З а н я т т я 1

ТЕМА : Держава та право Стародавнього Сходу / 2 год./

Мета заняття: вивчення особливостей державного і правового розвитку давніх східних держав; уяснити особливості державного устрою у Стародавніх Єгипті, Вавилоні, Індії та Китаю; вироблення навичок аналізу правових документів на прикладі законів Хаммурапі та законів Ману; виховання почуття неприпустимості різниці в правах населення держави у зв’язку з походженням (при вивченні законів Хаммурапі); сприяння вихованню почуття неприпустимості антигуманних, жорстоких покарань.

Опорні поняття: матриархат, патриархат, первісна демократія, фараон, жрець, номарх, джаті, візір, кенбет, таліон, патесі-лугаль, авілум, мушкенум, ван, сян, гун, конфуціанство, легізм, варна, брахман, кшатрій, вайшья, шудра, чандал, раджа, даса, ордалії.

П л а н

1. Загальна характеристика періоду розкладу первіснообщинного ладу. Виникнення держави та її сутність. Виникнення права.

2. Державний лад в країнах Стародавнього Сходу. Сутність і функції давньосхідної деспотії.

3. Суспільний устрій у державах Стародавнього Сходу.

4. Право у державах Стародавнього Сходу.

Питання для самоконтролю та самоперевірки:

1. Назвати головні характеристики первісного ладу.

2. Визначте головну різницю правових норм у класовому суспільстві і звичаїв первісного ладу.

3. Складіть схему “Державний апарат країн стародавнього Сходу”, позначивши в ній ланки апарату та їх функції.

4. У чому сутність і характерні риси давньосхідної деспотії?

5. Охарактеризуйте господарський і суспільний лад Давнього Вавілона за законами Хаммурапі.

6. Виберіть із законів Хаммурапі статті, що свідчать про класовий характер давньовавілонського права.

10. Охарактеризуйте систему злочинів і покарань в давньокитайському праві.

11. Проведіть порівняльний аналіз законів царя Хаммурапі і Законів Ману в галузі сімейно-шлюбного права, кримінального права.

12. За законами Ману складіть схему класового та варнового розподілу населення, позначте права та обов’язки окремих груп населення

Теми рефератів:

- Правове становище різних соціальних груп за законами Хаммурапі.

- Закріплення станового ладу в Індії за законами Ману.

- Східна деспотія та її характерні риси.

Л і т е р а т у р а

Основна:

1. История государства и права зарубежных стран / Под ред. Жидкова О.А., Крашенинниковой Н.А. В 2-х ч. 1 Ч. – М.: НОРМА, 2004. – 624 с.

2. История государства и права зарубежных стран / К.И.Батыр, И.А. Исаев; под ред. К.И.Батыра. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 496 с.

3. Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн.– Львів: Магнолія Плюс: Новий Світ-2000, 2005.– 480с.

4. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. Вид. 4-те, доп. – К.: Атіка, 2004. – 616 с.

5. Закиров М.Б., Закирова С.Г. История государства и права зарубежных стран. Древний мир: Учебное пособие для студентов и курсантов дневной и слушателей заочной форм обучения / МВД Украины, Луган. гос. ун-т внут. дел им. Э.А. Дидоренко. – Луганск: РИО ЛГУВД им. Э.А. Дидоренко, 2009. – 368 с.

6. Трофанчук Г.І. Історія держави і права зарубіжних країн. – К.: Юрінком Інтер, 2006.– 400с.

7. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. В 2 т. Том 1. Древний мир и Средние века. / Сост.: Лисенко О., Трикоз Е. Под ред. Крашенинниковой Н. – М.: Норма, 2009. – 808 с.

Додаткова:

1. Джон Генри Грэй. История древнего Китая / пер. с англ. А.Б. Вальдман. – М.: Центрполиграф, 2006. – 608 с.

2. Рейн Крюгер. Китай. История страны. – М.: Эксмо, Мидгард, 2008. – 544 с.

3. Артхашастра или Наука о политике / Перевод с санскрита. Издание подготовил В.И.Кальянов. – М.: Ладомир, Наука, 1993. – 796 с.

4. Кудрявцев М.К. Кастовая система в Индии. – М.: Наука, 1992. – 264 с.

5. Ігнатьєв П.М. Індія: на шляху до лідерства в Південній Азії. – К.: Книги ХХІ, 2006. – 504 с.

6. Глиняный В.П. История государства и права зарубежных стран. –Харьков : Одиссей, 2003.

7. Графский В.Г. Всеобщая история права и государства. – М.: Норма, 2000.

8. Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права. – М., I998.

