6. Мотивація навчальної діяльності шляхом виготовлення саморобних

наочних посібників

На початку вивчення теми учні одержують перелік наочних посібни¬ків, які вони можуть виготовити. Виготовлені саморобні малюнки, літературні палкати, узагальнюючі текстуальні схеми, теоретичні таблиці, карти подорожей письменників, творчість яких вивчається текстуально тощо, учні демонструють на уроці, пояс¬нюючи ідею створення й особливості запропонованих ними посібників.

Особливо цінними є пристосування, які учні вигадали самі та які правиль¬но відбивають зміст матеріалу, що вивчається. У кабінеті створюється по¬стійно діюча виставка саморобних наочних посібників, що дає можливість усім учням ознайомитися з творчими досягненнями однокласників. Вико¬ристання саморобних наочних посібників на уроках сприяє підвищенню інтересу до навчання, розвиває дослідницькі навички, підвищує продук¬тивність педагогічної роботи, наповнює урок елементами зацікавленості, викликає в учнів відчуття причетності до подій на уроці.

Окреслена форма роботи дозволяє не лише наповнити кабінет роздавальним матеріалом, але й формує в учнів уміння виокрем¬лювати головне, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки та, що особ¬ливо важливо, сприяє активізації розумової діяльності.

7. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання творчих

завдань

Учням пропонується написати листа письменнику, розіграти уявну зустріч і діалог з ним, інсценівка-озвучення листів митця до свох сучасників – відомих в літературних колах людей тощо.

Складання кросвордів, сканвордів, загадок. Робота з портретом письменника на тему: «Яким я уявляю собі митця як людину?». Написання фантастичних оповідань, есе, віршів, присвячених окремій особі чи події в житті людей певної епохи.

8. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання під час уроку

художньої та науково-популярної літератури

Використання уривків із творів можливе з різними цілями: для ілюст¬рації матеріалу, постановки проблемного питання, актуалізації життєвого досвіду учнів, в тому числі й емоційного. Використан¬ня художньої та науково-популярної літератури в процесі вивчення шкільних предметів сприяє активізації пізнавальної активності учнів, пробуджує інтерес до навчальної діяльності, стимулює емоційну сферу дитини.

Ми назвали шляхи формування внутрішньої мотивації навчальної діяльності учнів, які найчастіше використовують у практичній роботі вчителі-словесники, хоча їх дуже багато.

Засвоєння нових знань і формування на їх основі умінь та навичок. Цей етап має самостійне значення. Його мета – опанування учнями нових знань і формування на їх основі умінь та навичок, тобто способів діяльності.

До такого типу уроку в шкільному курсі української літератури звертаємося, коли розпочинаємо вивчати оглядову тему чи монографічну (у старших класах), нову тему (у середніх). Як правило, зміст такого уроку такий: вивчення біографічних відомостей про письменника, огляд творчості, історія написання твору, що вивчатиметься текстуально; аналіз суспільно-економічних обставин того чи іншого періоду в літературному процесі, виникнення нових тем, ідей, образів, жанрів, методів відображення дійсності у зв’язку із суспільними процесами в різних родах літератури тощо. Урок літератури – це, найперше, робота із текстом і формою художніх творів, а отже, це формування чи застосування знань, умінь та навичок, що найчастіше застосовується в процесі вивчення літератури.

Ще у XIX ст. А. Дістервег писав про те, що просто передати знання «людині неможливо. Оволодіти ними людина може лише шляхом власної діяльності, «наповнити» розум не можна, він сам повинен усе засвоїти.

Тому організація цього етапу, мабуть, і є мірилом педагогічної майс¬терності та зрілості вчителя. Адже тут необхідно показати найвищий «пі¬лотаж» і у власній діяльності, і в організації активної діяльності учнів, зро¬нити все, щоб заплановані мета і завдання були досягнуті, щоб урок мож¬на було назвати вдалим, ефективним. Зміст шкільного курсу української літератури має невичерпні можливості для цього. У змісті кожної теми можна знай¬ти матеріал для цікавої емоційної розповіді вчителя, що пробудить інте¬рес учня до вивчення літератри, читання та аналізу художніх творів різних родів і жанрів та особистості педагога; література також має неви¬черпні можливості для використання наочності - це і фотоальбоми, й відео, й твори образотворчого мистецтва, предметна наочність, моделі тощо; кожна тема дає можливість показати взаємозв'язок із реальним життям, виховну й розвивальну значущість предмета. І, звичайно, внутріш¬нє різноманіття інформації кожної теми сприяє використанню найрізно¬манітніших форм, методів і прийомів роботи для її опрацювання, звер¬нення до найсучасніших навчальних технологій. Але хотілося б застере¬гти вчителів, студентів-практикантів від «гонитви за модою» у методиці викладання. Слід розуміти, що і зміст предмета, і технології навчання - це лише інструмент для роз¬питку особистості учнів, а не самоціль. Тому до вибору методів і прийомів навчання слід підходити раціонально й науково обгрунтовано, не гнатися за тим, щоб на одному уроці використати весь арсенал учителя. Слід доб¬ре володіти теоретичними знаннями з педагогіки, чітко розуміти перева¬ги й недоліки кожного з методів і використовувати їх, виходячи з конкрет¬ної ситуації. Необхідністю також є глибоке знання вікової психології. На¬приклад, відомо, що учні 5-7-х класів не можуть довго утримувати увагу па одному виді діяльності, старшокласники можуть протягом досить три¬валого часу працювати самостійно з різними джерелами інформації, пла-нувати свою діяльність тощо.

