5. 2.5 Причини близького співробітництва між європейськими й міжнародними організаціями зі стандартизації

Промислові компанії, які ініціювали створення національних органів зі стандартизації на початку минулого сторіччя, одночасно усвідомлювали необхідність поширення сфери національних стандартів на міжнародний рівень. Законність цієї потреби підтверджує створення IEC у 1906 році. Схожий розвиток подій можна побачити у галузі «загальної» стандартизації, який закінчився заснуванням ISO у 1947 році.

Великі європейські національні організації зі стандартизації, що представляють інтереси великих промислових компаній (особливо багатонаціональних) традиційно є прихильниками й основними спонсорами розробки міжнародних стандартів. Але залучення до міжнародної стандартизації є типовим не лише для великих гравців, а й для усіх компаній, що діють у відкритих економіках. Це означає, що участь у розробці міжнародних стандартів має бути типовою ознакою усіє членів ЄС і їх національних організацій зі стандартизації. Від членів CEN і CENELEC очікується участь у ISO і IEC, оскільки їх членство у міжнародних організаціях зі стандартизації є однією з важливих передумов їх членства у CEN або CENELEC.

Крім того, є вагомі економічні причини на користь участі у міжнародній стандартизації.

Перша – це глобалізація, яка примушує компанії віддавати все більшу перевагу глобально прийнятим технічним специфікаціям. Глобалізація – це дуже потужний стимул, який свідчить на користь важливості міжнародних стандартів, які у багатьох випадках впливають на сталу конкуренцію компаній на глобальних ринках.

Друга – це фінансова складова у зв’язку з процесом розробки стандартів у сполученні з необхідною участю фахівців. Створювати схожі або такі самі стандарти на міжнародному й регіональному рівнях – це економічний нонсенс, оскільки це означає подвійні витрати і потребує подвійних зусиль фахівців, що беруть участь у процесі.

6. 2.6 Віденська й Дрезденська угоди

З метою підвищення ефективності стандартизації на європейському й міжнародному рівнях CEN і CENELEC досягли угод зі своїми відповідними міжнародними партнерами ISO і IEC, в яких викладені правила, що регулюють співробітництво.

Ближчий розгляд виявляє, що попри багато спільного, ці дві угоди (Віденська й Дрезденська угоди) мають ще й певні відрізнення.

7. 2.6.1 Віденська угода

Метою Віденської угоди, досягнутої у 1991 році між CEN і ISO, є одночасне визнання стандартів на міжнародному і європейському рівнях через кращий обмін інформацією і взаємне представництво на засіданнях. Відповідно до цієї мети, діяльність зі стандартизації має здійснюватися лише на одному рівні, якщо взагалі можливо.

Одна можливість – проекти стандартів передаються на початку діяльності зі стандартизації з подальшим паралельним голосуванням у ISO і CEN; інша можливість – голосування організаціями щодо остаточних документів стандартів у двох варіантах. Віденська угода не зобов’язує CEN або ISO припиняти проекти розробки нових стандартів через те, що організація-партнер вже здійснює діяльність зі стандартизації з того самого предмету. Тому можуть з’являтися паралельно два стандарти, якими регулюються однакові питання, можливо, у різний спосіб. «Спільна координаційна група технічних бюро ISO-CEN» виконує важливу стратегічну функцію – функцію контролю за застосуванням Віденської угоди й консультування вищого технічного бюро CEN і технічного керівного бюро ISO з усіх питань, що стосуються Віденської угоди, тобто, включаючи потребу у змінах.

Змінена редакція (версія 3.3) Віденської угоди з’явилася у вересні 2001 року, в якій сама угода була зведена до суттєвих принципів співробітництва між ISO і CEN. З іншого боку, усі деталі процедур співробітництва можна знайти у «Настановах з імплементації угоди про технічне співробітництво між ISO і CEN (Віденська угода)», на разі у 5-й версії (травень 2004 року). У цілому, нинішня версія надає пріоритет міжнародній стандартизації і придає лідерству ISO більшу вагу, ніж у попередніх версіях. Так, наприклад, стандарти європейський стандарт ISO можуть нині переглядатися лише за лідерства ISO попри їх походження.