітними (фотонними або квантовими) і корпускулярними.

Рентгенівське випромінювання виникає в результаті зміни стану енергії електронів, що знаходяться на внутрішніх оболонках атомів, і має довжину хвилі (1000 – 1)10^-12м. Рентгенівські промені проходять тканини людини наскрізь.

Гамма (γ)-випромінювання виникають при збудженні ядер атомів або елементарних частинок. Довжина хвилі (1000 – 1) 10^-15 м. γ-випромінювання проникає крізь великі товщі речовини. Поширюється воно зі швидкістю світла і використовується в медицині для стерилізації приміщень, апаратури, продуктів харчування.

Альфа (α)-випромінювання - іонізуюче випромінювання, що складається з α-частинок (ядер гелію), які утворюються при ядерних перетвореннях і рухаються зі швидкістю близько до 20000 км/с. Вони затримуються аркушем паперу, практично нездатні проникати крізь шкіряний покрив. Тому α-частинки не несуть серйозної небезпеки доти, доки вони не потраплять всередину організму через відкриту рану або через кишково-шлунковий тракт разом із їжею. (α-частинки проникають у повітря на 10-11 см від джерела, а в біологічних тканинах на 30-40 мкм.

Бета β -випромінювання – це електронне та позитронне іонізуюче випромінювання з безперервним енергетичним спектром, що виникає при ядерних перетвореннях. Швидкість β-частинок близька до швидкості світла. Вони мають меншу іонізуючу і більшу проникаючу здатність у порівнянні з α -частинками. β-частинки проникають у тканини організму на глибину до 1-2 см, а в повітрі – на декілька метрів. Вони повністю затримуються шаром грунту товщиною 3 см.

Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини, в першу чергу, залежить від поглинутої енергії випромінювання. Поглинута доза випромінювання (Д) - це фізична величина, яка дорівнює співвідношенню середньої енергії, переданої випромінюванням речовині в деякому елементарному об'ємі, до маси речовини в ньому. Одиниця вимірювання поглинутої зони – грей (Гр.); 1 Гр = 1Дж/кг. Застосовується також позасистемна одиниця – рад. 1 рад = 0,01 Гр.

НРБУ-97 введено поняття еквівалентної дози в органі або тканині (Н_т), величина якої визначається як добуток поглинутої дози в окремому органі або тканині (Д_т) на радіаційний зважуючий фактор W, величина якого залежить від відносної біологічної ефективності іонізуючого випромінювання, тобто

Н_т= Д_т W (1)

Одиниця еквівалентної дози в системі СІ – зіверт (Зв). Позасистемна одиниця еквівалентної дози – бер – біологічний еквівалент рада. 1Зв=100бер.

Щоб уникнути шкідливої дії іонізуючих випромінювань, необхідно створити умови, що виключають опромінення організму дозами вище граничне допустимих і зменшують вміст радіоактивних речовин у повітрі, воді, їжі і т.д. до концентрацій нижче гранично допустимих.

Гранично допустима доза опромінення - це найбільша доза, дія якої на організм не викликає в ньому утворення незворотних соматичних і генетичних змін, що виявляються сучасними методами дослідження.

Комплекс захисних заходів при роботі з відкритими джерелами повинен забезпечувати захист людей не тільки від зовнішнього, але й від внутрішнього опромінення, запобігати радіоактивному забрудненню повітря і поверхні робочого приміщення, шкірних покровів і одежі персоналу, а також об'єктів зовнішнього середовища: повітря, води, грунту, рослинності та ін.

До основних профілактичних заходів при роботі з відкритими джерелами відносяться правильний вибір планування приміщень, обладнання, опорядження приміщень, технологічних режимів, раціональна організація робочих місць і дотримання правил особистої гігієни працюючих, раціональні режими вентиляції, організація захисту від внутрішнього і зов­нішнього опромінення, збирання і видалення радіоактивних відходів.

При роботі з радіоактивними речовинами у відкритому виді необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту – це одяг, взуття, різні прилади і пристрої (респіратори, пневмокостюми, протигази), які використовуються індивідуально і забезпечують захист працюючого від шкідливих факторів зовнішнього середовища. При роботі з радіоактивними речовинами ЗІЗ оберігають людину від їх проникнення в органи дихання, шлунок і безпосередньо на шкіру.