24. Поняття духовного життя суспільства.

Суперечливий процес розвитку суспільних відносин, зростання ролі суб'єктів цих відносин, людини, особис­тості зумовлює необхідність пошуку оптимальних шляхів функціонування, збагачення духовного життя суспіль­ства. Об'єктивними причинами, що актуалізують важливість проблем духовного життя суспільства, розробку нових, нетрадиційних підходів до піляхів їхнього вирішення є: всебічне відродження національного в культурі, ду­ховності, його зближення з загальнолюдським на основі зростаючої інтеграції життя народів; гостра необхідність становлення нової якості духовності людей, їхнього мен­талітету, культури, мислення, свідомості; утвердження ефективних шляхів формування, виховання духовності, культури, свідомості людей, які б найповніше реалізову­вали духовний потенціал особистості; переосмислення класичних парадигм розвитку духовного життя суспіль­ства.

Духов­не життя суспільства — це надзвичайно широке понят­тя, що включає в себе багатогранні процеси, явища, по­в'язані з духовною сферою життєдіяльності людей; су­купність ідей, поглядів, почуттів, уявлень людей, процес їх виробництва, розповсюдження, перетворення суспіль-чих, індивідуальних ідей у внутрішній світ людини. Багатогранність духовного життя суспільства вклкі чає в себе такі складові: духовне виробництво, суспільна свідомість і духовна культура. Духовне виробництво здійснюється в нерозривному взаємозв'язку з іншими видами суспільного виробниід ва. Як надзвичайно важлива складова суспільного ви­робництва духовне виробництво — це формування ду­ховних потреб людей, насамперед виробництво суспільної свідомості. Суспільна свідомість, таким чином, не тільки відоб­ражає суспільне буття, а й творить його, здійснюючи випереджаючу, прогностичну функцію щодо суспільного буття. Суспільна свідомість може існувати тільки тоді, коли є конкретні її носії — людина, соціальні групи, спільно­ти, конкретні особистості та інші суб'єкти. Без основ­них носіїв суспільної свідомості — конкретних людей — вона неможлива. Духовна культура - продукти духовної діяльності людини, які існують переважно в ідеальному вигляді: поняття, уявлення, вірування, почуття і переживання, доступні свідомості і розумінню всіх людей. Духовна культура створює особливий світ цінностей, формує і задовольняє наші інтелектуальні та емоційні потреби. Духовна культура - це продукт суспільного розвитку, її основне призначення полягає у продукуванні свідомості.

Завдяки закріпленню в знаках, символах, організаційних формах, комп'ютерній техніці, духовна культура стає відносно самостійною від свого творця, людини. У ній об'єктивуються і виділяються особливі сфери духовної творчості.

24. Матеріальне і духовне у розвитку суспільства.

Філософське розуміння суспільства поля гає у визначенні його з позицій окремої людини, особи, гуманізму. Людина - суспільство, (я - суспільство) є вихідне у філософському аналізі. Людина є суспільною істотою і її можливості реалізуються лише в суспільстві, а всі дії людини, зв'язки і відносини, умови, в яких живуть люди, можна правильно зрозуміти лише тоді, коли усвідомлюється зміст поняття суспільства, соціуму. Суспільство визначається в широкому і вузькому розумінні. У широкому - поняття суспільство охоплює всі суспільні явища - соціальну діяльність, практику, суспільний та політичний лад, організацію сім'ї, інших соціальних спільностей, усі види культури, всі форми духовності. Отже, суспільство означає цілісну систему життєдіяльності людей в усій її повноті та розвитку. Суспільство - це вся сукупність історичних форм спільної діяльності і спілкування людей, особливий ступінь розвитку живих систем, способом існування яких є виробництво засобів для життя. Тут суспільство як людство відокремлюється із усіх спільностей тварин. У вузькому розумінні поняття суспільство вживається для позначення історично конкретного типу соціальної системи, певного етапу людської історії (феодального, капіталістичного, інформаційного тощо). Тут суспільство розглядається не в усій сукупності елементів, а лише в важливіших, істотніших властивостях етапу. Ці два основних визначення суспільства є вихідними в аналізі. Якщо людина-істота не тільки суспільна, а й природна, то праця визначаєть¬ся як речовинний процес обміну між людиною та природою. Це процес їх безпосередньої взаємодії. У соціально-філософському значенні праця є творення, що охоплює і матеріальну, і духовну творчість. Здійснюючи процес виробництва, люди змінюють навколишню при¬роду і разом з тим змінюють свою власну природу, формуються як соціальні істоти. Виробляючи певним способом матеріальні блага, люди виробляють відповідний уклад свого життя, оскільки спосіб вироб¬ництва є певний вид життєдіяльності індивідів, їх певний спосіб життя.