5. Документальне оформлення операцій з обліку праці та її оплати

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною погодинною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (на основі штатного розкладу); про присвоєні розряди (на основі наказів директора підприємства), а також дані табельного обліку відпрацьованого ним часу за відповідний період (місяць тощо).

Облік використання робочого часу ведеться в табелях обліку використання робочого часу, в річних табельних картках тощо (ф. П-12 і фП-13). Якщо ф. П-13 використовується тільки для обліку робочого часу, то ф. П-12 призначено і для розрахунку заробітної плати. До табеля включають усіх постійних і тимчасових працівників, занесених у списковий склад підприємства. Табелі відкривають або по підприємству в цілому, або по його структурних підрозділах і категоріях працюючих.

Вони необхідні не тільки для обліку використання робочого часу всіх категорій працівників, а й для розрахунків з ними за заробітною платою і одержання даних про відпрацьований час.

Відмітки в табелі обліку використання робочого часу про причини відсутності на роботі, про тривалість робочого дня, про наднормативну роботу та інші відхилення від нормальних умов праці роблять лише на підставі оформлених належним чином документів (листки непрацездатності, листки простоїв, довідки про виконання державних або громадських обов’язків, наказ про відрядження тощо).

Облік використання робочого часу здійснюють двома способами:

- методом суцільної реєстрації;

- за відхиленнями (відміткою тільки неявок, запізнень, понаднормового часу, прогулів тощо). По закінчені місяця підраховують загальний календарний фонд робочого часу, час невиходів та інших витрат. Від загального календарного фонду віднімають усі витрати і одержують фактично відпрацьований час.

Норма робочого часу поширюється на всі категорії працівників, крім тих, для яких законодавством встановлено скорочену тривалість робочого часу незалежно від того, є вони постійними, сезонними чи тимчасовими працівниками, працівниками основних чи допоміжних виробництв.

Скорочено тривалість робочого часу для певних категорій працівників:

- у віці від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;

- у віці від 15 до 16 років і учнів у віці від 14 до 15 років, що працюють в період канікул, - 24 години на тиждень.

- зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці – не більше як 36 годин на тиждень та ін.

Законодавство дозволяє скорочувати тривалість робочого часу за рахунок власних коштів підприємств для жінок, що мають дітей у віці до 14 років або дитину-інваліда незалежно від віку.

Табель складає призначений працівник, підписує керівник підрозділу і його передають у бухгалтерію. Бухгалтер перевіряє правильність обчислення робочого часу кожного працівника, відділу, цеху. Ці дані потрібні для контролю використання робочого часу, складання звіту, нарахування заробітної плати.

Таблиця 11.1

Типові форми первинних документів використання робочого часу

Типова форма	Назва документу з обліку
П-12	Табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати
П-13	Табель обліку використання робочого часу
П-14	Табель обліку використання робочого часу
П-15	Список осіб, які працюють в понадурочний час
П-16	Листок обігу простоїв
П-49	Розрахунково-платіжна відомість
П-50	Розрахункова відомість
П-51	Розрахункова відомість
П-52	Розрахунок заробітної плати
П-53	Платіжна відомість
П-54	Особовий рахунок
П-54-А	Особовий рахунок
П-55	Накопичувана картка виробітку та заробітної плати
П-56	Накопичувана картка обліку заробітної плати

Для нарахування заробітної плати необхідні також дані про виконану роботу. Особливо важливою є точність обліку обсягів виконаних робіт для працівників, що працюють за відрядною оплатою. Обсяг виконаних робіт відображають у відповідних первинних документах або накопичувальних відомостях обліку виробітку. В індивідуальних виробництвах основним документом з обліку виробітку є наряд. У серійних виробництвах – маршрутні листки, картки у поєднані зі змінним рапортом. Принциповою відмінністю маршрутного листка від наряду є те, що наряд виписують на одного працівника, а маршрутний листок – на всю роботу, яку виконують різні робітники у відповідній партії продукції.

У масових виробництвах роботи, виконувані кожним робітником, як правило, однотипні. Тому тут частіше використовують змінний рапорт без маршрутного листка. У ньому зазначають дані про щоденний виробіток працівника. Іноді ведуть журнал робіт на зразок табельної відомості.