3.2. Причини: метод сировинних балансів

Причини загострення екологічної проблеми можна уявити за допомогою мето­да сировинних балансів, основна ідея якого полягає в тому, що вага всіх ресур­сів (паливо, сировина, вода і т.п.), що використовуються у виробничих проце­сах, в кінцевому рахунку дорівнює вазі промислових відходів. І хоча екологічна система має здатність до самовідтворення, тобто поглинати та переробляти відхо­ди, їх обсяг має тенденцію переважати її абсорбуючу здібність.

Основні причини екологічної проблеми наведені на рис. 5.

Рис. 5. Причини екологічної проблеми

1. Щільність населення

Постійне зростання населення може привести до того, що екологічна система просто не витримає його тиску.

2. Збільшення доходів

Економічне зростання означає, що кожна людина у все більшій кількості спо­живає ресурси і, відповідно, виробляє відходи, породжуючи забруднююче суспільство. Це особливо стосується країн з високим рівнем життя: збільшення валового національного продукту (ВНП) означає збільшення валового національного сміття (ВНС).

3. Технологічні зміни

Можна навести багато прикладів, коли досягнення НТП є причиною забруд­нення навколишнього середовища. В містах особливою проблемою стає утилізація пластикових пляшок, обробка та переробка відходів синтетичних миючих засобів, широке застосування яких ще більше загострює екологічну кризу.

4. Формування побічних витрат

Виробник, метою якого є максимізація прибутку, намагається вибрати таке по­єднання обмежених ресурсів, яке вимагає найменших витрат і нести лише неминучі витрати. І якщо він має можливість не будувати очисні споруди, а використовувати для скидання відходів річки або озера, то, скоріше всього, так і буде чинити. В результаті - як забруднення навколишнього середовища, так і перенесення певних витрат на суспільство в цілому у вигляді значних побічних витрат, або витрат “переливу”. Більш низькі "внутрішні" витрати за рахунок економії на очисних міроприємствах дозволяє виробнику продавати свою продукцію дешевше, розширювати виробництво та отримувати більший прибуток. Крива пропозиції цього виробника значно правіше, тому що в ній не враховуються витрати, які несе суспі­льство у вигляді зниження якості навколишнього середовища. В результаті ресурси перерозподіляються на користь виробника, що забруднює екологію.

В той же час виробник, який готовий нести соціальну відповідальність за за­бруднення навколишнього середовища, бере на себе також всі свої зовнішні витра­ти, або витрати “переливу” і опиняється у невигідному, з точки зору витрат, положенні по зрівнянню з своїми конкурентами, які забруднюють середовище. Високі витрати змушують підвищувати ціни, а це призводить до звуження ринку збуту, зменшення прибутку і загрожує банкрутством.

Для ефективної боротьби з забрудненням навколишнього середовища необхідні колективні дії за допомогою уряду, важливою функцією якого є коректування неправильного розподілу ресурсів, що супроводжує витрати “переливу”. Але слід відзначити, що більшість великих міст самі збільшують проблему, забруднюючи повітря через міські електростанції, недостатнє очищення стічних вод, спалювання сміття тощо.