Теоретичні питання

1. Біологічні функції простих і складних ліпідів в організмі людини (запасна, енергетична, участь в терморегуляції, біосинтетична).

2. Біохімічні механізми процесів травлення ліпідів у травному тракті. Специфічність ензимів травлення, оптимальні умови їх дії. Значення процесів емульгування.

3. Участь ліпідів у побудові та функціонуванні біологічних мембран клітин. Рідинно-мозаїчна модель біомембран. Ліпосоми. Використання ліпосом у медицині.

4. Адипоцити жирової тканини та їх роль в обміні ліпідів і біоенергетичних процесах в організмі.

5. Катаболізм триацилгліцеролів: характеристика внутрішньоклітинного ліполізу, його біологічне значення; ферментативні реакції; механізми регуляції активності триацилгліцеролліпази; нейрогуморальна регуляція ліполізу за участю адреналіну, норадреналіну, глюкагону, інсуліну; енергетика окиснення триацилгліцеролів.

6. Біосинтез триацилгліцеролів та фосфоліпідів, значення фосфатидної кислоти.

7. Метаболізм сфінголіпідів. Генетичні аномалії обміну сфінголіпідів – сфінголіпідози. Лізосомальні хвороби.

Практична робота

Дослід 1. Кількісне визначення фосфоліпідів у сироватці крові.

Принцип методу. Фосфоліпіди осаджуються трихлорацетатною кислотою (ТХАК) разом з білками крові. У осаді після мінералізації визначають вміст фосфору.

Матеріальне забезпечення: сироватка крові, 10 % розчин ТХАК, 56 % розчин хлорної кислоти, розчин амонію молібденовокислого, 1% розчин аскорбінової кислоти, стандартний розчин КН₂РО₄ (0,05 мг в 1 мл), центрифужні пробірки, центрифуга, водяна баня, фотоелектроколориметр (ФЕК), піпетки, пробірки, мікропіпетки.

Хід роботи. У центрифужну пробірку наливають 0,2 мл сироватки крові, 2 мл дистильованої води. Додають 3 мл 10 % розчину ТХАК і через 1-2 хв центрифугують протягом 5 хв при 2000-3000 об/хв. Надосадову рідину зливають, не струшуючи пробірку. До осаду, що містить ліпопротеїни, додають 1 мл 56 % розчину HСlO₄ і нагрівають на киплячій водяній бані протягом 20-30 хв (до знебарвлення розчину).

Після закінчення мінералізації у пробірку до осаду наливають 5 мл води (5 мл розчину мінералізату), 1 мл молібденовокислого амонію та 1 мл 1 % розчину аскорбінової кислоти і перемішують. Одночасно реакцію проводять зі стандартним розчином фосфору. До 5 мл стандартного розчину (0,05 мг/мл) додають 1 мл амонію молібденовокислого та 1 мл 1 % розчину аскорбінової кислоти і перемішують. Через 15-20 хв розчини колориметрують на ФЕКу, використовуючи червоний світлофільтр і кювети на 10 мм проти води.

Розрахунок проводять за формулою:

Ад 0,05

Загальні ліпіди сироватки = -------------- 25 мг/мл або г/л

Аст 0,2

Ад – оптична густина дослідної проби;

Аст – оптична густина стандартного розчину;

0,05 – вміст фосфору в стандартному розчині (мг/мл );

0,2 – об’єм взятої для досліду сироватки;

25 – перерахунок на загальні фосфоліпіди.

Зробити висновок.

Клініко-діагностичне значення. Вміст загальних фосфоліпідів у сироватці крові 1,5-3,6 г/л, а лецитину – 0,75-1,2 г/л. Загальну концентрацію фосфоліпідів визначають за вмістом ліпідного фосфору, на долю якого припадає 4 % відносно молярної маси фосфоліпідів (0,1-0,15 г/л). Важливим показником є індекс фосфоліпіди/холестерол, який за фізіологічних умов становить 1–1,5. Цей індекс знижується при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, хворобах печінки.

