2. Ефективність обміну

Як відомо, економічна система охоплює не тільки виробництво, але й розподіл та обмін. Відтак постає проблема ефективного обміну між індивідами чи, інакше кажучи, проблема ефективного остаточного розподілу товарів (effective allocation). Дану проблему можна сформулювати таким чином: як в умовах вільного та безкоштовного обміну товарів, знаючи індивідуальні переваги споживачів, оптимально розподілити обмежений обсяг різних товарів між різними споживачами.

Розподіл товарів вважається ефективним (за Парето) тоді, коли певний обмежений обсяг продукції, який випускається за певний період часу, розподіляється між споживачами таким чином, що неможливо поліпшити становище однієї особи без завдання шкоди іншій. Оскільки знову аналізуємо проблему розподілу обмеженого обсягу товарів між двома споживачами, скористаємося діаграмою Еджворта, але уже для випадку розподілу продуктів (а не ресурсів, як було подано вище). Нехай одна з точок на кривій виробничих можливостей відповідає таким обсягам виробництва продуктів:

Q_х = 400; Q_у = 300. Ці продукти розподіляються між споживачами А та Б у пропорції, що відповідає точці С (рис. 6).

Рис.6. Аналіз розподілу обмеженої кількості товарів (Х та У) між двома споживачами (А та Б) за допомогою діаграми Еджворта

Для визначення ступеня задоволення потреб спо­живачами А і Б проведемо через точку С відповідні криві байдужості U_А¹ і U_Б¹. Аналізуючи ситуацію, що склалась, можна дійти висновку про неефективність розподілу у точці С. Рухаючись по кривій байдужості U_А¹, можна поліпшити становище споживача Б, не погіршуючи становища споживача А (можливе покращення стану споживачів за Парето).

Розподіл заданого обсягу продукції між двома споживачами буде ефективним, коли він відповідати­ме точкам дотику кривих байдужості цих споживачів (рис. 7).

Рис.7. Договірна лінія (contract curve, крива оптимальних обмінів)

Оскільки у точці дотику нахили кривих байдужості однако­ві, то однакові також норми заміщення продуктів:

МRS_xу^A = МRS_xу^Б

Як відомо з теорії поведінки споживача, в точці рівноваги гранична норма заміщення дорівнює відношенню цін на товари. Тому:

МRS_xу^A = МRS_xу^Б=Px/Py

Лінія АБ, що з'єднує всі точки дотику кривих байдужості, які належать двом картам цих кривих, властивим для кожного окремого споживача, називається договірною лінією (contract curve, крива оптимальних обмінів /угод/, контрактна крива). Вона показує всі мож­ливі ефективні варіанти розподілу двох благ між дво­ма споживачами.

Можна довести [6,C.515-517], що конкурентні ринки, де діє багато контрагентів обміну: продавців та покупців, – мають тенденцію руху до ефективного обміну, описаного вище, коли рано чи пізно на ринках встановлюються такі ціни на різні товари (а обмін відбувається співвідносно до цін), що відношення цих цін відповідає граничним нормам заміщення товарів, які, як показано вище, вирівнюються для всіх учасників обміну. Тоді економіка досягає ефективного обміну і графічно такий стан можна зобразити певною точкою на договірній лінії.

На основі договірної лінії можна зробити висновок, що існує ціла низка ефективних варіантів розподілу продуктів і ринкові механізми здатні самостійно забезпечити реалізацію цих ефективних варіантів розподілу. Припустимо, що в нас є лише два споживачі (А і Б) і графічно зобразимо можливі значення їх корисності на основі договірної лінії (рис. 8). Крива (межа) можливої корисності (крива максимально можливої корисності, utility possibilities frontier, інший, на наш погляд не цілком вдалий переклад – крива споживацьких можливостей) показує рівні задоволення двох споживачів в умовах, коли вони досягають ефективного обміну, тобто, перебувають на договірній лінії. Отже, крива можливої корисності (рис. 8) показує максимальну корисність обох споживачів при ефективному обміні.

Рис.8. Крива (межа) можливої корисності