5. Роздрібна торгівля, її роль у збуті.

Роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності, пов'язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам для особистого використання. Це остан­ня ланка каналів збуту.

Форми організації роздрібної торгівлі можуть бути різні. При формуванні багаторівневого каналу збуту треба визначитись, яких саме роздрібних по­середників варто використовувати.

До роздрібних посередників належать:

-       дилери;

-       магазини роздрібної торгівлі;

-       організації позамагазинної торгівлі.

Відповідно широті і насиченості товарного асортименту посередники бувають:

• Спеціалізовані магазини;

• Універмаги;

• Супермаркети;

• Торговельні комплекси;

• Склади – магазини;

• Магазини товарів повсякденного попиту;

• Магазини, які торгують за зниженими цінами;

• Магазини, які торгують уціненими товарами. За формою власності:

• Незалежний роздрібний торгівець;

• Торговельні мережі;

• Роздрібні франчайзі;

• Орендований відділ;

• Позамагазинна роздрібна торгівля; Торговельні автомати, конструкцію яких постійно вдосконалюють;

• Торгівля на рознос за принципом „у кожні двері" — одна з найдавніших форм роздрібної торгівлі;

• Торгівля на замовлення товарів поштою або телефоном;

Лекція 7 Маркетингова політика комунікацій

1. Роль, завдання і цілі системи маркетингових комунікацій (смк) у комплексі маркетингу.

Комунікаційна політика здійснюється за рахунок системи маркетингових комунікації (СМК), яка охоплює будь-яку діяльність підприємства, спрямовану на інформування, переконання та нагадування споживачам про свої товари, стимулювання збуту і створення позитивного іміджу підприємства в очах громадськості.

При формуванні СМК фірма спочатку повинна визначити цілі комунікаційної політики, які мають ієрархічну структуру. Головні цілі маркетингових комунікацій:

-       формування попиту;

-       стимулювання збуту.

Підпорядковані цілі:

-       інформування споживачів про фірму та її товари;

-       формування позитивного іміджу фірми;

-       мотивація споживачів;

-       формування й актуалізація потреб споживачів;

-       стимулювання акту купівлі;

-       формування відданості товарній марці;

-       нагадування про фірму та її товар тощо.

Далі слід визначити адресатів комунікаційної політики фірми.

Спрямовуючи свої комунікаційні зусилля, фірма очікує від адресатів певного бажаного для неї зворотного реагування.

2. Характерні особливості елементів смк. Фактори, що визначають структуру смк.

Реклама – будь-яка платна неособистісна форма розповсюдження інформації про фірму та її товар. Реклама – це «королева» СМК.

«Паблік рілейшенз» (дослівно «взаємини з громадськістю Pablic Rеlations») – діяльність, спрямована на формування позитивного іміджу фірми, доброзичливого ставлення до неї та її товару.

Персональний продаж – усне представлення товару в ході бесіди з одним чи декількома потенційними покупцями задля продажу.

Стимулювання збуту — короткочасні спонукальні заходи заохочення спожи­вачів до купівлі (знижки, розпродажі, лотереї тощо).

Мерчандайзинг – це комплекс заходів, що здійснюються в роздрібно торговельному середовищі (на місцях продажу товарів) і спрямовані на стимулювання бажання споживачів обрати і придбати пропоновані товари.

Брендинг – це маркетингова технологія, щодо створення та управління брендом, процес позначення власності виробленого товару (brand – випалювати клеймо; бренд – вдало диференціювана ТМ, у свідомості споживачів асоціюється з певними перевагами і характеризується високим рівнем лояльності з боку споживачів.).