У ценрі роботи на уроці літератури повинен бути текст художнього твору. Основні прийоми роботи над ним ми визначаємо, виходячи із освітньо-виховноїмети, родово-жанрової приналежності твору, вікових особливостей учнів. Так, у 5-7 класах основні види діяльності – різні види читання тексту твору, переказ, складння планів різних видів, встановлення причинові-наслідкових зв’язків між частинами твору, ви словникова робота, використання окремих елементів аналізу (прийоми обираються залежно від шляху: пообразний, проблемно-тематичний, композиційний, подієвий тощо).

Застосування знань умінь і навичок чи поглиблена робота над текстом твору. До цього етапу включається осмислення нових знань і вмінь, їх систематизація та узагальнення, закріплення вивченого - дуже важлива дія, яка забезпечує ґрунтовність навчання. Досягається шляхом репродуктивного відтворення вивченого, виконанням завдань на визначення головного в новій інформації, а потім виконання проблемних і творчих завдань на основі вивченого. Під час цього етапу не¬обхідно використовувати практичні завдання, різноманітні питання, які потребують активної розумової діяльності, доречним буде поєднання ін¬дивідуальної та групової роботи.

Як правило, на цьому етапі уроку здійснюють поглиблену роботу над художнім твором, а саме, бесіди за змістом твору, словникову роботу, аналіз твору різними шляхами.

Підсумки уроку. На цьому етапі встановлюється відповідність між по¬ставленими завданнями уроку та його результатами, вносяться коректи¬ви, визначаються перспективи, складається план подальшої роботи. Цю роботу можна назвати контрольно-коригувальною.

Хотілося б звернути увагу на те, що іноді вчителі роблять акцент на тематичному контролі й, на жаль, не приділяють належної уваги контроль¬но-коригувальній діяльності на кожному уроці. А це порушує логіку будь-якої діяльності, що завжди складається з трьох послідовних етапів: моти¬ваційного, операційного та контрольно-коригувального. Нехтувати або принижувати роль останнього в жодному разі не можна. Порівняння ре¬зультатів навчання з поставленими завданнями дає вчителю можливість ви¬явити типові помилки й утруднення учнів, і, що головне, з'ясувати їх при¬чини та визначити шляхи їх усунення. Для цього необхідно використову¬вати різноманітні форми й методи роботи, а не тільки фронтальну бесіду, як це найчастіше буває. Слід звернути увагу на те, що метою цього етапу є не фіксація помилок та виставлення оцінок, тому більшу увагу необхід¬но приділити само- та взаємооцінюванню, рефлексивній діяльності.

Повідомлення домашнього завдання. Мета цього етапу - пояснити особливості виконання домашньої роботи, провести інструктаж, моти¬вувати необхідність її виконання. Завдання, яке учень виконує вдома, є ланкою, що з'єднує попередній і наступні уроки та вирізняється знач¬ною самостійністю, індивідуальністю. Домашня робота концентрує увагу учнів на головному, сприяє міцному засвоєнню матеріалу, розвиває пам'ять та автоматизує навички. До того ж ця діяльність має значне виховне зна¬чення. Щоб уникнути типових для домашньої роботи недоліків (переван¬таження, одноманітність, невиконання роботи), необхідно звертати ува¬гу на вдосконалення методів розробки, постановки й перевірки завдань.

Учитель повинен докладно провести інструктаж щодо домашньої ро¬боти, рекомендувати джерела інформації, оголосити критерії оцінювання. Виконання домашньої роботи необхідно мотивувати цікавою постанов¬кою проблеми, використанням прагнення учнів до визнання та оцінюван¬ня їх успіхів, врахування особистих нахилів і бажань. Домашнє завдання має складатися з двох частин - обов'язкової та варіативної.

Звичайно, все сказане вище носить рекомендаційний характер, вчи¬тель має підходити до структури уроку творчо, враховуючи мету, особли¬вості змісту навчального матеріалу, особливості своїх учнів.

Методистами розроблена технологія підготовки нетрадиційних (нестандартних) уроків. Наш час вимагає від людини: