6. Методологія і логіка військово-наукового пізнання.

Динаміка воєнно-політичних процесів, військової справи, необхідність мінімізації негативних наслідків, пов'язаних з військовою діяльністю, потребує проведення фундаментальних досліджень проблеми наукового передбачення у військовій сфері. В Україні проблеми військової істини передбачення висвітлені у працях В.Антонця, В. Богдановича, П. Демчука, В. Косевцова, Г. Костенка, В. Кохна, О. Кузьмука, І. Лосєва, Є. Марчука, М. Матюха, М. Мірошниченка, М. Пальчука, Г. Перепелиці, В. Радецького, І. Руснака, Г. Ситника, В. Троцька, В. Телелима, М. Цюрупи, В. Чорного, В. Шевченка, В. Юдакова та ін. У Росії в цьому напрямі працювали В. Баринькін, М. Борчєв, І. Воробйов, М. Гарєєв, В. Гулін, Л. Зотов, В. Круглов, В. Серебрянніков, М. Сосновський, М. Шахов та інші. 1. Проблема істини в пізнанні Історія цивілізації пройнята духом безкорисливих пошуків істини. Багато мислителів, учених, митців присвячували своє життя цим пошукам. Поняття «істина» людство поєднало з моральними поняттями «правда» і «щирість», завдяки чому істина і правда стали метою науки і мистецтва, ідеалом моральних спонук. Істина — адекватна інформація про об'єкт (ним може бути і сам суб'єкт), отримана завдяки його чуттєвому чи інтелектуальному осягненню або завдяки свідченню (повідомленню) про нього. 2. Істина у військовій справі Проблема істини є провідною у філософії пізнання. Всі проблеми теорії пізнання стосуються або засобів і шляхів досягнення істини (почуттєвих і раціональних, дискурсивних і інтуїтивних), або форм існування істини (поняття факту, гіпотези, теорії), або методів її пізнання, форм її реалізації. Зміст будь-якого знання відображає певний предмет, під яким розуміється все те, що має властивості, які перебувають у відносинах між собою. Кожна наука має свій предмет вивчення. Висновок Військовий теоретик або практик, що вирішує будь-яку проблему, має розглянути її об'єктивно, всебічно, конкретно, виявити зв'язки та характер розвитку вивчених процесів та явищ. Інший напрямок зв'язаний з тим, що філософія виступає не лише як метод, але й як теорія методу. Тут філософія відіграє значну роль у постановці та вирішенні методологічних проблем військової теорії та практики. Для вирішення будь-якої проблеми військової теорії або практики, що виникає, необхідна правильна вихідна позиція. Але позиція не буде вихідною та правильною, доки не визначено її ставлення до всієї світової філософії, до досягнень різних філософських шкіл та напрямків, до діалектичного, метафізичного, системного методів мислення.

6. Військова практика, її види та особливості.

Військо́ва справа та практика  — збірний термін, який в широкому розумінні охоплює всі питання військової теорії і практики, пов'язані з військовим будівництвом, підготовкою і діями Збройних сил, у мирний і воєнний час, підготовки населення країни на випадок війни; а також це система знань, необхідних військовослужбовцям і військовозобов'язаним для успішного виконання свого військового обов'язку.Складовою системи національ­ного виховання є військово-патріо­тичне, що передбачає вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчно­го подвигу в ім'я процвітання Укра­їнської держави.

Військово-патріотичне вихован­ня (військова практика) — цілеспрямований, організова­ний процес формування готовності юнаків старшого шкільного віку до строкової військової служби в Збройних Силах України. Військово-патріотичне вихован­ня молоді діалектичне поєднує в со­бі низку окремих напрямів вихован­ня: військового, морального, право­вого та ін. Проте головним резуль­татом виховних зусиль має стати готовність молодої людини до військово-патріотичної діяльнос­ті як внутрішнього системного утво­рення, що передбачає п'ять основ­них компонентів - освітній, фізич­ний, психологічний, соціальний і ду­ховний. Освітня готовність - це, передусім, обсяг знань героїчного ми­нулого українського народу, історії його Збройних Сил. Вона передба­чає певний обсяг знань з до­призовної підготовки, фізичної куль­тури, спорту, гігієни побуту. Фізична готовність передбачає певний рівень розвитку в юнаків фі­зичної сили, витривалості, сприт­ності, швидкості в рухах; сформованість необхідних для військової ді­яльності рухових навичок та вмінь. Психологічна готовність вклю­чає в себе позитивну мотивацію участі учнів у військово-патріотич­них заходах. Соціальна готовність передба­чає вірність бойовим та національ­но-історичним традиціям, військово­му обов'язку, присязі та військовому статуту, високу дисциплінованість, конструктивну соціально-комуніка­тивну, громадське корисну та націо­нально-громадянську активність. Духовна готовність проявля­ється в наявності ідеалу, в пошуках життєвого смис­лу і цінностей; самоусвідомленні, психічного, соці­ального; самоочищенні та само­вдосконаленні, в духовно-катарсичній активності.