З а н я т т я 2

Т Е М А : Античні держава і право. Давня Греція: Афіни, Спарта. /2 год./

Мета заняття: формування у курсантів поняття про первісні стадії розвитку держави і права на прикладі Афінської демократії і Спарти; виховувати почуття розуміння досягнень сучасних демократій у зв’язку з її витоками в Давніх Афінах; вироблення вміння порівняльного аналізу державного та суспільного ладу.

П л а н.

1. Розпад родового ладу і виникнення держави в Афінах.

2. Реформи Тесея. Закони Драконта.

3. Реформи Солона і Клісфена.

4. Розквіт Афінської демократії. Головні риси права в Афінах.

5. Суспільний і державний лад Спарти. Ретри Лікурга.

Питання для самоконтролю і самоперевірки:

1. Охарактеризувати з юридичного боку закони Драконта.

2. Довести, що реформи Солона суттєво видозмінили весь лад соціально-політичного життя Афін.

3. Розкрити сутність державного ладу Афін в період розквіту Афінської демократії.

4. У чому сутність "системи стримувань" в Афінській демократії? Чим вона пояснюється?

5. У чому історична обмеженість афінської демократії?

6. Покажіть неповноправне становище жінок за шлюбно-сімейним правом Давньої Греції.

7. Охарактеризуйте державний устрій Давньої Спарти. Чим він відрізняється від такого в Афінах? З чим пов'язані розбіжності?

8. На основі аналізу документів з хрестоматії, навчальних посібників та практикуму з історії давнього світу складіть схеми управління державою в Афінах та Спарті. Поясніть розбіжності між цими схемами.

Опорні поняття: філи, фратрії, синойкізм, поліс, евпатріди, демос, деміурги, фети, метеки, архонт, ареопаг, навкрарій, сісахфія, геліея, тиранія, триттія, філ, дем, демарх, стратег, остракізм, докімасія, атимія, ілоти, спартіати, ретри, періеки, сисситія , криптія, ефор, герусія, апелла.

Теми рефератів:

- Сутність і значення реформ Солона і Клісфена.

- Особливості суспільного і державного ладу Спарти.

Л і т е р а т у р а

Основна:

1. История государства и права зарубежных стран / Под ред. Жидкова О.А., Крашенинниковой Н.А. В 2-х ч. 1 Ч. – М.: НОРМА, 2004. – 624 с.

2. История государства и права зарубежных стран / К.И.Батыр, И.А. Исаев; под ред. К.И.Батыра. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 496 с.

3. Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн.– Львів: Магнолія Плюс: Новий Світ-2000, 2005.– 480с.

4. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. Вид. 4-те, доп. – К.: Атіка, 2004. – 616 с.

5. Закиров М.Б., Закирова С.Г. История государства и права зарубежных стран. Древний мир: Учебное пособие для студентов и курсантов дневной и слушателей заочной форм обучения / МВД Украины, Луган. гос. ун-т внут. дел им. Э.А. Дидоренко. – Луганск: РИО ЛГУВД им. Э.А. Дидоренко, 2009. – 368 с.

6. Трофанчук Г.І. Історія держави і права зарубіжних країн. – К.: Юрінком Інтер, 2006.– 400с.

7. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. В 2 т. Том 1. Древний мир и Средние века. / Сост.: Лисенко О., Трикоз Е. Под ред. Крашенинниковой Н. – М.: Норма, 2009. – 808 с.

Додаткова:

1. Глиняный В.П. История государства и права зарубежных стран. –Харьков : Одиссей, 2003.

2. Графский В.Г. Всеобщая история права и государства. – М.: Норма, 2000.

3. Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права. – М., I998.

4. Прудников М. Н. История государства, права и судопроизводства зарубежных стран. — М., 2007.

5. Страхов М.М. Держава і право Стародавнього світу. – Харків, 1994.

6. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн . – К., 1995.

7. Атоян О.М., Жданова В.Д., Татолі Т.В. Історія держави і права: короткий словник термінів. – Луганськ: РІО ЛІВС, 2000.

8. Басовская Н. И. Человек в зеркале истории. Древний мир и Средние века. – М.: Астрель, Олимп, 2009. – 352 с.

9. Балух В.О. Історичні портрети античності та середньовіччя. – К.: Книги ХХІ, 2007. – 504 с.

10. Богомолов А.С. Античная философия. – М.,1976.

11. Вернон Х.П. Происхождение древнегреческой мысли. – М.: Прогресс, 1962.

12. Гаспаров М. Занимательная Греция :рассказы о древнегреческой цивилизации // Наука и религия. – 1990. – № 8; 1991. – № 2.

13. Гиро Поль. Частная и общественная жизнь греков. – СПб., 1995.

14. История Древней Греции /Ред. Кузищина В.И. - М.: Высшая школа; 1986.

15. Карпюк С.Г. Роль толпы в политической жизни архаической и классической Греции // Вестник древней истории. – 2000.- № 3.

16. Разумович Н.Н. Политическая и правовая культура.Идеи и институты Древней Греции. - М.,1989.

17. Родс П. Кому принадлежала власть в демократических Афинах? // Вестник древней истории. – 1998. - № 3.

18. Фролов Э.Д. Социальная революция, тирания и демократия в античной Греции // Вестник Ленинградского ун-та. – Серия 2. - 1990. - С.33-41.

19. Нефёдкин А.К. Боевые колесницы и колесничие древних греков (XVI-I вв. до н.э.). – СПб.: Петербургское Востоковедение, 2001. – 527 с.

20. Хабихт Х. Афины: История города в эллинистическую эпоху / Пер. Ю.Г. Виноградова. – М.: Ладомир, 1999. –416 с.

21. Кудрявцева Т.В. Народный суд в демократических Афинах. – СПб.: Алетейя, 2008. – 464 с.