9. Прудников М. Н. История государства, права и судопроизводства зарубежных стран. — М., 2007.

10. Страхов М.М. Держава і право Стародавнього світу. – Харків, 1994.

11. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн . – К., 1995.

12. Авдиев В.А. История Древнего Востока. - М.: Высшая школа,1970.

13. Атоян О.М., Жданова В.Д., Татолі Т.В. Історія держави і права: короткий словник термінів. – Луганськ: РІО ЛІВС, 2000.

14. Большаков В.А. Царица Тии из самой блестящей епохи древнеегипетской истории // Вопросы истории. – 2003. - № 1. – С.148-153.

15. Дрожжин В.А. Суд в Древнем Египте // История государства и права. – 2000. – № 3.

16. Думанов Д., Першин А. Матриархат: новый взгляд // Вестник РАН. – 2000. – № 7.

17. Енотова М. Самые нелепые законы (мира) // Нотаріат. Адвокатура. Суд. – 2006. – № 10. – С. 9.

18. Косарев А.И. О закономерностях развития в истории государства и права // Государство и право. – 2007. – № 4. – С. 10-17.

19. Лядов А.О. Методологические предпосылки исторических исследований государства и права // История государства и права. – 2001. – № 3, 4.

20. Оппенхеймер А.Лео. Древняя Месопотамия: Портрет погибшей циливизации. - М.,1990.

21. Романова О.О. Культ фараона в Стародавньому Єгипті // Український історичний журнал . – 2000. – № 4.

22. Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства // Сочинения. - Т.21.

23. Бонгард-Леви Г.М. Ильин Г.Ф. Индия в древності. – М.: Наука, 1986.

24. Костенко Л. Право звичаїв // Юридичний журнал. – 2006. - № 8. – С. 91-95.

25. Эмери У.Б. Архаический Египет / Пер. с англ. Н.Н. Каменской, А.С. Четверухина. – СПб.: Журнал "Нева"; ИТД "Летний Сад", 2001. – 383 с.

26. Мазур А. Острів Фараонів і Блакитна діра : Єгипет // Mandry. Navigator : український туристичний журнал. – Київ, 2010. – № 6. – C 24-28.

27. Макарчук В.С. Функції смертної кари в праві східних деспотій та античного світу: спроба порівняльного аналізу / В.С. Макарчук, Л.Ю. Гривняк // Порівняльно-правові дослідження : українсько-грецький міжнародний науковий юридичний журнал, 2008. – № 2 : Глобалізація і право. Інтернаціоналізація і фрагментація у правовому розвитку. – С. 220-227.

28. Галеев К. Азиатский деспотизм - что это такое? // Знание - сила : научно-популярный и научно-художественный журнал. – Москва, 2010. – № 3 (993). – С. 93-102.

Приступаючи до вивчення першого питання, насамперед, треба зрозуміти, що первіснообщинний спосіб виробництва характеризувався низьким рівнем розвитку виробничих сил, суспільною власністю на засоби виробництва та колективною працею. Тобто первісне суспільство не знало ані приватної власності, ані класових розрізнень, ані держави та права. Громадська влада родового устрою характеризується пануванням первісної демократії, де вищим органом є загальні збори. Ще не було спеціального шару людей, спеціального апарату для керування людьми. Поступово усередині первіснообщинного ладу відбулися зміни: суспільство роз’єдналося на класи, з’явилися територіальні зв’язки, а не тільки кревнородинні. Виникає держава. Необхідно звернути увагу на ті ознаки держави, які відрізняють її від родового устрою, а також на її складові елементи /територія, населення, влада/. Разом з державою виникло і право як специфічна форма регулювання громадських відносин в класовому суспільстві.

Під час вивчення другого питання, з’ясуйте, що найбільш типовою формою правління на Сході є давньосхідна деспотія. Доцільно виділити суттєві риси давньосхідної деспотії. Це - форма керування, яка характеризується необмеженою царською владою, жорсткою централізацією з чисельним урядовим апаратом та безумовним підкоренням за вертикаллю, придушенням особистості, відсутністю вільностей, принизливим раболіпством. Своєрідність східної деспотії - у її соціальній базі - сільській общині.

Зверніть увагу на функції, що виконувала давньосхідна деспотія, з’ясуйте, чому, виходячи з них, саме сільська община була її соціальною базою.

Треба показати головні державні установи у країнах Стародавнього Сходу, виділити функції посадових осіб та державних органів управління. На чолі держави був деспот /безмежна та обожнювана влада/, його першим помічником виступав головний вельможа та управитель, на місцях керували призначувані правителем посадовці, велику владу мали жерці, існував розгалужений бюрократичний апарат /різні урядовці, писарі, військова та аристократична знать/. Головним джерелом рабства тут був військовий полон, а також боргова кабала. Керування укладалося на принципах бюрократичного централізму.

