- •1.Урок- основна форма організації навчального процесу.
- •1) Від її місця в загальній системі шкільних предметів;
- •2) Характеру розвитку методичної науки, педагогіки, дидактики, психології, літературознавства тощо;
- •3) Підготовки вчителя.
- •1. Будувати навчальний процес з урахуванням його глибинних, закономірностей. Постійно активізувати учнів, розвивати їх самостійність та ініціативу, урізноманітнювати методи і прийоми роботи.
- •2. Виховувати в учнів стійкий інтерес до літератури, постійно збуджувати позитивне емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелектуальні та естетичні потреби школяра.
- •4. Урізноманітнювати організаційні форми уроків літератури, вдосконалювати їх структуру, раціонально використовувати час.
- •1. Читання дібраних епіграфів («Вінок Лесі Українці»).
- •2. Конкурс декламаторів, виконавців музичних творів, пісень.
- •3. Огляд нових книжок, присвячених життю і творчості поетеси.
- •4. Розповіді учнів про лауреатів премії ім. Лесі Українки.
- •1. Естетичний ідеал Лесі Українки.
- •2. Поетеса і наша сучасність.
- •3. Огляд найцікавіших книжок про Лесю Українку.
- •4. Чим дорога мені творчість Співачки досвітніх огнів.
- •1. Суспільне та мистецьке значення спадщини Лесі Українки.
- •5. Піднести науковий рівень аналізу твору, вчити школярів прони¬кати в неповторний світ митця, в художні глибини тексту, посилити увагу до художнього слова.
- •6. Дбати про високу педагогічну культуру вчителя-словесника, його постійне духовне збагачення, ідейне та моральне зростання.
- •1. Тема уроку.
- •2. Освітньо-виховна мета.
- •2. Розвивальна мета – аспект розвитку вмінь і навичок.
- •3. Обладнання уроку і тзн.
- •4. Епіграф уроку.
- •5. Тип уроку.
- •2. Уроки вивчення основ теорії та історії літератури:
- •3. Уроки розвитку мовлення:
- •1. Настановчо-мотиваційний урок:
- •1. Структура уроку засвоєння нових знань
- •2. Підготовка вчителя до уроку літератури.
- •1. Вчитатися в розділ програми, який потрібно опрацювати на уроці,
- •1. Мотивація навчальної діяльності шляхом бесіди
- •5. Мотивація навчальної діяльності за технологією «Незакінчене
- •6. Мотивація навчальної діяльності шляхом виготовлення саморобних
- •7. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання творчих
- •8. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання під час уроку
- •1) Певних умінь, які можна застосувати за будь-яких обставин;
- •2) Уміння мислити, а не накопичувати певну суму знань і поглядів;
- •3) Не вузьких знань, а загального підходу до вирішення питань;
- •4) Комунікабельності - уміння працювати у злагоді з іншими і спільно доходити мети.
- •1. Уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю).
- •1. Перевірити якість засвоєння нового матеріалу.
- •1. Дослідити вирішення проблем, порушених у художньому творі.
- •1. Розвивати вміння аналізувати й узагальнювати явища та події згідно з інтересами дітей.
- •1. Пізнавальний включає знання про предмет, що викликає суперечку і проблемну ситуацію, яка виникла.
- •1. Сперечатися по суті: головне в дискусії - аргументи, факти, логіка і доказовість.
- •2. Вибирається «господиня салону»,
- •1. Наявність спеціально обладнаних ігрових столів.
- •1) У процесі вивчення кожної теми треба виділяти суттєві елементи знань;
- •1. Початковий
- •4. Високий 10
1) Певних умінь, які можна застосувати за будь-яких обставин;
2) Уміння мислити, а не накопичувати певну суму знань і поглядів;
3) Не вузьких знань, а загального підходу до вирішення питань;
4) Комунікабельності - уміння працювати у злагоді з іншими і спільно доходити мети.
Саме тому ми усвідомили необхідність застосування під час викладан¬ня шкільних предметів таких форм і методів, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення, залуча¬ли позашкільні інтереси і захоплення дітей до навчального процесу.
У практиці навчання почали з'являтися театралізовані вистави, ро¬льові ігри, різноманітні турніри, змагання, багатопланові дискусії тощо. Такі уроки через свою незвичність наприкінці 80-х pp. XX ст. отримали назву нестандартних, або нетрадиційних. Вони справді відрізняються від звичних комбінованих уроків і метою, в якій переважає орієнтація на роз¬виток здібностей, інтересів, нахилів учнів, їхніх специфічних умінь, на отримання певних знань чи вироблення окремих загальнонавчальних умінь, і відсутністю послідовності елементів уроку, передбаченої загаль¬ноприйнятою типологією уроків; наявністю у структурі уроку ознак ін¬ших форм навчання.
Сьогодні нестандартні (нетрадиційні) уроки є звичною ознакою будь-якої школи, можна навіть говорити про «моду» на той чи інший тип уроку, та ставлення до них не можна назвати однозначним.
Навіть чіткого визначення поняття «нестандартний урок» у педа¬гогічній літературі досі не існує. Найбільш поширеною є характерис¬тика такого уроку як імпровізованого навчального заняття, що має нестандартну (невизначену) структуру та незвичайний задум й органі¬заційну форму. З іншого боку, нестандартним можна назвати уроки у тій чи іншій технології навчання. Наприклад, особистісно зорієнтований урок, урок у розвивальній системі навчання, модульний урок тощо.
Відзначимо, що не існує й загальноприйнятої типології нестан¬дартних уроків. Усі існуючі класифікації значною мірою можна назва¬ти умовними. У посібнику І. П. Підласого «Педагогіка» перелічується 36 типів нестандартних занять (урок-гра, урок- рольова гра, урок-діалог, бінарний урок та ін.). В. А. Щеньов пропонує класифікувати нестан¬дартні уроки, доповнивши типологію «класичного» уроку. Наприклад, уроки-вікторини, захист проектів тощо відносять до групи уроків конт¬ролю знань, а уроки-лекції, уроки-конференції - до уроків формуван¬ня нових знань. С. В. Кульневич та Т. П. Лакоценіна виділяють такі гру¬пи нестандартних уроків:
1. Уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю).
2. Уроки, пов'язані з фантазією (урок-казка, театралізований урок).
3. Уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок-екскурсія,урок-експедиція).
4. Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК).
5. Уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік, урок-моделювання).
6. Уроки з оригінальною організацією (урок взаємонавчання, урок-монолог).
7. Уроки - аналогії певних дій (урок-суд, урок-аукціон).
8. Уроки - аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок-диспут, урок-дослідження).
Незважаючи на таке величезне різноманіття, для більшості нестандар¬тних уроків, як правило, характерні: колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнаваль¬ної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання та ін.
Все це є актуальним, оскільки в підлітковому віці спостерігаються по¬треба у створенні власного світогляду, прагнення до дорослості, бурхливий розвиток фантазії та уяви, спрямованість на самоствердження в суспіль¬стві. З огляду на це найбільш продуктивними у цьому віці є нестандарт¬ні уроки, які залучають підлітка до діяльного розв'язання завдань і про¬блем, ставлять його в позицію причетності до подій. Адже відомий педа¬гог А. Макаренко стверджував: «Яка дитина в грі, така вона здебільшого буде в праці». Тому майбутній діяч виховується насамперед у грі, зокре¬ма на нестандартних уроках під час повторення, вивчення та закріплення нового навчального матеріалу.
Актуалізація проблеми нестандартних уроків та їхній вплив на всебіч¬ний розвиток дитини пов'язані насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня об'єктивної та суб'єктивної готовності дітей до життя за межами школи, фактичною відсутністю у більшості навчальних закладів системи роботи, спрямованої на розвиток соціально-психологічної готов¬ності дитини до життя, що включає такі якості:
- уміння приймати рішення та робити вибір;
- бути свідомим громадянином своєї держави;
- відчувати себе громадянином цілого світу;
- вміти співпрацювати з іншими людьми;
- завжди працювати якісно;
- проявляти ініціативу;
- навчитися працювати з великим обсягом різноманітної інформації, самостійно здійснювати її пошук, обробку, аналіз і зберігання;
- бути свідомим того, що існують різні цінності.
Цих якостей майбутні громадяни можуть набути через використання та запровадження в школі інновацій, нетрадиційного навчання, насампе¬ред нестандартних уроків.
Перш ніж запропонувати дитині взяти участь у нестандартному уроці, треба створити своєрідни й «архі в», ч и «бан к даних», у якому була б зібрана велика кількість матеріалів, свідчень, часом суперечливих і протилежних суджень, бо саме вони допомагають школяреві виробити власну позицію, обрати те, що найбільше відповідає його особистості, щоб потім переко¬нати в істинності своєї точки зору товаришів. Цей «архів» поповнюють як учителі, так і учні. Щоб легше було ним користуватися, матеріал доречно розкласти за темами в окремі папки.
До нестандартних уроків готуємося заздалегідь. Передусім вибираємо найбільш активних, ініціативних, добре підготовлених з теми учнів (якщо це нова тема, то даємо їм опрацювати матеріал самостійно, ігри цьому на¬даємо консультації); розтлумачуємо їхні обов'язки, можливо, спочатку на власному прикладі демонструємо ймовірний підхід до важкої ролі та за¬безпечуємо діалог виконавця з класом. Для цього «аудиторії» можна зап¬ропонувати зразки запитань для дискусій, основні теми для гри «брейн-ринг», «круглого столу» чи «прес-конференції», підказати тактику по¬ведінки під час гри.
Нестандартний урок є одним з останніх етапів навчального циклу, так би мовити, верхівкою айсберга, оскільки основна навчальна діяльність відбувається на стадії підготовки до нього.
Урок – семінар. Семінар можна проводити після кількох (двох-чотирьох) уроків-лекцій на етапі узагальнення і систематизації знань. Навчальний матеріал, який виносимо на семінар повинен бути учням знайомим і новим водночас. Мате
Завдання уроку-семінару