2. Висвітліть роль українських письменників у розвитку освіти в Україні в хіх ст.

ХІХ ст.: його специфічною рисою є те, що в розвитку освіти, науки, культури нашої країни брали участь прогресивно налаштовані представники суспільства, серед яких помітно виділялися постаті письменників, інтелігенція. Так, Леся Українка (1871-1913 рр.) вступила як поетеса, публіцист і критик. На формування її літературних і демократичних поглядів великий вплив мав дядько по матері М.П.Драгоманов, а також зв’язки з соціально-демократичними організаціями Києва і Львова. Вона вже досконало володіла грецькою, латинською, німецькою, французькою,  англійською, італійською, польською, болгарською мовами, намагалася вивчити арабську і грузинську. На початку 90-х рр. вона пише підручник під назвою „Стародавня історія східних народів”, за яким збиралася навчати свою сестру Ольгу. У цьому підручнику історія трактувалась як засіб для усвідомлення процесу розвитку людського суспільства. У ряді статей – „Голос однієї російської ув’язненої”, „Школа” – Л.Українка піддавала різкій критиці систему народної освіти, що на ті часи нагадувала необмежену розмірами Бастилію для тих, хто любить волю, батьківщину і народ. Ряд цікавих педагогічних нарисів належить Б.Д. Грінченку (1863-1910 рр.) – „Перед широким світом”, „Якої нам треба школи?”, „Народні вчителі і вкраїнська школа”. Їх поява значною мірою була пов’язана з розширенням досвіду вчительської діяльності Грінченка у селищах Введенське, Трійчате, Олексіївка.  У 1906 р. він був відзначений найвищою нагородою – премією ім. Костомарова – за 4-томний словник української мови ще в рукописному варіанті. Б.Д.Грінченку належить ряд підручників для початкової школи „Українська граматика”, „Рідне слово”, написаних українською мовою. Так, „Українська граматика„ складалася з 3-х розділів: букварної частини, „Читання після азбуки” та зразків каліграфічного письма. Сам буквар Грінченко будував за фонетичним принципом, рекомендуючи після опрацювання звукової системи приступати до читання і письма. Значне місце в підручнику відводилося завданням граматичного характеру. Певну цікавість представляв для вчителів кінця ХІХ ст. „Буквар южноруський” Т.Г. Шевченка, побудованого за всіма законами педагогічної науки.

3.Система засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок.

Захисні заходи при ураженні електричним струмом можна розділити на дві групи:

1.Заходи безпеки у нормальному режимі.

2.Заходи безпеки в аварійному режимі.

До першої групи відносяться:

− забезпечення недоступності струмовідних частин;

− застосування електричної ізоляції;

− застосування понижених напруги (менше 42 В змінного струму).

До другої:

− застосування подвійної ізоляції;

− захисне заземлення;

− захисне занулення;

− захисне відключення;

− використання роз’єднувальних трансформаторів;

− вирівнювання потенціалів.

Захисне заземлення має своєю метою понизити напругу дотику у випадку пробою ізоляції в обладнанні. Воно полягає у сполученні корпуса з землею через контур заземлення. Величина опору захисного заземлення для пристроїв напругою до 1000 В не повинна перевищувати 4 Ом.

Занулення застосовується у чотирьох провідних мережах напругою нижче 1000 В. При зануленні корпус установки з’єднується з нейтральним (нульовим) дротом , а перед електроприладом розміщують запобіжники. В аварійної ситуації, коли на корпусі електроприладу виникає напруга, утворюється коротке замкнення через нульовий дріт внаслідок чого спрацьовує запобіжник тій фази, в якій виникле пошкодження ізоляції. Запобіжники повинні спрацьовувати раніше виникнення небезпечної напруги для людини. Досягають цього правильним підбором запобіжників.

До окремої групи слід віднести використання індивідуальних засобів захисту, які використовуються в обох випадках, та організаційні заходи (навчання, інструктажі, знаки безпеки, контроль за станом електрообладнання, електромереж та інші).

Індивідуальні електрозахисні засоби: ізолювальні (штанги, кліщі, накладки, діелектричні рукавички тощо), огороджувальні (огородження, щитки, ширми, плакати) та запобіжні (окуляри, каски, запобіжні пояси, рукавиці для захисту рук). Випробування захисних засобів.

Для періодичного контролю стану ізоляції електроприладів застосовується пристрій — мегомметр. Він дозволяє вимірювати значні опори ізоляції у мегомах або у кілоомах. Вимірювання опору ізоляції в установках з напругою до 1000 В здійснюється з такою періодичністю:

1)переносний електроінструмент — 1 раз на місяць;

2)електромережі та апарати вторинного ланцюга — 1 раз у 3 роки;

3)верстати та інше стаціонарне обладнання — 1 раз на рік.

Система безпечної експлуатації електроустановок: створення електротехнічної служби, навчання та інструктування з електробезпеки, додержання правил використання електроприладів, використання системи знаків безпеки, забезпечення безпечної відстані до струмовідних частин, організація безпечного виконання електротехнічних робіт, опосвідчення стану безпеки електроустановок, експертиза електроустановок.