22. Ставнюк Віктор Володимирович Аттика в період "темних століть" і на початку архаїчного періоду. "Синойкізм Тесея". З циклу "Антична цивілізація". Стаття шоста // Історія в школах України : науково-методичний журнал / Мін. освіти і науки Укр; АПНУ. – Київ, 2008. – № 4. – С. 46-48.

23. Голованов С.О. Криваві процеси в Афінському полісі наприкінці V ст. до н.е. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України : науково-практичний збірник / Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – Київ, 2009. – № 4 (51). – С. 92-97.

24. Гавриленко О.А. Правове регулювання зобов’язальних відносин в античних Афінах і державах Північного Причорномор"я: спільне та особливе // Порівняльно-правові дослідження : українсько-грецький міжнародний науковий юридичний журнал, 2008. – № 2 : Глобалізація і право.Інтернаціоналізація і фрагментація у правовому розвитку. – С. 227-234.

25. Рибачук В.О. Суспільно-політичні цінності афінської демократії // Історична пам"ять : науковий збірник / Полтав. держ. пед.ун.; Полтав. регіон. осередок Ін-ту укр. археограф. та джерелознав. та інш. – Полтава, 2008. – № 1. – С. 120-126.

26. Макарчук В.С. Функції смертної кари в праві східних деспотій та античного світу: спроба порівняльного аналізу / В.С. Макарчук, Л.Ю. Гривняк // Порівняльно-правові дослідження : українсько-грецький міжнародний науковий юридичний журнал, 2008. – № 2 : Глобалізація і право. Інтернаціоналізація і фрагментація у правовому розвитку. – С. 220-227.

Приступаючи до підготовки першого питання, слід виділити головні етапи в розвитку Афінської держави: гомерівський, архаїчний, класичний. Передумови для розпаду родового ладу та виникнення держави формуються на першому етапі. Требі дати характеристику політичного життя греків періоду військової демократії.

При розгляді другого питання слід з'ясувати, що утворення Афінської держави прискорюється проведенням реформ Тесея. Він організував об'єднання чотирьох афінських племен у єдине ціле з центром в Афінах. Водночас населення було поділене на три соціальні групи. Було засновано колегію дев'яти архонтів, яка обиралася щорічно та представляла інтереси родової знаті. Архонти витіснили племінного вождя, а раду старійшин замінив ареопаг.

Далі слід проаналізувати закони Драконта (621 р. до н.е.), зазначивши, з одного боку, їх жорстокість (навести приклади з хрестоматії)., а з другого - певні позитивні риси законів (запроваджується поняття наміру та необережності, обмежується кривава помста, скасовується принцип відповідальності за правилом таліону тощо).

Під час вивчення третього питання важливо зрозуміти, що реформи Солона мали вирішальне значення щодо формування держави у Афінах, особливо його земельна та політичні реформи. Викриваючи їх суть, у земельній реформі зверніть увагу на скасування боргової кабали, на те, що з’явилася можливість землю продавати, закладати та ін. З політичної реформи поясніть суть тимократичної (цензової) реформи, а також появу нових органів державної влади - Ради 400, геліеї. Аналізуючи реформи Клісфена у 509р.до н.е., покажіть, що вони були продовження попередніх і нанесли удар по залишкам родового устрою.

Переходячи до вивчення четвертого питання і розгляду періоду розквіту афінської демократії, слід розглянути суспільний лад Афін у V-IV ст. до н.е., виявивши, що усією сукупністю прав та привілеїв у Афінах користувалися тільки ті особи чоловічої статі, в кого як батько, так і мати були уродженими та повноправними громадянами Афін. Розглядаючи державний лад Афін цього періоду, слід охарактеризувати екклесію як верховний орган влади, а також Раду 500 (Буле), колегію стратегів та колегію архонтів як судовий орган. Зверніть увагу на «систему стримувань», яка застосовувалася у Афінах, поясніть її суть.

Необхідно уявити собі історичну обмеженість афінської демократії (безправ’я рабів, метеків, жінок та ін.).

При вивченні афінського права треба акцентувати увагу на таких моментах. У Афінах інститут приватної власності на землю набув великого розвитку. Була й державна власність (наприклад, рудники). Право Афін гарантувало захист інтересів власника щодо володіння, користування та розпорядження речами. Практика розрізняла договори купівлі-продажу, найму, позики, особистого підряду.

Раб - об’єкт права, ним міг повністю розпоряджатися його хазяїн.

Шлюб визначався як різновид договору купівлі-продажу. Влада домовласника була вельми значною. Жінка знаходилась у приниженому становищі.

До особливо небезпечних злочинів проти держави було віднесено: зраду вітчизні, обман народу, ображання богів, святотатство. Найтяжчим покаранням було позбавлення політичних та громадянських прав (атимія). Грабіжники, розбійники продавалися у рабство. Судочинство мало такі стадії: попереднє розслідування, судовий розгляд та стадія винесення вироку.

Розглядаючи п'яте питання, слід з’ясувати соціальну структуру Спарти (спартіати, ілоти, періеки) та її державний лад як аристократичної республіки. Проаналізуйте функції колегії ефорів, герусії та апелли. Необхідно виявити антиаристократичну спрямованість реформ Лікурга. Наприкінці вивчення треба доказати, що, створивши перешкоди для розвитку товарно-грошових відносин серед спартанців, проводячи політику майже повної ізоляції від зовнішнього світу, правлячий стан турбувався тільки про військову справу та абсолютну слухняність громадян. Архаїчна влада Спарти, її відсталий політичний устрій опинились, як наслідок, у економічному та культурному занепаді, зазнали духовне виродження народу. Деградація та загибель Спарти виявилися закономірним явищем.