Визначення вмісту ліпідів у крові має важливе діагностичне значення. Підвищення рівня фосфоліпідів у сироватці крові (гіперфосфоліпідемія) спостерігається при важкій формі цукрового діабету (у 2-2,5 разів), нефрозах, застійній жовтяниці та ін. Зниження рівня фосфоліпідів (гіпофосфоліпідемія) спостерігається при атеросклерозі, малокрів’ї, гарячкових станах, аліментарній дистрофії, захворюваннях печінки. Недостатнє надходження з їжею ліпотропних факторів (холіну, етаноламіну, метіоніну, інозиту) або недостатнє їх ендогенне утворення призводить до гальмування синтезу фосфоліпідів і до жирової інфільтрації печінки.

Дослід 2. Вплив жовчі на активність ліпази.

Принцип методу. Активність ліпази оцінюють за утворенням у результаті гідролізу жиру жирних кислот, кількість яких визначають титруванням лугом у присутності фенолфталеїну. Гідроліз жирів найзручніше спостерігати на прикладі витяжки з підшлункової залози (джерело ліпази) і молока як субстрату, жир якого знаходиться в емульгованому стані і швидко розщеплюється на гліцерин і жирні кислоти. Якщо в пробу долити жовч, то ліпаза активується і гідроліз жиру протікає швидше.

Матеріальне забезпечення: панкреатин, молоко кип’ячене і попередньо розведене 1:1, жовч, 0,5 % спиртовий розчин фенолфталеїну, 0,05 н NaOH, водяна баня або термостат, мікробюретки, піпетки.

Хід роботи. У дві пробірки або колбочки наливають по 5 мл молока та по 0,25 г панкреатину. В одну пробірку доливають 1 мл води, а в другу – 1 мл жовчі. Вміст пробірок добре перемішують. З кожної пробірки відбирають по 1 мл суміші в інші пробірки, додають 1-2 краплі 0,5 % розчину фенолфталеїну і відразу ж титрують 0,05 н розчином натрію гідроксиду до появи слаборожевого забарвлення, яке не зникає протягом 30 секунд. Потім ці пробірки із залишком суміші вміщують у водяну баню або термостат при 37 С. Через кожні 10-15 хв з них відбирають по 1 мл суміші і проводять титрування, як і попереднього разу. Роблять 4-5 таких визначень. Результати виражають в мл розчину лугу, який затрачається на титрування.

Отримані дані вносять в таблицю і будують криву, відкладаючи по осі абсцис час у хв, а по осі ординат – кількість NаОН в мл, який пішов на титрування.

Умови досліду	0 хв		15 хв	30 хв	45 хв	60 хв
	Кількість NаОН, мл
Ліпаза, активована жовчю
Ліпаза без жовчі

Клініко-діагностичне значення. Перетравлювання ліпідів відбувається в основному в кишечнику під дією активної панкреатичної ліпази, тому що в шлунковому соку ліпаза малоактивна і діє тільки на емульгований жир, наприклад молока для кращого перетравлювання. Ліпіди мають бути емульговані. Головним емульгатором ліпідів є жовч. Оскільки жовч емульгує жири, при додаванні жовчі ліпаза активується і гідроліз жирів відбувається з більшою швидкістю. Так як ліпаза є основним ензимом для перетравлення ліпідів, зміни її активності можуть свідчити про порушення певних ланок ліпідного обміну. Дефіцит панкреатичної ліпази викликає панкреатогенну стеаторею, яку спостерігають при хронічному панкреатиті, спадковій гіпоплазії pancreas, спадковому чи набутому дефіциті панкреатичної ліпази, а також при муковісцидозі. Вміст жовчних пігментів у калі при таких станах супроводжується зниженням вмісту вільних жирних кислот і значним приростом нерозщеплених жирів. Порушення емульгування, травлення і всмоктування ліпідів та жиророзчинних вітамінів можуть спричинятися також захворюваннями печінки, жовчного міхура або жовчних шляхів (жовчокам’яна хвороба).