Лекція 2 План

1. Ефективність розподілу ресурсів в економіці

2. Ефективність обміну

3. Парето-ефективний стан економіки

4. Ефективність і справедливість

1. Ефективність розподілу ресурсів в економіці

Одне із ключових питань, яке вивчає мікроекономіка (згідно своїх завдань як науки) полягає в тому, як оптимально розподілити обмежені ресурси на виробництво різних товарів. В цьому питанні сучасні економісти спираються на праці відомого італійського вченого Вільфреда Парето, що наприкінці XIX ст. запропонував формулювання понять ефективного розподілу ресурсів та продуктів і зробив вагомий вклад у розробку даної теми.

Ефективність розподілу ресурсів (за Парето) досягається тоді, коли неможливо змінити використання наявних ре­сурсів так, щоб збільшити випуск одного товару без зменшення випуску іншого. З цієї точки зору викорис­тання ресурсів у точці А неефективне, адже залишаю­чись на ізокванті Qх=600 і пересуваючись вліво, ми пе­реходимо до інших точок, які відповідають більшим обсягам виробництва товару У (тобто, можливе покращення розподілу ресурсів за Парето).

Не важко дійти висновку, що тільки ті комбінації факторів виробництва, які відповідають точкам дотику двох сі­мейств ізоквант, а не точкам їх перетину, є ефективними варіантами розпо­ділу ресурсів (рис. 3).

Рис. 3. Крива оптимальних варіантів виробництва

У точці дотику кути нахилу ізоквант збігаються. Отже, можна стверджувати, що ефективність розподілу ресурсів буде до­сягатися при рівності граничних норм технологічного заміщення у виробництві обох товарів:

МRТS_LK ^Х = МRТS_LК ^Y

З теми про витрати виробництва нагадаємо також, що кожен виробник максимізує прибуток, коли гранична норма технологічного заміщення дорівнює відношенню цін на фактори виробництва. Тому:

МRТS_LK ^Х = МRТS_LК ^Y = w / r (*)

Через усі точки дотику ізоквант можна провести криву, яка називається кривою оптимальних варіантів виробництва (інші назви - крива ефективного вико­ристання ресурсів, production contract curve). Вона пока­зує всі ті комбінації ресурсів, у яких вони розподіляються ефективно.

Важливо зауважити, що коли ринки факторів виробництва є конкурентними, то ефективний процес виробництва буде досягнуто під дією ринкових сил [6,C.524-525] (граничні витрати виробництва будуть врешті-решт дорівнювати ціні вироблених продуктів) і економіка сама буде рухатись з будь-якої точки на діаграмі Еджворта в напрямку до кривої ефективних варіантів виробництва (менш ефективний розподіл ресурсів буде приносити виробникам менше прибутків і тому вони перерозподілятимуть ресурси і ціни на ресурсних ринках будуть змінюватися, поки не буде досягнута умова (*).

Інше питання полягає в тому, що крива ефективних варіантів виробництва передбачає можливість ефективно виробляти різні кількості двох товарів, що дозволяє на її основі (кривої ефективних варіантів виробництва) побудувати криву виробничих можливостей економіки (рис. 4). Крива (межа) виробничих можливо­стей (production possibilities frontier, крива трансформації) показує різні комбінації двох товарів, які можуть бути ефективно вироблені при постійних загальних кількостях факторів виробництва та незмінній технології. Кожна точка кривої виробничих можливостей відповідає певній точці на кривій ефективних варіантів виробництва і, відтак, певному, оптимальному розподілу обмежених ресурсів між виробництвом двох товарів.

Рис. 4. Крива виробничих можливостей

Користуючись кривою виробничих можливостей, можна визначити граничну норму трансформації MRT (marginal rate of transformation) од­ного продукту в інший, що показує, від виробництва якої кількості товару Y потрібно відмовитись, щоб отримати додатко­ву одиницю товару X:

МRTху = – ∆Q_у / ∆Q_х

Гранична норма трансформації дорівнює нахилу кривої виробничих можливостей, помноженому на -1. В умовах конкурентних ринків граничну норму трансформації можна виразити через граничні витрати на виробництво відповідних товарів:

MRTху = МСx /MCy