43. Проблеми насильства у історії.

Життя людини постійно зв'язанe з насильством. Спосіб вирішення державних, міжособистісних, національних проблем з позиції сили, можна сказати, став традиційним. Звично звучать слова: "правий той, хто сильніший", "переможця не судять". Сильна воля, сильна влада, сильна рука - сила завжди має в нашій свідомості позитивне забарвлення: сильний - значить гідний поваги. Отже, сила - це гарна якість, це добро, це благо. Інша справа насильство. Насилувати, примушувати, неволити - "дія образлива, незаконна, свавільна" (В.Даль), тобто дія, що примушує робити щось усупереч своїй волі, бажанню, потребі. Провести границю між "ненасильницьким" застосуванням сили і власне насильством не представляється можливим.

Існування насильства як засобу придбання і збереження прав і привілеїв, економічного і політичного панування - це загальновідомий факт. У залежності від того, як кваліфікується насильство, задачі етичних і філософських концепцій зводяться або до апології останнього (у випадку визнання за ним права на існування і позитивну його оцінку), або до його критики.

Звернемося до апології насильства - тут не бракує матеріалу: філософія XIX століття дає нам такі приклади, як Ф. Ніцше, Е. Дюрінг, К. Маркс. Хоча формально марксизм відкидав теорії, що відводять насильству вирішальну роль в історії (згадаємо знамениту полеміку Енгельса з Дюрінгом), на ділі саме марксизм перетворив насильство з теорії в практику, зробив засобом знищення людини. "Насильство є повитухою всякого старого суспільства, коли воно вагітне новим. Саме насильство є економічна потенція". Диктатура пролетаріату - це насильство, зведене в принцип, у ранг закону революції.

43. Філософські основи аналізу війн та воєнних конфліктів сучасної епохи.

Сучасна війна - якісно нове явище, аналіз якого вимагає переосмислення існуючих концепцій розвитку суспільства і їх уточнення. Її особливості полягають не тільки в засобах і способах збройної боротьби, а у сукупності технологій незбройної і збройної агресії, у діалектиці їх взаємозв'язку та філософії застосування в тій чи іншій військово-політичній ситуації. Можна відмітити, що сучасна війна, у своїй основній тенденції розвитку, враховує швидко зростаюче значення інформаційної компоненти, пов'язане з цілеспрямованим системним використанням інформації для підвищення ефективності бойових дій. Погляди на сутність і природу інформаційної війни можуть бути досить різноплановими, зокрема висвітлювати її "технологічну" або "психологічну" сутність (оскільки існують різні підходи до визначення сутності інформаційної зброї [8, 9] і, відповідно, потенційних мішеней її застосування), що пов’язане з багатоаспектністю інформаційної війни як суспільного явища. Водночас можна зробити узагальнюючий висновок: інформаційна війна є цілеспрямованими інформаційними впливами, що здійснюються суб'єктами впливу на мішені (об'єкти впливу) з використанням інформаційної зброї для досягнення запланованої мети. Таким чином, терміни і вирази "психологічна, інформаційна боротьба" у повному розумінні слова не може ототожнюватися власне з війною. За своєю суттю та змістом ці явища є формами протиборства у стосунках між окремими державами, союзами, що здійснюються за допомогою раніше (завчасно) розроблених планів, стратегій із застосуванням високоефективних засобів. Досвід локальних війн і конфліктів кінця XX та початку XXI ст. дозволяє зробити припущення, що став можливий перехід від війн і, відповідно, оперативних форм дій військ і сил руйнівного характеру до війн з переважанням функціонально-структурного, вибіркового впливу на противника. Характер розвитку засобів збройної боротьби та можливості психологічного втручання в події у сучасних умовах свідчать про те, що армії багатьох країн світу сьогодні мають на озброєнні якісно нову зброю - інформаційну та готові до ведення нового виду війни - інформаційної. Через складність і багатогранність явища інформаційної боротьби різні дослідники, досліджуючи феномен інформаційної війни, виділяють той чи інший її аспект. Систематизація значної кількості публікацій, присвячених інформаційній війні, дає змогу виділити такі три підходи до її концепції : філософсько-діалектичний; комп'ютерно-кібернетичний (технологічний); соціальний.