Питання для самоконтролю

1. Що таке стиль мови, або мовний стиль?

2. Які функції виконують стилі?

3. Охарактеризуйте основні стилі сучасної української літературної мови.

4. Який із стилів мови подає тлумачення наукових понять?

5. Які різновиди наукового стилю ви знаєте? Охарактеризуйте їх.

6. Які мовні особливості характерні для наукового стилю?

7. Які основні ознаки офіційно-ділового стилю мовлення?

8. Дайте характеристику канцелярського стилю мовлення.

9. Які загальні вимоги до мовних засобів ділового мовлення?

10. Чому в офіційно-діловому мовленні вживають штампи і канцеляризми?

Тема 3

Лексика сучасної української літературної мови

Лексика(від гр.lexis–слово) – словниковий склад мови, сукупність усіх слів, що вживаються в мові. Лексикою також називають слова певної сфери діяльності (наприклад, юридична лексика), сукупність слів, які вживаються письменником у його творах (лексика Т.Шевченка).

За значенням слова поділяються:
за кількістю значень		однозначні багатозначні				префікс, Київ рахунок, матеріал
за характером значень		з прямим значенням з переносним значенням				ідуть люди; летить птах час іде; час летить
за співвідношенням змісту (лексичного значення) і зовнішньої форми		синоніми антоніми омоніми пароніми				квиток, білет; горизонт, обрій, небосхил широко – вузько, початок – кінець аудиторія – навчальна кімната; аудиторія – група людей особистий – особовий, покажчик - показник
За походженням слова поділяються на:
незапозичені		- слова, успадковані з попередніх періодів розвитку мови - власне українські				довгий, везти, діти, холодний, зима, день, кузня, ярина метелик, жіноцтво, мрія, несамохіть
запозичені		- старослов’янізми - з інших слов’янських мов - з неслов’янських мов				уста, совість, глава зичити, млин, завод бакалія, вексель, мітинг
За вживанням слова поділяються:
за активністю вживання (за часом утворення і вживання слів у мовленні, з погляду сучасності лексики)	активного вжитку						Земля, вода, поле, вогонь, око, дорога, гривня, надія
	пасивного запасу		застарілі слова		арх.		шуйця, десниця, вої
					істор.		комірне, волость
			неологізми		загально- мовні		драйвер, менеджер
					авторські		щодуші (Л.Костенко), брунькоцвіт (П.Тичина)
за сферою вживання	загальновживані						робота, відпочинок
	незагально-вживані			діалектні			пательня, бульба
				професійні			курсив, на-гора, файл
				жаргонізми			круто, облом, універ
				арготизми			ксива, манатки
за стилістичними ознаками	нейтральні (міжстильові)						право, вниз, вода, стежити, багато
	стилістично марковані (забарвлені)						ненечка, преамбула, зодчий
за емоційним забарвленням	нейтральні емоційні						двадцять, вони гарненький, вітрюга

Основу лексики ділового стилю складають загальновживані слова.

Основою будь-якого документа є текст, який вимагає стандартизації, тобто єдиних обов’язкових умов до відповідних груп документів з погляду мовних засобів:

• на рівні лексики – в основі ділової української мови лежить загальнозрозуміла, нейтральна, унормована, так звана “книжна”, міжстильова лексика, відповідна термінологія та професійно-виробнича лексика; відтінок “книжності” мають слова з абстрактним значенням, дієслова (здійснювати, надіслати, призначити), вмотивовані слова (що відповідають змісту документа); пароніми (громадський – громадянський), синоніми (замісник – заступник); іншомовні слова (за доцільністю вживання);

• на рівні словоформ – вибір найточнішої граматичної форми слова (з погляду відмінків – прізвища, звертання), вживання роду (назви посад, професій) і числа; написання числівників, вживання відповідних займенників (Ви, ми) та відповідних форм дієслів (інфінітиву, першої та третьої особи теперішнього часу, наказового способу);

• на рівні синтаксису – документ в основному має розповідний характер, отже вимагає розповідних поширених речень, найчастіше простих з прямим порядком слів, у деяких документах (контрактах, договорах) – складних речень з умовними, причиновими підрядними реченнями; можливі інфінітивні конструкції та вживання розщепленого присудка (зробити огляд, провести операцію, давати вказівки);

• на рівні стилістичних засобів – особливу увагу треба скерувати на усталені (стійкі) словосполучення: з номінативним значенням (трудова угода), на прийменникові конструкції (за наказом, згідно з постановою), на дієслівно-іменні конструкції (вживати заходи), на фразотворення (взяти до уваги, за звітний період), які підкреслюють стандартність та стислість документального мовлення, тобто дають стандартизовану модель тексту.