Вживання м’якого знака

М’який знак (ь) вживається

1. У власне українських словах
1. Для позначення м’якості приго-лосних д, т, з, с, дз, ц, л, н, що закінчують склад:		будь, молотьба, мазь, мить, кінь, гедзь
2. На позначення м’яких приго-лосних перед о в середині складу та у прикметниках м’якої групи, які є першою частиною складно-го слова:		льон, сьомий, тьохкати, давньо-грецький, середньовічний, синьо-фіолетовий, задньоязиковий
3. У суфіксах -ськ(ий), -ськ(о), -ськість, -зьк(ий), -зьк(о), -зькість, -цьк(ий), -цьк(о), -иськ(о): А л е: м’який знак не пишеться у випадках, коли з, с у сполуче-ннях з літерою к не творять суфіксів -зк-, -ск-:		київський, запорізький, Городець-кий, військо, близько плоский, в’язкий, різкий (різкість, в’язкість)
4. У прізвищах із суфіксами -еньк-, -оньк-, -уньк-, -іньк-:		Біленький, Махонько, Колінько, Старунько
5. Після л перед наступною літерою на позначення приголосного (крім л): А л е: м’який знак не пишеться після літери на позначення твердого л у сполученнях -лк-, -лц-, -лч-:		більший, кільце, спільний балка (балці), спілка (спілці), спілчанський, Наталка (Наталчин, Наталці) (але: Галка, Гальчин, Гальці);
6. У Р.відм. множини ж.р. м’якої групи І відміни та іменників ІІ віміни с.р. на -ин(я), -ц(е):		спиць, поверхонь, друкарень, знань, кілець.
2. У російських прізвищах
після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї та перед приголосними:		Дьяков, Третьяков, Ананьєв, Панкратьєв, Васильєв, Вольнов, Коньков.
3. В іншомовних словах після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н
1. Перед я, ю, є, ї , йо:	ательє, мільярд, Кордільєри, павільйон, Ньютон, Мольєр, компаньйон
2. Відповідно до вимови після л перед приголосними:	фільм, альбатрос, мольберт
3. Відповідно до вимови в кінці слів:	магістраль, білль, джоуль, Рафаель, Гегель

М’який знак не вживається

1. Після м’яких приголосних (крім л), якщо за ними йдуть інші приголосні:	вінця, радість, ланцюг, свято, сьогодні, щастя (але: різьбяр, тьмяний і похідні від них)
2. Після р у кінці складу або слова:	Кобзар, секретар, перевір, чотирма, Харків (а л е: Горький)
3. Після приголосних б, п, в, м, ф та шиплячих ж, ч, ш, щ в кінці слова:	степ, кров, піч, кущ, ідеш, їж
4. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о):	громадянство, ніжинський, менший, але: доньчин (бо донька)
5. У прізвищах після н, д, т перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин:	Рудченко, Грінченко, Ватчук, Франчук, Гринчишин
6. Між літерами, що позначають подвоєні приголосні:	буття, ранній, колосся, збіжжя

Правопис префіксів

1. Від-, під-, над-, об-, між- без зміни кінцевого приголосного: відстань, міжрегіональний, обмірковувати, надзвичайний.

2. Роз-, без-, воз-, через- завжди пишуться з буквою з: розгадати, безмежний, возвеличити.

3. З- перед голосними та дзвінкими і сонорними приголосними: зробити, з’їхати, зекономити.

4. С- перед коренем, що починається звуками [к], [п], [т], [ф], [х]: сказати, сформувати, стверджувати, спитати, схилити.

5. Зі-, якщо корінь починається двома (трьома) приголосними: зірвати, зігріти, зіставлення.

6. Пре- для вираження збільшеної міри ознаки, якості, близький за значенням до слова дуже: предобрий, премудрий.

7. При- у словах зі значенням приєднання, наближення, часткової дії, результату дії: прилетіти, присісти, приборкати.

8. Прі- у словах: прізвище, прізвисько, прірва, прірвистий.

Іншомовні слова з частинами пре-, при- треба запам’ятати.

Пре-		При-
президент	прейскурант	привілей
президія	престиж	призер
презент	претендент	принцип
презентація	претензія
прем’єра	презумпція

Спрощення в групах приголосних

Іноді у власне українських словах при словозміні чи словотворенні збігаються три і більше приголосних, що утруднює вимову, тому один приголосний випадає, тобто відбувається спрощення.

стн сн	честь – чесний
стл сл	щастя – щасливий
ждн жн	тиждень – тижневик
здн зн	виїздити – виїзний
слн сн	масло – масний

Спрощення не відбувається:

• у власне українських словах, які треба запам’ятати:

зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк, шістнадцять, шістдесят, шістсот, випускний, пропускний;

• у словах іншомовного походження: контрастний, студентський, гігантський, парламентський, агентство.

Зміни приголосних при словозміні та словотворенні

Зміни кореневих приголосних перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о).

г

ж + –ськ–, –ств– –зьк–, –зтв–

з

Рига – ризький, убогий – убозтво, Париж – паризький.

к

ч + –ськ–, –ств– –цьк–, –цтв–

ц

Викладач – викладацький, юнак – юнацтво, Кременець – кременецький

хх

ш + –ськ–, –ств– ш –ськ–, –ств– .

с с

Чех – чеський, товариш – товариство, Одеса – одеський.

• (г, ж, з) + ш(ий) = жч

Дорогий - дорожчий, вузький – вужчий.

• (с) + ш(ий) = щ

Високий - вище – вищий.

• (-ськ, -цьк, -ск) + ин(а) = чч, (-ськ, -цьк, -ск) + ин(а) = щ

Німецький - Німеччина ліска - Ліщина

• (к, ц) + н(ик, ий) = чн(ик, ий)

Молоко - молочний, рука – ручний.

• (здж) = (ждж), (д) = (дж)

Їздити - їжджу сидіти - сиджу

Вправи та завдання

1. Поставте, де потрібно, м’який знак або апостроф:

А. Зобов..язання, п..ятниця, з..ясований, об..єднання, пред..явлення, св..ятковий, зв..язок, з..економити, об..єкт, вуз..кий, в..яз..кий, гір..кий, ін..ший, п..ят..десят, таріл..ці.

Б. Автопавіл..йон, ал..янс, вал..юта, н..юанс, кон..юнктура, фаміл..ярний, Х..юстон, Севіл..я, л..юкс, дос..є, п..єдестал, порт..єра, міл..йонер, комп..ютер, ін..єкція, транс..європейський, М..юнхен.