3. Порядок нарахування заробітної плати

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для під­приємств, установ, організацій усіх форм власності і госпо­дарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9-10 Закону Укрїни “Про оплату праці”.

Встановлена мінімальна заробітна плата є вихідною для розрахунку матері­альної допомоги.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробіт­ної плати за календарний місяць за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну погодинну норму праці (обсяг робіт).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за роботу в на­дурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами підвищеного ризику для здоров’я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналі­заторські пропозиції, матеріальна допомога.

Робочий час - це встановлений законом або угодою сторін час, протягом якого працівник повинен виконувати свої обов’язки за трудовим договором (контрактом).

Норма тривалості робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (стаття 50, глава IV Кодексу законів про працю України).

Регулювання робочого часу здійснюється нормативно-правовими актами у сфері праці, угоди і колективними договорами.

Робочий день - це встановлена законом норма робочого часу протягом доби, яка лежить в основі його правового регулювання.

Нормування робочого часу протягом календарного тижня є робочий тиж­день - максимальна тривалість роботи протягом тижня.

При п’ятиденному робочому тижні встановлена тривалість робочого тиж­ня - 40 годин, яка поширюється на всіх працівників, фахівців та керівників, крім тих, для яких законодавчо встановлена скорочена тривалість робочого часу.

Оплата праці в нічні, понад норму та святкові дні

Оплата праці в нічні години (з 10 годин вечора до 6 годин ранку) відповідно до ст. 108 КЗпП України здійснюється в підвищеному розмірі, який встановлюється генеральними, галузевими (регіональними) угодами, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час. До роботи в нічний час не допускаються: вагітні жінки, жінки, які мають дітей до 3-х років, робітники молодші 18 років.

Оплата праці за час понад норму здійснюється відповідно до ст. 106 КЗпП України в подвійному розмірі погодинної ставки (при погодинній оплаті праці); при відрядній оплаті праці нараховується доплата в розмірі 100% тарифної ставки робітника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною формою, — за всі відпрацьовані понад норми години.

Оплата праці у святкові і неробочі дні згідно зі ст. 103 КЗпП України здійснюється в подвійному розмірі. Згідно зі статтею 73 Кодексу Законів про Працю України на теперішній час існує такий перелік святкових та неробочих днів:

Святкові дні :

1 січня - Новий рік;

7 січня - Різдво Христове;

8 березня - Міжнародний жіночий день;

1-2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня - День Перемоги;

28 червня - День Конституції України;

24 серпня День незалежності України;

Неробочі дні:

7 січня - Різдво Христове;

один день (неділя) – Пасха (Великдень);

один день (неділя) - Трійця.

Усього 10 святкових та неробочих днів за рік.