- •Джерела філософії, концепції її походження.
- •Предмет філософії, її призначення і роль у суспільстві.
- •Предмет філософії, її призначення, функції та місце в системі наукових знань.
- •Основні історичні типи філософії.
- •Філософія та її роль у методологічній і світоглядній культурі військового фахівця.
- •Основні форми наукового пізнання і їх характеристика.
- •Сутність і специфіка соціального пізнання.
- •Діалектика чуттєвого і раціонального пізнання у теоретичній і практичній діяльності військових фахівців.
- •Практика - основа, ціль і кінцевий результат пізнання.
- •Основні принципи сучасної наукової гносеології.
- •Основні функції практики.
- •Методологія і логіка військово-наукового пізнання.
- •Військова практика, її види та особливості.
- •Характеристика основних методів наукового і військово-наукового пізнання.
- •Проблема критеріїв істини у сучасній філософії.
- •Поняття суспільства, витоки його походження в історії філософії.
- •Філософія про сутність природи.
- •Роль геополітики в захисті національних інтересів держави.
- •Поняття коеволюції людини і природи, Ідеї в.І. Вернадського про ноосферу.
- •Науково-технічний прогрес і екологія.
- •Екологічна проблема, її наукові, соціально-філософські та етико-гуманістичні аспекти.
- •Проблема людини в історії філософії.
- •Антропосоціогенез і його комплексний характер.
- •Діалектика біологічного і соціального у людині.
- •Народонаселення, демографічний фактор і його роль у розвитку суспільства.
- •Проблема життя і смерті людини і людства.
- •Пізнання як вид духовної діяльності і феномен культури.
- •Основні форми суспільної свідомості та їх функціонування.
- •Суспільна свідомість, її сутність і структура.
- •Поняття духовного життя суспільства.
- •Матеріальне і духовне у розвитку суспільства.
- •Суспільний прогрес: сутність, основні критерії та історичні типи.
- •Сутність цивілізації та її історичні типи.
- •Особливості і протиріччя сучасної цивілізації. Цивілізаційні основи людства.
- •Взаємозв’язок культури та цивілізації.
- •Філософія про систему життєвих цінностей людини.
- •Ціннісні орієнтації особистості сучасного суспільства.
- •Проблеми насильства у історії.
- •Філософські основи аналізу війн та воєнних конфліктів сучасної епохи.
- •Проблема істини у філософії. Абсолютна і відносна істина, їх діалектика.
- •Просторово-часовий фактор і військова справа.
- •Форми і види соціального насильства, соціальна безпека.
- •Соціально-філософські проблеми миру, безпеки і війни.
- •Наукове передбачення та творчість.
- •Класифікація війн і воєнних конфліктів.
-
Проблема істини у філософії. Абсолютна і відносна істина, їх діалектика.
Проблема істини завжди була серцевиною теорії пізнання. Всі філософські напрями і школи намагалися сформулювати своє розуміння істини. Класичне визначення істини дав Арістотель, визначивши істину як відповідність наших знань дійсності. Специфіка сучасного розуміння істини полягає, по-перше, в тому, що дійсність відображена в істині, трактується як об'єктивна реальність, яка існує незалежно від свідомості і сутність якої виявляється через явище; по-друге, пізнання та його результат — істина нерозривно пов'язані з предметно-чуттєвою діяльністю людини, з практикою, достовірне знання сутності та її проявів відтворюється в практиці. Істина — це адекватне відображення об'єкта суб'єктом, яке відтворює об'єкт таким, яким він існує незалежно від свідомості суб'єкта пізнання. Специфіка сучасного розуміння істини полягає, по-перше, в тому, що дійсність відображена в істині, трактується як об'єктивна реальність, яка існує незалежно від свідомості і сутність якої виявляється через явище; по-друге, пізнання та його результат — істина нерозривно пов'язані з предметно-чуттєвою діяльністю людини, з практикою, достовірне знання сутності та її проявів відтворюється в практиці. Істина — це адекватне відображення об'єкта суб'єктом, яке відтворює об'єкт таким, яким він існує незалежно від свідомості суб'єкта пізнання. кожна істина, розглядувана в рамках своєї чинності, є абсолютною, але водночас вона ж щодо самого факту існування таких рамок є відносною. Абсолютна й відносна істина – це не дві різні істини, а одна й та ж істина, розглядувана під різними кутами зору. Зрозуміло, що порушення рамок відносності істини негайно веде до її перетворення у свою протилежність – заблудження.Таким чином, кожне заблудження можна розглядати як істину, поширену за межі її чинності.З аналізу діалектики абсолютної і відносної істини виводиться й наступна її фундаментальна характеристика – конкретність. І справді, абстрактна постановка питання про істинність того чи іншого твердження приводить до неозначеного (такого, що включає взаємовиключаючі відповіді) рішення. Так, на загальне запитання: корисний чи шкідливий дощ? – отримаємо таку загальну відповідь: – і корисний, і шкідливий; або: пласка чи сферична поверхня Землі? Відповідь – і пласка, і сферична. Таким чином, будучи об'єктивною за своїм змістом, істина виявляє при цьому риси абсолютності і відносності, І що характеризує її як історично багатопланову і, отже, конкретну. Всі ці фундаментальні характеристики істини розкривають її як складну, діалектичне суперечливу й водночас цілісну гносеологічну конструкцію. Така цілісність знаходить свій вияв у постійній незавершеності істини. Орієнтовна на можливості їх виявлення та реалізацію істина постійно відкриває за межами такої реалізації нові можливості, виявлення та реалізація яких відкриває все нові й нові горизонти наступних можливостей.
-
Просторово-часовий фактор і військова справа.
Філософія вивчає найуніверсальніші вияви буття та його просторово-часових координат. Люди відчувають та усвідомлюють світ у межах своєї епохи й культури, національного та історичного менталітету, вбачають його у формах «свого» часу та простору, вироблених даною культурою.
Від простих механічних рухів та процесів до найскладніших — людського буття й мислення — простір і час зберігають свої визначальні властивості: простір є найзагальнішою формою сталості, збереження об'єкта чи явища, його змісту; час — форма його розвитку, внутрішня міра його існування та самознищення. Завжди в єдності (континуумі) час і простір функціонують як універсальна, цілісна (континуальна) форма організації всього розмаїття нескінченного світу. Чотири основні погляди на час і простір (динамічний, статичний, субстанційний та релятивний). Зазначені концепції були «варіантами» загальної установки античного світогляду, згідно з якою форма предмета сприймалась як його сутність, як закон організації (перетворення) світового хаосу в космос, де панує упорядкованість, гармонія. Ритуал прийняття військової присяги як клятви воїна на вірність своєму народові, Вітчизні існує з давніх-давен. На території сучасної України його започатковано у IX ст. з приходом на наші землі скандинавів. Саме від них було запозичено цей обряд. Вступаючи до дружини, воїни клялися князеві у своїй вірності, і після цього дружинники вважалися побратимами. Громадяни України, які призвані або добровільно вступили на військову службу, приймають Військову присягу на вірність народу України.