З а н я т т я 9

ТЕМА : Загальне і особливе в становленні держави і правових засадах південних і західних слов'ян /2 год./

Мета заняття: виявлення загальних рис в державному устрої та соціальній структурі південно- і західнослов'янських держав, аналіз особливостей їх розвитку і визначення їх причин; виховувати почуття єдності слов’янської етнічної спільноти, спільності долі слов’янських народів; вироблення вміння проводити порівняльно-співставлювальний аналіз державного механізму.

П л а н

1. Держава і право феодальної Болгарії.

2. Утворення феодальної держави в Сербії. Законник Стефана Душана.

3. Виникнення і розвиток феодальної держави в Польщі. Головні риси феодального права Польщі.

4. Середньовічна чеська держава і право.

Питання для самоконтролю і самоперевірки:

1. Порівняйте Перше і Друге Болгарське царства. Яке з них мало більш сильну центральну владу і чому?

2. Порівняйте суспільний лад Сербії із західноєвропейськими державами, виділіть загальні риси і відмінності.

3. Як вплинуло на південнослов'янські землі завоювання турок-осман?

4. Чим державний устрій Речі Посполитої відрізнявся від державного устрою західноєвропейських держав?

5. Як вплинули гуситські війни на розвиток Чеської держави?

6. Напишіть короткий твір “Чому слов’янські країни у середні віки не змогли зберегти власної державності”.

Опорні поняття: дука, жупан, властелі, властелічи, меропхи, себри, собор, порота, дедичи, закупи, каштелян, шляхта, магнати, сеймік, посольська ізба, гусити, баштинники, отроки, влахи, парики, вальний сейм.

Теми рефератів:

- Особливості права у південних слов'ян.

- Державний устрій Речі Посполитої.

Л і т е р а т у р а:

Основна:

1. История государства и права зарубежных стран / Под ред. Жидкова О.А., Крашенинниковой Н.А. В 2-х ч. 1 Ч. – М.: НОРМА, 2004. – 624 с.

2. История государства и права зарубежных стран / К.И.Батыр, И.А. Исаев; под ред. К.И.Батыра. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 496 с.

3. Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн.– Львів: Магнолія Плюс: Новий Світ-2000, 2005.– 480с.

4. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. Вид. 4-те, доп. – К.: Атіка, 2004. – 616 с.

5. Трофанчук Г.І. Історія держави і права зарубіжних країн. – К.: Юрінком Інтер, 2006.– 400с.

6. Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія. – Київ: Либідь, 2000. – 624с.

7. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. В 2 т. Том 1. Древний мир и Средние века. / Сост.: Лисенко О., Трикоз Е. Под ред. Крашенинниковой Н. – М.: Норма, 2009. – 808 с.

Додаткова:

1. Егер О. Всемирная история. Средние века. – М.: АСТ, Полигон, 2009. – 592 с.

2. Аргучинцев Г.К. История государства и права славянских народов: курс лекций для студентов специальности "Правоведения". – М.: ИВЦ Минфина, 2007 – 303 с.

3. Хлевов А. Краткая история Средних веков. Эпоха, государства, сражения, люди. – СПб.: Амфора, 2008. – 384 с.

4. Норман Дейвіс. Європа. Історія. – К.: Основи, 2008. – 1464 с.

5. Васильевский В.Г. Лекции по истории Средних веков. – СПб.: Алетейя, 2008. – 648 с.

6. Атоян О.М., Жданова В.Д., Татолі Т.В. Історія держави і права: короткий словник термінів. – Луганськ: РІО ЛІВС, 2000.

7. Грачёв В.П. Сербская государственность в Х-ХIУ вв. - М., 1972.

8. Краткая история Болгарии. С древнейших времен до наших дней. / Отв. ред. Г.Г. Литаврин. – М.: Наука, 1987. – 423 с.

9. Краткая история Польши: С древнейших времен до наших дней. – М.: Наука, 1991.

10. Ливанцев К. Е. Сословно-представительная монархия в Польше её сущность и особенности. - Л. 1968.

11. Тищик Б. До питання про розробку, прийняття та суть першої Конституції Польщі від 3 травня 1791 р. // Вісник Львівського університету: Зб. ст. і наук. Праць. – Львів, ЛНУ ім. І.Франка, 2006. – Вип. 42. – С.103-115.

12. Козьма Пражский, Галл Аноним. Чешская хроника. Хроника и деяния князей, или правителей, польских. – Рязань: Александрия, 2009. – 416 с.

