- •Методичні рекомендації
- •З а н я т т я 1
- •З а н я т т я 2
- •З а н я т т я 3
- •З а н я т т я 4
- •З а н я т т я 5
- •З а н я т т я 6
- •З а н я т т я 7
- •З а н я т т я 8
- •З а н я т т я 9
- •З а н я т т я 10
- •З а н я т т я 11
- •З а н я т т я 12
- •З а н я т т я 13
- •З а н я т т я 14
- •З а н я т т я 15
- •З а н я т т я 16
- •З а н я т т я 17
- •З а н я т т я 18
З а н я т т я 3
Т Е М А : Соціальний і державний лад Давнього Риму /2 год./
Мета заняття: уяснити сутність реформ Сервія Туллія у порівнянні з реформами Солона; виховувати почуття поваги до додержання законності в державі; виробляти вміння аналізувати державний механізм на прикладі Римської аристократичної республіки і державних інститутів і закладів імператорського Рима.
П л а н
1.Загальна характеристика країни і населення. Соціальний лад царського періоду.
2. Реформи Сервія Туллія та їх політичне значення.
3. Суспільний та державний лад Риму в період республіки. Реформи братів Гракхів.
4. Рим в період монархії. Реформи Діоклетіана і Костянтина.
Питання для самоконтролю і самоперевірки:
Визначте причину конфлікту між патриціями і плебеями.
В чому сутність реформ Сервія Туллія?
Охарактеризуйте римські республіканські центральні органи.
Дайте аналіз реформ братів Гракхів.
Які причини падіння Римської республіки?
Охарактеризуйте управління Римською імперією.
Що з себе являли силові структури періоду республіки та імперії?
Сутність реформ Діоклетіана і Костянтина.
Заповніть таблицю “Римська державність та сучасність”, виділивши в ній принципи та елементи римської державності, що збереглися до нашого часу.
|
Принципи та елементи |
Давній Рим |
Сучасність |
10. Складіть схеми управління Римською державою в царський період, період республіки, під час принципату та домінату. Червоним підкресліть органи влади, які були властиві для двох або більше періодів.
Опорні поняття: патриції, плебеї, інститут кліентели,сенат , куриатні коміції, трибутні коміції, авгури, понтифіки, пролетарії, центурія, центуріатні коміції, сецесія, магістрати, консули, претор, цензор, квестор, едил, трибун, диктатор, тріумф, овація, колони, принципат, домінат, нобілітет, пекулій.
Теми рефератів:
- Порівняльний аналіз реформ Солона і Сервія Туллія. Їх роль в утворенні держави.
- Порівняльний аналіз Афінської і Римської республік.
Л і т е р а т у р а :
Основна:
История государства и права зарубежных стран / Под ред. Жидкова О.А., Крашенинниковой Н.А. В 2-х ч. 1 Ч. – М.: НОРМА, 2004. – 624 с.
История государства и права зарубежных стран / К.И.Батыр, И.А. Исаев; под ред. К.И.Батыра. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 496 с.
Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн.– Львів: Магнолія Плюс: Новий Світ-2000, 2005.– 480с.
Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. Вид. 4-те, доп. – К.: Атіка, 2004. – 616 с.
Закиров М.Б., Закирова С.Г. История государства и права зарубежных стран. Древний мир: Учебное пособие для студентов и курсантов дневной и слушателей заочной форм обучения / МВД Украины, Луган. гос. ун-т внут. дел им. Э.А. Дидоренко. – Луганск: РИО ЛГУВД им. Э.А. Дидоренко, 2009. – 368 с.
Трофанчук Г.І. Історія держави і права зарубіжних країн. – К.: Юрінком Інтер, 2006.– 400с.
Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. В 2 т. Том 1. Древний мир и Средние века. / Сост.: Лисенко О., Трикоз Е. Под ред. Крашенинниковой Н. – М.: Норма, 2009. – 808 с.
Додаткова :
Глиняный В.П. История государства и права зарубежных стран. –Харьков : Одиссей, 2003.
Графский В.Г. Всеобщая история права и государства. – М., 2000.
История государства и права зарубежных стран / Ред. Жидкова О.А., Крашенинниковой Н.А. – М., 1999.
Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права. – Т I. – С.I3I-I73.
Страхов М.М. Держава і право Стародавнього світу. – Харків, 1994.
Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн. – Харків: Право, 2001.
Федоров К.Г. Iсторiя держави i права зарубiжних краiн. – К., 1994. - С.125-132. 135-178.
Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. – М., 1999. - С.79- 113.
Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. – К., 1995.
Атоян О.М., Жданова В.Д., Татолі Т.В. Історія держави і права: короткий словник термінів. – Луганськ: РІО ЛІВС, 2000.
Маяк И. Рим первых царей. - М., 1983.
Гиро Поль. Частная и общественная жизнь римлян. - СПб., 1995.
Евсеенко Т.П. К вопросу о причинах неустойчивости военно-диктаторских режимов в позднереспубликанском Риме // История государства и права. – 2004. - № 2.
История древнего Рима / Ред. Кузищина В.И. - М.: Высшая школа, 1981.
Ковалёв С. И. История Рима.- Л. : Изд-во ЛГУ, 1986.
Политические учения Древнего Рима.- М.:Юрид. лит-ра,1977.
Утченко С.Л.Древний Рим. События, люди, идеи.- М.: Наука, 1989.
Утченко С.Л.Кризис и падение Римской республики.- М.Наука 1985.
Штаерман Е.М. К итогам дискуссии о Римском государстве// Вестник древней истории. - 1990. - N3 - С. 68-75.
Ципоруха М. История Древнего Рима // История. – 2000. - № 29.
Цицерон Марк Туллій. Про державу. Про закони. Про природу богів. – К., 1998.
Ле Боэк Я. Римская армия эпохи Ранней Империи / Пер. с франц. М.Н. Челищевой; Науч. ред. В.Н. Токмаков. - М.: РОССПЭН, 2001. - 399 c.
Властелины Рима: Биографии римских императоров от Адриана до Диоклетиана / Пер. с лат. С.П. Кондратьева под ред. А.И. Доватура. - СПб.: Алетейя, 2001. - 384 с. - (Античная библиотека. Античная история).
Махлаюк А.В. Армия Римской империи: Очерки традиций и ментальности. – Нижний Новгород: Изд-во Нижег. ун-та, 2000. – 235 с.
Дмитренко В. Розвідка та інші таємні служби Стародавнього Риму і його супротивників. – К.: Кальварія, 2008. – 752 с.
Петречко О. Суспільно-політичний розвиток Римської імперії = Socio-political development of the Roman Impire : в I - на початку III ст. н.е. від "відновленої" Республіки до сенатської монархії : монографія / Олег Петречко ; МОНУ ; ЛНУ ім. І.Франка. – Львів : Львівський національний університет ім. І.Франка, 2009. – 396 с.
Приступаючи до вивчення першого питання, з’ясуйте, що населення Риму (виник біля 754-753 р. до н.е.) складали дві основні групи - патриції та плебеї. Визначте, чим вони відрізнялися один від одного. З’ясуйте, що з себе представляв інститут клієнтелли у Стародавньому Римі (взаємозв’язок клієнтів та патронів). Головою держави був цар, далі - сенат, який складали старійшини трьохсот родів. Це - дорадчий орган при царі. На народних сходах (по куріях) або приймалися, або відхилялися пропозиції сенату. Велике значення мали жрецькі колегії.
У другому питанні слід зрозуміти, що реформи Сервія Туллія (VI ст. до н.е.) завершили процес перетворення римської общини у державу. Найголовніше у реформі - нова класифікація усього населення на 5 класів за майновим цензом; вона розподіляла також обов’язки військової служби та політичні права. Реформи усунули на другий план родові організації, але не зрівняли патриціїв з плебеями. Політичне значення реформи полягало у тому, що центурія стає не тільки військовою, але й політичною одиницею. Переходячи до вивчення третього питання, насамперед зверніть увагу на устрій римської держави під час періоду республіки. Велике значення мають народні збори (центуріатні, трибутні, куріатні коміції), вони мали повноваження у винесенні рішень, які мали юридичну силу. Вищою урядовою владою був Сенат, який затверджував закони, завідував фінансами, відав дипломатичними відносинами, керував провінціями. Повсякденна виконавчо-розпорядча влада була в руках магістратів (консули, претори, цензори, едили, трибуни тощо.)
Розглядаючи реформи братів Гракхів, з’ясуйте, що вони мали своїм завданням вирішити три актуальних проблеми того часу: наділити селян землею, провести демократизацію політичного ладу, надати широкі політичні права громадянам. Однак загибель братів звела нанівець їх перетворення.
Переходячи до вивчення четвертого питання, з’ясуйте причини занепаду Римської республіки та усвідомте, що період принципату ще зберігав подобу республіканської форми правління, а домінат - це вже необмежена монархія. Треба охарактеризувати систему управління під час принципату та домінанту.
При характеристиці періоду домінанту зверніть уаагу на реформи Діоклетіана та Константина. За реформами Диоклетіана верховна влада була поділена між 4 співправителями, армія зросла на 1/3, запроваджено безпосередню поземельно-подушну подать та повноцінну золоту монету. Константин проводив церковну політику, сприятливу для християнства. Крім того, він остаточно закріпачив селян - колонів та ремісників. Визначте наслідки цих реформ.