Білет № 24

1. Розкрийте структуру та завдання психології виховання.

Однозначного підходу до виховання сьогодні немає ні у вітчизняній науці, ні у практиці. Дослідників цікавить вирішення таких завдань.

1. Можливість активного і цілеспрямованого формування особистості. Тут найбільш чітко розрізняються погляди вчених на суть особистості, і перш за все, співвідношення соціального і біологічного в становленні особистості і її розвитку.

2. Закономірності і механізми формування моральної сфери особистості, можливості, умови і механізми активного впливу на цей процес.

3. Принципи і умови вивчення і організації системи впливів на процес формування особистості. В цьому плані особливе значення надається положенню психологічної науки про вікову періодизацію психологічного розвитку і провідних типів діяльності.

4. Оптимальні форми, умови і засоби організації виховного процесу, які забезпечують найбільш широкі можливості психологічної перебудови особистості.

Предметом психології виховання є вивчення психологічних закономірностей формування свідомості людини як особистості в умовах цілеспрямованої організації педагогічного процесу. Психологія виховання розглядає виховання як процес, що здійснюється при взаємодії вихователів і дітей, взаємодії самих школярів, які є не тільки об'єктами, але й суб'єктами виховання.

Розкриваючи психологічні механізми формування морально-вольової сфери особистості, моральної свідомості, моральних уявлень, понять, принципів, переконань, моральної основи вчинків, моральних почуттів, звичок і способів поведінки, в яких проявляється ставлення до інших людей, суспільства, психологія виховання виявляє загальні закони активного "проектування" підростаючої особистості, принципи, умови і специфіку організації виховного процесу на різних вікових етапах.

Особистісно зорієнтоване виховання передбачає мету формування і розвитку у дитини особистісних цінностей. Лише вони, завдяки своїм показникам, здатні виконувати функцію вищого критерію для орієнтації індивіда у світі й опори для особистісного самовизначення і самореалізації.

Особистісно зорієнтоване виховання є перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності і суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин. Відповідне технологічне забезпечення має ґрунтуватись на діалогічному підході, який визначає суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників педагогічного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію. Визначальним для особистісно зорієнтованого виховання має бути соціокультурний діалог у системі "педагог-дитина" на основі її розуміння, прийняття і визнання.

2. Висвітліть предмет, завдання і методи дослідження порівняльної педагогіки

Цікавість до того, як виховуються підростаюче покоління в іноземних державах, виникла ще за часів Стародавнього світу. Саме в цей час виникли перші порівняльні педагогічні нариси Геродота, Тацита, Платона, Ксенофонта.У середні віки культурна ситуація в Західній Європі не стимулювала зацікавлення до міжнародних порівняльних співставлень у сфері освіти. Це пояснюється тим, що упродовж цілого тисячоліття освіта, як і інші сфери культури, була монополізована католицькою церквою, а основною мовою навчання лишалася латинь. За таких умов навчальні заклади різних країн мало відрізнялися за своєю організацією, цільовими установками, змістом і методами навчання. Чергова хвиля порівняльних педагогічних досліджень виникла у період пізнього середньовіччя, що було пов’язано з процесом формування націй. Саме на першу половину ХІХ ст. припадає виникнення ряду праць М.- А.Ж.Паризького (1775-1848 рр.), якого по праву вважають засновником порівняльної педагогіки. Він першим підняв питання про вивчення міжнародного досвіду розвитку і становлення освіти як специфічного напряму наукових досліджень. Свої погляди Жюльєн Паризький висвітлив у роботі „Нарис і попередні нотатки до дослідження з порівняльної педагогіки”, датованої 1817 р. Таким чином, порівняльна педагогіка – це самостійна галузь педагогічного знання, що має свій предмет і специфічні завдання дослідження. Вона аналізує переважно в порівняльному плані стан, основні тенденції та закономірності розвитку педагогічної теорії і практики в різних країнах, геополітичних регіонах і в глобальному масштабі, виявляє відповідність загальних тенденцій та національної або регіональної специфіки, виявляє позитивні й негативні аспекти міжнародного педагогічного досвіду, а також визначає межи можливості переносу зарубіжного досвіду на вітчизняний ґрунт. Специфічна риса порівняльної педагогіки як галузі наукового знання – її міждисциплінарний характер Об’єкт порівняльної педагогіки – школа окремо взятої зарубіжної країни, вивчення особливостей якої здійснюється шляхом співставлення з вітчизняною школою, виявлення схожості та відмінностей. Серед завдань сучасної порівняльної педагогіки як науки найбільш актуальними є такі: співставлення і аналіз стану і розвитку освіти в різних країнах і регіонах; вивчення загальних тенденцій розвитку освіти, що знаходять свій вияв у своєрідних національних формах, які не мають аналогів в інших країнах; співставлення кількісних та якісних показників стану та ефективності освіти в різних країнах. Серед методів дослідження порівняльної педагогіки найбільш поширеними є : загальнонаукові методи (описовий, порівняльний, індуктивно-дедуктивний) історичний метод; статистичний метод; соціологічний метод

3. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.

В загальному обсягу травм електротравми становлять близько 2,4%, однак по тяжкості наслідків випереджають усі інші (летальність близько 80%).

Електричний струм проходячи скрізь тіло людини викликає термічну, хімічну, біологічну та механічну дії. Термічна дія виявляється в вигляді місцевих опіків.

Дія електричного струму має особливості:-раптовість;

- рефлекторність (біологічна та хімічна дія розповсюджується на весь організм людини, а не тільки по шляху проходження струму);

-прихованість: 2/3 площі опіків припадає на внутрішні тканини; виникає явище "відстроченої смерті ( через добу може виникати отек легень або нирок); -дистанційність: враження електричною дугою, кроковою напругою;-наслідки травми залежать від співвідношення швидкості, яка подавляє функції організму та швидкість реакції людини.

За тяжкістю електротравми поділяють на такі ступені:

I ступінь - без втрати свідомості ( опіки, електричний удар);

II ступінь - зі коротчасною втратою свідомості ( дихання та робота серця не порушуються); II ступінь — порушується серцева діяльність ( фиброляція), дихання не порушується; IV ступінь - електрошок: зупинка роботи серця та дихання ( смерть).

Тяжкість електротравм залежить в кінцевому від кількості енергії, яка виділилась при проходженні електричного струму , а також від індивідуальних особистостей людини, шляху проходження струму, умов навколишнього середовища) умов, які сприяють виникненню замкнутого кола: джерело -людина - земля або інше джерело струму.

На тяжкість враження впливають фактори, які зніжують загальну опірність організму: втома, хвороба, алкоголь, наркотичні речовини та інші. Поряд з цим очикувається можливість враження струмом зменшує наслідки елетротравм.

Суттєво впливають на силу струму умови довкілля. В загальному випадку до електричного опору людини слід додавати опір контактів: джерело напруги - шкіра ( контактний опір та опір одягу) та опір шкіра - заземлювач (опір взуття, одягу, підлоги, інших конструкцій, які з'єднані з землею). Відчутний вплив на ці опори надають також параметри мікроклімату, особливо підвищена температура, вологість повітря, наявність електричних полів та агресивних середовищ. У залежності від наявності перерахованих факторів всі приміщення розрізняють на приміщення без підвищеної небезпеки, з підвищеною небезпекою та особливо небезпечні (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація приміщень по небезпеки враження електричним струмом

Клас приміщення	Ознаки
1. Без підвищеної небезпеки	Мікроклімат відповідає допустимим нормам, підлога не проводить струм, відсутні інші заземлювачі (трубопроводи та інше)
2. 3 підвищеною небезпекою	Підвищена температура (більше 35°С) та вологість повітря (φ>60%), струмопровідна підлога, вірогідність доступу до електроприладу та заземлювача, наявність значних заземлених мас.
3. Особливо небезпечні	Сирість (φ=100%), наявність струмопровидного пилу, або агресивного середовища, наявність одночасно двох умов підвищення небезпеки.