13. Тымовский М. История Польши История Польши / Михал Тымовский, Ян Кеневич, Ежи Хольцер; [пер.: В. Н. Ковалев, М. А. Корзо, М. В. Лескинен– М.: Весь мир, 2004. – 544 с.

14. Френсіс Дворнік. Слов’яни в європейській історії та цивілізації / Пер. з англ. В. Верлока, В. Кіку, Д. Матіяш. – Львів: Дух і Літера, 2006. – 502 с.

15. Вандич П. Ціна свободи. Історія Центрально-Східної Европи від Середньовіччя до сьогодення / пер. з англ. С. Грачової]. - К. : Критика, 2004. - 464 с.

16. Ванечек В. История государства и права Чехословакии / Пер. с чеш. – М.: Юридич. лит., 1981. – 502 с.

17. Дильонгова Г. Історія Польщі 1795-1990 рр. пер. з польської .М. Кірсенко. – К.: Києво-Могилянська академія, 2007. – 239 с.

18. Мавро Орбини. Славянское царство: Авторский сборник /пер. с итал. Юрия Куприкова. – М.: Олма Медиа Групп, 2010. – 528 с.

19. Левит И. В Речи Посполитой. – М.: Ретро, 2010. – 184 с.

Розпочинаючи вивчення першого питання, слід з’ясувати, що особливістю утворення болгарської держави було те, що цей процес був пов’язаний з завоюванням території сучасної Болгарії протоболгарами. Ця особливість вплинула на державний та суспільний устрій Першого болгарського царства. Правлячий клас складався з протоболгарської знаті - боляр та слов’янської - князів. Сама держава мала дуалістичний характер через те, що влада царя була міцною лише у центрі, а на місцях уся повнота влади належала болярським та князівським родам. Лише у деякі періоди (наприклад, за царя Сімеона) центральна влада ставала міцною. Необхідно показати, як вплинув на Болгарію період знаходження під владою Візантії (з’являється форма умовного землеволодіння - пронія, урядовці та придвірні одержують титули за візантійським зразком). Кажучи про болгарське право, слід будувати свою відповідь на аналізі «Закону судного людям» як основного джерела болгарського феодального права.

Під час готування другого питання можна порівняти суспільний та державний устрій Сербії та Болгарії, виділити загальні риси та пояснити їх наявність. Базуючися на Законнику Стефана Душана, треба визначити основні риси сербського права, показати пережитки норм звичаєвого права. Особливостями судоустрою феодальної Сербії були складна система судів (панські, церковний, царський, обласні та ін.) та існування суду поротників як своєрідного «суду присяжних», зобов’язаного судити «за сумлінням».

Висвітлення третього питання треба почати з причин та особливостей виникнення феодальної держави у Польщі, проаналізувати суспільну структуру польської держави, її державний лад.

Кажучи про німецьку колонізацію у польських землях, яка почалася з ХІІ ст., необхідно з’ясувати, до яких наслідків вона призвела (на селі - переведення селян до німецького права, яке припускало звільнення від повинності на 5 років, потім переведення до чиншу, тобто чітко визначеної повинності, наявність деякого самоврядування у громаді (гмині); у місті - запровадження Магдебурського права, яке припускало самоврядування міст і фіксовані розміри чиншу та церковної десятини). Крім цього, активна німецька колонізація спричинила те, що під час централізації багато великих міст, у яких переважало німецьке населення, та частина польських князівств з онімеченими феодалами не підтримали польського короля, тому процес централізації не було завершено. З цим пов’язані й особливості державного устрою Речі Посполитої - двоєдиної польсько-литовської держави. Шукаючи підпори до своєї влади, король надавав значні привілеї шляхті - середнім та дрібним феодалам. Внаслідок цього королівська влада дуже залежала від шляхти, була значно слабше, ніж у країнах Західної Європи відповідного періоду.

Під час підготовки цього питання необхідно ознайомитися за хрестоматією з документами, які закріпили «золоті шляхетні вільності», а також з основними джерелами польського права та надати їм характеристику.

Розгляд четвертого питання передбачає характеристику суспільного ладу та державного устрою як ранньофеодальної чеської держави, так і Чеського королівства пізнішого періоду.

Необхідно з’ясувати, як гуситський рух та гуситські війни вплинули на розвиток держави, чому у пізніший період свого розвитку Чеська держава переходить до дворянської олігархії, як це проявилося у політичному устрої країни. Розглядаючи чеське право, треба пам’ятати про те, що у ньому були відсутні офіційні кодифікації, в судовому процесі з’являється прообраз адвокатури, але у той-же час існує презумпція винуватості.