Тема 3. Облік податкових надходжень.
Порядок розрахунку та внесення сум податкових надходжень.
Організація обліку податків, зборів та обов'язкових платежів.
Особисті рахунки платників податків та порядок їх ведення
Облік нарахованих сум платежів
Облік надходження платежів до бюджету
Облік відстрочення, розстрочення податкових зобов'язань та штрафних санкцій
Література
Податковий кодекс від 19.01.2012 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
Ісашина Г. Ю. Податковий менеджмент: Навчальний посібник / Г.Ю. Ісаншина. - К.: ЦУЛ, 2003. – 384 с.
Крисоватий А.І. Податковий менеджмент: Навчальний посібник / А.І. Крисоватий. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 236 с.
Онисько С. М., Тофан І. М., Податкова система: Підручник / С.М. Онисько, і.М. Тофан. -Львів: Магнолія Плюс, 2005. - 332 с.
Рева Т. М. Податковий менеджмент: Навчальний посібник / Т.М. Рева. - К.: Центр навчальної літератури, 2003.
Порядок розрахунку та внесення сум податкових надходжень.
Обчислення податку ─ це сукупність дій платника податків (податкового агента) чи податкового органу з визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджетів чи цільових фондів.
Особливості обчислення податків і зборів можуть бути покладені в основу класифікації цих видів обов'язкових платежів. Відповідно до цього податки поділяються на:
а) окладні ─ податки, що обчислюються безпосередньо податковим органом.
б) неокладні ─ податки, що обчислюються самостійно платником податків;
в) змішані ─ податки, що обчислюються на різних етапах і платником податків, і податковим органом. (Прикладом подібного податку може бути податок з доходів фізичних осіб , що обчислюється податковими агентами (під час оподатковування доходів за місцем основної роботи платника податків), платниками податків (під час подачі податкової декларації) і податковими органами (під час коригування даних податкових декларацій).
Визначення об'єкта оподатковування. Об'єкт оподатковування ─ це сукупність фактів, з якими пов'язане виникнення обов'язку платника податків зі сплати податків. Об'єктом оподатковування можуть бути як доходи чи їх частина, так і вартість товарів, майно платників податків, окремі види їхньої діяльності, додана вартість та інші об'єкти, встановлені законодавчими актами.
У коло категорій, пов'язаних з об'єктом оподатковування, входить і визначення джерела податку. У деяких випадках джерело податку може збігатися з об'єктом оподатковування, але в більшості випадків ─ це два різних визначення. Джерелом сплати податків є доходи платника. Причому якщо для фізичних осіб це заробітна плата, пенсії, доходи від підприємницької діяльності тощо, то для юридичних осіб в основному це ─ прибуток.
Отже, основним джерелом, за рахунок якого виплачується основна маса податків, є дохід.
Обчислення податку здійснюється у декілька етапів. Спочатку оподатковуваний дохід зменшується на майнові податки, мито й інші платежі. На другому етапі перелічуються місцеві податки, витрати зі сплати яких відносять на фінансові результати діяльності платника. На третьому етапі виплачуються всі податки, що сплачуються за рахунок доходу.
Таким чином, джерело податку ─ кошти платника (переважно ─ дохід), що використовуються ним для сплати податку.
Визначення бази оподатковування. Базою оподатковуван-ня є конкретна характеристика визначеного об'єкта оподатковування. Вона є об'єктом оподатковування, скоригованим і підготов-леним до застосування податкової ставки, обчислення суми податку, що підлягає сплаті в бюджет.
Вибір ставки податку. Ставка податку виступає як податковенарахування на одиницю виміру податкової бази.
Застосування податкових пільг.
Розрахунок суми податку.
Податок обчислюється в рамках одного податкового періоду, але здійснюватися це може декількома способами. При цьому необхідно розмежовувати способи обчислення податку і способи сплати податку. Спосіб обчислення податку характеризує особливість визначення й обліку оподатковуваної бази.
Залежно від способів обчислення розмежовують:
Кумулятивний ─ спосіб визначення об'єкта, при якому податкова база визначається наростаючим підсумком. На конкретну дату визначається оподатковувана база, зменшена на суму пільг, якими користується платник.
Некумулятивний ─ спосіб визначення податкової бази, при якому кожна частина доходу обкладається податком окремо, незалежно від інших джерел доходів. Цей спосіб більш простий, не вимагає складної системи розрахунків, але за його рахунок важко забезпечити стабільне надходження коштів до бюджету.
Сплата податку ─ це сукупність дій платника податків з фактичного внесення сум податку, що підлягає сплаті у відповідний бюджет чи цільовий фонд. Сплата податків може здійснюватися у декількох формах
1. Грошова форма сплати податку здійснюється безготівковим шляхом і розрахунками готівкою. У більшості випадків спла-та податків здійснюється шляхом перерахування коштів з банківських рахунків платника на бюджетні рахунки на підставі платіжного доручення. Сплата здійснюється в національній валюті України.
Сплата податку в натуральній формі . Ця форма застосовується переважно для податкових платежів, пов'язаних з використанням природних ресурсів.
3. Комплексна форма сплати податків припускає поєднан-ня двох попередніх і використовується при оберненні стягнен-ня на майно боржника в рахунок погашення податкової недоїмки.
Спосіб сплати податку характеризує особливість реалізації платником податків обов'язку з перерахування коштів у бюджет чи спеціальні фонди. Тобто це механізм, порядок сплати і перерахування податку.
Існують три основних способи сплати податку.
1. Кадастровий ─ спосіб сплати податків, в основу якого покладено перерахування суми відповідно до визначеної шкали, основаної на певних видах майнових об’єктів.
2. Деклараційний ─ спосіб реалізації платником податківобов'язку зі сплати податку на підставі подання в податкові орга-ни офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за визначений період і про свої податкові обов'язки.
3. Попередній (авансовий) ─ спосіб, що застосовується в основному при безготівковому утриманні. Податки утримуються у джерела доходу. Вони утримуються платником в момент видачі коштів одержувачу і при цьому автоматично перераховуються в бюджет до видачі доходу.
Обов'язок платника податків характеризується фактом сплати податку, а також своєчасною сплатою сум податків і зборів у повному обсязі у терміни, закріплені податковим законодавством.
Терміном сплати податку визнається період часу, що починається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податків і закінчується моментом закінчення терміну сплати податку. Термін сплати податку визначається календарною датою чи закінченням періоду часу, що обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями чи вказівкою на подію, що повинна настати чи відбутися.
Залежно від термінів сплати податки поділяються на термінові податки ─ податки, що сплачуються протягом визначеного терміну, обумовленого моментом виникнення податкового обов'язку, та періодичні ─ податки, що сплачуються протягом визначеного терміну, що встановлюється переважно у взаємозв'язку з конкретними календарними періодами.
Зміна терміну сплати податку здійснюється шляхом перенесення терміну сплати податку чи його частини на більш пізній термін. Зміна терміну сплати податку здійснюється у вигляді відстрочки, розстрочки, податкового кредиту.
Зміна терміну сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку. Вона здійснюється на підставі договору, що складається між платником податку і податковим органом у межах його компетенції.