Зверніть увагу, що патесі-лугаль у Вавілоні мав такі ж функції, що і фараон у Стародавньому Єгипті, а його заступник - нубанду - як джаті, головний вельможа. На місцях володарювали царські чиновники - шакканакум та рабіанум.

Переходячи до вивчення третього питання, треба акцентувати увагу на таких моментах.

Щоб з'ясувати для себе соціальний лад Стародавнього Вавілону, треба звернутися до законнику царя Хаммурапі. Бачимо, що крім двох основних класів - рабів та населення, як авілуми (жерці, знать, чиновники) та мушкенуми (вільні люди, які займали принижене положення). Законник Пануючий шар - авілум. Це повноправні громадяни, і їх охороні присвячена значна частина законника. Пригноблений шар - раби, звичайні общинники, мушкенуми. В законнику слід знайти докази приниженого становища незаможних.

Слід зрозуміти специфіку суспільного устрою Стародавньої Індії, який складається з розділу людей на варни (касти), замкнені групи. Усе громадське життя стародавніх індійців визначалося їх належністю до варни: професія, посада, важкість покарання та т.п. Належність до тієї чи іншої варни встановлювалася народженням, перехід з однієї варни до іншої був неможливим.

Варновий устрій мав правові засади: святість та недоторканість приватної власності, привілейоване становище вищих станів. Перша варна, найпривілейованіша - брахмани, друга варна - кшатрії (переважно воїни), третя - вайшьї (землероби, ремісники, торговці), четверта - шудри, основний обов’язок яких - служити першим трьом варнам.

У надзвичайно безправному становищі знаходилися знедолені, неприкаяні: чандали та парії. Зверніть увагу на те, хто ставав чандалом.

У четвертому питанні, вивчаючи право Стародавнього Єгипту, зверніть увагу на форми власності, які тоді існували. З сімейно-щлюбного права доцільно виділити те, що закон охороняв майнові інтереси жінки. В кримінальному праві виділяється ряд особливо тяжких злочинів /повстання проти фараона, непокора владі та ін./. Вид покарання залежав від положення злочинця у суспільстві, а також від характеру злочину. Учасники повстання усі до одного винищувалися, за інші злочини - засилалися до рудників. Широко розповсюджується принцип таліона - принцип відповідальності, який складається в нанесенні будь-кому аналогічної шкоди.

Слід уважно за хрестоматією ознайомитися з Законами Ману - зводом етико-релігійних приписів, правил, фіксованих традицій.

З’ясуйте, що захист власності, особи, здоров’я заможних станів займає важливе місце у Законах Ману /VII, 14; VII, 20,21,48; IX, 280/.

Закони містили докладні приписи-норми щодо сім’ї та шлюбу /IX, 160,174,141,150,168; III, 21-42; IX, 46; XI, 62; VIII, 77 та ін./. Зверніть увагу на те, що розвиток приватної власності погіршив становище жінки /V, 148,149/, жінка - неповноправний суб’єкт права.

У Законах Ману система злочинів та покарань одержала детальне розроблення. Характер покарання, його спосіб залежали від належності винного до тієї чи іншої варни /VIII,322; VIII,124,344,372,359,374,378/.

Суд не був повністю відділений від адміністрації /VIII,3,174/.

Окремі норми стародавнього права збереглися у Індії до теперішнього часу. У сімейно-шлюбному праві передбачені певні гарантії прав жінок з дітьми /див. &142/, заміжня жінка - авілум могла займатися ремеслом /див. &127,129/.

Щодо злочину і покарання, то тут також панує принцип таліону (див. &196, 197, 200, 229, 230, 218).

Давньокитайське право відало про поняття власності, володіння та розпорядження. Важливо з’ясувати суть земельної реформи, так званої «реформи колодязних полів» на початку династії Чжоу, з якої податок стягувався натурою і яка пізніш була замінена грошовим податком з одиниці площі землі.

За злочини засуджених присуджували до різних видів покарання, включаючи страту. Існував відкуп від покарання. Страта була звичайна і кваліфікована /спалювання, четвертування та ін./. Види покарань: обрізання носу, відсікання ніг, рук, виколювання очей. Система покарань відала також про приховування та недонесення.

Характеризуючи право цього періоду, зверніть увагу також на те, що громада відповідала за правопорушення своїх членів, діяло правило кругової поруки.